Тролінг (від англ. trolling) — розміщення в Інтернеті (на форумах, в групах новин Usenet, в вікі-проектах та ін.) провокаційних повідомлень з метою викликати флейм, конфлікти між учасниками, образи, війну правок, марнослів’я і т. п.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Тролінг

Ознаки тролінга на i.ua:

1) Перехід на особистості.Пишеш про Україну - "тьі фашист, бендеровец недобитьій". Не згоден з чужою думкою - "дурак" і т.п. Як з цим боротись? Ігнорувати. Троль живиться вашими емоціями, без реакції  на його пости він здохне з голоду.

2) Відход від теми. Коли тема тролю неприємна, він починає нести лажу, викликану його хворобливим мозком, сподіваючись що інші учасники обговорення відволікуться і забудуть з чого дискусія починалась. Що робити? Ігнорувати. Якщо дуже хочеться, послати нах (порадити створити власний блог, пояснити що тролізм суперечить мережевому етикету etc) і далі ігнорувати. Тему не змінювати.

3) "Типа свідок". У темі присвяченій урожаю він напише "а я сам бачив запущене поле, значить всі поля запущені, значить Україна без Росії вимре з голоду", у темі присвяченій освіті - "а я сам бачив що в школах утискають російську мову а більше нічого не вчать, і так повсюди, без Росії Україна пропаде у варварстві", у темі присвяченій українській мові - "а я сам бачив що українською ніхто не говорить, значить вона нікому не потрібна крім нацистів і американським шпигунам які СРСР розвалили". Статистичні дані він ігнорує тому що "вони фальсифіковані, а я власними очима бачив..." - тому статистику йому приводити нема сенсу, та й взагалі з ним говорити про будь-що безперспективно, тому що "а я сам бачив" - аргумент від якого він не відмовиться хоч його ріж, і що ви йому зможете протиставити? Єдине що можна сказати, це щось на кшталт "довколо тебе гівно? ти невдаха, піди вбийся об стіну".

4) Більш елегантний підхід: робота тролів у парі, "Хам" + "Тіпа воспітанний". Часто це навіть одна людина, з двома ніками. Починає "Хам": з хамства, особистих образ, він намагається знайти вашу больову точку, вивести вас з рівноваги. Мета - викликати у вас реакцію типа "пішов нах". Тоді вступає "Тіпа воспітанний". Він без образ, ввічливо, починає нести всяку фігню типа "всі ви націоналісти невиховані, хами, я так і знав що всі українські націоналісти крім образ не можуть нічого сказати". Попереднього "Хама" він "не помічає" і ігнорує, так само як ваші попередні ввічливі спроби поснити "Хаму" власну позицію. Цим ігноруванням він і відрізняється від нормальних людей. Що робити? По-перше, не вестись на "Хама", по-друге не переживати що "Тіпа воспітанний" може образитись. Хай ображається, це ж однаково троль а не людина.

5) "Дон Кіхот" - людина, що бореться з дітьми власної уяви. Він оточений ворогами, масонами, нацистами і філателістами, які тільки й мріють щоб знищити його видатну світову культуру (хоч сам він не зможе назвати що ще написав Лев Толстой крім "Війни і Мира"), країну, народ і т.п. Він упевнений в тому що в Україні хаос і голод, за сказане російське слово у Львові б'ють пику, а дві третини мешканців України насправді сполячені росіяни, яки тільки й мріють повернутись у лоно Матушки-Росії (а ті що не мріють, насправді, зомбовані). І як ви сподіваєтесь йому доводити що ви - не верблюд? Ви живете у різних всесвітах, які не перетинаються. Хай він лишається там де йому краще, навіщо витягувати його у реальний світ?

ще є багато варіантів, і головне правило - не говоріть з тим, кому нецікава ваша думка. Бо марно.

Оскільки останнім часом з'являються чисельні спекуляції на тему російської мови як другої державної в Україні, хочу навести деякі міркування на цю тему.

Часто в якості аргумента за надання російській мові офіційного статуса приводять як приклад досвід інших країн. Наприклад Бельгію, чи Канаду. Тобто валять все в кучу. Хоча різні країни вимагають різних підходів. Отже, розглянемо які існують у світі багатомовні країни:

1) Країна, утворена з кількох рівноправних частин, з різними мовами. Приклад: Бельгія, Швейцарія. Характерні ознаки: компактне поселення груп з різними мовами, як правило - різної національності. Оскільки жодна група не є домінуючою, а спілкуватись якось треба, всі мови визнані державними і мають рівні права. Кожна людинадля спілкування всередині свого ареалу використовую власну мову, за межами своєї території - переходить на місцеву мову. Україна до таких країн аж ніякого стосунку не має.

2) Країни з домінуванням одної нації, з вкрапленням територій компактного проживання інших націй, або інших мовних груп. Приклади: Російська Федерація, Велика Британія, Канада, Франція, Іспанія і безліч інших країн. Дуже рідко трапляється ідеальна ситуація, коли кордони держави повністю співпадають з кордонами розселення одного народу. Тут можливе надання якогось статусу не основній мові, але виключно в межах розселення мовної групи. А можливе й ігнорування інших мов на державному рівні. І в першому і в другому випадку мовні меншини асимілюються, питання лише в часі повної асиміляції.

3) Країни, в яких мовні групи більш-менш рівномірно "розмазані" по всій території, зазвичай таке трапляється внаслідок іноземного панування. Приклади: Фінляндія та Чехія у 19-20 ст., Ізраїль та Білорусь сьогодні (Фінляндія хоч і входила в склад Російської Імперії, але мала значну автономію). Друга мова може мати державний статус (шведська у Фінляндії, арабська у Ізраїлі, російська у Білорусі), а може не мати (німецька у Чехії). З часом одна з мов деградує та витісняється іншою: якщо виживає автентична, держава зберігає свій суверенітет (Чехія, Фінляндія), якщо виживає мова бувшого завойовника - держава втрачає суверенітет та національну автентичність (Білорусь).

Україна має цікаве поєднання 2 і 3 варіантів: з одного боку існують території компактного проживання інших народів: кримсько-татарського, угорського, польського, румунського (2 варіант); з іншого боку є всі ознаки 3 варіанту (російська мова, поширена всією територією країни). Національна політика України, на мій погляд, має полягати в державній підримці мов компактного проживання: російська і кримсько-татарська в Криму, угорська і румунська в Закарпатті і т.п. (2 варіант), оскільки вони не загрожують державі в цілому; в той же час - мовна асиміляція російськомовних за межами Криму (3 варіант), як запорука національної безпеки.

Зарисовка с работы: сидят девочки-операторы, лялякают за жизнь. И одна девочка (Д) в разговоре обмолвилась

(Д) А вот мой муж...

Вторая, ее подружка (П):

(П) Разве у тебя есть муж?

(Д) Ну да, Сережа, мы живем вместе

(П) С каких это пор вы живете вместе?

(Д) Ну... он приходит ко мне раз в неделю... или в две недели...

Интересно, а этот Сережа знает что он ее муж? И будет ли считаться изменой, если выяснится что иногда этот Сережа ходит к другим девушкам?

Дура.
Ты так ничего и не поняла.
Ты решила, что я – еще один, кто просто тупо тебя хочет.
Ты с ухмылкой выслушала то, что я носил в своем сердце больше 15 лет.
И это все после того, как сама, спустя 10 лет позвонила накануне нового года.
Спустя десять лет после того, как я, поняв, что я просто не нужен, отполз в сторону со своими чувствами, оставив тебя в покое.
А ты тогда была увлечена созданием семьи и рождением ребенка.
Знаешь, когда любят, и при этом чувствуют, что они мешают, по-настоящему любящие люди просто уходят в сторону, чтобы не мешать.
Так их любовь проявляется.
Уходят, искренне желая тебе счастья.
Чтобы потом всю жизнь носить это в себе, в далеких уголках своего подсознания.
Чувствовать, когда остаются наедине со своими воспоминаниями, что где-то там, на дне сердца, куда нет допуска никому, вырезано твое лицо и память о тебе.

А тут проходит 10 лет, и ты звонишь.
Сама!
Разыскиваешь мой мобильный – десять лет назад еще не было мобильных, если кто помнит.
Это ж как надо захотеть позвонить, чтобы совершить кучу телодвижений, чтобы тебе, при твоей лени и неумении работать в сети, разыскать мой телефон. Это ж надо было людей подключать, просить их, ждать…

И ты звонишь.
Чтобы сходу сообщить, что у тебя все плохо, и муж подлец.
Что он изменяет, и вообще он не тот, за которого ты выходила замуж десять лет назад.
Сообщить это мне, с которым даже не целовалась ни разу, про которого мало что знаешь.
Дождаться, пока я подниму трубку, уроненную от неожиданности твоего голоса в этой самой трубке, и сообщить.
В следующей после слова «привет» фразе.
Ты хоть понимаешь, что я 10 лет видел это во сне – как ты мне звонишь?
Вот так запросто – привет, это я.
Хоть это ты в состоянии понять?

Тебе было плевать на эти условности.
Просто все твои подружки/приятели разбежались кто куда. И нужно было кому поплакаться.
И ты нашла, кому можно излить свою душу.
Нашла, кому можно было потом звонить в саму новогоднюю ночь, чтобы справиться со скукой своей вечеринки, которая, видимо, тебя не грела.

А потом, поняв, что ты всколыхнула своим появлением, ты испугалась.
Ты не привыкла к фонтанам чувств.
Ты привыкла к проблемам с мужем и любовнику, который на 9 лет тебя младше.
Ты помнишь, как у тебя хватило наглости после всего сказанного мной, рассказать мне про твоего любовника?
Ох, - сказала ты изумленно, – как же тебя колбасит то?
А ты что ждала от меня?
Грустной ностальгической улыбки от воспоминаний от давно минувших дел?
Испугалась, и в кусты.
И спустя неделю виновато перезвонив с какой-то идиотской просьбой – песню тебе скачать из интернета – а на самом деле, чтобы узнать, не вскрыл ли я себе ненароком вены от результата последней встречи.
Не вскрою, не надейся.

Давай, ухмыльнись еще раз.
Скажи, что это во мне говорит нереализованность.
Нереализованность школьной любви.

Черта с два.
Да, это нереализованность, но только не моя.
Это твоя нереализованность, девочка.
Ты так и не поняла, что тебя могут любить.
Нет, не тем чистым советским чувством, от которого потом бывают семьи и дети.
И не тем похабным, влажным и грязным, которым ты привыкла представлять любовь мужчины к себе.
А любовью, выражением которой может быть просто нежность к тебе.
Ты знаешь, что такое нежность?
Ты же так и делишь мужчин. Муж, любовник и друзья.
Ты и мне умудрилась заявить, что я для тебя друг.
Друг!
Нашла, блять, друга!

В тебе не реализовалась женщина, дорогая моя.
Ты не научилась быть женщиной за эти 10 лет. Ты вышла замуж, родила дочку, дожила до 30 лет, но женщиной не стала.
Так и осталась девочкой из параллельного класса.
С фигурой недокормленного подростка.
Как ты там говорила про себя? Маленькая собачка до смерти щенок?
Ты даже не представляешь, насколько ты права.

Настоящая женщина умеет ценить чувства к себе.
Ценить и уважать.
Нет, она не обязана нырять в койку с любым, кто ей признается в любви.
Но ценить и уважать – должна.
Особенно если эти чувства пронесены через годы.
Перенесены тем, кто не видел тебя и не слышал.
Но не забывал при этом ни на минуту.
Ты можешь представить себе женщину, ухмыляющуюся в ответ на те слова, которые я тебе говорил?

Хочешь знать, чего я хотел от тебя?
Что?
Секса?
Нет, милая. Секса у меня было и есть предостаточно.
Порой даже кажется, что слишком много его было.
Мне не нужна была постель с тобой.
Не думаю, что ты смогла бы мне в ней показать то, чего я не знаю.
Я просто хотел тебя обнять, понимаешь?
Сейчас попробуй понять, я прошу.

Обнять, прижать к себе, поцеловать твои красивые ухоженные волосы (предмет твоей гордости, между прочим, я не забыл это), твои губы.
Чтобы ты просто позвонила и сказала – приезжай, пожалуйста, мне очень плохо и грустно сейчас. Просто приезжай. Ничего не надо, мне просто нужно сейчас, чтобы рядом был кто-то, кому я не безразлична.
Просто вот так вот взять и сказать.
Прямым текстом.
Просто чтобы ты была не одна. Мне вполне достаточно такой причины.
Думаешь, я бы не приехал?
Да нет, ты знаешь, ты чувствуешь, что приехал бы.
Но ты же не могла себе позволить сказать такое. Тем более прямым текстом.
Это было бы признанием своей слабости.
А ты такого допустить не можешь.

Ты даже щеку мне боялась подставить под поцелуй.
Действительно, а то – мало ли что.
А то вдруг – шевельнется что-то в тебе.
Ты же не хочешь, чтобы в тебе шевелилось что-то.
Это так себя ведет женщина?

Ты так и не поняла этого. Что с мужчинами такие игры не проходят.
Что мужчины делают совсем другие выводы из ситуаций, в которые они попадают.
Что если им звонят спустя десять лет, они не думают, что это просто так.
Даже с чужими мужчинами.
Логика другая, понимаешь?

Нет, этого всего ты понять не в состоянии.
Я ж говорю – дура.

Mode
29 апреля 2007

(мопед не мой, я просто разместил...)