В Мелітополі головний колаборант Запорізької області Євген Балицький оголосив про проведення референдуму з трибуни мелітопольського ПК ім. Шевченка. У залі на урочистому зібранні було ніде яблуку впасти. Але хто всі ці люди? Невже в Мелітополі дійсно стільки колаборантів, які згодні зрадити країну в угоду примарній перспективі жити в придатку росії, без розвитку, без економіки, без можливості вільно комунікувати з цивілізованим світом, радіючи самій лише думці про «велику державу».

Як виявилося, до Мелітополю з Криму завезли більше 20 автобусів людей для масовки. Це було зроблено з метою зробити картинку підтримки для російських ЗМІ. Адже в самому місті люди навіть під дулами автоматів не бажають підтримувати «воз’єднання» з росією.

Ще минулого тижня старших по будинках на загальних зборах змусили провести поквартирне опитування, щоб виявити реальну картину підтримки росії. Та виявилося, що з тих 50% населення, яке ще лишилося в місті, не набралося навіть 10% голосів за референдум. Тож довелося замовляти підтримку з Криму за гроші.

Що за документ підписали колаборанти?

Цікавим виявився й сам документ про так званий референдум, який з таким розмахом підписав Балицький. В документі немає жодної конкретики. По суті, це усього лише «красивий» лист із розчерком. Адже в тексті не міститься навіть конкретних строків проведення голосування.

Експерти в сфері правознавства ставлять під сумнів і саму можливість проведення референдуму. Окрім того, що по всій тимчасово окупованій території не вщухають бойові дії, які частіше за все самі окупанти й провокують, а в Мелітополі постійна загроза артобстрілів, проведення референдуму не матиме легітимності.

Вся справа в тому, що для проведення референдуму про порушення територіальної цілісності країни потрібно мати постанову від Верховної ради України. У випадку із від’єднанням частини Запорізької області, це має бути всеукраїнський референдум.

Що у підсумку?

Тож оголошення про «референдум» від Балицького, то лише спроба відтягнути час, бо всі його обіцянки окупантам виявилися пшиком. Колаборант, що гарантував радий прийом росіянам на Запоріжжі, опинився в незручному становищі і тепер змушений «замилювати очі» кремлівським кураторам бадьоро сповіщають з трибуни про проголошення референдуму за «воз’єднання з росією».

Колишня депутатка від Партії регіонів із Луганська виступила перед правоохоронцями Відня, доводячи справедливість російської агресії проти України фейковими фото.

Наприкінці червня 2022 р. поліція Відня організувала семінар, присвячений Україні, який провели російські пропагандисти. Про захід стало широко відомо, коли самі росіяни похвалилися своїми успіхами в просуванні псевдоісторичного марення серед офіцерів австрійської поліції і навіть виставили відео, яке це доводило.

Коли в австрійських медіа вибухнув скандал, а представники австрійського депутатського корпусу направили відповідні офіційні запити щодо того, що це було і за чий рахунок проводилося, російська організація видалила своє відео, однак його вдалося вчасно заархівувати, і тепер воно є в доступі.

Організатором заходу була «Координаційна рада організацій російських співвітчизників в Австрії» (КРОРС), яка й опублікувала деякі матеріали цього семінару на своїй фейсбук-сторінці. Однак згодом адміністратори сторінки відредагували власні повідомлення. Втім, в історії редагування можна побачити, що було написано від початку.

На відео, опублікованому на фейсбук-сторінці, можна було почути тези, якими виправдовують війну проти України. Крім віденського славіста Алоїза Волдана, запрошеного безпосередньо поліцією, на семінарі виступали щонайменше три експерти, запрошені «Координаційною радою організації російських співвітчизників».

3 серпня в офіційному твіттер-акаунті головне управління поліції Відня опублікувало пояснення, в якому стало на захист участі російських пропагандистів у семінарі. Поліція пояснила, що протягом багатьох років проводить навчальні семінари під назвою «Безпека та поліція» з метою, серед іншого, передачі базових знань про війни та причини міграції. Ці знання призначені для того, щоб поліціянти краще проводили контакти із зацікавленими людьми. У минулому такі заходи проводилися щодо Іраку, Сирії та Афганістану.

Одним із встановлених співорганізаторів заходу є Дмитро Єрохін, керівник КРОРС в Австрії та організатор маршів «Безсмертний полк». Він уже ставав фігурантом публікацій про зіткнення з українською спільнотою в Австрії. На відео видно, як він постійно сидить у спікерів і контролює процес.

Дмитро Єрохін наближений до посла росії в Австрії Дмитра Любінського, а отже, захід у віденській поліції проводили принаймні за мовчазної підтримки посольства.

Олександра Соболєва, керівник ради російських співвітчизників в Австрії, 17 січня виставила на своїй фейсбук-сторінці спільне фото з Єрохіним та Любченком.

До Єрохіна КРОРС у Відні керувала Ірина Мучкіна, яка одночасно є редакторкою російськомовного онлайн-видання «Новий віденський журнал». На архівній сторінці керівного складу КРОРС у Відні зазначено, що саме Мучкіна є головою КРОРС, координує його роботу, відповідає за зв'язки з посольством, російськими державними та регіональними структурами, які працюють із співвітчизниками. Мучкіну також називають власницею медіагрупи "Мир", що видає "Новий віденський журнал". Також Мучкіна вказана керівницею КРОРС і на сайті Всесвітньої координаційної ради російських співвітчизників, які живуть за кордоном.

Таким чином, КРОРС є частиною величезного механізму просування російської пропаганди за кордоном. Всесвітня координаційна рада російських співвітчизників (ВКРРС) є виконавчим органом Всесвітнього конгресу російських співвітчизників, що частково фінансується Фондом підтримки та захисту прав співвітчизників. Натомість Фонд є проєктом «Інституту російського зарубіжжя», частково фінансованого бюджетом же росії та фондом «Російський світ».

Окрім інших установ, в Австрії працює ще й "Російський центр науки та культури", яким керує Дмитро Олександрович Соколов, колишній співробітник адміністрації президента росії. Іншими словами, просуванням російської пропаганди у Відні, ключовому європейському центрі для багатьох міжнародних організацій (таких як ОБСЄ та МАГАТЕ), займається ціла армія, яка добре оплачується та розгалужена.

Також вдалося встановити одну із спікерок, яка говорила про історичні аспекти «неіснування України».

Це колишня депутат Луганської міської ради Олена Федченко (у дівоцтві Шевчук) 2 листопада 1961 року народження, яка народилася в Кам'янсько-Шахтинському (Ростовській області), 1981 року закінчила Кам'янський педагогічний коледж, а 1988 року - історичний факультет Південного федерального університету, після чого, ймовірно, вийшовши заміж, переїхала до Луганська.

Переїзд вийшов досить успішним, оскільки в Луганську демократія, незважаючи ні на що, існувала, на відміну від Кам'янська-Шахтинського, що за 50 кілометрів від Луганська, але на іншій планеті. І завдяки демократії Олена Федченко стала депутатом Луганської міської ради Партії регіонів.

Більшість великої родини Федченків живе в росії. Однак і в окупованому Луганську лишилися родичі. Взимку 2013-2014 років вона чинила опір Революції гідності. На Ютубі можна знайти відео, як Федченко 21 лютого 2014 року зачитує резолюцію мітингу на підтримку Віктора Януковича і просуває «георгіївську стрічку», погрожуючи війною.

А наприкінці березня 2014 року від імені фракції Партії регіонів у Луганській міській раді, завдяки тій же демократії, проводила мітинг під стінами Луганської ОДА, протестуючи проти відключення російських пропагандистських телеканалів, які розповсюджували міжнаціональну та міжетнічну ворожнечу.

Однак незабаром Олені з чоловіком Олексієм та дочкою Марією довелося залишити Луганськ.Замість повертатися до рідної росії, сім'я переїхала до австрійського Відня, на «загниваючий Захід». Там вона, наприклад, брала активну участь у роботі пропагандистської організації «Комітет за мир в Україні», яку щедро фінансував той самий фонд «Російський світ» і яку у 2015 році очолив австрійський політик Альфред Альмедер.

В рамках роботи організації Федченко займалася пропагандою, розповідаючи правду про ситуацію на Донеччині. Цілком імовірно, що для виступу перед офіцерами австрійської поліції Федченко використала ту ж презентацію, під яку раніше розповідала свою «правду». Зокрема, на одному із слайдів, які Олена Федченко демонструє аудиторії австрійських поліціянтів, ілюструються її слова про смерть дітей у конфлікті, який справді почала росія у 2014 році. За гарячої підтримки Партії регіонів, депутатом якої Федченко була.

Федченко розповідає про смерть дітей на Донбасі, але це ілюструє двома постановочними фотографіями. StopFake ще в травні 2014 року писав, що фотографія дівчини, яка сидить поруч із тілом своєї матері, була зроблена на зйомках фільму «Брестська фортеця».

А пізніше також писав про фото маленького хлопчика, зйомка якого була також спеціальною мистецькою постановкою.

Таким чином, російська пропагандистка Олена Федченко, показуючи австрійським поліціянтам фейкові фото, нівелює страшну трагедію України, яка втратила сотні дитячих життів на Донбасі, Маріуполі, Вінниці та Одесі. Всі ці смерті спричинила росія, яку Олена Федченко так завзято захищає перед австрійськими поліціянтами.

Залишається тільки сподіватися, що інформація про ці дешеві маніпуляції дійде до керівництва австрійської поліції, яке більше ніколи не співпрацюватиме з російськими пропагандистами, тим самим підтримуючи агресивну війну росії, розв'язану проти всієї Європи і проти Австрії.

Бо якщо керівники австрійської поліції не усвідомлюють цього, їм світить доля колишнього міністра закордонних справ Австрії, яка зараз тільки й робить, що скаржиться, як її перестали любити та називають «російською повією».

Джерело

Им говорили, что они — освободители, пришедшие довоевать за "дедов" и добить не добитых в 1945-м врагов рода человеческого.

Их инструктировали, что "так надо" — и дело вовсе не в маленькой и ненастоящей Украине! Всё гораздо серьезней: воевать придется с кукловодами! Ведь это подлое НАТО напало на Россию! Ну или вот-вот нападет.

Цветы — были. Но бумажные и пластмассовые. Уже в России. И не для всех — только если крупно повезло.

Для кого-то — это спецоперация по "демилитаризации" и "денацификации" взбунтовавшейся части "единого народа".

Для кого-то — способ заработать, добыть "трофеи" или получить компенсацию для семьи (хотя бы в виде белой "Lada Granta") — в случае летального исхода.

Для кого-то — народная война. С сетевой структурой сопротивления оккупации и тяжелой романтикой партизанского подполья, хорошо знакомой то ли по советской литературе — вроде "Молодой гвардии" Фадеева, то ли по постсоветским фильмам об ОУН и УПА. (Хотя теперь в составе ВСУ есть Служба специальных операций, которая достаточно профессионально организует и координирует партизанское движение. По экспертным оценкам "BBC News", в Херсонской и Запорожской областях порядка 60% случаев партизанского сопротивления — заслуга ССО; около 40% — самодеятельность неорганизованных или самоорганизованных народных мстителей.)

Всё происходящее оказалось огромной неожиданностью для всех: и для Кремля, принимавшего решение, опираясь на мнимый успех в Крыму 8 лет назад. И для российских солдат, брошенных это решение исполнять. И для украинского государства, оказавшегося значительно крепче, чем об этом было принято думать. И для украинского народа, который сам себя привык считать народом-жертвой, но вдруг оказался способен к самоорганизации и героическому, самоотверженному сопротивлению.

Запад не верил в возможность полномасштабного украинского сопротивления, поэтому Украине передавали оружие и боеприпасы с расчетом прежде всего на городскую и партизанскую войну — "Javelin", "NLAW", "Stinger". Мол, мы свои посольства из Киева эвакуировали, а вы там уж как-то сами.

Один из наиглавнейших показателей, по которому в Кремле принималось решение о вторжении на территорию Украины, было партизанское движение в Крыму, Севастополе и ЛДНР, начиная с 2014 года. Точнее, его отсутствие. Мол, раз нет партизан, нет резонансных терактов против представителей российской или пророссийской власти, значит, Украина — фейковое недогосударство, украинский народ — фантазия историков-русофобов, украинство — вредная болезнь ("химера", по Льву Гумилеву), от которой надо вылечить русских людей, проживающих на исконно русских землях. И они действительно так думали!!! (Многие — продолжают думать подобным образом даже спустя почти полгода жесточайшего сопротивления со стороны "несуществующего государства" и "выдуманного народа"!) Кстати, как выяснилось, крымские и донбасские партизаны были и есть. Просто их деятельность почти не связана с яркими и громкими акциями.

А вот на "новых территориях" (как любовно кремлевцы называют оккупированные Херсонщину, части Запорожской и Харьковской областей) партизанское движение оказалось более динамичным и менее законспирированным: постоянно гремят взрывы — взлетают на воздух машины с коллаборантами, "гауляйтерами" и российскими солдатами, кого-то целенаправленно убивают в зданиях местных администраций, кто-то сам пытается спрятаться (даже имитируя психическое заболевание) — чтобы не достали. Увы, оккупационное насилие порождает насилие партизанское.

Для россиян на данный момент, пока в России не объявлена всеобщая мобилизация, существует лишь один способ прервать эту цепь насилия и бессмысленных смертей — своих и чужих: отказаться от участия в коллективном самоубийстве. Иначе говоря, отказаться от участия в убийстве других людей — с очень высокой гарантией быть убитым самому: то ли американским "HIMARS" и "М777", то ли старым советским оружием, то ли новыми украинскими партизанами.

У Украины, в отличие от России, всегда были проблемы с государственностью и государственническим инстинктом, а уж имперского пафоса не наблюдалось никогда. Зато неплохо было с майданами, бунтами, горизонтальной самоорганизацией, борьбой за свободу и протестом против любых узурпаторов и оккупантов.

Раньше главным брендом Мелитополя были знаменитые черные черешни, а Херсонщины — еще более знаменитые херсонские арбузы (в этом сезоне их едят россияне). Теперь же главным брендом становятся, похоже, партизаны. И не случайно "Партизаны" — это название одного из сел области: во времена гражданской войны махновщина на Херсонщине имела огромный размах, а в годы Второй мировой тут ярко отметились и подпольщики ОУН, и советские партизаны.

Это очень сложный практический и этико-философский вопрос: следует ли на зло отвечать злом — насилием на насилие, убийствами на убийства, казнями на казни, ракетными бомбардировками на ракетные бомбардировки? Христианская этика, на первый взгляд, отвергает принцип талиона и противопоставляет ему смирение, милосердие, прощение, любовь к Богу и ближнему. Однако когда нападающий убивает всё и всех, что тебе дорого и близко: людей, города, дома, школы, больницы, православные храмы, музеи, электростанции, речь идет не о талионе, а о сопротивлении злу силой, которое, по словам философа Ивана Ильина, "является делом благим, праведным и должным".

И это сложный вопрос — во что перерастет народная скорбь и какое обоснование партизанской борьбы победит в украинском случае: ветхозаветный принцип талиона и проекты праведного отмщения или же христианский императив преображения и растворения зла?

Пока наиболее ценным и осмысляемым опытом считается израильский. Так, в сентябре 1972 года на олимпиаде в Мюнхене палестинской террористической группой "Черный сентябрь" было захвачено 11 израильских спортсменов. В течение суток все они были убиты.

За последующий год случилось 11 загадочных смертей людей, имеющих отношение к мюнхенскому убийству (одного убили по ошибке, несколько человек было убито или пострадало случайно — в ходе терактов) — эта акция возмездия со стороны "Моссад" получила название "Гнев Божий".

До сих пор многие вещи в социально-политической и военной инфраструктуре Израиля существуют в "мерцающем" режиме. Как говорила Голда Меир, "во-первых, у нас ядерного оружия нет, а во-вторых, если потребуется, то мы его применим".

Израильские спецслужбы "Моссад", "Шабак" ("Шин-Бет"), а также "Армия обороны Израиля" ("ЦАХАЛ") в деле ликвидации ликвидаторов народа Израиля действуют по похожей методологии: с одной стороны, вне легального правового поля, с другой — не слишком скрывая собственные методы работы.

В украинском общественном сознании стала популярной тема о параллелях между ситуацией, в которой Украина существует с 24 февраля, и ситуацией, в которой Израиль существует всю свою новейшую историю. То есть, когда соседи решили, что тебя быть не должно — от слова "совсем". Когда ты — демократия, а соседи — унылые авторитарные диктатуры. Когда ты — хочешь и можешь не только "оборонку", но также и "хай-тек", и космос, и медицину, и биотехнологии, и много чего еще из высоких технологий. И когда мне отмщение, и аз воздам. Иначе говоря, когда гнев божий достанет врагов твоего народ, отметившихся нечеловеческими преступлениями, в любом медвежьем углу России, в любом отдаленном бурятском селе, в любом высокогорном чеченском или дагестанском ауле.

Хорошая мировая конъюнктура цен на энергоносители предвещала России, российским народам, российской экономике замечательную перспективу для жизни и развития — на ближайшее десятилетие.

Но теперь главная российская жизненная перспектива — это смерть. Смерть в Украине. Смерть за Украину — за "демилитаризацию" и "денацификацию". Смерть — за присоединение Херсонской области и референдум в Запорожской. Смерть — за то, чтобы семье выплатили 7 млн. руб. "гробовых". Смерть — от неспособности жить. Ну когда, ну когда до каждого россиянина дойдет, что жизнь — и своя, и чужая — важнее и ценнее смерти? И что мы вообще-то рождаемся на свет ради жизни, а не ради опасных игр со смертью в "русскую рулетку"?

Источник

За кількістю помилок фатальний для кремля план окупації України мабуть заслуговував би очолити список у Книзі рекордів Гінеса, якби там такий був. На наше, українське, щастя, плануванням "блискавичної перемоги" так званої "спецоперації" займалися пристаркуваті генерали під керівництвом такого "генія стратегії", що, враховуючи авторитарність прийняття рішень диктатором, все це криваве дійство з самого початку було приречене на поразку.
 
Вже цілком зрозуміло, що у процесі створення своїх хворобливих, путін абсолютно не розумівся на реальній ситуації в Україні, переоцінював стан власного війська та не припускав такого швидкого та потужного об’єднання міжнародної спільноти проти агресора.
А ще - путін таки мабуть повністю втратив пам’ять. Навіть про таку "скрепну" для нього Другу Світову Війну, та про роль українців у Перемозі над фашизмом. Були забуті героїзм українців та їхня мужність, завдяки якій нацисти від самого початку окупації України почувалися наче у пеклі.  І саме таке "пекло" на собі відчули "асвабадітєлі" із "расєї", які через 81 рік від початку ДСВ самі почали неспровоковане вторгнення.
 
За різними оцінками партизанський рух в Україні під час ДСВ охоплював від 200 до 500 тисяч її населення. Тисячі партизанських загонів, десятки тисяч знищених окупантів, сотні військових ешелонів з технікою та живою силою ворога, склади, комунікації. Війна прийшла до фашистів звідти, звідки вони її навіть не очікували. З тилу.
 
Історія повторюється. Завжди. "Демократична диктатура" ХХІ століття розраховувалиа на "хліб та сіль", та вже через день від початку агресії отримала "гадяцьке сафарі". Про те, як "щиро зустріли" ворога на кордоні Сумської та Полтавської областей дуже яскраво свідчить той факт, що вже після деокупації нашими військами у місцевого населення було вилучено 11 ворожих ТАНКІВ! Це тільки ті, що хазяйновиті українці залишили собі, а не передали до ЗСУ.
А що!? "З паршивої вівці хоч шерсті клок", у господарстві знадобиться! Чим не засіб для обробки родючої полтавської землі. Причепив борону  і – вперед! Прості місцеві хлопці з рушницями створили такий "комітет по зустрічі", що пресловута кантемирівська ордена леніна червонопрапорна дивізія імені Юрія Андропова тікала, залишаючи по собі лише купи металобрухту та тіла "асвабадітєлєй". Ворожа армада з 300 танків не змогла здолати шалений опір територіальної оборони та мисливців з полтавщини та сумщини.
 
Від тоді ворог мабуть зрозумів, що не треба було "будити лихо", поки воно тихе, мирне та спокійне. Російські військові свідомо заганяють свою армію на смерть, не оцінюючи реалій, з якими стикаються її солдати, не розуміючи, що навіть на тимчасово захоплених українських територіях їм не вдасться спокійно "насолодитися" хоча б якоюсь перемогою. Там, де поки що не дістають ракети та снаряди ЗСУ, "дістають" українські партизани, регулярно формуючи "вантаж 200" із окупантів для відправки  у вороже лігво.
 
"Географія" партизанського руху охоплює всю без виключення тимчасово окуповану територію України. Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська області… Практично кожного дня надходить інформація про підірвані машини гауляйтерів та зрадників, знищені ворожі склади, спалену техніку. Ворог несе значні втрати та втрачає залишки впевненості, незважаючи на шквал пропаганди про "успіхи" та "перемоги".
 
Як не зневіритися у своїх силах та вдачі, коли смерть очікує тебе за кожним стовпом, на кожному подвір’ї таких "мирних" та "покірних" українців ?! Молодих та старих, чоловіків, жінок, дітей. Кожен робить те, що йому по силам. Діти розклеюють окупованими територіями листівки з нагадуванням ворогу про те, що і нього є лише два виходи: або втекти мерщій додому, або безславно загинути. Молодь та дорослі підривають машини окупантів та палять склади та техніку. Старі викрадають ворожі автівки та годують ворога  "крисомором".
 
Сивочолий дідусь з Бородянки залюбки годував кадирівців травленою бринзою. "На здоров’ячко!" Захотілось окупантам українського самогону, звернулися до місцевого, той напоїв, але не за дарма, а за гранату.

Наступного дня в Енергодарі від цієї гранати 6 російських "поросят" відправились на концерт кобзона. 2 літри – 6 чоловік. Такої "самогонки" у нас вистачить на всіх ворогів.
 
Тільки но налаштувався зрадник валєра кулішов зайняти омріяний пост начальника поліції окупованого Херсона, як отримав декілька свинцевих "подарунків", що перервали його мрії. Як і мрії та плани об’єднаного штабу ЛДНР та вагнерівців у селі Зарічне, офіцери якого теж швидко "злетіли на небо" за допомоги українських партизан.
 
На концерті кобзона аншлаг… Все нові "обілечені" партизанами вороги та зрадники надходять з Енергодару, Мелітополя, Маріуполя, Херсона, Токмака, Великого Бурлука та інших окупованих українських міст та селищ.
 
Як нещодавно повідомив міський голова Енергодару Дмитро Орлов, майже 90% колаборантів на Запоріжжі та Херсонщині усунені або знищені. Ну не можуть українці змиритися з неволею, яку принесла на нашу землю кремлівська злочинна зграя.
 
В Аду величезні "концертні зали", тому окупантам не слід хвилюватися не попасти на "концерт Кобзона". Місць вистачить для всіх злочинців. Хто "в перші ради", хто "на гальорку", але всі там будуть. Бо саме цим так успішно займаються Збройні Сили України та партизанський рух спротиву країни, яку погано поінформований Кремль, що повірив власній спотвореній версії на противагу історичному факту, нерозумно намагався поставити на коліна.

Джерело

Визволення Херсонської області наближається з кожним днем. Процес деокупації вже запущено: ЗСУ знищили десятки військових об’єктів на окупованій території та продовжують знищувати російські склади.

Служба безпеки України задокументувала злочинну діяльність осіб, які причетні до незаконного вивезення 650 тисяч тонн українського зерна вартістю понад 200 млн доларів США з тимчасово окупованих територій півдня нашої держави.

Українська спецслужба встановила весь ланцюжок причетних: починаючи від зрадників, які підписали дозволи на вивезення зерна, і закінчуючи всіма членами екіпажу 10 суден рф, на яких транспортують награбоване.

Так, СБУ задокументувала злочинну діяльність і вже повідомила про підозру таким фігурантам:

• Євгену Балицькому — очільнику російської окупаційної адміністрації на захопленій частині Запорізької області;
• Олександру Сауленку — самопроголошеному виконувачу обов’язків мера міста Бердянськ;
• Володимиру Стельмаченку — «директору» Бердянського морського торговельного порту.

Їм оголошено про підозри за трьома статтями Кримінального кодексу України:

• ч. 8 ст. 111-1 (колабораційна діяльність);
• ст. 111-2 (пособництво державі агресору);
• ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 (порушення законів та звичаїв війни).

Крім того, накладено арешт на майно (у тому числі 4 повітряних судна малої авіації, які знаходяться в Київській обл.) та корпоративні права, які належать Балицькому та його сім’ї на загальну суму понад 149 млн грн.

Водночас СБУ встановлено інших учасників даної протиправної схеми, яким також планується оголошення підозр.

СБУ встановила, що колаборант Балицький видав «розпорядження», на підставі якого на окупованих територіях було введено тимчасову окупаційну адміністрацію. У результаті цього псевдопідприємству «Державний зерновий оператор» було незаконно передано майно 7 агропромислових комплексів та зернових терміналів на території Запорізької області.

Крім того, псевдомер Сауленко спільно з «директором» Бердянського морського торговельного порту Стельмаченком забезпечили вилучення зерна зі складів та завантаження його на морське судно «Zhibek Zholy» під прапором рф.

Також оперативники задокументували вивезення морським транспортом викрадених з тимчасово окупованих територій Херсонської та Запорізької областей українських зернових через морські порти і термінали, які розташовані на ТОТ Крим.

До вказаної протиправної діяльності російською стороною залучені морські судна під прапорами рф та Сирії: «Надежда», «Сормовский-48», «Федор», «Матрос Кошка», «Матрос Позынич», «ZHIBEK ZHOLY», «Св. Костянтин», «Михаил Ненашев», «LAODICEA».

Втім, завдяки оперативному реагуванню СБУ незаконному відвантаженню викраденої пшениці вдалося запобігти. Зокрема, на вказані судна та зернову продукція, яка ними транспортується, українським судом накладено арешт.

Також Турецька Республіка, Арабська Республіка Єгипет та Ліванська Республіка відмовились та відмовляються приймати та розвантажувати вказані морські судна.

Оперативники Служби безпеки встановили ще 5 іноземних морських суден, що незаконно вивозять зерно з морських портів тимчасово окупованих українських територій, та на які планується накладення арештів.

У межах міжнародного співробітництва з правоохоронними органами США, Турецької Республіки, Ліванської Республіки та інших держав триває спільне розслідування для встановлення всіх обставин правопорушення, у тому числі арешту морських суден, які перевозять викрадене українське зерно, в портах їх призначення.

Заходи із викриття і блокування злочину проводила група слідчих у складі Головного слідчого управління СБУ і слідчого управління Головного управління СБ України в Києві і Київській області, співробітники Головного управління контррозвідувального забезпечення об’єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму СБУ за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора у взаємодії з Міністерством закордонних справ України.

Служба безпеки продовжує комплексні заходи щодо нейтралізації загроз продовольчій безпеці нашої держави.

Чим-чим, а «постатями» сучасна путінська росія напрочуд багата. Саме «постатями» у лапках. Куди й поділися справжні Чернишевські, Ломоносови, Гагаріни, Пірогови, Пушкіни та Лермонтови врешті решт. Ніц, нема…

На заміну їм прийшли ті, «у лапках», які самі по собі, без провладного лизоблюдства та ідолопоклонства бункерному диктатору, є лише невиразними тінями, що не витримують навіть маленьких промінчиків сонячного світла, яке миттєво перетворює їх на ніщо…

«Коняча голова» лавров, суіцидальний алкоголік мєдвєдев, псевдожурналіст соловйов, брудна паща якого випромінює сморід навіть через екрани телевізорів та моніторів, захарова, яка дуже перспективно засовує собі до рота полуницю… Справжній «легіон» потворних гротескних постатей кремлівських симулякрів, які зараз претендують на роль історичної спадщини для морально та психічно понівечених «расєйських» нащадків.

Колись давно, у «сивій старині» була популярною пісня, в якій говорилося про те, що «нєт, нє пєрєвєлісь ещьо богатирі на землє руськой, нє оскудєла…». Але сучасні російські «богатирі», навіть на тлі інших «путінських «героїв», виглядають, як ярмаркові «ряжені» на святкуванні народження гібридного посліду від кобили та барана у рязанському глибинному колгоспі, створеному на честь помину 75-ї річниці без врожаю.

Головний, після довічного, «воїн білокам’яної», розцяцькований нагородами до самої спини, спадковий кочівник-скотар, сергій кжгет оглу шойгу, митець, міністр, герой, генерал та академік в одному флаконі, пережив вже 21 відставку уряду. Мабуть, єдина людина (і слава Богу) яка мала сумнівну насолоду спати з пристаркуватим диктатором у одному наметі та насолоджувати останнього різноманітними байками. Таємний шанувальник генерала Білої армії барона фон Унгерна настільки закоханий сам у себе, що створив у своїй рідній Туві культ «себе коханого», розвісивши де тільки можна свої портрети та відкрив сам собі музей-галерею, з десятками «високохудожніх» полотен зі своїм образом у різних позах. На коні, з конем, під конем… Звичайно, це набагато простіше, ніж провести у свої рідні землі водогони, асфальтовані дороги та електрику. Головне – щоб портрети висіли та кінь був задоволений.

Та за маскою «блазня горохового» сховалася людина, яка вже давно стала мільярдером на розкраданні МЧС та армії і привласненні коштів родиною та приближеними особами, награбувавши з бюджету росії більше грошей, ніж будь-який військовий міністр за всю історію людства. Таке перетворення «скотаря на магната» у нещасній росії нікого вже не дивує. Усі розуміють, що «королівський блазень» – особа недоторкана, тим більше – інтимнонаближений до короля регулярними, «суто чоловічими», тайговими пригодами.

Інший «герой-богатир» та взірець «мужності» російської армії, теж зовсім не «расєйської наружності». Къадири Ахьмадан кант Рамзан, «в миру» – рамзан кадиров, головний «дон-дон» та «тік-ток» «всєя русі», дуже не любить, коли його запитують про інтерв’ю «Новій газеті» 2006 року, коли він зізнався що вбив ПЕРШОГО руського, коли йому було 16 років. Мабуть, саме за це кадиров і був потім нагороджений Золотою зіркою Героя Росії, орденом «Мужність», медаллю імені Ахмата Кадирова та Орденом Дружби Народів. Адже в путінській росії так і прийнято – відзначати державними нагородами вбивць та злочинців.

Шойгу поки що виграє за кількістю нагород у кадирова. Молодий ще… Але дон рамзан має у власному активі таку нагороду, яку кужугетович не міг собі уявити навіть у хворобливому сні – орден «За досягнення перед стоматологією» I ступеня. Хоча, якщо бути відвертим, саме шойгу на цю нагороду заслуговує набагато більше, враховуючи кількість втрачених (часто – разом з головою) зубів російських загарбників на теренах України. Хоча, тоді для обох «героїв» потрібно створювати нові «расєйські» ордена, медалі та медальки: «За досягнення перед травматологією», «За досягнення перед військово-польовою хірургією» та, врешті-решт, «За значний вклад у розбудову кладовищ рф».

Лише за декілька десятиліть росія втратила все: потужні світові постаті, історичні досягнення, славу, гордість.

Та саме головне – вона втратила свідомість і розум. Країна, «героями» якої є примарні тіні, злочинці, крадії та блазні, втратила будь-які надії на розвиток та прогрес.

І вже зараз остаточно втрачає право навіть на саме своє існування… 

Джерело

Це не фейк і не злам акаунта кремлівського алкоголіка. Імпортозаміщення віскі на російську горілку призвело до значного погіршення і без того важкого психічного стану дмитра мєдвєдєва. 

Сьогодні вночі на його сторінці «Вконтакті» з'явився текст на тему «Дійдемо через Одесу до Придністров'я і звільнимо на шляху народ, що стоїть під залізною п'ятою», «об'єднаємо Абхазію, обидві Осетії та Грузію у складі Росії», «Казахстан – штучна держава».
"Білочка" прогресує та набуває ознаків такого "скрєпного" для росії розладу психіки, яка вразила практично всю верхівку кремля на чолі з бункерним дідом.

Зранку похмільний відмовився від свого "авторства". Тож, мабуть то все його найближча подруга, Білочка написала та виклала... Буває..

Слів, принаймні тих, які повинна вживати нормальна людина навіть у стані емоційного шоку, не залишилося. Взагалі. Одні емоції. І ці емоції настільки страшні, первісні, навіть звірині, що затьмарюють розум і залишають у свідомості лише одне бажання – помсти. Лютої страшної помсти нелюдям, які намагаються відібрати у нас те, що робить нас справжніми людьми.

Україна та українці, українська Нація зростали в далеко не тепличних умовах. На важкому шляху становлення української Держави було все: війни, смерті, кров, страждання, поневіряння, голод, геноцид… Пройшовши через усі ці страхіття українці залишилися людьми. Гарними, поганими, дивними – різними. Але, людьми. Пройшовши усі «кола аду» ми зберегли мораль, совість та людяність.

Певний проміжок часу ми вважали, що все страшне вже залишилося у минулому. Гірше вже не буде, а буде тільки краще. Світліше, добріше, впевненіше, ситніше, справедливіше. Як же ми помилялися…

Себе нам ні в чому звинуватити. Бо Ми мабуть зробили все, що було у наших силах для того, щоб «темні часи» не повернулися на українську землю. Але не все залежить від нас та нашого природнього потягу до миру та кращого життя. Нажаль, на нашій планеті, тим більше – практично поруч з нами, оселилося Зло, якому наше прагнення до звичайного людського щастя стало, наче кілок у горлі.

Сучасний світ звик до жорстокості. У кожній країні є свої вбивці, маніяки, насильники. Але цивілізований світ кожного разу здригається від страшних злочинів, які вчиняють поодинокі «паршиві вівці» суспільства. Бо поведінка таких «потрошителів» виходить за рамки загально прийнятої людством моралі. Вона неможлива за визначенням… Та у кожного правила обов’язково є виключення. Мабуть Творець навмисне залишив у частини людства звірині інстинкти, які, за певних умов, починають домінувати над соціальними нормами та мораллю. Для порівняння. Для розуміння неможливості у людському суспільстві таких проявів.

Криваві злодії та злочини завжди були і завжди будуть. Нажаль… Але що робити, коли звірства вчиняють не поодинокі «вже не люди», а ціла країна, ціла нація псевдолюдей, яка вирішила, що має право на свою власну криваву «мораль та совість», яка немає ніякого відношення до загальноприйнятих людських норм?

Те, що роблять російські окупанти в Україні, їхні звірства та злочини, не піддаються ніякому аналізу, окрім психіатричного. А кількість таких звірств говорить про те, що повністю втратила розум не одна якась окрема особа, а ціла нація. Хоча до населення росії визначення «нація» не може бути застосоване у його первісному розумінні. Це справжнє величезне стадо прямоходячих тварин, які, або ще не доросли, або вже повністю втратили усі ознаки усталеної спільноти ЛЮДЕЙ.

Навіть тварини так себе не ведуть за дуже незначним винятком. Ніхто із приматів не вбиває заради задоволення. Для отримання насолоди людство винайшло багато інших шляхів та засобів, навіть незаконних та мерзенних за людськими нормами. Але задоволення від тортур та вбивств може отримувати тільки та істота, для якої є тільки одне визначення – нелюдь!

Мабуть більшість українців, здригаючись від жаху та волаючи від люті від того, що творять нелюді з росії, жалкують про те, що з молоком матері ввібрали в себе людяність. Що, навіть воюючи з нелюддю, яка прагне захопити нашу українську землю та знищити нашу українську Націю, ми не можемо, не маємо права відповісти звірствами на звірства. Не спалюємо живцем мешканців прикордонних районів росії, не знищуємо російських військовополонених, перед тим публічно кастрованих, не перетворюємся на нелюдь, хоча і маємо на це по відношенню до росіян усі права.

Кремль цим користується. Диктаторський режим путіна впевнений у тому, що українці – людяні, і ніколи собі не дозволять перейти ту «червону лінію» знищення моралі, яку вже давно перейшли «племена московітів».

Але тут путін помиляється. Як помилився з самого початку, натравивши свою орду на Україну. Навіть сама спокійна та врівноважена тварина шаленіє та стає кривавою вбивцею, коли хтось намагається знищити її дім та вбити її діточок.

І тоді вже не має значення, що ворог набагато більший та сильніший. Лють не має обмежень та не залежить від розмірів чи сили. І вона, лють, не контролюється розумом або мораллю.

Злочинна зграя кремлівських покидьків має усі шанси отримати таку відповідь від українців на свої звірства, що те, що вони зараз роблять на нашій землі з нами стане для них «квіточками» у порівнянні з тим, на що здатні справжні люди, доведені зграєю скажених собак до первісного стану лютої кривавої помсти за СВОЇХ!

Джерело