В селі Лісники прийшов до влади клон Сагач в особі Гладуша!

Село Лісники, що за 5 км від Києва, часто називають «українською Швейцарією». Тому тут надзвичайно жадано придбати, а ще краще безкоштовно отримати земельну ділянку.

Тож і за посаду сільського голови Лісників ось уже більше десятка років точиться найзапекліша боротьба – в традиціях, що притаманні українському політикуму зверху до низу. Адже на кону поставлені можливості розподіляти земельні наділи – так-так, як не прикро, такі вже особливості національного бізнесу за допомогою владних посад.

Колектив редакції газети «Наша версія» ось уже дев’ятий рік спостерігає за перепитіями лісничанських подій, каталізатором змін в яких стала боротьба активістів села і всього столичного регіону за порятунок від знищеня Чернечого лісу.

Попередній сільський голова Лісників Ольга Сагач, на боротьбу з якою Олександр Гладуш витратив майже 10 років свого життя, та її родинний клан проблем не мав – землю отримали всі: від онуків до бабусь…

Що цікаво, Олександр Гладуш репрезентував себе ініціатором руху за розбудову та відродження села Лісники з 2003 року і до тепер. Колись О. Гладуш, працював водієм у Ольги Сагач, яка теж без зайвої скромності вважала себе ініціатором відродження цього мальовничого села.

Коли Гладуш став депутатом райради, то, звільняючись з посади водія сільради, звинуватив Ольгу Сагач у махінаціях із землею і в підробці підписів його та дружини, про що розповів у «Надзвичайних новинах» на одному з телеканалів України.

Саме з цього інциденту почалося протистояння між двома ініціаторами відродження села Лісники. Ольга Сагач заявила, що то вона зробила з Гладуша районного депутата, тому, мовляв, за те, що той не виправдав сподівань, стала докладати усіх зусиль, щоб довести його депутатську неспроможність. Бажання помститися бунтівному однопартійцю Гладушу затьмарювало Ользі Сагач розум. Її камарилья блокувала кожен його крок і навіть вдавалася до прокльонів. Гладушу не давали відкрити свою приймальню, навіть міліцію викликали…

Дійшло до того, що Ольга Сагач з командою вимагали зняти український прапор над депутатською приймальною і районне начальство принизливо прийняло відповідне рішення. Так себе поводити Ольга Сагач могла тому, що за її спиною стояв адмінресурс: адже чиновники Верховної Ради, Кабміну, столичних, обласних і районних владних і правоохоронних структур, всі вони самі або їх родичі отримали землю у заповідних Лісниках і побудували на ній свої хатинки.

Громадським активістам і журналістам, які виступали проти дерибану землі і знищення Чернечого лісу, часто перепадало від охоронців голови-корупціонерки. Але Ольга Сагач, маючи покровителів у всіх гілках влади, з легкістю уникала буцегарні. Натомість, за найбрутальніші порушення закону отримувала нові порції нагород, грамот і подяк.

Односельцям голова замилювала очі святами, художньою самодіяльністю, і регулярними обіцянками покращень, але не спромоглася за 8 років ані побудувати навіть нею ж розрекламований дитячий садочок, ані завершити розробку пропіареного генплану «української Швейцарії»…

Крапку у протистоянні двох ініціаторів відродження села поставив Майдан. А за ним і місцеві вибори. Завдяки передовій частині громадськості села і активістам у боротьбі за спасіння Чернечого лісу при великій підтримці ЗМІ найбільшу кількість голосів отримав Олександр Гладуш.

Ольга Сагач вважала себе ошуканою. Але ошуканими, як це стало зрозумілим сьогодні, є прості лісничани і громадськість, яка чекала, що новий голова ініціюватиме розслідування і покарання за злочини по Чернечому лісу, скоєні за головування Ольги Сагач.

Тепер би новому складу Лісниківської сільської ради та голові, не гаючи часу, оперативно провести інвентаризацію усієї землі Лісників. Та даремні були сподівання людей…

Що характерно, екс-голова Ольга Сагач з’явилася на сесію і, наче нічого й не було раніше, чи то благословила, чи то затвердила Олександра Гладуша на владу…

А потім вона попросила сільраду: по-перше, продовжити  оренду офісу Громадянського об’єднання з фізіотерапії, яке вона очолює, і між іншим капнула єлеєм на ідею Гладуша, говорячи, що під час децентралізації ГО виступить проти приєднання села до Чабанів. По-друге, запропонувала запрошувати її на сесії в якості помічника районного депутата Миколи Михайленка, іі онука, і натякнула на виділення онуку приймальні…

Що це – новий етап боротьби Олександра Гладуша з Ольгою Сагач на шляху «відродження села Лісники»? Чи, можливо, ця боротьба прийняла гібридну форму. Час покаже.

Але нам видається, що Олександр Гладуш став на хибний шлях і стає таким же самодуром, як і його попередниця.

Замість того, щоб опиратися на людей нового покоління, покоління Майдану, він дозволив затягнути себе в гниле болото чвар і потакання корупції.

Нова каденція депутатів Лісниківської сільської ради дуже неоднорідна: частина уявляє собі владу за старою моделлю — попередні обговорення  рішень, одностайне голосування без аргументації, небажання бачити на сесії ЗМІ та представників громади; частина депутатів бачить свою роботу по-новому:  повна прозорість влади перед людьми, відкритість сесій і обговорення рішень у присутності громади. Ось, наприклад, як пояснює свою позицію в цьому питанні Катерина Пасічна (депутат, учасник руху «Чернечий ліс-SOS»).  Як громадський діяч, вона виступає за інформаційну відкритість влади, як базову умову системних змін; вважає  відкритість новою моделлю життя, що продукує нові відносин між людьми і владою, і є основним механізмом подолання корупції і основою реального самоврядування в державі.

Вона цілком по-державницьки вважає, що «поки люди не знають, що відбувається (як витрачається бюджет, що роблять чиновники за свою зарплату, яка земля кому виділяється і чому) – доти вони ніяк не можуть впливати на дії влади… Саме тому нечесна влада й ховає інформацію. Відкритість інформації про дії влади на всіх рівнях у державі – це основна рушійна сила змін на краще. Якщо, звичайно, знайдеться певна кількість активних розумних людей, які будуть вникати у все це і намагатиметься впливати на процеси в державі. Окремий випадок цієї ідеї – реалізація її на рівні села…».

Ось таких людей підтримуватимуть ЗМІ, які бажають справжнього поліпшення українців. Звичайно ж, до цієї справи долучається і журналістський колектив «Нашої версії».

Відео, які ми пропонуємо увазі читачів нашого видання, саме і розпочинають таку підтримку…-http://n-v.com.ua/v-seli-lisniki-prijshov-do-vladi-klon-sagach-v-osobi-gladusha/

Дії і методи роботи сільського голови Лісників Олександра Гладуша, на жаль, справляють враження, що до влади в селі дорвався клон Ольги Сагач. «Наша версія» оголошує рішучу підтримку активістам Лісників у боротьбі проти старих методів роботи влади, заснованих на корупції та закритості від людей!

Журналістський колектив НВ