Хай буде так, як я згадаю

1

Хай буде так, як я згадаю,

тільки душа часів на знає.

Якби прийдешне і минуле 

мої два серденька всміхнули.

Якби я осінь проминула,

неначе сон повільноплинний,

якби про зиму я забула, 

щоб милуватись ніжним, синім

вчорашнім щастям. Слово „грати“ -

викреслить з мови будь-якої.

Якби нам тільки зустрічатись,

а розлучатися - ніколи.

І щоб можливі були тільки 

широкі небеса і свята,

книги і діти. Вибухівка

для витонченості завзятій,

для вашої. Для мене ж кроком

утопії-країни строки

про невеличкі чудеса.

Дощ теплий падав і звисав

рідкими краплями з карнізу

за комір даху. Тут... про кризу.

2

Ось охоронець-херувим

стежить з верхів суворим оком

за тим, що діється, за всім -

глибоким там, чи за високим.

Хтось мірить мірою страждань

поснулі квіти: час букетів.

Дурні години сподівань,

хвилинами невчасно стертих

стрімких загублених шляхів,

для тих, хто винен - катування.

І ангел до душі злетів,

чудово завершив завдання.

Та я загибелі красу

відчую неодмінно вранці

і у долонях донесу

квиток до предостанніх станцій.

В кишені - декілька сердець.

Його я навіть не благала.

Лише зім'яла папірець,

який з дитинства зберігала,

і на якому олівцем

щось там записане, щось - стерте.

Була не жертвою, гравцем.

Мене перемогли вчетверте.

3

Ось той, мій самий перший раз,

злетів з якихсь дитячих правил.

Порушення законів мас -

подруге - світ душі затьмарив.

Дорослість - втретє. Любий дім,

кохання-сцена - замість плахи.

З цим рахуванням, вам смішним,

рівняються картинні жахи.

Зарозумілість навіть в снах.

Я ж - на узбіччі вижидаю,

коли розкриє крила птах -

чорний як ніч. Звичайно, знаю -

куда він цілить. Ця мішень...

Чому ти плачеш? - Звістка злая

утримує вчорашній день

за зламану дугу трамваю.

Популярні приколи