«Формування громадсько-державного управління освітою в районі"

Важливу роль у формуванні і розвитку громадської складової в управлінні освітою в умовах району, як стверджує практичний досвід, відіграють освітні округи

Відповідно до Положення про освітній округ, затвердженого Постановою КМУ від 27.10.2010 р., основними завданнями округу є створення єдиного освітнього простору в межах адміністративно-територіальної одиниці та належних умов для забезпечення навчально-виховного процесу, реалізація допрофільного, профільного навчання, розвиток творчих здібностей, нахилів, обдарувань дітей, впровадження сучасних освітніх технологій [99]. З метою управління округом та забезпечення координації його діяльності утворюється рада округу, що формується з керівників суб'єктів округу, представників місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Освітній округ сьогодні – один з прикладів горизонтальної громадсько-державної співпраці і кооперації в освіті на районному рівні. Межі освітнього округу не обов’язково повинні співпадати з адміністративно-територіальним устроєм. Фундаторами та ініціаторами створення освітнього округу можуть виступати керівники ЗНЗ, районні відділи освіти. З метою залучення територіальних громад, а також розширення участі представників громадянського суспільства в управлінні освітою, у всіх округах створюються ради [135]. До їх складу входять представники органів місцевого самоврядування, управління освітнього округу, громадських організацій, ЗМІ, учасники освітнього процесу. Серед основних повноважень рад – формування пропозицій щодо взаємодії органів місцевого самоврядування з відділом освіти, здійснення громадського контролю, організація моніторингу та освітніх експертиз щодо стану освітніх установ якості освіти в районі, виконання програм їх розвитку, дотриманням чинного законодавства та інтересів школярів та працівників освіти, фінансово-господарською діяльністю [135].

Л. Юрчук в своїй науковій роботі повідомляє про механізми утворення освітнього округу – округ створюється на підставі установчої угоди про спільну діяльність між суб’єктами округу, яка визначає особливості організації навчально-виховного процесу; їхні права та обов’язки, організацію підвезення учнів і педагогічних працівників до місця навчання та додому та інші важливі моменти. Загалом освітній округ здійснює такі функції: управлінську (через діяльність ради округу, репрезентує громадсько-державне управління), інноваційну, навчально-виховну (у тому числі забезпечення допрофільної підготовки, профільності, неперервності, дистанційності навчального процесу), методичну, представницьку (школа – центр маркетингу сільського району), інформаційну [135].

Отже, створення освітніх округів на районному рівні дозволяє не лише оптимізувати мережу навчальних закладів (зокрема, у сільській місцевості), але й забезпечує реальну участь в управлінні освітою представників навчальних закладів, органів місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади. Роль органів місцевого самоврядування у процесі створення освітніх округів повинна полягати у вивченні громадської думки, проведенні роз’яснювальної роботи серед місцевого населення, прийнятті компромісних рішень [135].

У даному контексті слід підкреслити важливість питання фінансування освіти. Відповідно до програми «Освіта» («Україна XXI століття»), серед важливих заходів реформування фінансового та матеріально-технічного забезпечення ЗСО визначено розширення прав місцевих органів державної влади та органів громадського самоврядування навчально-виховних закладів у визначенні шляхів зміцнення навчально-матеріальної бази, вдосконаленні механізмів їх фінансово-господарської діяльності [100 ].

Бюджетний кодекс України визначає видатки на освіту з бюджетів районів, об’єднаних територіальних громад. Водночас, як зауважує Л. Юрчук, типовими є приклади невиконання видатків на освіту, що виникають з причини відсутності консенсусу між відділом освіти, адміністрацією та органами місцевого самоврядування. Через недостатній фаховий рівень і аналітичний супровід рішень районна рада при реалізації своїх повноважень нерідко вносить деструктив та шкодить розвитку освіти. [134, с. 280-281].

Утримання шкіл із місцевих бюджетів в сільських районах стикається з постійними труднощами, часто однією з таких є залишковий характер їх фінансування. Під час формування видатків на освіту органи місцевого самоврядування повинні розглядати освіту як рушій соціально- економічного розвитку відповідних територіальних громад [109].

Важливим чинником в управління ЗСО на районному рівні є також визначення достатньої податкової бази, що дасть змогу забезпечити виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень, у тому числі у сфері освіти, з урахуванням об’єктивних критеріїв фінансування державою делегованих повноважень [53 ].

Трансформація управління освітою в умовах району від державно-громадського до громадсько-державного, або від вертикально-горизонтального до горизонтально-вертикального управління головним чином передбачає необхідність забезпечення оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на засадах субсидіарності та децентралізації. Органи місцевого самоврядування як обрані громадою представники її інтересів повинні стати основним суб’єктом управління освітою на місцевому та регіональному рівні. При цьому необхідними є нормативно-правові підстави для створення виконавчих органів районних рад з метою забезпечення реалізації освітньої політики, а також залучення громадськості до розроблення управлінських рішень у сфері освіти і контролю за їх реалізацією.

Децентралізація управління освітою має реалізовуватись із врахування особливостей соціально-економічного розвитку району, а також інтересів територіальних громад даної територіальної одиниці та можливостей фінансового забезпечення[109].

Освітні округи довели свою ефективність як інноваційні освітні утворення і є найбільш оптимальною платформою для формування та розвитку ГДУ освітою в умовах району. [89, с. 375].

Українським ученим В. Масловим розроблені загальні підходи до моделювання педагогічних процесів. На його думку, модель має містити такі складові: цілепокладальну, теоретико-методологічну, змістову, структурно-організаційну, організаційно-процесуальну та результативну [66]. Базуючись на міркуваннях науковця, запропонуємо модель авторської системи громадсько-державного управління ЗСО в районі, яка утворена з 5 складових.

Цільова складова розкриває мету (упровадження узгодженої освітньої політики громадських і державних суб’єктів управління в інтересах людини, громади й держави на основі демократичних процедур самоуправління та співуправління із забезпеченням пріоритету прав громадськості) і завдання (демократизація освіти; реалізація прав громад на участь в управлінні галуззю; задоволення потреб учасників НВП; формування погоджувальних механізмів вирішення протиріч; розвиток шкільного самоврядування; покращення ресурсного забезпечення освіти) ГДУ освітою в умовах району.

Теоретична складова визначає теоретичні основи ГДУ освітою в умовах району, якими є положення загальної теорії систем і синергетики, теорії моделювання педагогічних процесів і систем; ідеї філософії та соціології освіти; наукові розробки щодо вдосконалення управління ЗНЗ та участі в цих процесах громадськості, принципи «м’якого» системного, інтегративного, міждисциплінарного підходів, загального розвитку предметів і явищ тощо

Організаційно-структурна складова розкриває взаємодію державних, самоврядних, громадських і освітянських структур в управлінні освітою в умовах району, яку запропоновано реалізувати таким чином:

педагогічні, батьківські, учнівські, піклувальні ради: надання пропозицій щодо вдосконалення освітнього процесу, матеріальної бази закладів освіти, соціального захисту та стимулювання учнів і педагогів, ефективного використання ресурсів;

конференції, ради навчальних закладів та освітніх округів: затвердження структури навчального року і тижня, режиму роботи, планів, кошторисів, вибір програм, профілів навчання, стимулювання учасників НВП, контроль за його умовами й результатами;

дирекції навчальних закладів: поточне управління навчально-виховним процесом у закладах освіти у межах повноважень;

районні ради, ради об’єднаних територіальних громад, їхні виконкоми, відділи освіти: розвиток мережі закладів освіти, всеобуч, атестація, ліцензування закладів, соціальний захист учнів і педагогів, матеріально-технічне, фінансове, кадрове забезпечення.

Процесуальна складова визначає функції (інформаційно-діагностичну, інтегрувально-моделювальну, організаційно-координаційну, контрольно-експертну, координаційно-коригувальну); форми й методи (громадські доручення, обговорення проектів рішень, конференції, «круглі столи», програмно-цільові, проектні методи, методи експертних оцінок, позитивного стимулювання тощо) громадсько-державного управління освітою в умовах району.

Результативна складова дає можливість визначити на основі моніторингових досліджень рівень «м’якої» системної взаємодії освітянських, громадських, самоврядних і державних структур з реалізації узгодженої освітньої політики в інтересах людини, громади й держави на основі демократичних процедур самоуправління та співуправління.

Модель системи громадсько-державного управління освітою в умовах району зображено на рис. 2.1.