Что есть «свобода»?
-Паденье свободное
Душа помещённая
В море холодное.
Брег бесконечный
С морскою волною
Словно сирена
Зовёт за собою.
Грома раскаты
И молний свечение,
Солнца закаты
И речки течение.
Шелест упавших
Листьев осенних.
Ветер уставший.
Запах весенний.
-Что есть свобода?
Ночи темница
Во сне долгожданном
Ты вольная птица.
Можно ли это
Самой пережить?
Зачем мне свобода,
Если не с кем делить?!..
E. G.
Ой грець, грець, грець
У канаві лежить мрець
Я б до нього підійшла
Та смердить як жаба та.
Оце діло, так то діло
Мухи обліпили тіло
Чути хрумкіт та сьорбання
Аж із ранку до світання.
Другий день мертв’як гниє
Чи це в нього совість є?
Його вже попи заждались
Вже горілки насьорбались.
Третій день чекають друзі
У корчмі, що десь на лузі.
Пом’янули, закусили
Подумки похоронили.
Йдуть і враз – перечепились –
Чиїсь ноги опинились.
Довго думали-гадали
Друга по носу впізнали.
Хоронили один ніс
Труп з кісток уже обліз
- того краще, менше яму
Ми копати будем з вами.
Пом’янули, закусили
Потім другу ще налили
Третю, п’яту та четверту
Напилися аж до смерті.
Так зостались п’яні й куці
Всі валятись у багнюці.
Ось і казочки кінець
Хто не п’є з вас – молодець!
E. G
Жизнь не кончается последним тактом в вальсе
И не кончается за гранью бытия.
Актёр покинул сцену, но какое счастье,
Что за кулисами продолжится игра.
И мы покинем наши роли
Так плохо сыгранные и наспех.
Сердца замкнем, установив пароли
И, словно, Бог судить мы будем всех.
И развернётся новый мир под нами,
И рукоплещет зал – кажись, аншлаг.
И мы, скрепя замёрзшими костями
На новой сцене ступим первый шаг.
E. G.
***
О, Боже, як боюся втратити себе
І заблукать на півшляху до мрії
І міцно стиснувши замерзлі вії
Іти дорогою, яка вже не веде
Ані до пекла чи до того раю
(Якого, мабуть, і ніколи не було)
Моє життя по течії пливло,
А зараз відчуття, що я зникаю…
E. G.
***
Мій ангел впав пораненим і кволим.
Не витримав. Віддала йому все,
Що назбирала у свої долоні –
І біль, і радість, й моє неживе.
Він не повернеться на небо, вже запізно.
Воно для нього зникло назавжди.
Він вмер, бо ми з тобою надто різні
А, може, так здавалося мені?
E. G.
***
Я шукала тебе серед тіней
І сама вже я стала як тінь
(Час минає все швидше і плинно)
Навкруги лиш луна гомонінь.
Я застигла у просторі й часі
Та шукаю лиш руку твою.
Що моє, може стать колись нашим..
Та я зараз, здається, ще сплю…
У глибокому сні, майже, в комі
Про одне я у серці молю,
Щоб зійшлися дві наші долоні,
Бо, здається, мені, що…
E. G.
Немає слів, та вже й думок немає
Немає щирості, немає вороття
Із того творчого сліпого раю,
Немає сил та вже й бажань нема.
Немає злості і нема прощення
Немає тих, кому б могла прощать
Немає дозволу й благословення
На дії та думки, та що казать…
Немає совісті та й гордості немає
Немає доброти і співчуття
Суфлера, щоб поміг –також немає
Немає вибору й немає забуття.
Немає правди і нема спокою
Немає стимулу, щоб змінювать життя
Немає тебе і мене з тобою
Та вірш писать бажання вже нема…
E. G.
***
В моей полуживой улыбке
Ещё проблескивает жизнь
И я себя в ненужной пытке
Прошу: «Держись, держись, держись»!
Часы бегут неумолимо
И время жжет в моей груди
Передо мною всё незримо
Передо мною нет пути.
E. G.
***
Прости, есть ли толк в откровенье?
Я так много хочу сказать.
Я закрою глаза на мгновенье
И себе и тебе буду лгать.
К сожаленью, улыбка не лечит
И не лечит притворный смех
Лишь молчанье твоё калечит,
Пару слов брошенных на спех.
E. G.
Смуток
Я не хочу, але часом плачу.
Так все вийшло, бо не змогла
Довго втримувать свою вдачу
Та й та вдача така непроста.
Часом сумно, але сміюся,
Ніби з глузду собі зійшла
Може, тому, що не молюся
Ані Богу, ані богам.
Часом хочеться жить до нестями,
Але зараз, ніби, і ні.
Перекручую думки ночами
І вони, ніби, вже не живі.
Відчуваю, що щось наступає.
Раптом боляче стало в душі
І весь мій оптимізм догорає,
Сірим попелом мрії лягли.
E. G.
