Становлення державного централізованого управління освітою

            ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І

         Отже ми побачили як в досліджуваний період, а це є перша половина 19 століття державна політика в сфері освіти Російської імперії сприяла внутрішньому зміцненню системи управління освітою та побудови її на більш досконалих міцних раціональних і прогресивних засадах.

         Спроби лібералізувати та перебудувати систему управління на європейський зразок спричинили кардинальні зрушення в традиційних підходах та створили відомі умови для історичного поступу в розвитку освіти.

         Фактично в цей час формується єдина система управління як центральний виконавчий державний орган в особі міністерств. Таким чином створення Міністерства народної освіти Російської імперії в 1802 році відкрило собою нову сторінку історії –  відбулось народження державної системи управління освітою.

        Освітні реформи на початку 19 століття виявились як ніколи прогресивними та успішними будучи ліберально - демократичними за своїм характером вони стали генератором інтенсифікації розвитку галузі.

         Одразу після проголошення про створення міністерства розпочалась активна робота по розбудові управлінської структури. Куди увійшли новоутворенні навчальні округи, університети як окружні центри, гімназії та училища як місцеві осередки. І незважаючи на те що розбудова йшла за принципом зверху до низу вона виявилась не  на жарт ефективною і дієвою.

          Три ступенева модель вищого поверху: Міністерство – округ – університет як вища ланка виявилась виправданою в усіх відношеннях і власне цей досвід необхідно використовувати на сучасному етапі в умовах проведення оптимізації та децентралізації системи управляння освітою.

         Водночас є і негативний історичний досвід що яскраво виявлений на даному історичному відрізку розвитку освіти. Ми бачимо що коли реформи є недостатньо продумані, та обґрунтовані вони приводять до небажаних наслідків. Та не зважаючи на це негативний досвід це теж досвід.

        Реформи першої половини 19 століття так і не змогли ліквідувати надмірний вплив релігії та церковного домінування в управлінні, втратили свою переконливість та фундаментальність.

         Крім цього вони так і не змогли ліквідувати бюрократичну природу російського управління що в результаті зводило на знавець всі новаційні та прогресивні здобутки. Не відбулось повної докорінної заміни старого традиційного феодально – монархічного  укладу освіти.