Шрек ;..почнеться на 1+1 в 20,15

я знаю що спамити, ще недобре)) але сподіваюся, мої слова когось закцікавлять..обожнюю мультиплікаціонні фільми..ось зараз..точніше в 20,15 на 1+1 почнеть "Шрек 4 - Різдво")))) піду заряджатися позитивчиком))) доречі айда всі дивитися)) полюньте на свою серьйозну дорослість, будемо їсти морозиво, печиво і сміятися з безглуздиш жартів ...і не сперечайтеся!!! мульти всі любили в дитинстві...і це не соромно визнати (особливо хлопців стосується)))...а вбити в собі дитину ..значить перекреслити роки підгузок і дорослішання...

так так так так)) я така тітка здорова піду дивитися мультфільма))nevizhu

весело весело весело)))kiss

ой вже почалося!

Ги досиділася...Це знак!!! 666

ааа..мені вже страшно....що б це мало бути))))


ніч прийшла, студент все вчиться!!!!

тиша....давить...спокоєм..незахищеностю....просто сидиші вслухаєшся... , легенька музика розбавляє в"язку, пресуючу тишу, щоб просто не заскути, а якщо і приємно важкенька, то дивись і не гепнешся носом в констпектос......і  хто сказав, що вчення ще світло?????!!! ні!! бити йому по пиці збіркою радянтських енциклопедій, змотаних до кучі липкою стрічкою..

...вчення це темрява...тамрява ночі за вінком...угуста, тягуча темрява

.вчення це ніч...глубока ніч над містом....зимова ніч...

вчення це світло електро лампочки, що мерехтить від перепаду напруги, і чому саме ввечорі помічаєш їх...так і заколихують...

вчення...вчення це бажання бухнутися носом в подушки..такі ніжненькі..такі пухнаті..такі рідненькі....

вчення це холод..коли ввечорі тіло переходить по звичці в режим сну...а сна то немає...і знижує темературу та декілька десятих..а не тут то було...студент не спить..і починає цокати зубачи від холоду..проти рефлексів не попреш...

вчення це перенапружені очі..коли так сильно сильно зажмуришся а потім відкриєш очі...то стає так приємненько)))

 


24%, 4 голоси

12%, 2 голоси

12%, 2 голоси

24%, 4 голоси

6%, 1 голос

24%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

зачекалася... я вже думала біль не прийде

спочатку трішки відступає назад... даючи марну надію, махаю ручкою десь в далині...і ти вже починаєш радуватися, невже пощастило, невже на цей раз пронесло, і все буде добре...та даремно, не потрібно вірити її обміну, маленькій хитрості... через хвилини вона виникає прямо перед обличчям , дивиться в очі, так лагідно , цим страшним поглядом із жовтим вогнем...хватається за виски і повільно починає здавлювати... і ці хвилини здаються просто вічністю, встигаєш зметнутися, до небес з молитвою і до пекельних воріт з прокльонами... біль , лавиною, луною несеться по всьому тілу, криком повертається назад до висків, але не може нічим допомогти... зачекалися на тебе..... головна біль...

Сумна Апатія ( так откуда взялась печаль)

"на холодной земле слит город большой,там горят фанари, и машиши гудят, а над город ночь, а не над ночью луна, и сегодня луна, каплей крове красна"

таненаче все добре, та неначе все пречудово, спитаєте чого пишу, та ось не знаю звідкилясь взявся сумчи можливо це тому, що не можу заповнити пробіл знаннь перед екзаменами, чи тому, що не святкую сьогодні це "супер" свято...

"а вокруг благодать, ничертане видать, а вокруг красота, нивидать ничерта, и все кричать ура, и все бегут вперёд, и над этим всем, новый день встаёт"

сімейне, а сім"я помахала ручкою іх вікн автобусу прямуючого на периферію, чи тому, що через хворобу мене залишили вдома саму, ч тому ,що я з якогось дива розкисла і виливаю душу, впадаючи в апатію, що за останні років 4 зі мною ніразу не тралялося, розкилса по самі помідори, дурепа, ммм.....і так самотньо, і сумно, сумно, сумно...

" дом горит свет горит. из окна видна даль, так откуда взялася. печаль, ивроде жив ы здоров, и вроже жить не тужить, так откуда взялася печать"

і так самотньо, і сумно, сумно, сумно...

......жити....не жити....

швидше прокидайся, неможливо дрімати, тут так холодно, тут не має ні краплинки щастя, радощів, тут непрємно, сомотньо, холодно. хлодно холодно, я так хочу жити, випити ще раз гарячого шоколаду. пробачити ворогам, порадуватися за друзів, підставити обличчя під палящі промені сонця, що не гріють, прослухати радіо виставу по суботам, провести години у мовчані за мальбертом, скомкати тисячі клаптиків паперу, доки напишеться провильний рядок вірша, почути мелодію мобільного, ми так довго її  підбирали, пам"ятаеш, щоб динамічно починалася, і всі підскакували, коли її почують, злитися поцілунком, що дурманить голову, валятися ввечорі на ліжку, після тренуваннь, коли все тіло ломиться від приємного болю, грюкнути вдерима, коти досадно за слова, почувши веселі мотиви кинутися у танок, сміятися сміятися сміятися, зваблювати. кохати,кохатися, вередувати, допомагати, діставати всіх, коли хворієш, і де відходити, коли хтось хворіє, годувати кошенят в підїзді, оплакувати іх, коли дурні біжать під машину, картати себе, хвалити інших, включати на повну гучність музику, очікувати листа, бачити красу, не бачити буденності.... жити жити жити....жити......жити....не жити...

кричало воно...та хто почув..хто побачив...кому важливо....

Ліки ведмедика БО

nevizhuаааа

в мене вселивсяnevizhu

страшенрий дух флудуnevizhu

піду кудинебутьnevizhu

поки не нафудилаnevizhu

покине пожалувалисяnevizhu

айайайnevizhu

не битиnevizhu

я хорошаnevizhu

всіх люлюnevizhu

цём цём мёц мёц цмё цмё

 

правило..не модна не можна користуватися випраленням..пишемо з помилками)))

Вітаю з Новим Роком (із циклу вірші) чуть зарано, вибачаюся)

 

ВІТАЮ ВСІХ З НАСТУПАЮЧИМ

 

невеликими кривенькими, але від щирого серця рядками

 

 

Криштальну маленьку сніжинку

Спустив для вас ангел з небес

І хай не розстає в сльозинку

В цю ніч, для здійснення чудес

 

У новому році, всміхайтесь завжди

Проясниться небо, сонце засяє

Хай більше не буде сумної зими

Від щирого серця я вам  бажаю

 

ще 2007 рік))останні рядки в ньому


Оборотень (із циклу вірші)

  • 28.12.07, 19:05

 

Оборотень

 

Ночной ты зверь, иной от всех.

А днём не принимают люди.

Ты воешь вновь своей звезде,

И жизнь твоя святой не будет

 

Ведь превращаясь каждой ночью

Мохнатой шерстью обрастая,

Ты разорвешь любого в клочья

Кто это, толком и не зная….

 

Две чужды жизни, два страданья,

И что роднее: день аль ночь?

Ты обречён лишь на скитанья,

Луна погонит снова прочь…

 

Крым...июль 2006 года

 

Любава

 

героиня (з циклу вірші)

 

 

Ты пролетала мимо них

Слегка окинув фасным взглядом

Как героиня пошлых книг

То есть, то тебя нету рядом

 

Ты не желала их понять,

Проникнуть в их душевные терзанья.

Кто научил тебя любовь вселять

В столь беззащитные созиданья

 

Так молода, горда спесива,

Не ведаешь душевной красоты

И не заметили, смеясь игриво,

Когда бездушной стала ты...

 

март 2005