На метушню в.колісниченка!

Намагатися переконати когось, що українська милозвучніша, - марна справа, якщо робиш це не досить гарною українською. Отже, Українці, зробіть реальну роботу, - поверніть самі собі свою мову, частіше нею користайтеся, впевненіше застосовуйте її у побуті, навмисніше заміщайте нею російську на роботі, і все це без явних попередніх декларацій, а просто і природньо, не ображаючи і не чіпаючи тих, хто не має такої можливості - говорити українською, - бо не вміє і тому не хоче української. Робіть це (та інше українське) так настійно і не декларативно, як вожді сіонізму настійно і не декларативно рекомендують у своєму Катехізису агресивну націоналістичну поведінку усім нормальним пересічним громадянам єврейської національності. Робіть це впевнено повсюди в Україні та в культурних українських анклавах поза Україною, де це природньо і справедливо. Активно поборюйте презирство з боку інших, як от корнілова, колєсніченка, сухого, азарова..., але своєю толерантною поведінкою  не викликайте на себе гнів, ненависть представників інших національностей, - тобто не надто докорінно дотримуйтесь настанов згаданого Катехізису в напрямку агресивності, але ж у суто націоналістичній пропаганді дечому  навчайтеся у розумного та досвідченого єврейства.

Не вбачайте тут  примітивний тваринний антисемітизм. Катехізис я згадав лише тому, що там багато корисного для поведінки нас, українців, - взагалі кожного народу, що протягом тривалих часів зазнавав утиску, чия еліта (справжня!) духовно та фізично винищувалася.

І взагалі, побутового антисемітизму у нас, в Україні, я вважаю, у наявному вигляді майже немає. А те що є, - значною мірою спровоковане самими вождями сіонізму - задля відокремлення від усіх і єднання поміж себе  світового єврейства.  А от класова ненависть до скоробагатьків значно підсилюється, якщо цей нувориш – єврейської національності. Це справді так! Але ж і підстав, згодьтесь,  для цього вистачає! 

Сподобалось відоме тлумачення поняття «рідна мова» панною Фаріон. Рідна мова – не одномоментне поняття, пов’язане з тим, якій вперше навчився. Вперше можна навчитися і двом-трьом мовам. У Л.Толстого аристократи звичніше говорили французькою, та не вважали її рідною. РІДНА (за висловом п.Фаріон) – це мова РОДУ від дідів-прадідів. Тож втрачати її повинно бути соромно і перед сучасниками, і перед предками, і тим більше перед нащадками. Забувати рідну мову – це зізнаватися у слабкості перед іншомовними. Не користатися нею на людях - це добровільне чіпляння на себе комплексу неповноцінності!
Коли я говорю – українська милозвучніша, я маю на увазі те саме, що й «кохана жінка – мила мені. "Мені мила й рідна"  - і геть чужі думки з цього!»