Як уявити четвертий вимір??

Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

Бесіда 7  Думка з листування: судити про інший світ нам складніше, ніж уявити четвертий вимір.

ЯК УЯВИТИ ЧЕТВЕРТИЙ ВИМІР?

Що ж, спробуємо уявити четвертий вимір.
Давайте у нашому пояснені, матеріальний світ будемо вважати двомірною площиною, а духовний світ – тримірним простором.

Якщо ми вважаємо себе матеріальними істотами, то будемо мати вигляд точки, або плями на площині. У такому випадку нам важко уявити тримірний простір тому, що наша свідомість налаштована на існування у площині. Щоб відірватися від неї та злетіти у простір духовної
реальності необхідно змінити налаштування нашого сприйняття та мислення.

НАЛАШТУВАННЯ СПРИЙНЯТТЯ.

Знаєте, чому дітям подобаються казки? Тому що вони відображають містичну сторону світу, до якої діти є ближчими, ніж дорослі. Діти цілісно та більш безпосередньо сприймають оточуючий світ, вони вміють занурюватися у процес життя та переживати його повноцінно, вони інтуїтивні у спілкуванні, що дозволяє їм безпомилково відчуваючи ставлення дорослих до себе. Але, найбільша відмінність від дорослих проявляється у дітей в емоціях, адже їхнє життя вщерть наповнене радістю.

Діти сприймають світ, як велику загадку. Це відбувається не тому, що вони нічого не знають про фізичні закони, а тому, що вони бачать загадкову сторону реальності, відчувають її всім своїм тілом. Адже сприйняття дітей є цілісним. Воно не обмежується п’ятьма органами
чуття, все тіло дитини є органом, який сприймає енергетичну та духовну сторону світу .

В процесі соціалізації, дорослі всіляко заохочують дітей до інтелектуального розвитку:

Пам’ятаю маленького хлопчика років п’яти, який безперестанку говорив. Він говорив, задавав запитання, не слухаючи відповіді продовжував говорити. Він не замовкав ні на хвилину, а дорослі, які опікувалися ним, безперестанку вихваляли його – який розумний.  Дитина втрачала інтерес до звичайних дитячих забав, адже їй сподобалося бути в центрі уваги дорослих та отримувати схвальні відгуки про себе.

Дитина, успішна в інтелектуальній діяльності, втрачає здібність до розуміння світу через тілесне сприйняття. Її увага витісняється з тіла та концентрується в голові. Тіло дитини
перестає бути органом сприйняття та розуміння оточуючого світу.
Внаслідок цього реальність втрачає свою містичну сторону та набуває рис матеріального, обумовленого раціональними поясненнями, світу.

НАЛАШТУВАННЯ МИСЛЕННЯ.

Існує два принципово різних методи пізнання : цілісний та інтелектуальний.

Про інтелектуальний метод пізнання ми знаємо все, адже користувалися ним у школі. Його суть є у тому, що кожний об’єкт та явище світу розглядається через посередництво інтелекту.
Нам пояснили, що світ складається з окремих матеріальних об’єктів. Їх можна бачити, торкатися руками, але зрозуміти їх можна тільки через інтелектуальне мислення.
В основі інтелектуального методу пізнання покладене припущення, що людина є істотою, відокремленою від явищ світу.

Уявіть собі людину, яка знаходиться у скляній колбі та розглядає дерево, що росте на вулиці. Для того, щоб зрозуміти якесь явище, наприклад – дерево, ця людина вимушена спочатку створити абстрактний образ-поняття дерева, а потім через це поняття вона може зрозуміти, що саме вона бачить перед собою.
Виглядає це приблизно так: людина щось бачить, знаходить в своїй голові підходяще поняття та говорить про себе: - ага, дерево. Наліпка приклеєна, пізнання завершилося. Але, чи зрозуміла людина суть саме цього конкретного дерева?
 
Інтелектуальний метод пізнання відокремлює нас від світу. Між нами та світом виникає штучно створений бар’єр. Він не дозволяє нам розчинятися у явищах світу та відчувати їх
сутність. Крім того, вся наша увага постійно зайнята інтелектом, який весь час, всі двадцять чотири години на добу говорить нам що є що.
Внаслідок цієї внутрішньої зайнятості ми стаємо неспроможними відчути особливість та неповторність кожної миті життя та відчути його справжність так, як ми робили це у дитинстві. Ми відчуваємо, що життя проходить повз нас, та нічого не можемо вдіяти.

Інтелектуальний метод пізнання є громіздкий та важкий у використані. Він потребує довготривалих процедур навчання, які забирають у нас роки життя.

Але, найбільша особливість інтелектуального пізнання є у тому, що воно має обмежене коло застосування. Воно є відповідним у галузі технічної цивілізації. У царині живої природи та людини, інтелектуальне пізнання спрощує та спотворює світ до простих механічних уявлень, які не відповідають складній природі реальності. Людина вимушена перебувати у штучно
створеному світі механічних уявлень, які підміняють собою реальність.

Іншими словами: між людиною та реальність виникає прошарок, що складається з інтелектуальнообумовленого сприйняття та мислення, який ізолює нас від реальності.
Таким чином, саме завдяки інтелектуальному методу пізнання, ми сприймаємо себе матеріальними істотами та перебуваємо у двомірній площині матеріального світу.

Перейдемо до розгляду цілісного пізнання.

Людина має здатність до цілісного пізнання, до такого, коли необхідне знання приходить саме собою без обтяжливого інтелектуального навчання. Слід зауважити, що це знання є особливим. Воно не є інтелектуальним чи технічним. Воно завжди стосується реальної потреби людини в конкретній життєвій ситуації, в даний момент часу. Різницю між
інтелектуальним та цілісним пізнанням можна побачити на прикладі. Інтелектуальне пізнання нагадує собою процес будівництва. Спочатку закладають фундамент, потім, цеглина за цеглиною, будують стіни та дах. Кожна цеглина є частиною інтелектуального знання. Зведення будинку, як процес інтелектуального пізнання, є досить довготривалий та потребує
значних зусиль.

Цілісне пізнання нагадує собою політ у повітрі. Ви пливете у небі та бачите ліси, поля, будинки. Ви бачите їх одразу цілими. Ви можете спуститись нижче та роздивитися все більш детально. Будинок, як символ інтелектуальної науки ви бачите вже збудованим. Тобто, цілісне пізнання, приходить миттєво, спочатку як загальне бачення, потім проясняються деталі. Цілісне знання пізнається не інтелектом, а всім тілом. Воно схоже на вміння плавати, або їздити на велосипеді. Ти схоплюєш це миттєво і тепер користуєшся ним все життя.

Ще один цікавий момент. Коли людині відкривається цілісне знання, вона нерідко говорить, що завжди знала це. Вона усвідомлює, що володіла цілісним знанням завжди, але не вміла, точніше – забула, як їм користуватися.

Інтелектуальне пізнання опирається на інтелектуальне, раціональне мислення. Перехід до цілісного пізнання змінює якість мислення. Відбувається вихід мислення за рамки буденності та загально прийнятих значень. Цей процес називається трансценденція мислення. Розповім про психологічне дослідження, яке проводилося в одній з шкіл нашого міста.

Дослідження було направлене на вивчення трансценденції мислення школярів. У ньому приймали участь учні сьомого, дев’ятого та одинадцятого класів. Учням запропонували тест, що складався з коанів дзен та даоського вислову. Потрібно було прочитати ці вислови та
написати, як вони їх зрозуміли. Пояснимо на прикладі.

Перший коан у тесті був такий: “Одна стріла збиває одного орла. Дві стріли – це вже занадто.” Розуміння цього вислову поділялося на три рівні:
- буквальне розуміння;
- розуміння на рівні переносного смислу;
- трансцендентне розуміння.
На перший коан учні відповідали приблизно так – „Не можна вбивати птахів.” Це була сама проста відповідь, яка означала буквальне розуміння коану.. Більш складна відповідь була такою – „Все треба робити добре з першого разу”. У цьому випадку учень розумів коан, як прислів’я, яке має переносний смисл.
Перша та друга відповіді були показником буденного, або раціонального мислення. Але самими цікавими виявилися прояви трансценцентного мислення. Під час обробки тестових матеріалів необхідно було прочитати відповіді учнів та віднести їх певної категорії. Спочатку попадалися звичайні відповіді. Але, коли зустрічалися трансцендентні відповіді, кожний раз
відбувався енергетичний та емоційний поштовх - відчувався сплеск радості та бадьорості. Адже трансцендентна відповідь учня несла у собі енергію самого коану: - „Жодної стріли не треба. Орел, що кружляє у вишині, дарує мені свободу”.

Дослідження виявило найвищий рівень трансценденції мислення в учнів сьомого класу (середнє арифметичне кількості трансцендентних висловів - 0.3), нижчий рівень у дев’ятикласників (середнє арифметичне - 0.25) та ще нижчий у одинадцятикласників (середнє арифметичне - 0.15). Тобто, у семикласників виявлено трансцендентних висловів в два рази більше, ніж у одинадцятикласників. Це підтверджує те, що в процесі шкільного навчання містичний компонент свідомості дітей зменшується а раціональний - збільшується.

Виникає питання, чи можна повернути цей процес в зворотному напрямку? Так, але спочатку необхідно:

- усвідомити обмеженість раціональне мислення;

- відмовитися від спроб осягнути містичну сторону реальності за допомогою свого інтелекту (цей крок є найважчим)

Тільки після цього можна розпочинати пошук методів досягнення трансцендентного мислення.

Для того, щоб відірватися від площини матеріального світу та злетіти у простір духовної реальності слід зробити дві речі:

- розширити сприйняття реальності;

- досягти трансценденції мислення.

Тільки після цього перед нами відкриються двері у справжню реальність, символом якої є третій або четвертий вимір.

З повагою,...                  ПЕРЕХІД НА БЕСІДУ 8