Високо косиш, високосний рік.

Високо косиш, високосний рік.

Бруківка збита сизими дощами.

Кого ти ще сьогодня не зберіг,

кого забрав і не залишив з нами.

Не в тому справа, що життя мина,

не в тому біль, що  полягли покоси.

Сім сотен сорок днів іде війна,

і наші долі у безодню зносить.

Ось – Бог, а ось тобі - поріг:

зтирають втрати спалахами вічність.

Їх всіх покликав високосний рік

Вони не дочекатись місяць січень.