Напиши мне письмо.Бумажное, настоящее,Своею рукой.Пусть немного корявым почерком -Так я точно узнаю, что твой.Напиши без обратного адреса - Я не стану тебе отвечать.Ведь должно все закончится точкою.Точку проще писать, чем сказать...

Мой навеки нежно любимый, Ты за то лишь меня прости,Что однажды я черной кошкойПрошлась у тебя на пути.Да, я знаю, что ты был счастливымВременами, где были вдвоем,Но однажды устал бороться,И я стала тебе чужой.Ты конечно сейчас проклинаешь,И жалеешь потраченных лет...А я, глупая, просто знаю,Не смогла бы сказать тебе "нет".Я тебя понимаю, наверноЯ с собой не смогла бы жить.Но одно только знаю точно - Мне себя как тебя не любить...

Вимкни тишу[Приєднана картинка] Вимкни тишу - мов хоч слово.Сумно б"є по шибці дощ...Ми самотні, як ніколиКоли вдвох...Ти мені навіщось сниласьІ щоночі, і щодня.Я не знав, куди подітись,Знав - що не моя...Я в думках писав листи,Ти не відповІла.Їх несли тобі пташки,І побили крила...І ось тепер сидим удвохВ порожній ми квартирі.І ти мовчиш, і я мовчу - Любов адресу загубила... p.s. Чогось воно в мене вийшло від імені чоловічого роду)))

Не пам"ятаю, може я колись вже кнопала це, вибачайте, якщо повторююсь)Байдужість.[Приєднана картинка] Коли прийду - тебе тут вже не буде.Не буде запаху, тепла, прощальних слів.І зникнуть спогади, думки...Лиш тільки шепітМоїх облуплених схололих стінЩе нагадає - Ти тут був учора.Ти щось хотів сказати, та не зміг,Забракло слів, забракло духу, нот забракло...Твоя ж душа благала відпустить...Я відпущу. Ні-ні, мені не складно!Я її викину в одчинене вікно,Як зім"яте цієї ночі простирадло...

Читати далі...

Подняла мне настроение ента песенка. Сразу весной запахло, хоть и с насморком сижу)) P.S. Извините, если повторяюсь.