Передмова словника П.Штепи (скорочено)

Я обіцяв другу Претенденту показати цей текст, знайомтесь:

Павло Штепа УКЛАДАЧЕВЕ СЛОВО (Торонто, 1980р.)

Звичайно у передмові до словника пишуть щось про той словник. Про словництво взагалі пишуть в історії мови. Українська ж історія — а з нею і мова — є чи не найтрагічніша з історії народів і мов. Маємо невеличкі історії української мови, але в них читач не знайде повної відповіді на запит ЧОМУ доля української мови дуже трагічна. А знати треба, інакше не зрозуміємо причин сьогоднішнього трагічного стану української мови. Щоб подати ці причини, треба написати грубу книжку. Тут — за браком місця — подаємо лише дещо і переважно з життя еміграції.

Московська школа та література 300 років вщеплювала малоросам хворобу "Інферіоріті Комплекс" с. т. ДУХОВЕ РАБСТВО. Воно вбило їхню віру в силу української нації, а зміцнило віру в силу московської імперії. Логічно — вони стали на службу московській імперії. Прізвища тисячів єнків, які творили московську мову, літературу, культуру, економіку, військо, державність знайдете в кожній московській енциклопедії. На щастя України московська влада мала (і має) наше селянство за худобу. Тому не дозволяла в українських селах навіть москвомовних шкіл. Так наше селянство врятувалося від московщення а з тим і від духового рабства. Чужинці, які були в українських селах (до XX ст.) дивувалися, бачачи КУЛЬТУРНИЙ АРИСТОКРАТИЗМ нашого селянства і національну ГОРДІСТЬ. Наше селянство гидилося всім московським і не мало москвинів за людей. Тому і казало: "На базарі не було людей, були самі кацапи та жиди". Наше селянство переховувало кількасот років аж до 1933 року всю українську культуру, українську мову, звичаї, ідеали, ідеї. На місце спольщеної та змосковщеної провідної верстви наше селянство вилонило зі себе нову провідну верству — висококультурне (Вихованці Києво-Могилянської Академії) європейське лицарство КОЗАЦТВО. Борців за вільну Україну. Ідеалом нашого селянства був ЗапорожецьНевмирака. Тож не дивно, що Мойсей України Великий Тарас вийшов з козацтва (закріпащеного царицею Єкатєріною). І по 1917 році наше селянство вилонило зі себе новітніх запорожців: УГА, армію УНР, УПА, ОУН і вилонює ДОСІ. Отих славних на ввесь світ Валентинів Морозів. Теперішня московська імперська влада зрозуміла, що доки вона не знищить українського села, доти на місце тисяч розстріляних українських борців українські села ви-лонюватимуть мільйони нових борців, запекліших за розстріляних. Ця влада зрозуміла, що єдиним способом знищити ВСЕ українське — це змосковщити українське село. Вона і почала це робити 1933 року, а по 1945 році посилила московщення села тисячократно. Селянські повстання 1917—27 років показали Московщині величезну національну силу українського селянства, його національну непохитність, його національну гордість. Московський божок Ленін казав, що українське селянство є далеко небезпечнішим Московщині, як вся західня буржуазія. Це бачимо тепер. Селянський саботаж в колгоспах, радгоспах примусив московський уряд купувати пшеницю в інших державах. (До 1917 року Україна продавала Західній Европі всю потрібну їй кількість пшениці.) Селянський спротив примусив московський уряд перезвати Малоросію на УРСР з "міністрами" єнками. Примусив проголосити "хахлацкоє нарєчіє" державною мовою. Примусив навчати в школах українською мовою, друкувати українські книжки, "українізувати Україну". Навіть видати українською мовою 20 томів писань московського божка Леніна. Москвини лютували з тої українізації, хоч знали що вона є лише тимчасовим кроком назад, щоб могти пізніше надолужити стократно вперед до "єдіной, нєдєлімой матушкє Расєї". І справді, по 1945 році більше як надолужили. Українське селянство примусило Московщину закладати українські школи в селах. Вона заклала, але з метою московщити селян україномовною школою. Тепер московської мови навчають в сільських школах. Задля того привезли з Московщини чистокровних кацапів, які ненавидять все українське. Також привезли з Московщини москвинів на керівників колгоспів. До 1917 року у всіх селах України було менше як 10 кацапів, а по містах менше як один мільйон. Тепер в Україні більше як 16 мільйонів москвинів і всі на керівних посадах. Тепер наші емігранти одержують з українських сіл (навіть галицьких) листи писані змос-ковщеною мовою. Так Московщина нищить ДЖЕРЕЛО УКРАЇНСЬКОГО СЛОВНИКАРСТВА. Українські міста та містечка вже змосковщено. Українські міщаки мусять вживати лише московську мову на Праці, на вулиці, в крамницях, в школах, бо всюди керівниками є москвини чи їхні пахолки, хахлацькі перевертні. Хто випадково вжив українську мову, прізвище того ті керівники подають КҐБ, яке записують його до списку "переселенців" до Сибіру. Так виховується малоукраїнець. Малоукраїнець як і малорос любить все українське, але не вірить, що українці мають досить сили створити і втримати українську незалежну державу. І тому коли вибухне українсько московська війна (гарматна чи політична) малоукраїнець триматиметься невтралітету, вичікуючи ознак хто перемагає. Перейде на бік того, хто почне перемагати. Ніхто інший, лише малоукраїнці завели Україну до московської в'язниці народів за 1919-21 років. Українське селянство тоді воювало Московщину. Де є корені цієї трагедії України? Триста років (в Галичині 500) політичного рабства України призвели до ДУХОВОГО РАБСТВА, (Інферісріті Комплекс) української провідної верстви. Це духове рабство яскраво виявилося 1917 року. Тоді маленькі народці: Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва проголосили свою державну самостійність кілька тижнів по зреченні московського царя. Тоді тисячні українські з'їзди селян, вояків ВИМАГАЛИ від українських провідників також проголосити державну самостійність Україні. Провідники хиталися аж 10 місяців. Критичних місяців, бо ж тоді один день міг змінити життя наступних кількох років. Так і сталося. І лише німці примусили наших провідників проголосити державну самостійність України. Німці, бо потребували українського хліба та харчів. А підписувати мир чи замирення мають право лише самостійні держави. Тепер ті провідники вибрехуються тим, мовляв нарід не був національно свідомим. Аякже, той нарід на початку 1917 року вимагав проголосити державну самостійність України? ДУХОВЕ РАБСТВО УКРАЇНСЬКОЇ ПРОВІДНОЇ ВЕРСТВИ Є ПРИЧИНОЮ ПРИЧИН ВСІЄЇ ТРАГЕДІЇ УКРАЇНИ. Як і все в природі, духове рабство є ступневим в окремих особах. Від 100% до 1%. Наші провідники політично й ідейно збанкротувавши 1917-21 роками, втікли з України. Один з них пише, що втікли найгірші люди. їх він називає Санчо-Панчами — нездарами. Життя показало слушність його назвам. Подаємо аж надто переконливий приклад. По війні 1914—20 років до ЗАС приїхало багато москвинів, старшин Дєнікінської армії. Чимало з них, або їхні діти, скінчили американські університети і стали професорами чи дорадниками в Міністерстві Закордонних Справ ЗАС. Ті дорадники здобули в тому міністерстві такий величезний вплив, що американські журналісти писали, що адреса того міністерства є Москва. Кремль СССР. Яскравим прикладом того впливу є Алджер Гіс. Він походив з аристократичного, багатого англоамериканського роду. Скінчивши Гарвардський соціялістичний і москвофільський університет, став московським шпигуном і головним дорадником президента ЗАС Ф. Рузвельта. На Ялтинській конференції 1945 року Гіс сидів за плечима Рузвельта і давав йому (писульками) свої поради. Чи одержував він тоді накази від Сталіна — історики довідаються колись з архівів. Ця конференція на вимогу Рузвельта нічим не примушена, без жодної потреби подарувала Московщині пів східньої Европи і пів західньої Азії. Пізніше американська поліція зловила Гіса зі шпигунськими документами в руках. За шпигунство карають смертю. Американський суд покарав Гіса 5-річним ув'язненням за брехливе свідчення.) Таку то силу має москвофільство в ЗАС. Москвини ж професори написали англійською мовою чимало наукових книжок про московську імперію. В них вони доводили, що ЗАС потребує і потребуватиме великої, могутньої московської імперії. Вони подбали, щоб американські університети купували наукові книжки видані в СССР. І наукові книжки на москвознавчі теми купують в ЗАС 250 університетських бібліотек, 750 публичних бібліотек, понад 1.000 професорів та науковців. Майже всі ті книжки є москвофільськими. Ця москвофільська література формувала політичні погляди тисячів американських політиків, дипломатів, членів парляменту, міністрів і президентів. Тож і не дивно, що вони врятували московську імперію від розвалу по війні 1939—45 років і рятують тепер. Американське москвофільство стало московською ЗБРОЄЮ сильнішою за атомову. ЗАС позичили 1940—45 роками військового і невійськового виряду на 11.6 мільярдів долярів. Московщина не повернула ані одного цента. По війні ЗАС позичили Московщині нові мільярди долярів, хоч американська розвідка документально доводила урядові, що Московщина вживає ті американські позики на УЗБРОЄННЯ. Генеральна Булава ЗАС вимагала від уряду, щоб він не продавав Московщині найновіші, удосконалені прилади. Уряд продав. Ось яку казкову силу має москвофільство державних провідників. А наші недолугі еміграційні "політики" (пожалься, Боже!) висилають до американського москвофільського уряду своє рабське скигління "Радянська (не московська П.Ш.) влада кривдить Україну. Допоможіть Україні". Вище наведені приклади московських емігрантів мали б навчити наших "політиків" способів поборювати американське москвофільство. Не навчили. Чому? Не тому, що українці дурні. Пошукаймо справжні причини. Український нарід є надзвичайно розумним, здібним, працьовитим. Наприклад, сто років тому привезли до канадського — ще не залюдненого — степу українських емігрантів з голими руками. По 50-тьох роках там пишалися фарми з великими будинками, з усією машинерією. Наші емігранти приїхали до копалень в ЗАС без одного цента. По 50-тьох роках вони мали власні підприємства, модерні хати і тисячі долярів у банках. Цей казковий поступ зробили наші емігранти власним розумом. Ніхто їх не вчив, не допомагав. Роджені в Канаді канадці української крови вже впливають на канадську політику, бо чимало їх є на високих державних посадах. Наприклад:

Королівським Губернатором провінції Саскачеван є С. Воробець.

Домініяльними міністрами були та є: А. Глинка, І. Гнатишин, М.Старчевський. Провінціональними міністрами були та є: Б. Ганущак, Е. Гоголь, А. Головач, А. Лизяк, І. Ковальчук, Г. Тополь-ницький, Е. Тухоржевський, В. Урицький, С.Юсків, В. Юрко, І. Яремко, Р. Романів. Послів до Домініяльного Парляменту було та є понад 20. Послів до Провінціональних Парляментів було та є понад 70. Університетських професорів кількадесят. Інженерів, лікарів, адвокатів понад 1.000. Державних урядовців, підприємців кілька тисяч.

Навіть далекі від політики еміграційні поети та композитори не написали проекту славня ГЕРОЙСЬКОЇ України. Емігранти у вільному світі досі співають ГАНЕБНИЙ українській нації рабський "славень" "Ще не вмерла Україна" з надією, що не вмре, бо ж "згинуть наші вороженьки (ласкаво), як роса на сонці". Отже, треба лише зачекати на сонце, а НЕ треба "Ворожою кров'ю волю кропити". Навіть бояться співати "Не пора", бо ж — "шовіністичне". Чи ж не духові раби? Особиста трагедія таких старих українців є в тому, що вони — будучи щирими українськими патріотами — не розуміють, що фактично вони є тими, яких Ленін назвав "Корисними Московщині ідіотами". Українські еміграційні провідники змарнували великі можливості допомогти нескореній Україні боротися з Московщиною, хоч українська еміграційна громада дала провідникам мільйони долярів і виконувала їхні накази на 100%. Наприклад:

Українські студенти в ЗАС зібрали два мільйони долярів на засновання катедри українознавства в якомусь американському університеті. Наші провідники порадили їм заснувати в традиційно соціялістичному і москвофільському Гарвардському університеті. Студенти і віддали ті гроші Гарвардському. Він на професорів не запросив наших емігрантських науковців з великим науковим дорібком. Запросив двох малоукраїнців, які викладали один Туркознавство, другий Візантійствознавство. Решту — не-українців, які не знали українознавства. Вони за 10 років не заснували катедри української мови. Не видали (англійською мовою) великої 10-томової "Історії України-Руси" М. Грушевського, бож вона заборонена в СССР. Не видали й маленької книжечки про життя України по 1917 році. Видали про Україну XVIII ст. тепер не потрібну. Так ті українські два мільйони долярів обернуто на користь найлютішому ворогові України — Московщині. Як це назвати? На щастя наша тут роджена молодь інтуїтивно відчула гнилизну емігрантського болота і втікла з того болота. Діди лишилися без нащадків, За 5—10 років повимирають і зникнуть їхні партійки й їхнє болото. А ця молодь хоч і не знає української мови, ані української культури та історії, проте вона має УКРАЇНСЬКУ ДУШУ. А вона покличе їх до щирої служби геройської нескореної України. І вона вже починає це робити з щирим захопленням, рятуючи Валентинів Морозів. По розвалі СССР вибухне в Україні запекла, кривава боротьба за хиткий політичний розум малоукраїнців. Українська душа покличе наших американців, канадців летіти в Україну. Там вони допоможуть великоукраїнцям в тій боротьбі. І Україна заплатить їм чимось безмірно дорожчим за золото всього світу. Це — ВЕЛИЧНА МЕТА ЖИТТЯ, якої катастрофально бракує американській молоді і може призвести Америку до духового здичавіння, а з того і політичної смерти. Повернувшись до своєї батьківщини Америки, наша молодь дасть американській молоді МЕТУ ЖИТТЯ. Так Україна може розпочати ДУХОВЕ ВІДРОДЖЕННЯ здичавілого тепер людства. Може, бо ж вже сама започаткувала. Бо український нарід тисячоріччями був і тепер є духово вільним, високо моральним, глибоко християнським навіть у тому пеклі в Східній Европі, де панують рабовласники, які визнають моральним лише те, що зміцнює їхню владу. Навіть у такому пеклі Україна вже видала святих Апостолів Христових сотки знаних, тисячі незнаних і мільйони, що з'являються на Великдень Святої Мучениці України.

* * *

Тут ми пригадаємо лише, що народи творять свої мови тисячоріччями. А кожний нарід має — питомі лише йому — світогляд та вдачу, що їх виробили життьові, природні обставини. Ті обставини є інакшими у народів рільничих, інакшими у народів мисливських, інакшими в народів кочових. Ця ріжниця віддзеркалюється і в їхній мові. Напр., український рільничий нарід має всю природу за живу істоту. Він називає землю ЗЕМЛЯ-МАТИ. Мати родить. Українці мають слово ВРОЖАЙ. Нерільничі народи кажуть ЗБІР. Кочові народи не мають слова Межа. Московський мисливський нарід не мав слова ВЛАСНІСТЬ аж до XVII ст., коли це слово (СОБСТВЄННОСТЬ) запровадив уряд. Московську літературну мову зачали виробляти аж X ст. українці, цивілізатори дикої Прамосковщини. Зачали київські місіонери, які навертали в Прамосковщині диких угрофінів на християнство і будували там церкви зі школами при них. Прислані з Києва воєводи заганяли до тих ШКІЛ дітей угрофісньких ватажків. Так почала творитися провідна верства та її мова. Угрофінський же загал (народ) знав лише свою угрофінську мову. XIII ст. татарські військові залоги стояли по всій Московщині. Татарські військовики брали місцевих угрофінок за своїх жінок. їхні діти розмовляли угрофіно-татарською говіркою. XVII ст. балтійські німці захопили провід всього московського життя. Московська убога мова не мала своїх слів та виразів потрібних в культурному житті. І німці запровадили до московської мови великі тисячі німецьких слів та виразів.

XIX ст. багато французьких полонених лишилося в Московщині. Московські провідні люди наймали їх на вчителів "ізяшніх манер". Ті французи запровадили до московської мови великі тисячі французьких слів та виразів. Так створилася теперішня московська літературна мова. І цю мову московський імперський уряд примушував підбитих народів вживати. Українській провідній верстві від нашої Переяславської поразки 1654 року по сьогодня. Примушував і примушує смертельними карами. Купував і купує заляканих малоросів (тепер малоукраїнців) всілякими нагородами. І чудесне чудо! — НЕ примусив ані карами, ані нагородами. Тож по 1933 році Московщина знайшла певніший спосіб знищити українську мову. Нищить приховано, замасковано всілякими українськими назвами. Напр., Академія Наук УРСР, Міністерство Освіти УРСР, Спілка письменників УРСР і т. п. В УРСР видаються "українські" словники, книжки, але щороку більше і більше змосковщені. Щороку більше запроваджують не лише московське словництво (лексику), але й московську граматику, московський словолад (синтаксу), московське дієслівне керування. Наприклад: Московський називний відмінок (Батько був коваль) замість українського (БАТЬКО БУВ КОВАЛЕМ). Московський називний відмінок ПавлО замість українського кличного (ПавлЕ). Московський знахідний відмінок (В ТУ НІЧ) замість українського орудного (ТОЇ НОЧІ). Московський орудний відмінок (ЗРОБЛЕНИЙ ХЛОПЦЯМИ) замість українського називного (ЯКИЙ ЗРОБИЛИ ХЛОПЦІ). Московську кінцівку давального відмінку У (батькУ), замість української ОВІ (батькОВІ). Московський майбутній час дієслова (БУДЕ ЧИТАТИ) замість українського (ЧИТАТИМЕ). Московський наказовий спосіб (ДАВАЙТЕ РОБИТИ) замість українського (РОБІМО). Московський активний дієприкметник (ЛЕЖАЧИЙ) замість українського дієслова (ЩО ЛЕЖИТЬ). Московська влада запровадила до української мови великі тисячі всіх форм московщення. Деякі (далеко не всі) подаємо в РЕЧІВНЯ-СУРЖИК в словах: За, До, По, При, Про. Московська влада навмисно не дозволяє усталити український правопис. Вже кілька разів змінювала, щоб панувала непевність, хаос. Знані по всій Україні, але дивні москвинам слова та вирази московські цензори позначають у словниках: АРХАЇЧНІ, ДІАЛЄКТНИИ, ОБЛАСНИЙ. Отже, не літературні і тому не вживайте. І навпаки. Московська влада наказує вживати: БІДНИЙ, ГОРЕ, ДІЛО, СОБАКА замість українських: УБОГИЙ, ЛИХО, ДІЯ, СПРАВА, ПЕС та інших українських. Московська мова не має пестливих, зменшувальних, збільшувальних форм. До збільшувальних вживає слово САМИЙ. Наприклад, САМИЙ, ДОРОГИЙ, с. т. найдорожчий. Українська ж мова є надзвичайно багатющою на них. (Дивись у словнику). Московські цензори не дозволяють їх вживати. Вже третє покоління українців у СССР московщиться. Багато малоукраїнців фактично мають московську мову за другу (часто й за першу) рідну, бо ж розмовляють нею не лише на праці, але й у своїй родині. По розвалі СССР і проголошенню української самостійної держави вибухне в Україні запекла, кривава боротьба за розум таких малоукраїнців. Скільки їх є — покаже та боротьба. В тій боротьбі ознакою українства буде знання української мови. Великі тисячі малоукраїнців кинуться її вивчати. А словники всі помосковщені. І великоукраїнці в Україні звернуться до своєї еміграції з наказом вислати Україні незмосковщені словники і правопис. Наші емігранти за 50 років не уклали і не. видали ЖОДНОГО, крім невеликих (однотомових) і недосконалих П. Штепи "Словник чужослів" та цей "Речівневий словник". Приказка каже "ЩОСЬ ліпше за НІЧОГО". П. Штєпа

Коментарі

Богдан Ляшко

127.07.12, 00:30

Ну, хоч ЩОСЬ - і то вже добре!

Леонід

227.07.12, 01:10

А де знайти сам словник?

Oleksander

327.07.12, 09:45

спасибі!
цікава передмова!

претендент

427.07.12, 10:18

З історичним оглядо згідний повністю... Що було, то було... А про теперішній стан мови філологи можуть днями і місяцями дискотувати між собою... А нам, дилетантам в цьому ділі, будь який їхній тезис буде перлом видаватися... Кажу так, бо маю знайомих філологів досить високої проби...
Не треба, думаю, дивитись на московщину, як на головне лихо в світі... Вона сама є маленькою сапочкою в в набагато більших руках... Весь час існування російської імперії набагато менший, від, скажімо, часу тільки занепаду Римської...

Східняк

527.07.12, 10:48Відповідь на 4 від претендент

... Що було, то було...Ви не хочете визнавати, що взагалі-то аморально користуватись іноземним продуктом в той час як існує не гірший, або навіть кращій, вітчизняний. Мене дивує, чому до нас везуть яблука з інших країн в той час як вітчизняні гниють?
Чому магазини завалені кафельною плиткою-раковинами-унітазами турецького та партугальського виробництва, в той час як уникальні вогнетривкі глини Донеччини вигрібають 100 кар'єрів і вивозять за всі кордони?
Чому завод "Донсода" який 100років був рентабельним сьогодні "успішний російський інвестор" порізав на металобрухт?

Чому Ви шукаєте мудрість в проповідях московських богословів, навіть не спробувавши познайомитись з працями вітчизняних?

serg020777