Некотрые особо одаренные разумом девушки любят проверять своих мужчин на вшивость сообщением о том что она беременна и при этом очень обижаются когда мужчина думающий что использование эфективной контрацепции дает ему некоторые гарантии от незапланированного отцовства отказывается поверить сходу что ребенок его.

В связи с этим возник вопрос к девушкам - если ваш мужчина решит вас проверить на вшивость сообщением о том что у него обнаружили ЗППП, то как вы на это отреагируете?

P.S. Вероятность заберементь при использовании контрацептивов (имеются в виду не календарный метод и метод ППА) приблизительно та же что и заразится ЗППП не половым путем

Вас мало, ви вимираєте як динозаври...але я вдячна долі що я вас застала...ви пережили війну і голод і не одну розруху...але крізь все це ви пронесли знання і інтелігентність...ви вперто вчите молодих і з гіркотою дивитесь що вони не рвуться замінити вас на вашому посту, а шукають де тепліше, зручніше  і більше платять...проте ви вчите нових і нових все сподіваючись що найдеться одного дня той хто прийде вам на зміну...ви бачили як міняється світ, ви навчились приймати цей світ новим, ви опанували його новизну і радієте їй...з ваших вуст звучить та сама неможлива і неіснуюча на думку багатьох технічна українська мова...її ви теж зберегли і пронесли крізь час...у вас досі молоді очі і ви не виглядаєте на свій вік...і я щиро бажаю і сподіваюсь щоб ви прожили якомога довше, бо дивлячись на вас і спілкуючись з вами розумієш що світ може ставати з ніг на голову, але Людина завжди залишатиметься Людиною...

Я вдячна вам за те що ви є, науковці старої школи, ровесники мого діда, школярі воєнних років...

Може хтось його і любить, але я його ненавиджу...всюди п"яні, всюди неадеквати...доки доїдеш додому - надихаєшся перегаром і нанервуєшся так що вже нічого не хочеться...більш за все дивує те що о 18.00 народ вже в дупель готовий. коли вони встигають?

...ходити на сабантуї в лабораторію. Питання з примусовою пиятикою вже більш-менш не стоїть, моє вперте і постійне "ні" нарешті дішло. Але тепер вилізла нова проблема - як понапиваються одразу починаються розмови про те "яка кафедра багата і як вона їх бідних обділяє". Намагаюсь не встрягати, але деколи не витримую. Просто тому що кафедра для мене асоціюється з моїм дідом і його друзями яких я знаю з народження і щось ні разу не помічала щоб на них звідкісь золоті гори падали...і лабораторки на кафедрі так само в основному робляться коштом викладачів і ремонти трапляються так само раз на 30 років...але, блін, як завжди у сусіда все краще і все завидно...більш за все дістає те що починаються вимоги визначитися чи я "кафедральна" чи "лабораторна"...і порадитись як себе краще повести, так щоб ні з ким відносини не псувати нема з ким...а мене цікавить і наука, а отже лабораторія, і викладання, а отже кафедра, тож найближчі роки всеодно буду продовжувати жити десь посередині...слава Богу до 20 січня я можу спокійно з"їзджати з будь-яких запрошень, останнє було від моєї подруги, їй я відмовити не могла...

В который раз убеждаюсь что любую ситуацию можно довести до такого абсурда что она просто перевернется с ног на голову. Вроде все понятно - животные в доме и маленький ребенок - вещи вполне совместимые, при условии конечно что у ребенка нет жестокой аллергии к ним и животные не агрессивные. Полно историй о том как кошки охраняют сон младенца и зовут маму из другой комнаты если малыш проснулся или заплакал...многие детки ступали первые шаги держась за крепкую спину своего четвероногого друга и няньки...все это хорошо, все это красиво и правильно, до тех пора пока животное одно-двое-трое-пятеро...

На днях в маршрутке встретила давнюю, еще школьных времен, знакомую...дорога длинная, разговорились о том да сем...она пожаловалась что у свекрови с которой они живут есть коты, а ей скоро рожать. Я естественно ее постаралась успокоить, что коты это не страшно, многие дети так росли и все здоровые...но оказалось что котов 30 штук...в двухкомнатной квартире...не стерилизованные (т.е. метки, крики, драки и десяток котят 3 раза в год)...я бывала в подобных квартирах, правда с 15-10 котами поэтому представляю себе состояние квартиры и запах...По-доброму котов убирать из квартиры отказываются...Квартира номинально принадлежит ее мужу, но естественно выгонять мать из квартиры он не будет...часть котов он сумел раздать, часть просто повыносил на улицу в отсутствие матери...но тут в дело вмешался старший брат который давно живет отдельно и привел с собой "зоозащитников" которые начали угрожать чуть ли не физической расправой человеку который банально хочет чтобы его ребенок рос не в грязи и вони...Воистину нет границ человеческому маразму и доброте за чужой счет. Ни брат, ни "зоозащитники" не предложили забрать котов себе, но зато обозвать человека "ублюдком и убийцей" они не забыли...забывая о том что ратуя за права котов они отбирают у ребенка право на нормальное здоровое детство...Естественно единственным решением проблемы видится съемное жилье для молодых...что они скорее всего и сделают...

Бюрократія, бюрократія і ще раз бюрократія...Так вийшло що я оформлена в КПІ на дві посади постійно і ще за рік буває пару штук договірних. Не говорячи про те що це три різні відділи кадрів, мені кожен раз треба оббігати заново всі інструктажі...Зараз ще гряде закінчення аспірантури і оформлення в штат, черговий раз мотатиму кола по кабінетах...

Вбиває фраза "Ти ще молода, можеш постояти/пройти пішки" Ніби молодість у наш час є запорукою 100% здоров"я і невичерпної енергії...Сьогодні вранці в маршрутці взагалі вбила ситуація - я поступилася місцем матері з маленькою дитиною, але на місце одразу плюхнулась тітка вагою в центнер зі словами "Вона молода, може і постояти"...

Вже давно зрозуміло що з іноземців до нас вчитися приїзджають ті у кого нема ані мізків ані грошей вчитися в європейських вузах. Але якщо в"єтнамці, китайці і частина арабів ще принаймі намагаються зробити вигляд що вони вчаться то турки тупо забивають на навчання і сидять по 3-4 роки на одному курсі. Нам то не жаль, кожен їх виліт піднімає їм же вартість навчання, але буває цікаво дізнатися що виявляється у тебе є 6 студентів яких ніхто в очі не бачив. А один араб взагалі прийшов до мене з філософським запитанням "Я не хочу робити лабораторні, що мені робити?" і був дуже здивований дізнавшись що інші його колеги таки ходять на лабораторні і роблять їх...

Прийшла пора звітів і захистів - і мені самій звітувати через тиждень і є можливість послухати як відбуваються захисти і звіти у інших...трохи розстроєна тим що пропустила один з захистів по суміжній тематиці, дату захисту стільки разів переносили, що про неї більшість з тих хто там був дізналися абсолютно випадково, а мені не поталанило...Наступну дисертантку вже персонально попросила мені подзвонити чи написати коли буде точно відома дата захисту...

По мотивам

17. Что делать
Николай Чернышевский

Первый социалистический рассказ на русском языке посвящен, как это ни странно, не борьбе с царским режимом, а отношениям между мужчинами и женщинами. Молодые герои борются с ревностью и собственничеством, учатся уважать друг друга.

Перечитала. Или я его читала в том возрасте когда он не впечатляет или я его не читала вообще. Понравилось. И почему-то сподвигло на перечитывание Толстого)

21. Убежище. Дневник в письмах
Анна Франк

Дневник 15-летней девушки Анны, которая вместе с семьей скрывается в Амстердаме от фашистов, уже отправивших в концлагеря других евреев Голландии. Анна остроумно и метко пишет о себе, о сверстниках, о взрослых, о мире и о своих первых сексуальных мечтах, и этот дневник – удивительный документ, иллюстрирующий то, что происходит в голове у юной барышни, когда вокруг рушится мир. Анна не дожила до победы над фашизмом два месяца – ее все-таки нашли и отправили в концлагерь, зато ее дневник живет в переводах на многие языки мира.

Я в восторге. Мой любимый жанр, мой любимый стиль...

23. Пена дней
Борис Виан

Именно благодаря этому короткому роману сказочного французского мистификатора Виана мы знаем, что у девушек в груди цветут лилии, а музыкальные инструменты умеют смешивать коктейли. В мире, полном жестоких, ироничных, но всегда безупречно красивых метафор, хочется прожить всю жизнь. Мы и живем.

Если не пытаться ответить на вопрос "Что курил автор" то очень даже приятно и занимательно. Поняла почему не впечатлилась читая на французском - слишком много игры слов, большой респект переводчикам которые смогли ее не потерять

27. Ловушка для золушки
Себастьян Жапризо

Легкий замечательный детектив о юных французских дьяволицах, любящих белые наряды и открытые автомобили. Одно из самых великолепных произведений о поразительной девичьей вредности, подлости, гадости, написанное с бесконечным восхищением.

Детективы я люблю но этот как по мне уж слишком запутанный. Хотя как легкое чтение для отпуска - очень удачен

Итого 20 из 27 )

Їхала я сьогодні в тролейбусі...як не парадоксально, але нещодавно я виявила що тролейбуси виявляється ходять частіше, менш забитими і швидше ніж маршрутки, причому люди вперто продовжують вистоювати чергу і пакуватися як оселедці за 2 гривні, якщо зовсім поруч можна проїхати за 1,50 в напівпустому транспорті...

Отже їду я в тролейбусі і поруч зі мною сидить дівчина десь мого віку, може навіть молодше. Всю дорогу, кожні 5 хвилин вона дзвонила по телефону своєму хлопцю (судячи з відсутності обручки до загсу справа ще не дійшла) і видавала йому вказівки: "Почисть картоплю", "Постав яйця варитися", "Поріж цибулю чорним ножиком, маленькими шматочками, а не як в минулий раз, і постав її смажитись у зеленій пательні. І не забудь витяжку включити" і так разів 6 чи 7, до її приходу він явно зготував їй повноцінну вечерю. Десь раз на 3-4 хлопець вочевидь не надто ласкаво відповів (мушу сказати їй попався терплячий, я б з другого дзвінка стала б дибки) і вона почала ображатись: "Чому ти таким тоном зі мною говориш? - Треба відповідати "Добре, сонечко, я все зроблю" - Ти забув сказати "сонеко" - Чому ти такий злий до мене? - Скажи мені "сонечко"...

 

Мої кошкоморди вже давно вивчили що означає дзвінок будильника. Перш за все це означає що я вже прокидаюсь і можна з чистою совістю пришвидшувати процес - наприклад з муркотом і підмявкуванням пострибати по мені чи потикатися холодним носом в обличчя, а потім всістися на грудях так що відкриваючи очі можна інфаркт вхопити
В основному побудкою займається Тімка, Гердана хіба може приєднатися до вільної боротьби у мене на спині
Проте сьогодні на будильник ніхто не зреагував. Я була здивована, але о 8 ранку мій мозок ще не прокинувся тому особливої уваги не звернула. Проте у ванну мене супроводжувала  лише Герда, а коронне місце на шафці під стелею пустувало. Коли я побачила нез"їдену вечерю я вже запанікувала і почала обшукувати квартиру, не розуміючи куди могла подітися кішка при закритих вікнах і дверях. В голові малювалися страшні сцени що вона залізла під ванну і їй там стало зле, пригадалася минулорічна епопея з падінням Герди з вікна...ані шурхотіння пакетом з кормом, ані звук відкриваючоїся консерви не допомогли, ніде анічирк, перевірила всі шафи і навіть під"їзд...нарешті вже поснідавши пішла на балкон струсити скатертину і почула мявкання в балконній шафі. Коли вона встигла туди залізти - незрозуміло, я її відкривала ще ввечері буквально на 2 хвилини аби взяти горщик для квітів, це ж треба бути такою шустрою любительницею пригод на свій чорний хвіст)))