Одна дівчина вийшла заміж і пішла жити за невістку. Але вона не могла зносити повсякчасних докорів свекрухи і вирішила позбутися її. Пішла вона до знахаря і сказала йому: -Не маю сили більше жити зі свекрухою. Вона зводить мене з розуму. Чи не могли б ви допомогти мені? -А як? -Продайте мені отруту. Я хочу отруїти отруту і спекатися всіх лих. -Гаразд, я допоможу тобі. Але пам'ятай дві речі. По-перше, ти не можеш отруїти свекруху відразу, тому що люди здогадаються про це. Я даватиму тобі...

Читати далі...

На одній із лекцій поважний професор спитав: -Чи є серед вас віруючі люди? Кілька людей піднялося. -На занятті з хімії ми вивчатимемо речовини, які можна побачити, спробувати і до яких можна доторкнутися. А оскільки з Богом такого не зробиш, то Його немає. Тепер можете сідати. Люди сіли, але один зостався стояти. -Ви чогось хочете?-запитав лектор. -Скажіть, професоре, а ви бачили свій мозок? -Ні. -А торкалися його? -Ні,-спантеличено відповів професор. -А пробували його? -Ні. -То...

Читати далі...

Приходить жінка до старця і каже: -Ми з чоловіком сваримось без упину і хочемо розлучитися. Та на це відповів їй старець: -Ось тобі чудодійна водиця. -А що з нею робити?-питає жінка. -Коли закортить тобі посваритися, набери повен рот цієї води. А як бажання сваритися зникне, воду виплюнь. За місяць жінка знову приходить до нього і каже: -Ой, батечку, справді чудодійна та водиця! Як допомагає! Дайте мені ще! (с)

У церкві збирають пожертви. І один чоловік помилково поклав замість десяти гривень тисячу. Зрозумівши це, він наприкінці служби поспішив до священника і розповів про свою помилку. Священник відповів так: -Хоч ти й пожертвував тисячу, але зарахується тобі лише десять. (с)

Якось одного разу прийшов новачок вчитися стрільбі з лука. Вчитель вирішив подивитися, на що він здатен. Новачок узяв дві стріли і пішов на стрільбище до мішеней. Учитель похитав головою і сказав: -Ніколи не бери двох стріл. Поклавши надію на другу стрілу, ти недбайливо поставишся до першої. Завжди вважай, що маєш тільки одну спробу, і намагайся влучити в ціль однією стрілою! Є речі, які у житті слід робити тільки раз. Є речі, в яких помилятися не можна. Реалізовуючи їх, не варто уповати на ...

Читати далі...

Прийшов злидар до мельника і попросив милостині, але не дав йому нічого мельник, хоч і був багатий на хліб. І був там добрий селянин, який приїхав на млин, щоб змолоти мішок жита. Змилостивився він над убогим і відсипав йому зі свого мішка половину, Христа ради. Благословив його злидар і пішов невідь-куди. І сміявся мельник з селянина, кажучи: -Що ж залишиться тобі, коли заплатиш мені за мливо? Взяв він жито селянина, засипав і почав молоти. І намолов з половини мішка зерна дванадцять...

Читати далі...

Одного разу йшов дорогою чоловік з конем і псом. Коли минали вони велетенське дерево, потрапила в нього блискавка й спопелила їх усіх. Однак чоловік не відразу усвідомив, що пішов зі світу (часом небіжчикам треба трохи часу, щоб усвідомити переміну свого стану.) Дорога була довга і вела догори, сонце пекло безжально, і всі троє потомилися від спеки і спраги. Аж ось за поворотом виросла перед ними велична мармурова брама, а за нею площа, брукована чистим золотом. Посередині стояв водограй з...

Читати далі...

Преподобний Амвросій Оптинський полюбляв розповідати таку притчу. Їхав один чоловік ринком. Довкола юрма люду, гамір, галас, тлум. Та він на все це зовсім не зважав, а тільки помалу підганяв конячину: "Но-но! Но-но!" Так потрохи й переїхав через цілісінький ринок. Отак і роби. Хай що би не підказували помисли, а ти пильнуй свого-молися і йди вперед. (с)

Священник відходив з цього життя. Відходив у радості, немовби повертаючись на батьківщину. Духовні брати обступили його ложе. Вони почали просити його, щоб він залишив їм, як духовну спадщину, важливу настанову, яке допомогло б їм у досягненні християнської досконалости. Він зітхнув і сказав: -Я присвятив життя не виконанню своєї волі, а волі Божої, і нікого не вчив того, чого раніше не робив сам. (с)

Ніхто не знав, коли той чоловік з'явився в місті. Видавалося, що він завжди був там, на тротуарі найжвавішої вулиці з численними крамничками, ресторанами, модними кінотеатрами, вечірніми променадами, зустрічами закоханих. Стоячи на колінах на асфальті зі шматочками кольорової крейди у руках, він малював ангелів і дивовижні краєвиди, де було сонце, щасливі діти, розпуклі квіти і мрії про свободу. Люди давно звикли до цього чоловіка. Дехто кидав монету на малюнок. Інколи люди зупинялися і...

Читати далі...