Прадавнє. Прошу пробачення у всіх

     Промінь сонця пробив хмарку і увіткнувся в землю. Куди він націлився? Куди насправді потрапив? Куди полетів потім, відбившись від землі? Всі справи людей, вся 'їхня метушня і турботи під наглядом "царя неба" - Сонця. "Колись і на нас сонечко гляне", - зітхають невдахи, не втрачаючи надії на щасливий поворот долі. Адже це тільки сові сонце очі коле, а для людей воно є не чим іншим, як "оком Божим"

Літо легко, впевнено І стрімко крокує до своєї золотої середини. Селянин же, та й городянин, здираючись на вершину сонячної спекотної пори, втомлено змахує піт з чола. (с)

Прошу пробачення у всіх,
Кого образив ненароком,
Заради власних грішних втіх,
Й тоді, коли «за око – око»,
Кому я що сказав не те
І вихвалявся недоречно,
За думки про життя святе
Прошу я вибачення гречно...

За те, що поруч я не був,
Коли потрібна допомога,
І пізно про життя збагнув
Десь на середині дороги,
Не так комусь дивився в слід,
То заздрість? Ні, хотів догнати
І перегнати зливу літ
У намаганні мудрим стати...

Я сподіваюся на те,
Що всі мої життєві мрії -
Не задоволення просте,
А подих, що коханням гріє,
Бо хочу бачити у Вас
Обличчя, радістю сповите,
В країні, про яку Тарас
Писав в своєму Заповіті...

Прошу пробачення у всіх,
Життя коротке і велике,
То ж не примножуйте свій гріх
У нерозбірливості дикій...
Живіть, працюйте і любіть,
Красу навколишню збагнувши,
Щодня лише добро творіть
Й прощайте, прощення здобувши! (с)