Привіт, бложику! Шо ти, як ти? З Новим тебе! Давай так, щоб наприкінці 25-го мав чим похвалитися [Приєднана картинка] Я на початку кожного року, десь так в 1-2х числах дуже прискіпливо придивляюся до своїх снів. Якщо вдається запамятати, то з того що наснилося , прогнозую свій рік. Минулоріч наснилося, що залишилася без телефону посеред людного вокзалу. Силилася його знайти і не могла. На зустріч йшов Ален Делон (?!) і сказав мені, що телефон мій знаходиться в службі охорони...

Читати далі...

Років 12 ми обмінялися парою коментарів тут. Вперше і востаннє. Згодом ти взяв паузу і вона досі триває. А я повертаюся до твоїх старих заміток з відчуттям, що там є відповідь на загальнолюдське сьогоднішнє "що далі?" Потяг зайти сюди і перечитати зявляється випадково, непередбачувано, раз на пару років. А не те, щоб марила цією ідеєю. Йду з надією і впевненістю "зараз я знайду, співставлю і зрозумію". Поки що не знахожу. Зрозуміла замітку про степ. Проте там нема...

Читати далі...

То була сама самота,Сама душа всіх на світі пусток,Яка тільки раз у тисячу років,Пробирається крізь сніги,Проходить крізь стіни,Топить піч і тужить до ранку [Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Пап, я вдячна Богові за те, що подарував мені найкращу версію папи з усіх можливих. Я дякую тобі за все. За твою любов, доброту, за твоє життя. За те, що ти дочекався мене, знайшов на це сили і подивився на мене востаннє. За те, що я встигла сказати тобі найголовніші слова, які діти можуть сказати своїм батькам.За ніжність, з якою ти розчісував моє волосся та збирав у хвостик перед тим, як вести мене до садочку. Я досі пам'ятаю цей ритуал. За те, що малою водив мене на...

Читати далі...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка]Мій розмірений, майже пенсіонерський вайб. [Приєднана картинка]Втикала на літак і мріяла, щоб в небі України скоро літали такі самі, мирні, пасажирські. Багато. Хай буде моїм різдвяним бажанням Сонцем тішимося, після кількох місяців темряви хочеться спіймати його і не відпускати. ***Подумалося. Якби цей відлюдний, тихий, безмовний етап життя не прийшов, я можливо з'їхала б з глузду (насправді ніт, просто люблю поскиглити). Це не враховуючи війни. Бо коли...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Привіт, хороші. Осінь. Хоча й в мене вже місяці півтора, як зима. Зі снігом по коліна, часом вище, часом нижче. А я й тішуся з того. Люблю холод, щоб повноправно палити грубку та свічки. І кайфувати, канєш. Воно горить собі, тріщить, а я поруч вчу мови. Цікаве заняття. Наприклад, шведською ревнощі це "svartsjuk", тобто "чорна хвороба" (svart-чорний, sjuk - хвороба). Мудра назва і коректна. І є в них halsduk. Але то не галстук, як можна логічно собі...

Читати далі...

Або просто гру фантазії)) Взялася днями читати "Я бачу, вас цікавить пітьма" (рекомендована на одному з улюблених підкастів). Моторошне таке чтиво, кримінальний трилер з шаленими підвипердами сюжету. Трохи навіть очкуєш, коли заглиблюєшся в книгу. Дуже сподіваюся на щасливий фінал, залишилося пару сотень сторінок. Так от крінжі додає щось типу дублювання деталей з книги у власній, цілком реальній реальності. Бувало в когось таке? Ніби баги в матриці)) Ну або талановито...

Читати далі...

Привіт, бложик. Подивилась вчора на Такфліксі документалку "Не хвилюйся, двері відчиняться". Там про життя і справжність. Любов я також відчувала фоново. Наприклад, в щедрій мисці еклерів, якими продавець газет з електрички пригощав знімальну групу. Руки в нього не панські, він знає це. Тому соромився торкатися гостинців. Щоб ніби не бруднити собою. Йому хтось колись сказав, що він схожий на Гоголя. Відтоді він носить характерну дивакувату зачіску і прізвисько Гоголь. А справді ...

Читати далі...

мій бложик. Колись я планувала тебе зробити своїм щоденником. А потім посоромилась думки на люди виставляти. А згодом здатність їх формулювати десь ділася, вони ніби скінчилися за побутовим отупінням. А потім переїзд, а згодом війна, забила. Приємно, що тут є люди, ти не один. Щось публікуюють, коментуюють. Розбавляють атмосферу закинутого будиночку. З побитими вітром шибками, пліснявою і протягами. І порепаною грубкою, в якій півстоліття тому востаннє горів вогонь. Бляха, скучила за селом. І...

Читати далі...

- Біженці? - Ми з Констахи. Нам би до Краматорська. - Зброя, заборонені речі? Що в багажнику? - У мене там речі.. ну, наші. Ми що могли пакували. Скласти все швидко - все життя в багажник... - Вагітна? - Останній місяць. Нам швидше треба. Хочемо в Крамі на поїзд. Там Інтерсіті завтра, в обід, пів третьої... На Київ. -Іосіф...Блін, не бачу... -Йосип. Йосип я. Вона - Марія. Ось, в Дії гляньте, там пописку видно краще... -Бачу вже... Ох, бля... Чоловіче, куди ж ти поїдеш далі...

Читати далі...