Знайшов ще один оглядовий майданчик. Хоча він і не дуже зручний, зате з точки відкриваються непогані панорами приватного сектору — мікрорайони Божків яр і Монтажник. Дуже колоритна місцина.Так і не скажеш, що це трьохмільонне місто, мегаполіс і столиця країни. Хоча я історію місцевості не цікавився — можливо колись це була околиця Києва, або взагалі самостійне село.


Та мені вдалося знайти ще колоритніші ракурси.

[ Читати далі ]

Думаєте: куди це я пропав? Майже п'ять днів не було інтернету. З вини провайдера такої перерви ще не було. Та й взагалі провайдер непоганий. За 6 років тільки декілька раз були серйозні несправності. Але довше дня-двох інтернет не пропадав. Вважав свого провайдера найдійним. Але після цього випадку засумнівався.

На цей раз полетів IPшник. Типу, в мережі вже є система з таким IP. Раніше це вже було, однак проблему вирішили швидко — приїхав майстер, подивився комп'ютер, потім поколупався у щитовій, дав нові налаштування. А на цей раз вони щось довго тупили. Спочатку сказали, мол, заявку прийняли. Потім відповіли, що це хтось сторонній піключився. Як? У щитову полізли?! Але я настояв на скарзі і все ж запитали код помилки. Та потім довелося чекати три дні. І, саме головне, не казали в чому причина і не сказали скільки чекати усунення несправності. Знайомий комп'ютерник відповів, що це провайдер щось "нахімічив" або шукають вільні IP-адреса для підключення.

Поки не було інтернету, пошукав відгуки через мобільний інтернет (хоча він дуже дорогий!). І прозрів! Про провайдера написано стільки «лагідних» слів. Виявляється мені повезло, що раніше не було серйозних проблем. На одному сайті 14 відгуків "ЗА" і 42 "ПРОТИ". Замислився: і справді, інтернет не дуже швидкий, на поламки і несправності реагують повільно і неохоче. Тепер от думаю: чи варто підшуковувати нового провайдера? У нас у Боярці конкуренція ого-го! Є з чого вибрати.

Врешті видали нові налаштування. Але думаю що це ненормально, по деківлька разів змінювати IP-адресу.

P.S.: Провайдер Maximum.net.

P.P.S.: Поки був офф-лайн думав, що настрочили купу каментів. Так і вийшло.
До речі, тут розумник писав про власний бізнес. Так от, наприклад мені інтернет для роботи не потрібний. Але якби був, скажімо, інтернет-магазин, що тоді? Уявіть: інтернет-магазин, люди зробили замовлення — а інтернету нема. Який тут бізнес, якщо в країні все фігово працює?

Наприкінці листопада вийшов дебютний, довгоочікуваний альбом співака Alekseev'а. Перший альбом отримав назву від пісні «Пьяное солнце», яка зробила нового виконавця популярним не лише в Україні, а й закродоном. До альбому увійшло 10 композицій, в тому числі хіти «А я пливу», «ОМА», «Пьяное солнце», «Снов осколки».

Ну і зазначу, що Alekseev дебютував у 2015 році з переспівом пісні Ірини Білик «А я пливу», яка майже одразу стала популярною. Через рік, в 2016, виконавець знову переспівав одну з ранніх пісень Білик.



Треклист:
01. Океанами стали
02. Чувствую душой
03. Пьяное солнце
04. Больно как в раю
05. Держи
06. Снов осколки
07. Дельфины
08. А я пливу
09. ОМА
10. Странные танцы

І хоча серед україномовних тільки дві кавер-пісні Ірини Білик, зате які!
Альбом можна послухати ТУТ.

Декілька днів тому писав про несподіване подорожчання проїзду в маршрутках — і ось нові подробиці. На сайті Сегодня згадали і про Боярські маршрутки і про неминуче здорожчання вартості проїзду в столичних маршрутках. Так що кияни теж не залишаться без "покращень" — деякі маршрутки подорожчають до 7-8 гривень.

Добре хоч у Києві є комунальний транспорт (який хоч не дуже гарно працює, але заради економії можна і скористатись).

Призабутий хіт з кінця 1990х. Пісня з дитинства. Чомусь завжди пригадується на початку зими. І цього разу вирішив пошукати відео. Кліп такий примітивний. Але водночас і з креативом (до чого там дядько в 3'39"?). В 90х любили знімати прості кліпи з декораціями. Але пісня пробиває на сльозу. Ех, сумна така. І Ірина Білик ще молода (схожа на Рум'янцеву з "Королеви бензоколонки") ) і співає українською.

Пам'ятаю, в 1997му пісню часто крутили на Національному радіо і в всіляких хіт-парадах.

Коли заброшок дофіга, а полазити ніде. В сенсі, заброшок багато, але нормальних мало.
Хоча... все залежить від нахабності.



Хіба шо по другому разу по вже знайомим місцям. Але то нецікаво.
В провінції повно абандонів. Однак їхати кудись далеко теж не варіант.

Вау! Вперше побував на виставці залізничного моделізму. Це окремий напрямок колекціонування (і не тільки). І дуже цікавий. В дитинстві хотів зробити на дачі таке. А потім облизувався на фотозвіти інших блогерів. І от нарешті побачив. Виглядає це круто. Декілька картинок для привертання уваги. Детальний звіт буде згодом.

Модельки не статичні, а ходові(!). Причому масштабні копії реально існуючих вагонів і локомотивів. Плюс — працюючі світлофори!


Світлофор як справжній! Реалістичність 99 level'а.


Фоткати було складно: все-таки макрозйомка, та ще в русі. До того ж всі товчуться, штовхаються, лізуть попереду.
І білети не знадобилися.

Якщо хочете подивитися, сьогодні виставка ще триватиме. З 11 по 15. Місце проведення — Повітрофлотський просп., 35. Київський електромеханічний коледж.

Після подорожчання проїзду в Броварах і Ірпені цього слід буол очікувати і у наших маршрутках.

Попередній раз приміські маршрутки подорожчали в квітні цього року. І ось знову. Причому ціну підняли на 1 гривню. Так, щоб було не дуже абідна і не дуже помітно. Дивно, що пасажири особливо не обурюються. Мабуть звикли до частих подорожчань. Або постійні пасажири ще не чули *(бо сбогодні вихідний) і народний гнів буде у будні. Цікаво, що вартість проїзду в межах населеного пункту залишилась без змін: 3 гривні по селам і містам передмістя і 4 гривні по Києву. А до Києва тепер проїзд коштує не 12, а 13 гривень. Ура!

Нє, ну підніміть одразу ціну на 2, 5 гривень. Але потім щоб довше не переглядали ціну. Або зробіть ціну на проїзд по Києву таку як у київських маршрутках. А то виходить дивно, що проїзд дорожчає для тих, хто їде довше. По логіці, оптом повинно бути дешевше.

P.S.: Цікаво, чому про Броварські і Ірпінські маршрутки пишуть, а про Боярські — ні.

P.P.S.: На виставку їздив. Даремно роздруковував запрошення. Не знадобилося. Фотки будуть.

В Києві вже проводиться цікава виставка мініатюрної залізниці. Причому безкоштовна. Однак запрошення треба роздруковувати самому. Так ось, роздрукував. Але на аркуші не один білет, а декілька. Та й подружка перехотіла їхати. Тому 2 штуки зайвих. Думав викинути, але мама каже, що можна відбити гроші на роздруковку. Хоча гроші невеликі — 5 гривень. Може комусь треба. Згоден віддати за 1 грн. (це все одно дешевше, ніж роздруковувати самому). Шкода викидати те, за що заплачено.

Свою компанію не нав'язую. Просто щоб білети не пропадали.

Виставка ще буде завтра і післязавтра.

Новий кіт вирішив влаштувати сюрприз. Одного разу йому це вдалося. Тільки цього разу він... наваляв кучку. Причому на дивані. Був у нас Рижик — так той такого не робив. А так, вже друге одіяло зіпсував. Притому що привчили до лотка. Але, зараза така, неохоче користується лотком.

Протягом дня Мурзік пробував два рази зайти в кімнати. Схоже, з третьої спроби у нього все вийшло. Годину-півтори шукали де смердить. Бризкав дезодорантом. Провітрював. Ніхрєна не допомагало. Але знайти осередок "аромату" одразу не вдалося. Почав принюхуватись і виявилось, що кучка була накладена під покривало(!). Це ж треба було так замаскуватись!

Тепер треба в кімнату закривати двері. Чи може є якийсь спосіб його відвадити? А то дуже вже йому сподобався мій новий диван.