Не женися на багатій,
Бо вижене з хати,
Не женися на убогій,
Бо не будеш спати.

Оженись на вольній волі,
На козацькій долі,
Яка буде, така й буде,
Чи гола, то й гола.
Т. Шевченко

Тарас Григорович Шевченко за своє недовге життя пережив чимало любовних утіх та розчарувань. Причому розчарувань на його долю випало значно більше. Якщо він кохав, то йому часто не відповідали взаємністю, якщо його кохали, то його серце вже належало іншій. Шевченковим раєм на землі були біленька хата, любляча дружина і маленькі діточки, а раєм жінки, котрій він довіряв ці мрії, – його гроші.

Так, Шевченко не був святим. Його музою була не одна жінка. Він залицявся і до заміжніх жінок, і до вдвічі молодших за себе дівчат. Його серце боліло і за простими бідними наймичками, і за дамами з вищого світу. Що ж, генії частіше захоплюються, швидше закохуються і більше страждають.

Перша пристрасть спалахнула у 13-річного Шевченка до своєї сусідки, Оксани Коваленко, якій на ту пору виповнилося 11 років. Приязні стосунки між ними тривали лише кілька років. Згодом Тарасові разом з іншою прислугою пана Енгельгардта, у якого він був козачком, довелося виїхати у Вільно.

Оксана Коваленко

Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились.
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись

Одружимо їх. Не вгадали.
Старі зараннє повмирали,
А ми малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.

Оксана рано осиротіла, стала покриткою, бо була занапащена москалями. Тож коли Шевченкові вдалося її зустріти під час свого перебування в Україні 1843 року, вона була вже «чужою чорнобривою», матір’ю двох дітей.

… – Чи жива
Ота Оксаночка? – питаю
У брата тихо я. – Яка?
– Ота маленька, кучерява,
Що з нами гралася колись.
Чого ж ти, брате, зажуривсь?

– Я не журюсь. Помандрувала
Ота Оксаночка в поход
За москалями та й пропала.
Вернулась, правда, через год,
Та що з того. З байстрям вернулась,
Острижена.

Щирі почуття до свого першого, ще дитячого кохання поет проніс через усе життя. Зокрема, Оксані було присвячено поему «Мар’яна-черниця» і кілька віршів. А історія знеславлення дівчини лягла згодом в основу «Катерини», «Наймички», «Слепой», «Капітанші».

Ядвіга Гусиковська.
Художник Т. Шевченко. Жіноча голівка. 1830 р.

Наступним захопленням поета стала польська швачка Ядвіга Гусиковська, з якою Шевченко познайомився під час свого перебування у Вільно. Саме вона навчила Тараса польської мови, шила йому сорочки, прала й прасувала одяг, по-сестринськи жаліла його. Дівчина відповідала на поетові почуття взаємністю, і саме з нею він уперше спізнав тепло жіночого тіла.

Дуня, як називав її Тарас, була йому близькою не лише на інтимному рівні, а й на духовному. Завдяки їй, дівчині, яка була не кріпачкою, а наймичкою у панському будинку, Шевченко загорівся мрією про звільнення від своїх рабських пут.

Та переїзди пана Енгельгардта знову стали на заваді щастю молодого поета. 1831 року Тараса забирають із собою до Петербурга. Ядвігу він більше ніколи не бачив.

У Петербурзі Шевченко переживає своє третє кохання. Цього разу ним стала натурниця, яку Тарас змалював під ім’ям Паші у повісті «Художник». Насправді ж її ім’я – Марія Європеус. Їй 15 років, вона племінниця господарки, у якої Шевченко разом зі своїм другом Іваном Сошенком винаймав квартиру, і вона теж закохалася у поета. Але про все по порядку.

1838 року Тарас Шевченко, як і мріяв, звільнився від кріпацтва. Він вступив до Петербурзької Академії мистецтв, де став одним із улюблених учнів Карла Брюллова, завів безліч знайомств із найвідомішими людьми свого часу. Колишній панський козачок одягався у модний англійський фрак, єнотову шубу, мав годинника на коштовному ланцюжку і тростинку. Він став бажаним гостем на вечірках у найкращих салонах Петербурга. Він – блискучий поет і художник. Хіба ж у такого не закохаєшся?

Марія Європеус.
Художник Т. Шевченко. Жінка в ліжку. 1839-1840 рр.

1839 року студент Шевченко малює портрет молодої напівоголеної натурниці з великими очима і розпущеним волоссям. На цій акварелі Тарас уперше і востаннє підписується «Чевченко». Певно, що Маша, яка була німкенею, не могла вимовити його слов’янського прізвища чисто, змінювала літеру «ш» на «ч». Саме на догоду їй художник і підписав портрет так, як Марія називала автора. Згодом вона сама бігала до нього на побачення в Академію мистецтв.

Цікавим нюансом у цій любовній пригоді був любовний трикутник. Виявляється, що Сошенко – близький друг поета – теж був закоханий у Машу. І навіть більше: він збирався з нею одружитися. Шевченкові, як скажуть моралісти, варто було б поступитися у цій ситуації, адже Сошенко теж доклав чималих зусиль, щоб викупити поета з кріпацтва, тож великою мірою Шевченко завдячував йому своїм перебуванням на волі. Але ж хіба любов не сліпа? Коли Тарас закохувався, то якісь моральні перестороги відходили у нього на другий план. Тому ця любов на деякий час стала на заваді чоловічій дружбі. Згодом же митці помирилися: Шевченко попросив у свого друга вибачення.

Марія ж почала все більше позувати різним художникам, але занадто цим захопилася, тому сімейне життя у неї не склалося.

З 1843 року поет перебуває в Україні. І саме в цей період (період «трьох літ» – 1843–1847 рр.) він переживає чи не найбільше своє кохання. До цього Шевченко, певно, й не думав про шлюб. А після, через усвідомлення його неможливості із коханою, виростає у поета бажання мати власну родину, затишний дім, дружину, діток. «Ганна вродлива», як називав її Шевченко, була заміжньою. Тому щастя поетові з нею не судилося.

Портрет Ганни Закревської, яка й стала тим великим коханням поета, виділяється з-поміж усіх інших його живописних творінь надзвичайно трагічними, живими очима. Вони лише на перший погляд здаються чорними. Насправді ж у них передано справжній колір – навколо великих зіниць сяє глибока синява.

«Г.З.» – це присвята Ганні Закревській, котрій Тарас Шевченко написав поезію «Якби зустрілися ми знову…»:

Ганна Закревська.
Художник Т. Шевченко. Портрет Ганни Закревської. 1843 р.

Якби зустрілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тойді б промовила мені?

Ніякого. І не пізнала б.
А може б, потім нагадала,
Сказавши: «Снилося дурній».
А я зрадів би, моє диво!

Моя ти доле чорнобрива!
Якби побачив, нагадав
Веселеє та молодеє
Колишнє лишенько лихеє.

Я заридав би, заридав!
І помоливсь, що не правдивим,
А сном лукавим розійшлось,
Слізьми-водою розлилось
Колишнєє святеє диво!

Але зустрітися з Ганною йому більше не довелося. У 35-річному віці вона померла, а поет тим часом відбував свою десятирічну солдатчину.

«Енергійна дівиця зрілих років»

Під час все того ж перебування в Україні, з 1843 року, Тарасові довелося бути й об’єктом чужих пристрастей. За ним упадала стара діва, 35-річна княжна Варвара Рєпніна. У сімействі Миколи Григоровича Рєпніна-Волконського (князя, генерала, старшого брата декабриста С. Волконського і батька Варвари), у родинному маєтку в Яготині Тарас проживав протягом року.

Досить вичерпно описує Варвару Рєпніну П. Селецький: «Княжна, Варвара Миколаївна, енергійна дівиця зрілих років, худа, тоненька, з великими, живими, виразними очима… Добра, дотепна, мила і люб’язна, вона була провидінням бідних і нещасних, роздавала, що в неї було, всім, хто звертався до неї за допомогою і порадою».

Рєпніна страшенно закохалася у молодшого від неї на кілька років поета. «Шевченко здався мені простим і невибагливим. Він відразу став у нас своєю людиною…», – писала вона згодом у листі до Шарля Ейланда. Коли одного вечора Тарас Григорович пропонує родині послухати його поему «Слепая», Варвара не тямиться від радості: «Моє обличчя було все мокре від сліз і це було щастям… Яка м’яка, захоплююча манера читати! Це була захоплююча музика…».

Варвара Рєпніна.
Художник Г. І. Псел. 1839 р.

У листах княжна Варвара зізнається: «Я розмовляла з ним ще кілька разів, і щораз більше виявлявся мій потяг до нього; він відповідав мені деколи теплим почуттям, але пристрасним – ніколи.

Нарешті настав день і час його від’їзду. Я зі сльозами кинулася йому на шию, перехрестила чоло й він вибіг із кімнати. Капніст переконаний, що я кохаю його й що я втратила голову. Я ж дуже прив’язана до нього й не перечу, що коли б я бачила з його боку кохання, я може б відповіла йому пристрастю».

Справді, Тарас не відповідав Рєпніній взаємністю. Княжна набридала йому своїми повчаннями, адже хотіла зробити з нього велику людину не лише у мистецтві, а й у повсякденному житті. Вона мріяла стати його духовною наставницею, музою, джерелом його натхнення, але все вийшло навпаки: Шевченко опирався цим повчанням і ще більше віддалявся від Варвари.

Крім того, княжна страшенно ревнувала його до Ганни Закревської.

Та все ж Рєпніна допомагала поетові у його творчих починаннях, надсилала йому гроші і книги під час заслання, постійно з ним листувалася і виявляла до нього якнайкращі дружні почуття.

Секрет успіху Тараса у жінок таївся не в зовнішній красі. Його обличчя не відрізнялося особливою привабливістю, зросту він був середнього, не надто атлетичної статури. Але варто було Шевченкові лише почати говорити, як жінки відразу ж оберталися в його бік. Привертали увагу його непересічний розум, глибокі очі, щира усмішка.

Варвара Миколаївна так і не вийшла заміж. Коли Шевченко 1858 року знову з нею зустрівся, вона, як зазначав у своєму «Щоденнику» поет, «щасливо змінилася, потовстішала і ніби помолодшала. Вона ударилася в святенництво, чого я раніше не помічав».

«Манірна провінціалка»

Агата Ускова.
Художник Т. Г. Шевченко. Портрет А. О. Ускової. 1853-1854 р.

Взимку 1854-1855 рр. у Новопетрівську фортецю, у якій Шевченко відбував покарання, приїхав новий комендант Іраклій Усков з дружиною і дітьми. Як відомо, «мати молодая з своїм дитяточком малим» була найбільшою святістю для поета. Тарас Григорович палко полюбив дітей коменданта, а згодом і їхню матір – Агату Ускову. Увечері, поклавши дітей спати, вони разом гуляли в саду. Довгий час Агата здавалася йому найвищою досконалістю.

Але хтось почав пускати брудні плітки, тому їхні зустрічі припинилися. Після розлуки з нею Шевченко почав прозрівати і побачив Ускову такою, якою вона була насправді, – звичайною манірною провінційною дамою з міщанськими інтересами.

Саме вона стала прототипом для Агафії в «Матросе, или Прогулке с удовольствием и не без морали» та Агафії Омелянівни в «Художнике».

«Є товар, а я купець»

Після заслання поет опиняється у Нижньому Новгороді. Тут його пристрасті знову спалахують, і дехто з дослідників його біографії говорить, що у цей час Шевченко захоплюється навіть «публічними дівчатами». Це не надто й дивно, зважаючи на те, що перед цим йому на долю випало десятирічне випробування муштрою і різноманітними царськими заборонами.

Катерина Піунова.
Художник І. Журавльов. 1872 р.

Але то були миттєві захоплення. Натомість ще одним великим коханням поета тоді стала актриса Катерина Піунова. З допомогою Тараса Григоровича вона знайомиться з М. Щепкіним, який пропонує їй роль Тетяни у п’єсі «Москаль-чарівник». 1858 року Тарас Шевченко запропонував їй одружитися. Ось як про це писала сама дівчина: «Коли всі зібрались, Тарас Григорович звернувся до моєї матері і мого батька з такими словами (дослівно пам’ятаю все, як сказав він): – Слухайте-но, батьку і матко (він часто так називав мого батька і матір), і ти, Катрусю, прислухай. Ви давно мене знаєте, бачите: ось я, який є, – такий і буду. У вас, батько і матко, є товар, а я купець – віддайте мені Катрусю!»

Шевченкові не відмовили прямо. Його просто перестали запрошувати, та й сама Катерина почала його уникати. Причиною негативного рішення був чималий вік поета (44 роки проти 16-річної обранки), а також те, що він не був справжнім аристократом. Тож уже наступного року Катерина вийшла за іншого, до речі, теж значно старшого за неї актора Максиміліана Шмідтгофа.

«…і в ярочку догнав Марію…»

Найбільшою таємницею для нас і досі залишаються стосунки Тараса Шевченка із дружиною Михайла Максимовича Марією Василівною. Із нею він познайомився 1858 року в Москві. На той час Марії було ледь за 20 років, а її чоловікові – 54. Дітей, незважаючи на п’ятирічний шлюб, вони не мали. Після першої зустрічі з Марією Шевченко напише у «Щоденнику»: «Заїхали до Максимовича… Хазяйки його не застали удома… Незабаром явилася і вона, і похмура обитель ученого просвітліла. Яке миле, прекрасне створіння. Але що в ній найчарівніше – це чистий, безпосередній тип моєї землячки. Вона пограла для нас на фортепіано декілька наших пісень.

Так чисто, безманерно, як жодна велика артистка грати не уміє. І де він, старий антикварій, викопав таке свіже і чисте добро? І сумно і завидно…»

Марія Максимович.
Художник Т. Шевченко. 1859 р.

Марія також симпатизувала Шевченкові, деякий час вони листувалися.

Після нетривалої розлуки поет знову бачиться з Марією, тоді ж він пише однойменну поему. Дехто з дослідників помічає досить неоднозначні аналогії між перебуванням у гостях у Максимовичів та подіями твору (до старого теслі і його служниці приїздить гість-апостол):

Марія встала та й пішла
З глеком по воду до криниці.
І гость за нею, і в ярочку
Догнав Марію…

Тарас Григорович також малює портрет Марії Василівни, який свідчить про глибоку симпатію автора до своєї натурниці.

Як уже зазначалося, у подружжя Максимовичів довгий час не було дітей, але за дивним збігом обставин через дев’ять місяців після перебування у них Шевченка у Марії народився син Олексій. Згодом у родині почалися суперечки, бо дитина була вже надто схожою на Тараса Григоровича.

Але ні довести, ні спростувати цю інформацію, мабуть, уже ніколи не вдасться.

Старий і лисий

Через деякий час, повернувшись до Петербурга, Шевченко просить свого троюрідного брата Варфоломія Шевченка, аби той допоміг йому оженитися, адже це тоді було найбільшою мрією поета:

Ні. Треба одружитись.
Хоча б на чортовій сестрі!
Бо доведеться одуріть
В самотині…

У листі до Варфоломія Тарас прохає: «Спитай, братець, Харитину, може, вона піде за мене?» Харитина Довгополенко, про яку згадує Шевченко, була 18-річною наймичкою у родині Варфоломія.

«Що це ви видумали?.. за такого старого і лисого!» – саме такою була відповідь дівчини на запитання Варфоломія. Шевченко справді на той час був більше ніж удвічі старший за дівчину і вже не надто приємної зовнішності (далося взнаки заслання), тому й отримав рішучу відмову.

Але Варфоломій, щоб не надто образити брата, написав йому, що його наймичка зовсім зіпсувалася, стала зухвалою і грубою. А сама Харитина тим часом щасливо вийшла заміж за молодого парубка.

«Хоча б на чортовій сестрі»

Після цього Шевченка спіткало ще одне, цього разу останнє у його житті кохання – Ликерія Полусмакова, з якою Тарас Григорович зустрівся 1860 року. Влітку поет часто бачився з нею, робив їй подарунки і навіть справив весільний одяг для одруження.

Про це кохання відомого митця знав увесь Петербург. І всі його від нього відмовляли, адже вважали, що ця дівчина йому не підходить не лише за віком (вона, знову-таки, була набагато молодшою за Шевченка), а й за рівнем духовного розвитку.

Ликера Полусмакова.
Художник Т. Шевченко. 1860 р.

Ось як про неї відгукується Наталка Полтавка, племінниця дружини П. Куліша: «З самого початку Ликера здавалася дівчиною лінивою, неохайною та легковажною. Прокидалась вона зранку пізніше матері, нічого вдома не робила… Ходить вона завжди невмита, з брудною шиєю та нерозчісаним волоссям, проте була вельми кокетлива й любила похизуватися своєю стрункою фігурою, для чого носила шнурівку під вишитою сорочкою й заводила інтриги з сусідськими лакеями, носила їм у кишенях смажену дичину на гостинець. Ликері тоді було років двадцять, проте гарною її не можна було назвати – звичайна дівчина українського типу: середнього зросту, круглолиця, трішки у ластовинні, кароока, вуста пишні, вишневі, волосся темно-русяве. Тільки фігура її, тонка у стані й пишна у плечах, була дуже гарна, і Ликера добре про це знала… Одягалась вона завжди по-українськи. Як для звичайної дівчини, вона була дуже хитра та розумна».

Певно, поет справді був ладен оженитися «хоча б на чортовій сестрі». Він уже стільки вистраждав через свої невдалі спроби влаштувати сімейний затишок, що не помічав явних недоліків дівчини. У поезіях він возвеличує її, називає святою її душу:

Моя ти любо! Усміхнись
І вольную святую душу,
І руку вольную, мій друже,
Подай мені.

Ликера розмовляла рідною поетові українською мовою. Можливо, це стало однією із причин захоплення дівчиною, адже знайти щось рідне у чужому краю, який так набрид Шевченкові, – багато коштує. Так поет змальовував своє омріяне щастя з нею:

Поставлю хату і кімнату,
Садок-райочок насажу.
Посиджу я і похожу
В своїй маленькій благодаті.

Та в одині-самотині
В садочку буду спочивати,
Присняться діточки мені,
Веселая присниться мати,

Давнє-колишній та ясний
Присниться сон мені!.. і ти!..
Ні, я не буду спочивати,
Бо й ти приснишся. І [в] малий

Райочок мій спідтиха-тиха
Підкрадешся, наробиш лиха…
Запалиш рай мій самотний.

Шевченко винайняв для коханої квартиру, оплатив послуги репетитора з письма, засипав її подарунками і компліментами. Він готувався до весілля.

Ликера Полусмакова. Фото 1870-х рр.

Але сталося непередбачуване. Одного разу поет повернувся додому раніше і застав Ликеру в обіймах іншого. Через таку неприємну несподіванку Шевченко оскаженів. Він трощив посуд, лаявся і вигнав дівчину.

Після цього випадку майже місяць він прохворів. І пробачив. Він надсилав Ликері листи з проханням повернутися, але дівчина лише глузувала з нього. Вона розповіла слузі, який приносив записки від Тараса, що погодилася на заміжжя лише заради грошей.

Через деякий час Ликера вийшла за перукаря Яковлева. Спочатку у їхніх стосунках було все добре, але потім чоловік страшенно запив, ревнував її до Шевченка, спалив їхній будинок. Пізніше він помер, а Ликера залишилася зовсім сама.

Тільки тоді вона усвідомила, як глибоко помилялася. 1904 року вона поїхала на могилу Тараса Шевченка і звідтоді проводила там дуже багато часу. Вона доглядала за місцем поховання, весь час молилася.

Ликерія навіть хотіла, щоб її поховали біля підніжжя Тарасової могили. Але її заповіт залишився невиконаним. Спочила вона на околиці Канева.

Тож Тарас Григорович усе життя мріяв про сімейний затишок, але так і залишився одинаком. Його серце належало багатьом жінкам, але так і не знайшло єдиної втіхи.

Певно, ми не маємо морального права схвалювати чи осуджувати особисте життя поета. У великих людей і пристрасті великі.

Наталія БУТЕНКО

— Несколько раз за свою жизнь всем удается встретить особенных женщин, одна из которых должна стать Той самой — женщиной вашей мечты. Эти встречи всегда неожиданны и крайне редко удобны для вас, но дама все равно появляется и меняет вашу жизнь навсегда.

Мы созданы природой таким образом, что позволяет двум противоположностям составлять одно целое. Поиск второй половинки — это путешествие, зачастую довольно изнурительное. Если вам повезло настолько, что вы нашли женщину, которая стала редкой красоты цветком в вашей бесплодной пустыне, держитесь за нее так сильно, как сможете, — никогда, никогда не отпускайте ее.

Не все из нас ведут себя разумно, встречая любовь своей жизни, и, поверьте мне, потом жалеют об этом. Если она сочетает в себе эти 12 качеств — никогда не позволяйте ей уйти.

Каждый мужчина нуждается в более умной женщине, которая поможет ему пройти по жизни. Говорят, что за каждым великим мужчиной скрывается еще более великая женщина. И это правда. Без женщины мужчина не больше чем обычный эгоист. Введите в его жизнь умную женщину — и у него появится смысл, направление и мудрость, чтобы не испортить все.

Красота кроется в глазах смотрящего: пока вы находите ее невероятно красивой (по вашему вкусу), держитесь за нее. Я вижу, что в наше время есть те, кто уделяет слишком много внимания красоте, и те, кто, напротив, восстает против этой концепции и не уделяет внешней стороне внимания вообще. Красота — это то, чем люди упиваются с тех самых пор, с которых они способны видеть; это не то, чего стоит стесняться; но это то, что мы должны научиться оценивать правильно.

Хорошие люди — добрые люди. Если она не добрая — то нечего и говорить о том, чтобы она была в вашей жизни. Для женщины очень важным качеством является умение заботиться. Некоторые просто не хотят детей. В некоторых отношениях мужчина более заботливый, чем женщина. Тем не менее во всех женщинах заложен материнский инстинкт. Если вы хотите в один прекрасный день создать семью, то вы должны быть уверены, что нашли женщину, которая хочет (и подходит, чтобы) стать матерью.

Жизнь время от времени бывает сложной. Она также бывает скучной и монотонной. Женщины созданы не для того, чтобы развлекать мужчин. Скорее, наоборот. Но с женщиной, которая энергична, подвижна и готова пуститься на поиски приключений, вы будете чувствовать себя более счастливым.

Это, безусловно, самое важное качество. Когда женщина любит вас — она любит вас всей душой. Это не так, как любят мужчины — они более эгоцентричны. У женщины есть способность всю себя целиком посвящать тем, кого она любит. Если вы нашли женщину, которая действительно любит вас, — вы нашли самый большой подарок во вселенной.

Люди обоих полов упрямы. Мы любим вещи в том виде, в котором они есть, и не особенно открыты для изменений, которые, как нам кажется, не нужны. Но, так или иначе, отношения строятся на компромиссах. Если вы вообще хотите, чтобы отношения существовали, они должны существовать так. Найти женщину, которая склонна идти на компромисс, — это только половина битвы. Вам также придется на них идти.

Любить, любить глубоко — это значит найти свое место в мире, свой дом, впервые в жизни. Это знать, что вы именно там, где должны быть, и что вам больше никуда не нужно. Если вы смотрите в ее глаза и видите отражение своей души — то вы дома. Никогда не уходите.

Каждый мужчина нуждается в женщине, которая вытащит его из этой ерунды. Парни имеют странную способность принимать неверные решения и делать глупые вещи. Найдя женщину, которая будет помогать вам следовать вашему пути и говорить, где вы ошибаетесь, вы можете как улучшить, так и сломать себе жизнь.

У каждого свой вкус на женщин, но все они являются сочетанием силы и женственности. Сильная женщина — партнер, который нужен каждому мужчине. Женственная женщина — это... ну, женщина. Эти два качества не являются противоположными. Зачастую они удачно сочетаются: женщина знает себе цену, но при этом гордится, что родилась именно женщиной.

Жизнь, наполненная страстью, стоит того, чтобы жить. Но жить страстной жизнью в одиночку просто невозможно. Страсть возникает между двумя живыми организмами, даже между двумя индивидуальностями. Страсть прекрасна тем, что она «заразна». Это самый желанный в мире «патоген».

Я понимаю, что некоторые мужчины специально ищут себе жену, которая бы сидела дома. Я также понимаю, что есть множество женщин, мечтающих о том же. Этот тип женщин не для меня, но зачастую люди ищут именно его. Тем не менее вы по-прежнему хотите ведомую женщину. Если она хочет оставаться дома, готовить, убирать и заботиться о детях, убедитесь, что она именно тот тип женщины, который максимально удачно реализует себя в домашнем хозяйстве.

Иногда мы безумно любим человека и не можем объяснить почему. По-честному, вам и не нужна причина. Если вы любите ее и не можете себе представить жизни без нее — не позволяйте себе ее отпускать. Если она значит для вас так много, вы должны это понимать. Зачастую люди не понимают, сколько другой человек значит для них, пока не потеряют его. Мы всегда думаем, что еще будет второй шанс, что, возможно, однажды мы сойдемся снова.

Может быть. Но также верно и обратное. Вы можете потерять ее навсегда. Вы можете потом жалеть долгие годы, что упустили самую важную вещь в вашей жизни. Не рискуйте.

Несмотря на то, что все мы уникальны и у каждого из нас свои балансы интересов, есть базовые ожидания, которые имеют мужчины, и базовые ожидания, которые имеют женщины в отношениях. Это не капризы и не фантазии, это жизненная необходимость – получить определенные компоненты.

Есть три вещи, которые мужчине жизненно необходимо получить от женщины, и соответственно три важных качества, необходимых в жизни женщины для того, чтобы мужчина рядом с ней расцветал.

Потому что если мужчина рядом с женщиной не расцветает, то он вянет. А если он вянет, то у него натурально тратятся жизненные силы и страдает здоровье. Вопрос не в том, что он капризничает или паразитирует, просто он как младенец, который не получает молока, не удовлетворяет свою потребность в питании и просто разрушается. И если он просто из чувства долга, из какой-то привязанности или из чувства вины живет с женщиной, хуже будет всем: и ему, и женщине, и их детям, и всем остальным.

Итак, первое женское качество – самодостаточность.

Что это такое? Это умение радоваться вне зависимости от обстоятельств. Т.е. по сути это — ресурсное состояние. Если женщина чувствует себя хорошо, если она воодушевлена, если она щебечет как птичка, если она радуется тому, что она делает или не делает, она генерирует энергию.

Еще в древнекитайских источниках была прописана мудрость о том, что женщина является источником энергии. Поэтому мужчина, приходя с работы, припадает к ней, чтобы напитаться. И если у женщины плохое настроение, ему нечего получить, чтобы потом делать свои дела.

Поэтому прежде всего женщина должна делать то, что ей нравится. Если она хочет вышивать, пусть вышивает. Если она хочет петь, пусть поет. А если не хочет, пусть не поет и не вышивает, пусть любуется на себя в зеркало, если у нее от этого поднимется настроение.

Если женщина довольна жизнью, значит мужчина получит рядом с ней то питание, которое позволит ему выиграть в войне, создать свой доход и решить все остальные мужские проблемы. Без состояния удовлетворенности собой мы, женщины, теряем свою притягательность для мужчин.

Биологически мужчины и женщины устроены так, что один из них является донором, а второй – потребителем. И донором является женщина. Ей не нужно получать энергию от мужчины, она получает энергию от природы. Сколько бы у женщины ни было детей — она способна их всех любить. Сколько бы у женщины ни было увлечений — она может всеми ими увлекаться. Потому что в ней скрыт бесконечный источник развития, она предназначена природой для того, чтобы генерировать новую жизнь.

Очень важно, чтобы вы поняли эту простую вещь: базовая потребность мужчины – получать от женщины энергию.

Мы – женщины современности – взяли эстафету у наших мам, которые, к сожалению, вынуждены были выживать. Даже не у мам, у бабушек. Поэтому мы хотим совместить сразу все роли (или не хотим, но вынуждены), забывая о самой главной своей роли – роли источника энергии.

Если вы не радостны, если вы не счастливы тем, чем вы заняты, если вам неприятно быть собой, то неважно при этом, какие у вас есть достоинства, какая вы прекрасная хозяйка или мать, сколько вы зарабатываете денег… Если вы не интересны сами себе, как вы можете быть интересны мужчине? Вы должны сами собой любоваться, тогда вами будут любоваться другие.

Итак, первым пунктом является ваше собственное счастье, ваше личное, не зависящее от мужчины, умение радоваться жизни.

Вторым пунктом является ваше великодушие, ваше умение верить в мужчину, несмотря на то, что в данный момент он проявляет слабость.

Мастрояни, известный итальянский актер, сказал, что каждый мужчина в любой женщине в глубине души надеется встретить мать. Если бы я такие слова услышала 25 лет назад, я бы страшно возмутилась. Я бы сказала: «Зачем мне нужен мужчина, которого нужно любить, как ребенка?» Но когда я прожила жизнь, я знаю, что мы просто неправильно любим своих детей.

Слово «мать» в нашем российском менталитете имеет сильно другой смысл, чем в итальянском. В нашем менталитете мать – это авторитарная женщина, которая часто говорит: «Ты – придурок, сынок». А в итальянском менталитете мать – это женщина, которая восхищается своим ребенком.

В силу того, что женщина генерирует энергию природы, если женщина требует от мужчины что-то (требует – т.е. недовольна тем, что есть), значит, автоматически, она не верит в то, что он может справиться со своими задачами, что он способен реализоваться в этой жизни, что он такой, как надо. Фактически она дает мужчине сигнал: «Ты не такой, как надо. Ты должен стараться, ты должен исправляться, ты должен быть другим».

Если вы выбрали этого человека, чтобы быть с ним вместе, дайте себе труд осознать, что вы цените в этом человеке. Какие сильные стороны вы оценили бы в нем, даже если бы он был к вам безразличен? Что в этом человеке привлекло бы вас, вызвало уважение и восхищение?

Это, кстати, практический совет. Если у вас недостаточно взаимопонимания и счастья в отношениях, просто напишите такой списочек — если бы этот человек был чужим человеком, что бы вы оценили? Безотносительно к тому, как он к вам относится. Потому что очень часто мне говорят: «О! Да он с другими женщинами золотой, а дома он тиран (лентяй, тунеядец, грубиян, бесчувственный обормот)». А вы посмотрите на него как на человека в отношениях с другими людьми. Потому что если он у вас дома не проявляет те качества, которые способен проявлять с другими людьми, то проблема в данном случае только в вас.

Очень полезно даже сделать такое взаимное упражнение: жена письменно отвечает на вопросы «Моему мужу больше всего нравится, когда я…» и «Моего мужа больше всего бесит, когда я…», а муж — на аналогичные вопросы со своей стороны; затем нужно обменяться листочками.

К сожалению, очень часто бывают ситуации, когда люди прожили вместе жизнь и не удосужились узнать, что человеку нужно в партнере! Подлинное сотворчество семьи, подлинная жизнь, в которой мы поддерживаем друг друга и обмениваемся энергией, возможна тогда, когда мы по адресу отдаем энергию. А то получается, что каждый отдает лучшее, по его мнению, а партнеру это лучшее не нужно, ему нужно что-то совсем другое. И вместо того, чтобы прояснить ситуацию, люди копят обиды и терпят.

Если же в списке качеств человека вы не видите никаких интересных для вас достоинств, но продолжаете существовать с этим человеком, то чему удивляться, что вы не удовлетворены этими отношениями. Задумайтесь — нужны ли они вам вообще?

В наши дни формальная семья не может дать ни счастья, ни здоровья. Полвека назад это было возможно – прожить, ненавидя друг друга, или прожить параллельными курсами и вполне успешно дожить до глубокой старости и даже подружиться к концу жизни. В наши дни это невозможно, потому что мы очень быстро от негативных эмоций разрушаемсяфизически. Если женщина постоянно недовольна своим мужчиной, у нее начинаются нарушения в эндокринной системе, обязательно страдает детородная зона…

Поэтому придется посмотреть правде в глаза и задать себе вопросы: кто я? что я хочу? кто он? что он хочет? зачем мы вместе? Очень часто такие простые вопросы проясняют очень важные вещи.

Итак, второе условие успеха, после того, как вы сами сумеете быть счастливой —это умение верить в того человека, который рядом с вами.

Я повторяю еще раз: наши взаимоотношения с мужчинами – это энергетические взаимоотношения, мы просто излучаем свое настроение. И если мы излучаем недовольство, мужчина получает такой сигнал, как получает мальчик от мамы: «ты не такой, как надо; ты никуда не годишься». И мальчик, который получает такой сигнал от мамы, всегда демонстрирует худшие качества из тех, которые он может продемонстрировать. Потому что даже если он стремится изо всех сил выслужиться, он теряет себя. Если он говорит: «Да, я такой, и другой не буду!» — он эпатирует публику. Но, самое главное, человек не может развиваться, реализовать свои сильные стороны, если он не получает поддержки-веры в то, что у него все получится.

Здесь разговор не о том, чтобы быть мамой своему супругу, здесь разговор о том, чтобы верить в человека. Просто настоящая материнская любовь наиболее ярко демонстрирует эту черту.

А если вы не можете верить, так лучше расставайтесь с этим человеком. Потому что как бы вы ни маскировали свое неверие, оно обязательно подтвердится в реальности: он разорится, или он будет вам изменять, или он будет плохим отцом… Это обязательно проявится, если вы не видите в нем ценных качеств.

И третьим пунктом является знание: знание того, как мы устроены, знание того, что у людей есть определенные инструменты реагирования.

В сущности, знание нашей природы, женской и мужской, заключается в том, что нужно принять простую вещь: мы очень разные, и важно изучить, кто есть я, и кто есть он, для того, чтобы взаимодействовать.

Мы не просто говорим на разных языках, мы всегда будем говорить на разных языках. В этом чудо жизни, что можно любить, быть счастливым, испытывать чувство единения, познавать мир с совершенно непохожим на тебя существом! Если бы мы были похожи, у нас бы не было такой эволюции.

Поэтому первое, к чему я вас призываю — не судите мужчин, а понимайте. Изучайте, как устроена мужская психология. Не лично вашего супруга, а вообще. Учитывайте то, что у них другой способ мышления. Благо, сейчас есть масса книг и тренингов на эту тему.

В этом вам также помогут мои курсы, в частности курс «Женская целостность», очередной поток которого стартует 30 июля.

От себя добавлю, что это очень интересно – учиться понимать целый мир, непохожий на тебя, любимый мир, дорогой тебе мир, драгоценный тебе мир. И тогда эта взаимная оцененность приносит такое счастье, которое нельзя сравнить ни с чем.

Для проведения земельной реформы правительству следует продать на открытых аукционах 1 млн га государственной земли. Такое заявление премьер-министр Украины Арсений Яценюк сделал во время своего десятиминутного телевыступления 28 февраля. 

«Необходимо продолжить земельную реформу. Считаю, что необходимо продать на прозрачном, открытом аукционе 1 млн га именно государственной земли, находящейся в теневом и коррумпированном обороте», – пояснил суть своей идеи Яценюк.

Напомним, ранее премьер хотел продать Одесский припортовый завод за 1 млрд долл. 

Фото: lb.ua

ДЕ МЛЯ ТЬ МАЙДАН???????!!!!!!!