хочу сюда!
 

Елена

47 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 40-55 лет

Про російську мову, добробут, Швейцарію та Україну.

  • 08.10.08, 23:05
Оскільки останнім часом з'являються чисельні спекуляції на тему російської мови як другої державної в Україні, хочу навести деякі міркування на цю тему.

Часто в якості аргумента за надання російській мові офіційного статуса приводять як приклад досвід інших країн. Наприклад Бельгію, чи Канаду. Тобто валять все в кучу. Хоча різні країни вимагають різних підходів. Отже, розглянемо які існують у світі багатомовні країни:

1) Країна, утворена з кількох рівноправних частин, з різними мовами. Приклад: Бельгія, Швейцарія. Характерні ознаки: компактне поселення груп з різними мовами, як правило - різної національності. Оскільки жодна група не є домінуючою, а спілкуватись якось треба, всі мови визнані державними і мають рівні права. Кожна людинадля спілкування всередині свого ареалу використовую власну мову, за межами своєї території - переходить на місцеву мову. Україна до таких країн аж ніякого стосунку не має.

2) Країни з домінуванням одної нації, з вкрапленням територій компактного проживання інших націй, або інших мовних груп. Приклади: Російська Федерація, Велика Британія, Канада, Франція, Іспанія і безліч інших країн. Дуже рідко трапляється ідеальна ситуація, коли кордони держави повністю співпадають з кордонами розселення одного народу. Тут можливе надання якогось статусу не основній мові, але виключно в межах розселення мовної групи. А можливе й ігнорування інших мов на державному рівні. І в першому і в другому випадку мовні меншини асимілюються, питання лише в часі повної асиміляції.

3) Країни, в яких мовні групи більш-менш рівномірно "розмазані" по всій території, зазвичай таке трапляється внаслідок іноземного панування. Приклади: Фінляндія та Чехія у 19-20 ст., Ізраїль та Білорусь сьогодні (Фінляндія хоч і входила в склад Російської Імперії, але мала значну автономію). Друга мова може мати державний статус (шведська у Фінляндії, арабська у Ізраїлі, російська у Білорусі), а може не мати (німецька у Чехії). З часом одна з мов деградує та витісняється іншою: якщо виживає автентична, держава зберігає свій суверенітет (Чехія, Фінляндія), якщо виживає мова бувшого завойовника - держава втрачає суверенітет та національну автентичність (Білорусь).

Україна має цікаве поєднання 2 і 3 варіантів: з одного боку існують території компактного проживання інших народів: кримсько-татарського, угорського, польського, румунського (2 варіант); з іншого боку є всі ознаки 3 варіанту (російська мова, поширена всією територією країни). Національна політика України, на мій погляд, має полягати в державній підримці мов компактного проживання: російська і кримсько-татарська в Криму, угорська і румунська в Закарпатті і т.п. (2 варіант), оскільки вони не загрожують державі в цілому; в той же час - мовна асиміляція російськомовних за межами Криму (3 варіант), як запорука національної безпеки.

5

Комментарии

аноним

19.10.08, 11:39

"(російська мова, поширена всією територією країни)" - далеко не по всій, на 60% території і в 70% населених пунктів російська відсутня повністю або наявна в мізерній кількості.

    29.10.08, 13:56Ответ на 1 от аноним

    так, але немає жодної області, де б вона не була присутня.

      аноним

      39.10.08, 14:52Ответ на 2 от Alex74

      з таким же успіхом можна сказати, що по всій території України поширена англійська , французька і німецька мови

        49.10.08, 15:37Ответ на 3 от аноним

        думаю, серед громадян України носіїв англійської, французької та німецької мови значно менше, ніж носіїв російської.

          аноним

          59.10.08, 17:04

          в Тернополі арабських, індійських, африканських та китайських носіїв англійської вже мабуть більше ніж носії російської...

            69.10.08, 17:58Ответ на 5 от аноним

            в Тернополі арабських, індійських, африканських та китайських носіїв англійської вже мабуть більше ніж носії російської... але більшість з них - не громадяни України.

              аноним

              79.10.08, 19:05Ответ на 6 от Alex74

              в Тернополі арабських, індійських, африканських та китайських носіїв англійської вже мабуть більше ніж носії російської... але більшість з них - не громадяни України. добре хоч вони ще не "громадяни"

                Гость: Dikosob

                83.03.10, 16:24

                А Вы не вважаєте, що така "мовна асиміляція російськомовних"
                це не більш, як оборотна сторона монети, на іншому боці якої - так зване примусове "обрусіння"?
                Тобто у попередні часи одні особи вважали за можливе примусово "обрусіювати" українців, а зараз інші особи вважають можливим примусово "обукраїнювати" росіян? Тобто це явища одного порядку?
                І якщо ті дії вважати негідними і преступними, то і ці також. І чи не є це втручанням держави у особисте життя своїх громадян?
                То ж на мою думку, якщо не уподоблятися діям можновладців радянського періоду то взагалі необхідно припинити будь-які насильницькі дії по українізації своїх громадян, а стимулювати цю українізацію більш сучасними та ненасильницькими методами. Бо якщо інакше - то я не бачу жодної різниці між