Як погляд весняного неба…

          Як погляд весняного неба                     Палітра чарівної фарби…                               Великого вміння не треба –                                         Легкими пір’їнками барви.

          Усмішку твою намалюю –                     Ніколи нехай не зникає…                               Як вітер проміння цілує,                                         Що сонце у косах лишає…

          Приємно, заплющивши очі,                     Окриленням  думки летіти,                               На мить мандрівницею ночі                                         Сузір’я в долонях зігріти…

           Безмежним собі уявляю                     Той світ, де приховано мрії,                               Завжди туди серцем вертаю,                                         В якому не гасне надія…

           Торкнутися ніжністю слова –                     Хай вічність лишається жити,                               Я бачу у снах кольорових                                         Того, хто зумів полонити…