Миті листопадові...

Бюрократія, бюрократія і ще раз бюрократія...Так вийшло що я оформлена в КПІ на дві посади постійно і ще за рік буває пару штук договірних. Не говорячи про те що це три різні відділи кадрів, мені кожен раз треба оббігати заново всі інструктажі...Зараз ще гряде закінчення аспірантури і оформлення в штат, черговий раз мотатиму кола по кабінетах...

Вбиває фраза "Ти ще молода, можеш постояти/пройти пішки" Ніби молодість у наш час є запорукою 100% здоров"я і невичерпної енергії...Сьогодні вранці в маршрутці взагалі вбила ситуація - я поступилася місцем матері з маленькою дитиною, але на місце одразу плюхнулась тітка вагою в центнер зі словами "Вона молода, може і постояти"...

Вже давно зрозуміло що з іноземців до нас вчитися приїзджають ті у кого нема ані мізків ані грошей вчитися в європейських вузах. Але якщо в"єтнамці, китайці і частина арабів ще принаймі намагаються зробити вигляд що вони вчаться то турки тупо забивають на навчання і сидять по 3-4 роки на одному курсі. Нам то не жаль, кожен їх виліт піднімає їм же вартість навчання, але буває цікаво дізнатися що виявляється у тебе є 6 студентів яких ніхто в очі не бачив. А один араб взагалі прийшов до мене з філософським запитанням "Я не хочу робити лабораторні, що мені робити?" і був дуже здивований дізнавшись що інші його колеги таки ходять на лабораторні і роблять їх...

Прийшла пора звітів і захистів - і мені самій звітувати через тиждень і є можливість послухати як відбуваються захисти і звіти у інших...трохи розстроєна тим що пропустила один з захистів по суміжній тематиці, дату захисту стільки разів переносили, що про неї більшість з тих хто там був дізналися абсолютно випадково, а мені не поталанило...Наступну дисертантку вже персонально попросила мені подзвонити чи написати коли буде точно відома дата захисту...