Известный журналист и политический аналитик из Брюсселя Игорь Плинер (Igor Pliner) в рейтинговом европейском СМИ «The Brussels Times» опубликовал материал относительно того, что после заключения с помощью России мирного соглашения в Нагорном Карабахе, которое перекроило карту Южного Кавказа, напряженность остается высокой.

Поскольку местное население испытывает противоречивую смесь благодарности, недоверия и страха, соглашение является значительной победой для России: Москва не только успешно зарекомендовала себя как гарант безопасности в странах ближнего зарубежья ЕС и увеличила присутствие своих войск, но и выставила в плохом свете ЕС в регионе.

Конфликт подтвердил тот факт, что почти исключительное внимание Брюсселя к дипломатии и экономическим последствиям неэффективно против экспансионистской России в восточном соседстве, политическая среда которого является более милитаризированным, чем когда-либо. Однако ЕС не единственный, кто должен заниматься последствиями демонстрации силы Россией. Над Украиной также нависнет угроза из-за недавних событий — ее суверенитет уже нарушен, она опасается за свою национальную безопасность — и не будет уверена в действенной реакции ЕС.

В Украине уже все иначе

Украина «застряла» в территориальном конфликте с Москвой с 2014 года, поэтому сравнение между Нагорным Карабахом и «гибридной войной» на украинском Донбассе было актуальным еще до недавнего мирного урегулирования. Независимо от того, действующими лицами на местах выступают национальные армии, как в Нагорном Карабахе, или этнически разделенные граждане той же страны, как на Донбассе, результат, кажется, всегда одинаков: усиленный контроль России и прибытие на место событий «маленьких зеленых человечков».

Неудивительно, что исход войны в Нагорном Карабахе добавил и без того огромной острой необходимости Киеву улучшить свою национальную безопасность. Президент Украины Владимир Зеленский давно отмечал необходимость реформирования сектора безопасности страны, в частности отечественной спецслужбы (СБУ), с целью конкурировать с мощными спецслужбами России, пытаясь защитить страну от дальнейших враждебных посягательств.

К сожалению, это легче сказать, чем сделать, поскольку усилия Зеленского неоднократно встречали ожесточенное сопротивление со стороны заинтересованных сторон, прежде всего олигархов с российскими связями, а также организованной преступности. Мощная коалиция игроков, стремящихся защитить статус-кво, сформировалась почти сразу после того, как Зеленский стал президентом. И она достигла определенных успехов, отсрочив некоторые из его долгожданных институциональных реформ. Этот процесс очень наглядный именно в ситуации с законопроектом о реформе СБУ.

Частные интересы против реформы СБУ

Реформа должна прежде всего укрепить Службу, но ее нынешний формат является лишь тенью того, с какого процесс стартовал. Председатель СБУ Иван Баканов надеялся «сделать службу мощной, институционально способной и современной», наращивая ее возможности «не только противостоять современным вызовам и угрозам безопасности, но и в сотрудничестве с представителями сектора национальной безопасности и обороны восстановить суверенитет и территориальную целостность страны».

Вместо этого «законодательные манипуляции», обнаруженные Бакановым, пока угрожают сделать СБУ неэффективной в борьбе с организованной преступностью, «которую иностранные спецслужбы используют для разведки и подрывной деятельности против Украины. Это финансирование терроризма и сепаратизма, а также коррупционное проникновение агентов в государственные учреждения». По словам главы СБУ, Службе удалось разоблачить более 120 организованных преступных группировок за последние два года, некоторые из которых использовались российскими спецслужбами.

Но наибольшее беспокойство у Баканова вызывает то, что действующий проект запретит СБУ расследовать экономические преступления и коррупцию, тем самым оставляя Украину уязвимой для российской гибридной войны. Более того, законопроектом предлагается радикально уменьшить количество сотрудников СБУ на десять тысяч в течение следующих трех лет до 17 тыс., что по сравнению с более 200 тыс. сотрудников ФСБ России и КГБ Беларуси, вызывает дополнительные вопросы относительно будущей эффективности СБУ.

Не стоять, сложив руки

Что-то не так, заметили и представители НАТО, когда глава представительства НАТО в Украине поставил под сомнение соответствие законопроекта «евроатлантическим нормам, принципам и лучшим практикам». Наблюдения, высказанные дипломатическим языком, были основательными и является сигналом, что реформы в Украине находятся под пристальным контролем за рубежом. Но в своей меткости комментарий, безусловно, был направлен как на Брюссель и Вашингтон, так и на Киев.

В конце концов, международные наблюдатели и украинцы-реформаторы прекрасно осознают, что большая часть первоначального прогресса, достигнутого после протестов на Евромайдане, уязвима к быстрым изменениям — даже в большей степени без наличия надежной функционирующей инфраструктуры национальной безопасности.

Поэтому чрезвычайно важно, чтобы трансатлантическое сообщество, и особенно Европейский Союз, усиливали поддержку Украины и усилий правительства по реформам. Если этого не сделать и повторить ошибки, допущенные в Нагорном Карабахе, это станет болезненным ударом для ЕС и НАТО, учитывая стратегическое расположение Украины, как жизненно важного партнера по безопасности в Восточной Европе.

Источник: https://myc.news/specproekty/poslednyaya_versiya_zakonoproekta_po_reforme_sbu__ugroza_budushej_effektivnosti_specsluzhby?fbclid=IwAR0GmUSzafZXdnPQnpXPFH_mP59wG_BEe3stVtTX5twNRR4MNBrbCollt3Y

От неудачника до провокатора. Или откуда берутся пособники кремлевских пропагандистов.

Мы давно наблюдаем как российская пропагандистская машина использует так называемых «западных экспертов». Никому не известные профессора несуществующих университетов, «журналисты», вся деятельность которых заключается лишь в надиктовывании московских нарративов и другие говорящие головы, льющие потоки лжи в интересах своих хозяев в спецслужбах РФ. Чаще всего этих людей можно разделить на три группы. Первая – подобранные в других странах БОМжи (желательно с бородой, чтоб можно было выдать за ученого). Их чистят, одевают, вешают на шее галстук и потом они на своем родном языке вещают на Russia Today о том, что демократический мир валится в пропасть, а единственный островок стабильности – возглавляемая великим лидером Путиным империя с обнищавшим народом. Получают за это нужную сумму денег на хотдог, бутылку водки и идут себе восвояси. Второй тип пропагандистов – представители радикальных (крайне левых, или крайне правых) партий, которые финансируются Кремлем. Их никто, как правило, не слушает, но для отрабатывания денег они могу выступать с высокой трибуны в своей стране и дают возможность российскому телевизору употреблять фразы типа «В парламенте такой-то страны сказали…», или «В такой-то стране считают». И не важно, что это считает полтора человека, большая часть дохода которых – грязные деньги от Кремля. Третий тип – конкретные иностранцы на зарплате у Москвы. Чаще всего неудачники, не желающие что-то предпринимать для достижения цели, ищущие легких путей и готовые продать за это свою совесть. О таком сегодня речь.

Жил в коммунистической ГДР человек, по имени Uwe Erikh Niemeier (он же Uve Nimayer). Учился сначала в школе, потом решил стать военным потому, что, как сам он признается, служить то всего 25 лет режиму и пообещали много благ (Tja, und der Hauptmann vom Wehrkreiskommando versprach mir ein hohes Gehalt, einen Dienstwagen, einen Adjutanten und noch so manches andere.), а дальше заслуженная пенсия. Молодому офицеру повезло, его отправили на дальнейшую учебу в СССР, в Военную академию в Ленинград. Правда, со временем это сыграло против него. После объединения Германии, карьера военного прекратилась потому, что командование Бундесвера подозревало его в связях с КГБ.

Уве обиделся. Пытался заняться предпринимательской деятельностью в Германии и даже в Украине, но безуспешно. Потому, что в бизнесе надо думать самому. А он не умел. Как говорит сам господин Niemeier, все хорошо у него было в ГДР. Партия всегда говорила что надо делать и он это доблестно исполнял. Но, 3 октября 1990 (День объединения Германии) все его счастье рухнуло.

Что ж, в ГДР я был счастлив. […] До 1989 года партия говорила мне, что я должен любить Советский Союз, потому что это наш друг, и я не должен любить ФРГ. Начиная с 1990 года, я внезапно должен был полюбить ФРГ, потому что теперь все мы должны любить друг друга в Германии. А как же моя предыдущая любовь?

Nun, ich war zufrieden in der DDR. […] Bis 1989 sagte mir die Partei, dass ich die Sowjetunion lieben soll, weil sie unser Freund ist und die BRD, die sollte ich nicht lieben. Ab1990 sollte ich dann pltzlich die Bundesrepublik lieben, weil wir uns ja nun alle lieb haben sollten in Deutschland. Und was war nun mit meiner bisherigen Liebe?

Поэтому Уве продолжает себя называть гражданином несуществующего уже 30 лет СССР и поныне. Фантомные боли. Но, где себя применить? Бизнес ни в Германии, ни в Украине не пошел. Где можно устроится так, чтоб не думать и делать то, что прикажут за хорошее вознаграждение? Конечно последний оплот «Совка» - Россия.

Я пошел туда, откуда пришел. Что ж, Советского Союза больше не было. Но была Россия.

Ich ging dahin, wo ich hergekommen war. Nun, die Sowjetunion existierte schon nicht mehr. Aber es gab Russland.

Теперь Uwe Niemeier поселился в Калининграде в неплохом домике и активно прислуживает своим новым/старым хозяевам. Что партия прикажет, то и делает. А партия приказывает заниматься пропагандой и быть провокатором. И не беда, что она теперь называется не КПСС и даже не СЕПГ, а «Единая Россия», или, вернее, «Кооператив Озеро».

Уве создал свой блёкленький сайт, который российские СМИ почему-то называют «Информагенством», и на котором публикует кремлевские пасквили, давая возможность дикторам говорить: «Даже в Германии считают…». Почему же «считают в Германии», если Herr Niemeier живет в РФ, в Калининграде на улице Луговая 10 уже 25 лет? Никто этого не объясняет.

Подробнее: http://lost-kib.org/ru/article/ot-neudachnika-do-provokatora-ili-otkuda-berutsya-posobniki-kremlevskikh-propagandistov?fbclid=IwAR0IR1Frm4LglOdJbDXbduXhgV2dz1FNLmYbfRl8jS0aff0L544yJZlcayc

В рядах Нацгвардии только за последний месяц обнаружили несколько случаев госизмены – подчиненные Авакова достаточно высокого ранга сотрудничали с российскими спецслужбами. Кто-то был завербован и банально собирал информацию, а кто-то «по старой дружбе» помогал бывшим коллегам в Крыму.

По поводу этих случаев министр, конечно же, не напишет постов в своем фейсбуке – там он занят защитой украинцев от коронавируса. Но по-хорошему всю структуру МВД надо бы прошерстить: слишком много в ней завелось шпионов и предателей.

Взять, например, случай в начале ноября, когда на КПП «Каланчак» задержали бывшего зам.начальника крымского главка МВД, полковника Николая Федоряна. С 2011 года он в отставке. После аннексии остался в Крыму, работает уже в российском «Черноморнефтегазе». Как оказалось при обыске: российская ФСБ частенько заказывает машины у этого предприятия для своих облав и задержаний. Именно Федорян контактирует со спецслужбой, помогает техникой.
Это не мешает ему дружить с командующим Нацгвардией Украины генерал-полковником Николаем Баланом. Они вместе начинали службу в Судаке, общались семьями. Под началом Балана в крымской военной части до 2014 года служила жена Федоряна. Это теперь она подполковник Росгвардии, а сам Федорян по просьбе друга везет в Крым 6 тыс. долларов, не декларируя их. И тут же при обыске пишет смску «Коля, помоги! СБУ».

Федоряна судят за госизмену, ему угрожает от 12 до 15 лет тюрьмы. Но ни Аваков, ни генерал Балан публично эту ситуацию не комментируют. А вероятно, стоило бы объяснить, какие общие дела у командующего Нацгвардией и добровольного помощника ФСБ?
Или случай с командиром взвода Нацгвардии, которого на днях задержала СБУ. Украинца в 2019 году завербовали в ГУ Генштаба ВС РФ. Он делился информацией о схемах размещения наших военных объектов, предоставлении международной военной помощи, работе иностранных инструкторов в Украине. Ему тоже светит статья «госизмена», без вариантов.

А 30 ноября военная контрразведка СБУ «накрыла» двух россиян, которые… пытались вступить в Нацгвардию Украины. Свое гражданство РФ они попросту скрыли. Но СБУшники выявили эту схему и сейчас проверяют причастность двух «героев» к спецслужбам России. Информацию также передали командованию Нацгвардии, чтобы там приняли меры.
Но о каких мерах можно говорить, когда подобные случаи «работы» на РФ в этой структуре стали чуть ли не системой? И это только те, которые нам известны. А сколько еще замяли в МВД? Очевидно же, что все эти старые , якобы дружеские, связи не теряются даже из-за сегодняшней войны. И, как видим, наоборот – крепнут.

Тогда возникает вопрос: как высоко пробрались спецслужбы РФ, например, в ведомство Авакова? Ведь приведенные случаи очень показательны. Предатели могут быть повсюду, даже в очень высоких эшелонах, но особенно, они опасны – в МВД и Нацгвардии. Поэтому такие структуры надо постоянно проверять, а при необходимости – обновлять верхушку. Тем более, если она слишком «сдружилась» с «коллегами» из России.

Подробнее: https://pushnews.com.ua/gosizmena-v-vysshih-jeshelonah-nacgvardii-k-komu-podbiraetsja-fsb/?fbclid=IwAR0ahhFxCH1I0G_8Q-ayZiTnmI5_04cywxu4koSXIcMwSBS98cIsZzmH5Wc

Сьогодні Рамблер із його пулом ЗМІ став стратегічним резервом Кремля, готовим у вирішальний момент забезпечити Путіну інформаційну перевагу. Зважаючи на тотальне домінування прокремлівських ЗМІ в інформаційному просторі Росії, не треба бути провидцем, щоб зрозуміти той факт, що Кремль не збирається відступати від своїх агресивно-імперських планів. І навряд чи така присутність Кремля в інфосфері потрібна лише для підвищення культурного рівня простих росіян... 

Детальніше: https://censor.net/ru/blogs/3234698/scho_zanadto_to_ne_zdravo?fbclid=IwAR2I83smpe2-zin4WvLuSrjBSFUZUDvZEd5mzI8VBLvrBStvr3rJ8vx1zPY

Служба безпеки України провела на Закарпатті низку санкціонованих судами обшуків у власному будинку лідера закарпатських угорців Василя Брензовича, в офісах «КМКС ПВУ» («Партія угорців України», угорською «KMKSZ») та благодійного фонду «Закарпатський центр економічного розвитку Еган Еде» в Ужгороді.

Передумовою для таких дій спецслужби стала обгрунтована інформація про вірогідну причетність іноземного фонду до діяльності, спрямованої на порушення державного суверенітету України через фейкове поширення дії законодавства Угорщини і юрисдикції її державних органів на окремі регіони нашої країни.

Досудове слідство також досліджує факти сприяння іноземній державі окремими українськими публічними діячами, які підозрюються у підтримці державних органів сусідньої країни у веденні підривної діяльності на шкоду Україні, зокрема й у вчиненні дій із ознаками державної зради. І не тільки. Обшуки в приміщенні благодійного фонду «Закарпатський центр економічного розвитку Еган Еде» проводяться в рамках кримінального провадження щодо укладення фіктивних договорів. Зокрема, фігурантів справи підозрюють у веденні подвійної бухгалтерії та використання виділених Угорщиною коштів на шкоду державній безпеці України.

Під час обшуків правоохоронці виявили низку друкованих матеріалів, які популяризують так звану «Велику Угорщину» та створення етнічної автономії на Закарпатті. Також вилучено комп’ютерну техніку засоби зв’язку та інші матеріали, які слідчі будуть досліджувати як доказову базу протиправної діяльності фігурантів. Таким чином, знаходить підтвердження інформація, що окремі громадські організації закарпатських угорців  напряму фінансуються Угорщиною та часто є установами прикриття для ведення підривної діяльності проти унітарної української державності.

Наразі угорські та проугорські мас-медіа атакують українську владу та спецслужби  з звинуваченням у тиску на угорську меншину. З різкою промовою у facebook відреагував на обшуки міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто, пообіцяв «блокувати» на всіх рівнях подальші європейські та євроатлантичні зусилля України. Природньо, угорське або будь-яке інше негативне офіційне повідомлення про Україну почалося «розганятися» пропагандистською машиною Кремля з ігноруванням будь-яких зв’язків з реальністю. Кремль завжди активно використовував конкретні моменти публічного діалогу уряду Угорщини на українську тему, аби вбити клин між країнами-членами Євросоюзу і НАТО та «легітимізувати» воєнну агресію проти Криму, спираючись на «недотримання Києвом основних прав людини».

Що ж насправді відбувається в Закарпатті? Те, що угорська влада давно «націлилась» на Закарпаття не є таємницею. Стратегія “Великої Угорщини” завжди була традиційним рушієм угорської експансії на західноукраїнські землі. Востаннє така спроба була реалізована навесні 1939 року, коли війська фашистської Угорщини атакували Карпатську Україну і, попри героїчний спротив кількох тисяч місцевих добровольців і націоналістів з Галичини, окупували молоду державу. А саме атрибутика та друкована продукція з візуалізацією «Великої Угорщини» була виявлена СБУ під час згаданих обшуків.

Зрозуміло, що деструктивні сили в Будапешті та їхня закарпатська резидентура розгорнули активну фазу підготовки до федералізації Закарпаття, спираючись на підготовані територіальні плацдарми. Попередній скандал з масовою роздачею угорських паспортів закарпатським бізнесменам, держслужбовцям і політикам тому є свідченням. Як і регулярні вояжі угорських посадовців, що, привізши гуманітарну допомогу, виголошують на території України сепаратистські промови.

Через втручання чиновників Угорщини в виборчий процес в Україні недавно взагалі вибухнув цілий міжнародний скандал. Нагадаємо, 26 жовтня Україна заборонила в'їзд двом високопоставленим особам з Угорщини через агітацію угорського уряду в Закарпатській області під час виборчої кампанії на місцевих виборах усупереч міжнародним нормам, які забороняють втручання у внутрішню політику інших держав.

В цьому ж ряду створення під маскою “децентралізації” суцільного та компактного угорського етнічного району в складі Закарпатської області.  Під час складання присяги депутатами Сюртівської ОТГ (12 км від Ужгорода), обранці заспівали гімн....Угорщини!  Голова цієї ОТГ вже і раніше потрапляв у скандали, зокрема продав приміщення сільради та клубу, а також заявляв, що “українці вороже ставляться до угорців”. Може, вони й зарплату угорськими форинтами отримають?

  В таких умовах жорсткого пресингу у боку Угорщини, жителі Закарпаття побоюються, що у них може статись таке ж саме, що було і в Криму, і в Донецьку з Луганськом…

Сподіваємось, що рішучі дії оперативних підрозділів СБУ на Закарпатті  цього не допустять.

Детальніше: https://myc.news/mneniya/ugorshina_znovu_u_centr_mzhnarodnogo_skandalu_na_zakarpatt?fbclid=IwAR31Alx1OoNY19VydhWLM17Aj4MBbMWI0stao34Z_zoczOm8Gj-UBSKUjFI

Служба безпеки України провела на Закарпатті санкціоновані обшуки у функціонерів одного із місцевих благодійних фондів.

Наразі перевіряється інформація про причетність іноземного фонду до діяльності, спрямованої на порушення державного суверенітету України. Зокрема, вивчається можливе втручання у внутрішні справи нашої держави та заподіяння шкоди державній безпеці України через фейкове поширення дії законодавства Угорщини і юрисдикції її державних органів на окремі регіони нашої країни.

Досудове слідство також досліджує факти сприяння іноземній державі окремими українськими публічними діячами. Вони підозрюються у підтримці державних органів сусідньої країни у веденні підривної діяльності на шкоду Україні, зокрема й у вчиненні дій із ознаками державної зради.

Під час обшуків правоохоронці виявили низку друкованих матеріалів, які популяризують так звану «Велику Угорщину» та створення етнічної автономії на Закарпатті. Також вилучено комп’ютерну техніку засоби зв’язку та інші матеріали, які слідчі будуть досліджувати як доказову базу протиправної діяльності фігурантів. 

Слідчі дії тривають. 

Операція проводилась під процесуальним керівництвом органів прокуратури.

Детальніше: https://ssu.gov.ua/novyny/na-zakarpatti-sbu-pereviriaie-blahodiinyi-fond-cherez-mozhlyve-vtruchannia-u-vnutrishnopolitychnu-sytuatsiiu-v-kraini?fbclid=IwAR0jT1PLKMMwStlly_MQE2zYvvd1wwKPOwxQ_JCLNpJQkz_Er5ni8zxLDEw

И краткий обзор предыдущих серий.

Как известно из «Белой книги специальных информационных операций против Украины», изданной Министерством информационной политики Украины в 2018 году, почти все фейковые истории об украинских проблемах, родившихся в болезненном воображении кремлевских пропагандистов, имеют форму телесериалов.

Это происходит потому, что новый бред трудно выдумывать, даже сказочникам Кремлевуда. Гораздо легче и дешевле повторять и перефразировать фейки, которые уже получили хоть какую-то привязанность наивных украинских потребителей медиашлака с NewsOne, «112» и ZIK. Как говорят в Украине: "Наша песня хороша - начинай сначала»!

Так происходит и с надоевшим фейком об американских биолабораториях на территории Украины, который запустили в инфопространство Украины два «брата-акробата» из прошлого - Виктор Медведчук и Ренат Кузьмин. Этот фейк детально разобран в публикации на сайте «Петр и Мазепа» еще в апреле этого года. Вскоре фейк разобрала на молекулы и журналистка «Детектора медиа» Гала Скляревская.

Однако развенчание не остановило телеканалы медведчуковского пула. «112 Украина», NewsOne и ZIK сделали фейк главным медиаповодом весны. Особенно в этом отличился телеканал Медведчука-Коломойского «1 + 1». Один из журналистов проекта «Секретные материалы» Владимир Тимофийчук, вместе с «известным специалистом в области биологического оружия» (в кавычках) Михо Чаплыги, окончательно доказали несчастным украинцам тот факт, что «в Украине действует с десяток биолабораторий, которые могли стать источником коронавируса» .

Позже пресс-служба телеканала распространила заявление, в котором обещала продолжить расследование и вывести на чистую воду злостных американских разработчиков биологического оружия. Но потом телеканал все же принял решение удалить сюжет.

Однако, как убеждал еще Йозеф Геббельс, «чем хуже ложь - тем эффективнее фейк». Поэтому его существование так просто не прервется. А новые серии в сериале, который получил положительные отзывы аудитории, продолжат появляться.

Новый сезон

Осень – то самое время, когда нужно выпускать новые сезоны сериалов. И вот, после обеда 24 ноября, когда пророссийские платформы активно разгоняли по интернету новости о спектакле, которую «ОПЗЖ» устроило под стенами посольства США, на телеграмм-канале «Шептун» была запущена очередная серия комедийного ситкома.

В течение следующих четырех часов новую сказку перепостили телеграмм-каналы пророссийского пула в Украине: «Ivko.Live», «цибуля», «Тень на плетень», бывший нардеп от Партии регионов, а ныне постоянный гость российских пропагандистских телеканалов Родион Мирошник, а также один из генералов пропагандистских войск «Соловьёв».

После этого новость затянули на доступные российские сайты-помойки, где обычно размещаются российские спецслужбы - «Рамблер», «Кадара» и другие.

Как противодействовать сериалам?

Учитывая тот факт, что после появления фейка в апреле никто из украинских официальных органов или спецслужб даже не пошевелился, в данном случае можно говорить только об определенных попытках опубликовать опровержение со стороны Посольства США в Киеве. (Вероятно, это дело для будущего Центра противодействия дезинформации.)

Однако опубликовано заявление была столь неуклюже с коммуникационной точки зрения, что привело только к новой информационной атаки. Через свои информационные ресурсы Медведчук ожидаемо объявил, что своим официальным заявлением Посольство США подтвердило его бред.

Пытаясь противодействовать инфоатаке самостоятельно, я нашел контакты Украинского научно-технологического центра (УНТЦ / STCU), который занимается программами сотрудничества с США в этой сфере, и предложил сделать интервью с его главой Куртисом Белаяцем, работающий в Центре с 1999 года. Однако ответов на предложения так и не получил.

Уязвимость дезинформационных сериалов заключается в том, что мы можем позволить себе не заниматься опровержением каждой серии, если построим крепкий контрнаратив всем сериалам одновременно. Не важно, как испортил украинский воздух рядовой «шептун», если аудитория знает, что история об американских биолабораторих в Украине является российской спецоперацией, начавшейся еще в 2016 году.

Именно поэтому я не устаю повторять: технологии опровержения не работают; мантра «факты важны» не работает; работать над каждым фейком отдельно, требуя опровержения официальных органов для каждого «Шептуна» - не эффективно. Единственным системным подходом к противодействию может быть нарративный подход, описанный мной во многих публикациях.

Подробнее: https://myc.news/rassledovaniya_/amerikanskie_biolaboratorii_medvedchuka_novyj_sezon_uspeshnogo_seriala?fbclid=IwAR1fJmzYxa2urURtTTXWJgMW_3ib0SOPh2C9JJqTbauRDt5MFvNau785XG8

27.11.2020г. на базі ГО «АРДІС» була проведена онлайн-конференція на тему «Інформаційні операції Росії проти України в умовах гібридної війни». В обміні думками взяли участь відомі експерти-політологи: Дмитро Золотухін - Заступник Міністра інформаційної політики України (2017-2019 роки); Юрій Федоренко - Керівник Головного управління суспільних комунікацій та інформацій Адміністрації Президента України (2014 рік), керівник ГО «АРДІС»; Микола Голомша - Професор права, перший заступник Генерального прокурора України (2014 рік); Олег Марусяк - Народний депутат України ІХ скликання; Олесь Журавчак - Заступник Міністра культури України (2014 рік).

Ведучий-модератор:

Доброго дня, шановні експерти. Події останніх днів свідчать, що в Україні йде потужна інформаційна війна з боку Російської Федерації. Продовжуючи інформаційні спецоперації в Україні, Росія намагається використати Україну для зовнішнього впливу на хід політичних подій в світі. Для досягнення мети кремлівські ЗМІ використовують цілеспрямоване спотворення інформації, замовчування, вибірковість, «перекручування», спотворення інформації. Які шляхи протидії інформаційній агресії проти України може запропонувати експертне середовище?

Дмитро Золотухін:

Інформаційна війна проти України давно перейшла в «гарячу фазу». Серед методів російських маніпуляцій в інформаційному просторі хочеться відзначити наступні: створення телесеріалів з елементами пропаганди, акції «фабрик тролів», кампанії з дезінформації в анексованому Криму, використання фейкових наративів при описуванні дій Збройних сил України (ЗСУ) на Донбасі, фейковий фотографії із зони бойових дій, російські фейки про «знищення української стороною» цивільного Боїнга MH17 в липні 2014 року, «участь військових НАТО» в конфлікті на Донбасі, включаючи «американських найманців з Blackwater і Greystone», «безглуздість» підписання Україною Договору про Асоціацію з ЄС, матеріали про нібито «катастрофічну ситуацію» в українській промисловості, та дезінформаційні вкиди про те, що Україна є нібито «failed state» з нульовими перспективами інтеграції в ЄС та інші інститути Заходу.

Використовуючи подібні наративи, російська сторона прагне переконати окремі цільові аудиторії повірити в потрібні їй ідеї, наприклад, міфічні зв'язки України та ІДІЛ. Такий масштабний наратив російської пропаганди ми називаємо «серіал». Оскільки він має одну сюжетну лінію, яка може змінюватися, при цьому зберігаючи ключові особливості, які розраховані на обмежену цільову аудиторію. Не секрет, що російські наративи та прийоми з дезінформації мають високу ступінь ефективності саме завдяки своїй повторюваності в медіа. Тому, об'єктам дезінформації постійно розповідають одні й ті ж історії, роблячи їх все більш цікавіше та «екзотичніше». Наприклад, в історії про «українських карателів» кульмінацією стала поява «розп'ятого хлопчика».

Також, можна згадати такі російські наративи як «в Україні діють табори ІДІЛ», «Україна та 500 джихадистів», «переслідування кримських татар і «Хізб ут-Тахрір», як спільників ІДІЛ», а також фейки про батальйон Дудаєва в Україні, полк «Азов», «постачання Україною хімічного озброєння бойовикам в Сирії» та інші фальшивки в рамках інформаційних операцій РФ проти України. Не менш поширеним «серіалом» кремлівської пропаганди є «злочини ЗСУ та Мінські домовленості». Зокрема, прикладами російської дезінформації є такі меседжі як: «ЗСУ, Нацгвардія та добровольці «знищують» населення Донбасу», «фейкові фотографії з зони АТО», «Україна зриває Мінські домовленості», «ЗСУ готуються до штурму Донецька» та інші фейкові матеріали щодо конфлікту на Донбасі.

Юрій Федоренко:

Цілком погоджуюсь з шановним паном Дмитром, стосовно того, що Інформаційна війна проти України давно перейшла в «гарячу фазу». Російський інформаційний наступ відчувається на всіх фронтах - в друкованих та електронних ЗМІ, соціальних мережах, причому на українській території. Російська пропаганда обслуговує злочинні інтереси вищого політичного керівництва РФ, спрямовані на знищення України як держави і суб'єкта міжнародного права. Впровадження маніпулятивних технологій з боку держави-агресора почалося «не сьогодні». Зокрема, кількість акаунтів спрямованих на антиукраїнську пропаганду ресурсів становить майже 7 мільйонів осіб. Приблизно 70-80% їх IP-адрес адмініструвалися з Російської Федерації, а близько 20% - з непідконтрольної українській владі території. Ворожа сторона активно використовувала і використовує в інформаційній війні фейкові персонажі, штучно «накручені» акаунти, також застосовують і так звану «легальну розвідку», збираючи за допомогою необачних користувачів інтернету інформацію, яка може бути використана проти цілісності нашої країни.

Яскравим прикладом кремлівської дезінформації є висвітлення Росією трагедії пасажирського Boeing MH17, збитого в небі Донецької області в липні 2014 року. Після того як малайзійський Boeing 777 був збитий в Донецькій області, російські медіа почали поширювати версії про знищений сепаратистами український транспортний військовий літак. Однак, як тільки стало відомо, що саме росіяни і підконтрольні їм бандформування збили малайзійський авіалайнер, російські спецслужби вигадали фейк про «диспетчера Карлоса», який, як стане пізніше відомо, виявився звичайним злочинцем, якому росіяни, ймовірно, заплатили значну суму для поширення викривленої інформації. Кремль відразу ж поширив інформацію про те, що катастрофа сталася з вини України, і що українські військові насправді намагалися збити літак президента РФ, який повинен був летіти в тому районі.

Ведучий-модератор:

Пане Юрію, а що там з західними військовими підрозділами, які, нібито, розміщені на території України?

Юрій Федоренко:

Так, це окремий напрямок російської пропаганди присвячений, нібито, діючим на території України підрозділам військовослужбовців країн Заходу. Активно поширюються як в російському, так й іноземному сегменті мереж Інтернет наративи російської пропаганди про «участь військ НАТО та їх втрати в конфлікті на Донбасі», «невидиму війну польських найманців», «американських найманців з приватних військових компаній Blackwater і Greystone». Велика частина російських фейків базується на сфальсифікованих фото- і відеоматеріалах, які розповсюджуються і використовуються пропагандою РФ в російських і міжнародних ЗМІ, включаючи «Russia Today», інформаційне агентство «ТАСС», сайт «Украина.Ru», видання «Вести», «РИA Новости», «The Telegraph», а також соціальних мережах «ВКонтакте», «Однокласники». В Україні Росія намагається формувати бачення ситуації за допомогою проросійських маріонеток на телебаченні та в соцмережах. Вони вибирають якісь маргінальні новини або вигадують фальшиві. А потім намагаються їх поширювати, щоб вони потрапили в мейнстрім-новини.

Ведучий-модератор:

Дякую, пане Юрію. Пане Миколо, а яка ситуація з вітчизняними інформаційними каналами та ЗМІ? Чи спроможні вони на протидію такій інформаційній агресії?

Микола Голомша:

Україна вперше зіткнулася з війною, яку не так легко розпізнати як стандартний варіант війни. Одним з термінів для її характеристики виявився такий - гібридна війна.

На жаль, незважаючи на майже 6 років війни Росії проти України, Україна продовжує багато в чому залишатися в російській інформаційній парадигмі. У соцопитуваннях більше 4% респондентів відзначили, що вони отримують інформацію про ситуацію в Україні та світі з російських телеканалів, кожен п'ятий українець, який активно «черпає» інформацію з соціальних мереж, робить це з російських соціальних мереж. Хоча, з одного боку, це значно менше, ніж українські джерела, але, з іншого боку, в абсолютному вимірі - це близько 1,3 млн. громадян України. Також є тенденція до зниження частки тих, хто довіряє інформації з українських інтернет-сайтів і соціальних мереж. Разом з цим з 33% до 38,5% зросла частка тих, хто вважає, що в Україні занадто багато прокремлівських пропагандистських ЗМІ.

Багато українських телеканалів із загальнонаціональною мережею мовлення повторюють і часто цитують фрази-штампи російської пропаганди, транслюють українському суспільству відверто антиукраїнські дискурси, тим самим полегшують рішення зовнішньополітичних завдань країни-агресора Росії в її боротьбі проти України і за обдурення українського суспільства. Основні українські телеканали допускають до ефіру колишніх регіоналів, які звучать в унісон московським «старшим братам» по антиукраїнській пропаганді і меркантильно обговорюють, як би їм знову дорватися до влади і дорожче продати Україну Путіну. Треба визнати, що в самій Україні фактично не існує професійного контрпропагандистського телебачення, яке могло б професійно і об'єктивно доносити до мільйонів наших громадян інформацію про свавілля на тимчасово окупованих територіях, яке творить Росія.

Ведучий-модератор:

Дякую, Микола Ярославович. Пане Олеже, чи є, на вашу думку, якісь сталі напрямки в масиві інформаційної брехні, яку несуть кремлівські ЗМІ?

Олег Марусяк:

Так, безумовно є певна система та окремі напрямки цієї брехні. В результаті аналізу російських новинних текстів, можна виділити наступні тематичні блоки, які інтерпретують процеси, що відбуваються на Сході України в проросійському ключі. По-перше, в російських ЗМІ простежується чітка негатівізація образу України, шляхом примітивізації української влади та армії, наприклад: «Україна відправила на фронт 2 тис. недоучених курсантів», «Українські патріоти стріляють по школі і дитячому садку», «СБУ опустилася до того, що переслідує, навіть, беззахисні сім’ї біженців» («Сегодня»), «Київська гуманітарна допомога: зошити з бомбами для Донецька» («Комсомольська правда»), «Україна зараз продемонструвала, що може воювати з мирним населенням» («НТВ»). По-друге, ЗМІ гіперболізують антиросійські настрої в Україні, викликаючи у росіян страх перед, на їхню думку, радикальною та націоналістичною Україною, яка здійснює наступ на російськомовне населення і російський народ в цілому. По-третє, простежується не лише нейтралізація в ЗМІ ролі РФ в конфлікті, а й відверте відбілення ролі Росії в конфлікті на Донбасі, зокрема, про це свідчать новинні стрічки, на кшталт, «пенсії на Донбасі виплатять за рахунок Росії», «Росія обігріє Україну» («Комсомольська правда»), «подальше спроби ігнорувати допомогу з боку Росії має призвести до розпаду України» («Комерсант»).

У цих складних зовнішньополітичних умовах Україна також змушена вдатися до використання методів ведення інформаційної боротьби, які припускають апелювання до таких символів колективної свідомості нації як почуття патріотизму, власної гідності, честі та гордості, згуртованості перед зовнішнім ворогом.

У той же час, інформаційне протиборство між Україною та Росією в умовах гібридної війни викликає консолідацію громадян навколо нав'язаної російською пропагандою в ЗМІ картинки. Це пояснюється тим, що російська пропагандистська кампанія проводиться настільки агресивно та інтенсивно, що навпаки відштовхує від себе українських глядачів, які мали можливість на власні очі фіксувати фейки російських і проросійських ЗМІ. Тобто для росіян ця російська кампанія спрацювала на підняття рейтингу Володимира Путіна, але дивним чином для українців вона подіяла навпаки, призвівши до підвищення почуття власної гідності.

Олесь Журавчак:

Після фактичного припинення на Донбасі активної фази бойових дій Україна опинилася в складній ситуації: з одного боку це вже не війна, а з іншого - це ще не мир. Для Росії це означає перехід в нову фазу інформаційного протистояння. На зміну відкритій інформаційній агресії прийшли приховані інформаційні заходи під маскою мінського перемир'я. В рамках висвітлення військових дій на Донбасі, РФ використовує широкий спектр методів гібридної війни. Серед них: «криве дзеркало» - викривлення й пересмикування фактів і дискурсів; «спекуляції на історії», сутність якого полягає в «педалюванні» дискусійних моментів українсько-російської історії; «заперечення очевидного» - як метод створення видимості відсутності агресії з боку РФ; метод «показового миротворчості» - створення ілюзії того, що Москва мирно налаштована і зовсім не причетна до конфлікту сторона. Головне завдання Москви - постійно підігрівати донецький анклав по типу режиму в Придністров'ї, Осетії, Абхазії чи Карабаху. Бурхлива інформаційна експансія Кремля на Донбасі змусила людей в контрольованих бойовиками регіонах безмовно підкорятися встановленої диктатурі. У невизнаних республіках виникли групи людей, які не приймали позицію російських терористів, але висловити відкрито свою думку вони не намагалися - це загрожувало їхньому життю. Завданням російської пропагандистської машини тут є нівелювання таких груп шляхом створення довіри всього населення до проросійських представників влади та джерел інформації.

Тому, передумов до того, що після подій в Криму і на Донбасі там раптом настане мирне життя - немає і бути не може. Інформаційна війна триватиме ...

Ведучий-модератор:

Так. Війна триватиме. Тому головне питання на сьогодні - як Україна повинна захиститися від існуючих інформаційних загроз? У який спосіб та за рахунок яких дій?

Микола Голомша:

Щоб отримати перевагу в інформаційній війні, необхідно просувати українські цінності шляхом телерадіомовлення - в тому числі і на територію країни-агресора. Коли Україна почне грати на інформаційному полі противника? Що завадило керівництву України створити міжнародне та національне телебачення, за широтою мовлення аналогічне пропагандистському «Россия сегодня»? Коли в Україні відкриються офіси Facebook та інших найбільших соцмереж? Необхідно організувати міжнародне мовлення адекватного та об'єктивного «телебачення правди», для просування українських цінностей та лобіювання інтересів України за кордоном. Також необхідно налагодити більш тісний контакт з представниками російської опозиції, які перебувають в країнах G7, з українською діаспорою за кордоном, проводити спільні міжпарламентські, наукові, інформаційні та інші заходи, наприклад, в Конгресі США з лобіювання законних інтересів України.

Це складно для українського бюджету, але без належного фінансування інформаційну боротьбу з Росією не виграти. Росія щорічно витрачає сотні мільйонів доларів на лобізм своїх інтересів і на різні інформаційні диверсії, пропаганду війни, насильства та іншого зла.

Олег Марусяк:

Боротися з цією «агресією» складно, оскільки Україна не тоталітарна країна: тут вільне суспільство, інтернет, месенджери і канали, які «фізично неможливо закрити». Тому в найкоротший час Україна повинна вибудувати власну інформаційну політику і систему інформаційної безпеки.

Юрій Федоренко:

Боротьба на внутрішньому інформаційному полі України має доповнитись активною наступальною українською політикою в світовому інформаційному просторі, а також формуванням нашого впливу на медіапростір в самій Росії. Координацію таких дій повинні здійснювати РНБО або Офіс Президента, які мають відповідні повноваження. На масштабний інформаційний фронт повинні бути мобілізовані кращі національні кадри. Ми просто не маємо права залишити триваючу сім років інформаційну агресію без потужного медійного контрудару.

Олесь Журавчак:

Тут вбачається кілька напрямків.

По-перше, створення надійної системи інформування української та зарубіжної аудиторії - відновлення ретрансляційних пунктів для передачі сигналу на окуповану територію, розвиток української системи іномовлення. Цим Міністерство культури та інформаційної політики вже займається, але недостатньо швидко.

По-друге, зробити захист української інтернет-ресурсу пріоритетним на державному рівні. Адже інтернет - після традиційного телебачення і радіо - все впевненіше стає основним засобом інформування громадськості. Більш того, події інформаційної війни в Україні вперше продемонстрували застосування спецслужбами Росії підрозділів хакерів і груп «тролів».

По-третє - системне відновлення діяльності зарубіжних культурно-історичних центрів.

По-четверте - створення якісного українського інформаційного продукту, який би позитивно відображав українську дійсність, демонстрував досягнення в політиці, розповідав би про традиції та культуру нашого народу.

По-п'яте - для підтримки міжнародного іміджу України вкрай необхідний тісний зв'язок із зарубіжними громадськими інститутами, такими як зарубіжні діаспори, інформаційні центри, земляцтва ...

Одним словом, інформаційна політика України вимагає термінових змін, від яких буде залежати подальша доля нашої державності.

Ведучий-модератор:

Дякую! Підводячи підсумок хочу наголосити на тому факті, що відсутність адекватної системи захисту інформаційного простору країни робить Україну беззахисною перед кремлівською дезінформаційною агресією Росії.

Цілком очевидно, що тільки виважена державна реакція на інформаційні наступальні дії проти України, чітко вибудувана система захисту інформаційного простору, активні інформаційні наступальні атаки на нашого ворога здатні забезпечити перевагу в боротьбі за мир і незалежність України.

Ще раз хочу подякувати всім експертам, учасникам нашої сьогоднішньої розмови.

Ми переможемо! 

Детальніше: https://censor.net/ru/blogs/3233982/nformatsyin_operats_ros_proti_ukrani_v_umovah_gbridno_vyini?fbclid=IwAR0t9OzCqBDIqWxURIS5aMCE_FhpO5JJgQQL6MjaKn96YjnMnxuvtqTCERw

Служба безпеки України викрила протиправний механізм поставки контрафактних авіазапчастин та обладнання до вертолітної техніки, що використовується під час проведення агрохімічних робіт у нашій країні.

Оперативники спецслужби встановили, що організували оборудку посадовці одного із державних авіаційних підприємств на Тернопільщині. Чиновники діяли у змові з менеджментом підконтрольної комерційної структури. Зловмисники незаконно списували, демонтували та вивозили з території держпідприємства авіаційні вузли та агрегати, що були встановлені на гелікоптерах Мі-2.

Щоб «прикрити» оборудки, посадовці фальсифікували технічну документацію на незаконно відчужене авіаційне обладнання. Враховуючи, що деякі елементи обладнання знаходились у незадовільному технічному стані, зловмисники вносили фіктивні дані щодо проведених ремонтних робіт і ресурсного відновлення.

Співробітники СБ України встановили, що викрадені авіазапчастини мали поставляти для потреб вітчизняних авіакомпаній-експлуатантів, які використовують вертолітну техніку при проведенні агрохімічних робіт по всій Україні.

Організатори незаконної схеми привласнили авіаційне майно державного підприємства на майже 5 мільйонів гривень. Співробітники СБУ оперативно блокували їх продаж авіакомпаніям.

У межах кримінального провадження, розпочатого за ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України, правоохоронці провели обшуки у виробничих приміщеннях та за місцями проживання фігурантів справи. Під час слідчих дій вилучено незаконно відчужене з держпідприємства авіаційне майно з технічною документацією, фіктивні акти ремонтних робіт та ресурсного відновлення обладнання, а також документи фінансово-господарської звітності, які мають доказове значення.

Заходи із викриття зловмисників, причетних до оборудки, здійснювалися співробітниками Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ спільно з Головним слідчим управлінням Національної поліції України під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора.

Детальніше: https://ssu.gov.ua/novyny/cbu-prypynyla-sprobu-postachannia-kontrafaktnykh-zapchastyn-do-vertolitnoi-tekhniky-ukrainskykh-aviakompanii?fbclid=IwAR0V26_XtvNpKFlrhROGlG_nyDl8CgIjzWwXXRFEsweJBKe0E9F2A8CGQig