ще декілька років тому, коли створила блог на цьому порталі, познайомилась через цей же портал з хлопцем Андрієм, цікавим і досить милим співбесідником. Буквально за кілька днів додала його у друзі до вконтакт, обмінялись номерами аськи. впродовж 2 років час від часу переписувались. Заочно ми були знайомі як один з одним, так і з половинками один одного. я знал, що цього літа він мав одружитись, а він вітав мене з одруженням у зимку. якось на днях я задумалась, чого це інтернет знайомий не дає...

Читати далі...

[Приєднана картинка] зараз я відчуваю себе неабияк добре. і це все завдяки тому, що речі та люди, якими я дорожу, пересіклись у часі та місці))) час - то нинішнє літо, а місце - улюблені Карпати. ))))

Для відпочинку хочеться спокою і тиші. найкраще відпочивається вдома. Однак не у моєму випадку. Будинок, у якому я живу, знаходиться навпроти торгових точок та двох кафешок. якщо життя по-сусідству з магазинами - це одні плюси, то з кафе-барами, які працюють і післяпівночі, - далеко не найкраще, що може бути. законних підстав у власників цих розважальних точок не мають. офіційно вони повинні працювати до 10 години. якби все було законно, то я і не скаржилась би. та...

Читати далі...

ВСІ ЖУРНАЛІСТИ МАЮТЬ ЖАХЛИВИЙ ПОЧЕРК. Я ТЕЖ, ТОЖ, ЖУРНАЛЮЖКИ, БАЖАЮ ВАМ КАЛІГРАФІЧНИХ БУКВ ТА СЕНСАЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ.)))

хто тебе вчив так смачно готувати? - мама. -як? ти ж казала, що мама не смачно готує. - а я дивилась, як вона готує і якщо страва була несмачна, то не робила так, як вона

як же безглуздо помирають люди. Сьогодні помер мій дід. Особливо нічим не хворів, крім того, то артеріальний тиск підскочував до небес. сьогодні артеріальний тис і був першопричиною смерті. у нього піднявся тиск, розболілась голова, а він чомусь пішов руки умивати. і біля раковини впав, вдарився головою і лише вспів сказати, що вдарився і все, впав у кому.пів дня його приводили до тями, і все без результатно. він зробив останій вдох, і вже не видихнув - помер. досі не можу пийти до тями.

холодний ранок приносить чергову дозу позитиву, тож усміхаймось

саме таку "правду" ще у мої дитячі роки розказав мені брат. і я повелась, кожну мушку, яка залітала до хати, я ловила і відпускала на волю. а якщо мама вбивала комашку, то я говорила: "не можна, то ж живе..."однак, у той же час спокійно відловлювала метеликів і ламала їм крила((( от таке було я чудо)))

доводиться іноді перекреслювати минуле і починати жити майбутнім. зазвичай у жжитті у мене все само собою вирішувалось. зі всім старим я прощалась тихенько, повільно, майже непомітно, це прощання було безболісне. однак зрозуміла, що іноді треба робити спонтанні кроки... треба взяти сили звідкілясь і таки зробити крок на пролом...

всі дружно усміхаємось, не зважаючи ні на що. усмішка, дарма, що тобі паскудно на душі... дарма, що ти всю ніч намагалась заснути, але не змогла, бо тебе мучила совість, тривога, відчуття, які описати важко... усміхайся, не іншим а собі... усмішка, забуть про все, і усмішка ...смайл, ...