Мотиви обрядової поезії(M.Г).

Сей образок входить в серію величань господині. Репертуар її сорозмірно невеликий — поруч господаря, з одного боку, і старших дітей: сина на ожененню та доньки-відданиці — з другого. Але вона змальована в нім кількома сильними і величавими рисами, як душа дому:


По двору ходить — як сонце сходить,

А в хату війде — як зоря зійде,

Як заговорить — як дзвін зазвонить,

Як засміється — сад-виноград в’ється,

Як зажартує — коня дарує (Кравченко, с. 24).

Любовь

-Я тебя люблю,сказал мальчик.
-Как взрослый?,спросила девочка.
-Нет,по-настоящему.

To same

  • 28.11.15, 19:19
Парубок, котрого величають колядки, каже:

В мене батенько ясен місяченько,

В мене матінка ясна зіронька,

В мене братенько ясне соненько.

В мене сестронька ясна звіздонька.

Вар.: братенько буйний вітронько (Гн., 18).



В порівнянні з дистанцією до сонця і зір се ж таки зникаючо малі перелети! Тим більше, що господарська основа та сама. Господарство княже чи боярське кінець кінцем було тим же господарством селянським в розширених розмірах, зв’язувалося з ним різними переходовими типами, і так само домашнє життя і відносини не були так віддалені від себе.

Основна ідея — що величальник не вагається поставити сей дім, котрий він хоче веселити, в центрі вселенної, як я вже висловивсь, і привести йому на службу її стихії.

Михайло Грушевський

МОТИВИ ОБРЯДОВОЇ ПОЕЗІЇПам’яті Миколи Костомарова

Обрядове величання. Поезія родинно-господарського побуту. Ми заглянули, наскільки можливо, до річного обороту сільськогосподарського українського життя, збираючи фрагменти і пережитки старого світогляду. З-під поволоки нової релігії (витвореної з його елементів і всяких інших складників нового релігійного синкретизму) перед нами зарисувалась все-таки доволі виразно та система обрядів і відправ, якими старий українець уставляв свої відносини до доохрестного світу, до правлячих ним сил, до свого людського окруження і до поколінь одшедших, котрим завдячав своє існування. Ся система обрядів і відправ і той світогляд, що лежить в її основі, як я зазначив, становили його стару релігію. Але не всю, розуміється, а її, так сказати, домашню, родинну частину. Всякого ж роду колективні, громадські відправи почасти були втягнені церквою, а оскільки не втягнені — то знищені нею (те, що було втягнене, має свій вираз в різних церковних відправах: процесіях, громадських парастасах, водосвятях і т. д.). Почасти перейшли вони в поколінні мужеські (й жіночі) організації, про котрі будемо говорити нижче. Се треба мати на увазі, Щоб не перебільшувати індивідуалістичного, атомістичного характеру сеї релігії, як вона виступила в наведених обрядах, бо в них перед нами виступає тільки хазяйство, родина, з їх господарем і господинею, як самозадоволена клітина — малий світ в собі.

З-під поволоки християнських імен, а почасти — й ідей (кажу: почасти — бо дуже часто християнські ймення зовсім механічно зв’язані з образами й ідеями нехристиянськими) 1, вирисовується перед нами характер сеї старої, дохристиянської релігії — її магічний характер. Її провідна ідея — се не ідея служіння правлячим доохрестним світом силам, щоб придбати їх ласку, яка вже сама, по свому плану, все на добре попровадить, як то собі укладає людина на інших стадіях релігійної думки.

1 Нижче, говорячи про християнські теми в народній творчості, ми стрінемося з старим домислом, що різні старі міфологічні постаті укрились під іменами християнських святих. Нинішні дослідники менше покладають на се, ніж старі міфологи; вони готові признати більше впливу християнської легенди, ономастики, термінології на останки старого світогляду: його трансформацію під її впливами, ніж саме механічне заміщення старих Перунів, Велесів, Стрибогів християнськими йменнями. Найбільш інтересне питання, яке, одначе, не дебатувалось уже давно, се — настільки «Біг» нашого фольклору єсть християнський чи християнсько-маніхейський Бог, а наскільки в різних переказах і магічних операціях зістаеться Бог передхристиянський, так як «рай» передхристиянський тільки сінкретизувався з християнським «парадізом». Се питання, які неминучо встануть перед нашими дослідниками, коли від збирання фольклорного матеріалу перейдеться, нарешті, до пильного і глибшого студіювання його.

Се ідея повелівання, кермування тими силами або забезпечування себе від їх недобрих впливів певними засобами, ірраціональними з погляду наших відомостей про природу, але доцільними з становища тодішніх поглядів на неї. Багато дослідників через те сей магічний світогляд протиставляють вище схарактеризованому «релігійному» як світогляд «передрелігійний». Я не бачу для того підстави, вважаючи, що розуміння релігії як того, чим людина регулює свої відносини до всього не я, що поза нею, включає в себе і такий магічний світогляд.

Вражати може, що при тім ми сливе ніде не стрілися з фігурами наших старих богів, до котрих призвичаїли нас як до центральних пунктів передхристиянського світогляду згадки літопису, Слова о полку Ігоревім і християнських проповідей против поганства. Се факт, котрий можна толкувати різними способами: що їх згадки якраз найбільш нищились церквою, і дійсно винищились; або що образи тих богів були витворені релігійною творчістю вищих верств і не перейшли в життя широких мас; або, нарешті, що се були такі ж мало конкретні, слабо персоніфіковані образи, більш форми поетичного думання, епітети, — як і ті образи чи назви Коляди, Йордану, Купала, Святого Різдва і т. д., що задержалися в поетичній творчості, нам приступній, а не якісь виразні елементи господарської магії. Все-таки можемо бути певні, що наш фольклор заховав головне і основне з того старого передхристиянського світогляду, в котрім жили сі широкі маси в своїм родинно-господарськім житті, і в нім черпала свої провідні ідеї їх словесна творчість, словесне мистецтво, яке служило йому, здобило його і величало його.

Разговор с ребеночком:-)

-Флорочка,ты будешь кушать?
-Нет,не хочет Она.


Беги,и все!!!))))

Мама,я хочу на руки
Плачу я,кричу,и тупачу
Потому что на руки хочу
Ты все бросай и беги скорей:-)

Бабочка:-)

А время остановилось
Оно думает,что оно есть
А на самом деле его нет
Оно исчезло в цветах)))))))))))
Бабочка,свободная от времени



Умиротворение

Умиротворение как качество личности – способность жить в соответствии с законами мироздания, в гармонии с внешним миром и с самим собой.

        Умиротворенный человек постоянно испытывает состояние душевного покоя, душевного равновесия и благодати. Мир внутри и мир снаружи – вот точная характеристика состояния умиротворения. Умиротворение – это блаженство от мира в самом себе.Под внутренним умиротворением понимают такое внутреннее состояние человека, когда он испытывает покой и мир в душе. Еще его называют счастьем духа.Умиротворение должно стать основным принципом вашей жизни, ее центром, той осью, вокруг которой формируются все ваши жизненные цели.


Kak magnit)))

  • 13.11.15, 15:48
  • mg
Skushaju ja shokolada,
I zabudu obo vsem,
Potomu chto v nem est' Magnij
Rasslabljaet on,
Mozhet Magnij etot nuzhen,
Chtoby mne hotelos' kushat'
Shokolada...

Преимущества чести:-)

Честь – это неприкосновенность тела, сила души и чистота помыслов.
  • Честь даёт силы.
  • Честь даёт уважение – «человек чести» с давних пор это один из самых значимых комплиментов благородному человеку..
  • Честь даёт свободу.
  • Честь даёт возможности – для ничем не ограниченного духовного развития.