Становлення державного централізованого управління освітою

«СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО  УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ В 19 НА ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЯ В РОСІЙСЬКІЙ ТА АВСТРО-УГОРСЬКІЙ ІМПЕРІЯХ»

МАЛАШЕВИЧ ЮРІЙ ПАВЛОВИЧ

ЖИТОМИР – 2015

                                                 ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І.  РОЗВИТОК ОСВІТИ В 19 НА ПОЧАТКУ 20 СТ. В УМОВАХ ЗАГАЛЬНОСИСТЕМНОЇ КРИЗИ ТА СПРОБ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНО – ЕКОНОМІЧНОГО ЖИТТЯ  КРАЇН

1.1.         Коротка характеристика сфери освіти в 19 на початку 20 ст..

1.2.         Освіта в західноукраїнських землях.

1.3.         Утворення Міністерства народної освіти Російської імперії як центрального органу  державного управління освітою Росії.

 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І.

РОЗДІЛ ІІ. ЕТАПИ РЕФОРМУВАННЯ   ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

2.1.         Функціонування та модернізація системи управління освітою. Демократичні реформи та контрреформи ІІ половини 19 ст. за  Олександра ІІ.

2.2.         Реакційно – консервативна політика держави в сфері освіти за Олександра ІІІ та Миколи ІІ.

2.3.         Розвиток  державного управління освітою на початку 20 ст..

ВИСКОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

ВСТУП

         Еволюція  системи управління освіти  свідчить про те що бувають моменти коли питання її реформування постає особливо гостро, потребуючи нових шляхів вирішення та переосмислення. Це актуалізує  та піднімає на більш високий рівень вивчення питання глибокого аналізу не тільки сучасної практики, а й попереднього досвіду розвитку державного управління освітою. Актуальність питання  формування системи управління освітою в її історичному аспекті надзвичайно велика, оскільки проблематика її розвитку в 19   на початку  20 століття є подібною за своєю суттю до сучасних. Вивчення історичного досвіду є необхідним для прийняття правильних рішень в цьому напрямку на сьогоднішньому етапі розвитку освіти України. Історико–теоретичний аналіз об'єктивно необхідний, тому що дає змогу краще розгледіти перспективу подальшого розвитку державного управління освітою, уникаючи помилок та недоліків попереднього періоду, а головне використовувати в сучасній практиці керівництва освітою кращі надбання та здобутки минулого.

          Мета дослідження. Здійснення цілісного та комплексного історичного аналізу процесу становлення  і розвитку державної системи управління освітою в Російській імперії та прослідкувати її еволюцію та практичного втілення  на регіональному рівні, тобто в Україні. Виявити та простежити основні прогресивні  тенденції змін цього процесу на різних етапах реформування, що відповідають періодам каденцій монархів.

          Підсумувати історичну роль реформ системи державного управління освітою та їх наслідків, що принесли собою практичні  позитивні зміни в цей період.

          Об'єкт дослідження.  Загальноісторичний процес розвитку  освіти та науки в Російській та Австро – Угорській  імперіях та зокрема в її частині – Україні в 19 на початку 20 століття.

         Предмет дослідження.  Становлення та розвиток системи державного управління освітою в Україні в 19 на початку 20 століття.

          Відповідно до мети, об'єкту та предмету дослідження поставленні наступні завдання:

1.                          Проаналізувати та оглянути історіографічну джерельну базу досліджуваної проблематики, зокрема дослідити наративні джерела щодо цього питання.

2.                          Виявити основні передумови та визначити характерні риси виникнення та розвитку системи державного управління освітою в 19, на початку 20 ст.

3.                          Дослідити процес збору та обробки освітньо–статистичних даних, визначити їх результативність як з практичної так і з історичної точок зору.

4.                          Розкрити, розглянути, систематизувати та узагальнити організаційні засади, цілі та напрямки реформування державної системи управління освітою в нових умовах капіталістичного розвитку країни.

5.                          Обґрунтувати напрям і можливості використання та застосування історичного досвіду на сучасному етапі розвитку сучасної системи управління освітою в нашій державі, враховуючи системне моделювання на основі здобутків та історичних переваг в підходах до управління освітою.

         Структурування роботи включає в себе вступну частину, два розділи основного тексту, що в свою чергу поділяються на три підрозділи кожен, висновки та джерельна база. Територіальні межі дослідження - дев'ять українських губерній та західноукраїнські землі.

          Методи дослідження: в даній науковій роботі використано методологію історичного дослідження, зокрема хронологічний метод,  метод періодизації та історико – системний метод дослідження з обов'язковим дотриманням принципу історизму та основних правил історіографії та історичних досліджень.

         Науковою новизною дослідження є саме предмет, об'єкт та мета дослідження.

         Саме в 19 столітті почався етап остаточного утвердження  державної системи управління освітою Російської імперії, а й так і в Україні як складовій частині метрополії. Загальне систематизоване та комплексне ґрунтовне дослідження і розгляд  цього питання, що досі є маловивченим дає нам змогу отримати необхідні наукові результати для розширення практичних знань з даної тематики. Проблемами історичного розвитку освіти займались: професор Н. Константинов, В. Струминський, Е. Днєпров, В. Липник. Л. Березінська, сьогодні цими питаннями займаються такі наукові діячі як Л. Прокопенко, І. Лікарчук, Г . Атаманчук, Л. Шульга, к-т. пед. наук ( Національна Академія державного  управління при Президенту України), Л. М. Калініна та багато інших.