За рибу гроші

Іван божественно готує рибу. Якось так виходить у нього, що я без вагань ставлю собі двійку з рибного меню, хоч постійно намагаюся навчитись. Але, в мене постійно нічого не вдається.
А в Івана всі рибні страви такі, що, якби їх побачили Андрій Альохін, чи Ектор Хіменес, то створили б ОЗУ, не відходячи від черпака, та найняли би кілера.
Мабуть, щоб навчитись готувати рибу, треба прожити біля неї так, як Іван: коло саджавки, ставка, річки, моря. Біля рибного прилавку.
Іван заробив в Іспанії трохи грошей і купив на ринку рибну ятку. Їх там три було: Іванова, Марійчина і Васіна.
Марійка свою зачинила. І яток стало дві.
Ну, як зачинила? Вася змусив. Запускав між покупців чутки, що Марійка оселедці вдома у ванній маринує, а минтай тричі переморожує. Підкидав їй дохлих щурів і викликав санстанцію. Різне було.
Іван та інші працівники ринку заступалися за Марійку, але проти Васі не попреш - в нього свої люди скрізь. Та й таке.
Аж тут Іван, а мав він диплома ТНЕУ з економіки, прикинув, що, коли трохи знизити ціни, то виростуть продажі, а відповідно й заробітки. І ось: став Іван умовну рибу, яка є на ринку за умовних п`ятдесят гривень, продавати за умовних сорок п`ять.
Вася покрутив пальцем коло скроні: дурень, мовляв.
Але, в Івана - черга і торгівля йде, прибуток піднявсь догори. Іван обладнав гарний прилавок і купив холодильника з прозорими дверима та морозильну камеру.
Васю то нелюдськи вкурвило. Бо Вася сидить на дерев`яному піддоні, біля іржавого старого холодильника і торгує рибою із дерев`яних ящиків, застелених цератою.
- Ти припиняй вимахуватись! - каже Вася Іванові. - Тут тобі не Європа, тут - Україна. Знай своє місце!
До Івана починають ходити перевірки. Не безкоштовно, ясна річ. Священна корупція в Україні є складовою економіки.
Першим не витримує директор ринку. Викликає до себе Івана і наказує підняти ціну на рибу.
- Бо ти знаєш Васю. Він не вспокоїться. А мені ті перевірки тут не треба, я кожного місяця даю куди положено скільки просять. То є бізнес, Іване. Вчися.
- А як же здорова конкуренція? - спитав Іван.
- Здорова конкуренція - то не дратувати Васю, - пояснив директор. - У Васі кум в поліції, брат в санстанції, дочка - секретаркою в міській раді. А суддя Б. - то його сват.
Іван зрозумів. Умовна ціна на умовну рибу повернулась на позначку п`ятдесят. А, щоб зберегти покупців, Іван став до кожного кілограма риби дарувати пакетик карпатських натуральних прянощів.
Покупці з радістю купували в нього. За півроку Іван замість ятки під парасолькою поставив маленький кіоск, нову морозильну камеру, ще один холодильник та акваріум із живою рибою, суттєво розширив асортимент. Знову підкоректував ціни і найняв жіночку-продавчиню.
Вася на дерев`яних піддонах біля іржавого холодильника, коло ящиків, застелених цератою, закипів праведним гнівом.
- Ти мене хочеш обанкротити?
В Івана знову перевірки і розмова з директором ринку. Наступного дня Іван повертає умовну ціну в умовних п`ятдесят. Але, жіночка-продавець мило усміхається покупцям, щебече за прилавком, а біля ваги з`являється стосик аркушів з рецептами приготування "Риби від Івана". І жіночка-продавець тут же радить, консультує, жартує так, що ніхто на світі не здогадається, що в неї вдома троє дітей і паралізована мама.
За півроку Іван знову розширяється. Купує нове обладнання, ставить кондиціонер і ще один акваріум. Старий - для коропів, а цей - для сомів.
Вася на дерев`яних піддонах, біля іржавого холодильника та коло балії з мертвими товстолобиками скаженіє з люті.
В Івана по новій перевірки і розмови з директором.
- Іване! Так не по-людськи! Треба щось робити!
- То хай Вася робить, - каже Іван. - - Чого він сидить і не рухається?
- Бо то Вася, - зітхає директор ринку. - А ти знай своє місце.
Іванові роблять "вирвані роки" і витріпані нерви. Вночі заливають його магазин вмістом з діжки-асенізатора.
Працівники ринку обурюються, бо через баригу Івана, який мусить ото випендрюватись, половина ринку втрачає прибуток і бовтається в лайні.
- Нє, ну сиди собі торгуй, як всі люди!
- Чого ото вимахуватись з тим бізнесом?
- Все-одно всім гаплик буде!
- Ми в Україні, а не в Європі!
- В нас має бути по поняттях усе!
- Раз ти - ніхто, бо не маєш ніде "криші", то чого ти лізеш торгувати?
Нічого. Привели все в порядок, зіпсутий товар викинули, винуватців поліція не знайшла, ясна річ.
Іван розширює асортимент і друкує маленьку книжечку рецептів, дарує її кожному покупцеві, який придбав товару на п`ятсот гривень.
Іванові розбивають вікна в магазині. Винуватців не знайдено. Авто спалили...Ну, ми ж в Україні...
Одного ранку жіночка-продавець відчиняє магазин і її б`є струмом. Хтось вночі обірвав провід і зачепив його за кутик металевих жалюзі.
В Івана здають нерви, він прилюдно б`є Васю і занурює його в глибокий гіпноз іржавої балії з мертвими товстолобиками щоразу, як той називає Івана підор@сом.
Потім Іван сідає в авто, хапає дружину та дітей і встигає зникнути за Рава-руським митним меридіаном.
Зараз Іван має невеличку крамницю та рибний ресторан в Іспанії. Йому вдалось. В нього все добре.
Щасливий Вася - монополіст. Він тепер один торгує на ринку рибою. З дерев`яних піддонів і картонних ящиків, прикритих від сонця і дощу парасолькою. Він, навіть, прикупив нову балію для товстолобиків і зробив імпровізованого стола з дверей Іванового магазину.
Ось так. А ви питаєте: чому в нас так і отак? Чому все не так, як де-інде? Коли це все закінчиться?
Та тоді, коли Васі з дерев`яних піддонів перестануть бути законодавчою, виконавчою і судовою владою.
Та й таке...
(с) Любов Бурак