Преподобний Теодосій Великий

Святий Теодосій Великий народився 423 року в містечку Гарисі у провінції Каппадокії, що в Малій Азії. Юнаком вирушив до Єрусалима, щоб у пустелі вести богопосвячене життя. За благословенням св. Симеона Стовпника замешкав на горі Сіон. Невдовзі він поселився у печері, де прожив 30 років у молитві, пості й чуванні. Теодосій збудував великий монастир, в якому монахи жили за правилами чернечого життя св. Василія Великого.

Теодосій мужньо обороняв святу віру від єретиків. Його красномовні проповіді та численні чуда навертали до правдивої віри багато людей. Коли імператор довідався, що в Єрусалимі одна жінка зцілилася від раку, діткнувшись одежі Теодосія, то вигнав його з країни. Повернувшись із заслання, Теодосій прожив ще 11 років і відійшов у вічність 529 року.

Молитва до Пресвятої Богородиці на честь Її чудотворної ікони «Семистрільна» («Пом’якшення злих сердець»)

О, багатостраждальна Мати Божа, вища за всіх дочок землі, за Своєю чистотою і за безліччю страждань, що перетерпіла Ти на землі, прийми багатоболісні зітхання наші і збережи нас під покровом милості Твоєї. Іншого бо пристановища і теплого заступництва крім Тебе ми не маємо, але як Та, що має сміливість перед Тобою Народженим, допоможи і спаси нас молитвами Твоїми, щоб ми безперешкодно досягли Царства Небесного, де зі всіма святими будемо оспівувати в Тройці єдиного Бога нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

Ікони Божої Матері
«Семистрільна» і «Пом'якшення злих сердець»

На іконах Божої Матері «Семистрільна», «Пом'якшення злих сердець» або «Симеонове пророцтво», які відносять до іконографічного типу Семистрільна, символічними образами показане пророцтво святого Симеона Богоприємця, вимовлголшене ним в Ѓрусалимському храмі в день Стрітення Господнього:

    І благословив їх Симеон і сказав Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння і на повстання багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, - і Тобі Самій зброя пройде душу, - так відкриються думки багатьох сердець. (Лк. II :34-35)

Так Симеон віщував Небесній Владичиці глибоку скорботу, яку Вона зазнає від хресних мук Її Предвічного Сина Ісуса Христа.

Тому на іконах іконографічного типу Семистрільна, Пресвята Богородиця зображається з сімома віткнутими в серце мечами. Сім мечів пронизують Тіло Пречистої і означають повноту страждань Божої Матері в її земному житті. Мечі розтащовані по три праворуч і ліворуч і один внизу, або три праворуч і чотири ліворуч.

Святкування ікон Пресвятої Богородиці «Семистрільна» і «Пом'якшення злих сердець» відбувається:

    2/15 лютого (день Стрітення Господнього);
    Перша неділя після дня П'ятидесятниці (день Всіх Святих);
    13/26 серпня.

Сьогодні в УГКЦ день пам’яті Пратулинських мучеників

«Як це солодко – помирати за віру!» — такими були останні слова Пратулинських мучеників, які віддали своє життя за Христову віру і вірність Греко-Католицькій Церкві. День пам’яті про них УГКЦ відзначає 23 січня (10 січня за Юліанським календарем).

Холмщина та Підляшшя були єдиними територіями Російської імперії, де у другій половині ХІХ століття легально діяла Греко-Католицька (Уніатська) Церква. На Правобережній Україні і Волині ліквідація ГКЦ розпочалася ще в кінці ХVIII ст. і була довершена в 30-х рр. ХІХ ст. Російська влада, дотримуючись курсу на уніфікацію імперії, намагалася винищити і цей «оплот уніатизму» на крайньозахідних українських територіях. У другій половині ХІХ століття почастішали утиски греко-католицьких священиків на Холмщині, їх виселяли з рідних місць, натомість туди скеровують православний клир.

Наприкінці 1873 року пратулинський священик о. Йосиф Курманович, боячись арешту за неприйняття ним православ'я, відслужив Різдвяну Літургію і покинув село та перейшовши кордон з Австрією, переселився в Галичину. Парафіянам він сказав, що скоро влада заборонить Греко-Католицьку Церкву. А вже у січні 1874 р. в село було відправлено о. Леонтина Урбина, який лише недавно перейшов у православ’я. Та селяни, замкнувши храм, не дозволили священику зайти туди. Після чого, на скаргу о. Леонтина, в Пратулин прибуває царський поліцейський виконавець Катунін. Миряни знову відповіли відмовою на бажання віддавати храм. Через кілька днів, 24 січня, в село повернулись о. Леонтин та Катунін разом зі солдатами.

Розстріл в Пратулині

Біля церкви зібрались близько півтисячі мирян. Вони відмовлялись віддавати церкву православним. Розпочалися переговори і селяни нагадали попередні обіцянки влади не чіпати церкви, про заборону биття мирного населення і про те, що вони захищатимуть свою віру. Коли солдати спробували підійти до дверей храму, селяни їх зустріли камінням. Після цього почався розстріл і було вбито 13 селян, які захищали своє право на віру.

Хрест Пратулинських мучениківЧерез 12 років після розстрілу церкву розібрали, люди впродовж того часу туди так і не ходили. Проте залишилося збереженим розп’яття, яке під час обстрілу тримав Данило Кармаш, а потім – Ігнатій Франчук. Зараз воно знаходиться у греко-католицькій церкві села Костомлоти в Польщі.

У 1996 році, на 400-ту річницю Берестейської унії, Папа Іван Павло ІІ оголосив блаженними цих 13 мучеників за віру: Данило Кармаш, Вінкентій Левонюк, Іван Андреюк, Костянтин Лукашук, Максим Гаврилюк, Михайло Ваврищук, Лука Бойко, Ігнатій Франчук, Микита Грицюк, Костянтин Бойко, Пилип Герилюк, Онуфрій Василюк, Вартоломій Осип’юк.

Святий Григорій, єпископ Ніський

Святитель Григорій, єпископ Ніський, був молодшим братом святителя Василія Великого. Народження і виховання його співпало з самим розпалом аріянских суперечок. Отримавши прекрасну освіту, він був у свій час наставником красномовства. У 372 році був рукопокладений святим Василієм Великим на єпископа міста Ніси в Каппадокії.

У 379 році помер його брат святий Василій Великий. Святий Григорій важко переживав втрату свого наставника. У тому ж році святий Григорій брав участь в Антіохійському Соборі проти єретиків, що не визнавали непорочності Божої Матері, і тих, що поклонялися Богоматері як божеству. Він був вибраний Собором для огляду церков в Аравії і Палестині і утвердження православного вчення про Пресвяту Богородицю. По дорозі назад святий Григорій відвідав Єрусалим.
В 381 році святий Григорій був одним з головних діячів II Вселенського Собору, який було скликано в Константинополі проти єресі Македонія, який неправильно вчив про природу Святого Духа. На цьому Соборі, за ініціативою святого Григорія, був доповнений Нікейській Символ віри.
Доживши до глибокої старості, святий Григорій Ніський помер, незабаром після Константинопільського Собору.

http://vk.com/away.php?to=http%3A%2F%2Fvrciro.org.ua%2Findex.php%3Foption%3Dcom_content%26task%3Dview%26id%3D213%26Itemid%3D1&post=174147137_2070

Комюніке засідання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій
від 22.01.2014 р.

У зв'язку з останніми подіями в Україні, 22 січня 2014 року відбулося екстрене засідання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО).

За результатами засідання ми, глави та представники конфесій:

Гостро засуджуємо факти вбивств, за які несе відповідальність перед Богом кожен, хто до цього причетний. Нікому не дозволено переступати Божу заповідь «Не вбивай!».
Закликаємо негайно припинити кровопролиття.
Засуджуємо використання Церков і релігійних організацій в політичних технологіях.
Просимо про термінову зустріч як з Президентом України В. Ф. Януковичем, так і з очільниками опозиції.
Закликаємо вірних Церков і релігійних організацій України до посиленої молитви і посту за збереження миру і цілісності Соборної Української Держави.

Мученик Полиевкт

Святой Полиевкт был первым мучеником в армянском городе Мелитине. Он был воином при императоре Декии (249 - 251) и пострадал за веру во Христа при императоре Валериане (253 - 259). Святой был другом воина Неарха, твердого христианина, а сам, ведя добродетельную жизнь, оставался язычником.

Когда настало гонение на христиан, Неарх сказал Полиевкту: "Друг, мы скоро разлучимся с тобой, меня возьмут на мучения, а ты, пожалуй, отречешься от дружбы со мной". Полиевкт отвечал ему, что видел во сне Христа, Который снял с него одежду и надел другую, светлую. "С этой минуты, - сказал он, - я готов служить Господу Иисусу Христу".

Возгоревшись духом, святой Полиевкт вышел на городскую площадь, разорвал висевший там царский указ об обязательном поклонении идолам и выбил из рук жрецов идолов, которых они несли.

Тесть его, правитель Фелокс, которому было поручено исполнять царский указ, ужаснулся поступку святого Полиевкта и заявил, что теперь он должен будет умереть. "Иди, прощайся с женой и детьми", - сказал он. Пришла жена и стала в слезах умолять мужа отречься от Христа, заплакал и тесть его Фелокс. Но святой Полиевкт остался непреклонным в своем решении пострадать за Христа. С радостью преклонил он свою голову под меч палача и крестился в собственной крови (+ 259). Вскоре, когда Церковь Христова при равноапостольном КонстантинеЖитие.. Святой равноапостольный царь КонстантинИкона. Император Константин ВеликийМолитвыХрамы восторжествовала по всей римской империи, в Мелитине был воздвигнут храм во имя святого мученика Полиевкта. Многие чудотворения совершались по молитвенному предстательству святого Полиевкта. В его храме горячо молились о даровании сына родители преподобного Евфимия ВеликогоЖитие.. Преподобный Евфимий ВеликийИкона. Евфимий ВеликийМолитвы (память 20 января). Рождение великого светильника Православия в 376 году свершилось, таким образом, по благословению святого мученика Полиевкта. Чтителем его памяти был также святитель Акакий, епископ МелитинскийЖитие.. Преподобный Акакий, епископ Мелитинский, участник III Вселенского Собора и великий поборник Вселенской истины. Как на Востоке, так и на Западе мученик Полиевкт почитается как хранитель клятв и договоров.

21 січня - преподобного Георгія Хозевіта, преподобної Домніки та Еміліяна ісповідника

св Георгій Хозевіт, св Домніка, св ЕмільянЦього дня Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам’яті преподобного Георгія Хозевіта,  преподобної Домніки та Еміліяна ісповідника.

Цей преподобний отець наш Георгій Хозевит, з юности Бога полюбивши і зрікшися світу, став ченцем, згодом аввою обителі Хозевської. Пішов до Єрусалиму задля поклоніння святим місцям, там, решту часу життя свого провадячи в пості і трудах, перейшов до Господа. У той-таки день пам'ять святої матері нашої Домники, яка під час царювання Теодосія Великого прийшла до Цар-города з Картагенського града, еллінкою будучи, з иншими чотирма дівчатами. Було ж про неї божественне якесь одкровення святішому архиєпископові Нектарію-патріярху — він, прийнявши її, сподобив хрещення святого. Після цього Домника свята чернечий на себе прийняла образ і життя, і у великому пощенні духовними трудами подвизалася, і чудес немало зробила: корабель, доланий хвилями, врятувала від потопу, море втихомирила. І пророцтва дар мала: смерть-бо цареву передбачила і провістила, ангела, що просвічує природу вод, очевидно бачила, та инші преславні божественні Таїнства відкриті їй були. У старості глибокій дожила-бо аж до царювання Лева і Зинона і, про свій завчасу до Бога відхід довідавшись, спочила з миром.

Свята Домніка з чотирма іншими дівчатами прибула до Царгорода з Карфагена за царювання імператора Феодосія Великого, будучи ще язичницею. Однак у Царгороді, почувши про Христа, загорілась сильним бажанням прийняти християнство і жити за правилами чистої небесної віри. Архієпископ Царгорода Святий Нектарій отримав про неї особливе одкровення. Тому, прийнявши її, він не тільки сподобив її святого хрещення, але й поставив  дияконессою.
Імператор Лев подарував їй землю за межами міста. На цій землі свята Домніка заснувала монастир на честь святого Захарії, зібрала навколо себе християнських дівиць і стала жити з ними, подвизаючись у пості. Вона створила чимало чудес: наприклад вона врятувала мореплавців, хто гине від бурі на морі, тим, що з благословенням пустила в море масло, отчого морське хвилювання припинилося. Вона мала також дар пророцтва, бо передбачила кончину царя, а також і свою смерть. Свята мирно почила в глибокій старості, доживши до царювання Льва і Зенона, відійшла до Господа у 474 році.

Святитель Еміліян, єпископ Кизіцький, жив за царювання імператора-іконоборця Льва Вірменина (813-820). Разом з іншими єпископами він був викликаний у палац до імператора, який настирливо вимагав від єпископів відмовитися від шанування святих ікон. Святитель Еміліян перший твердо відповідав імператору, що питання про іконопочитання може обговорюватися і розв'язуватися лише в Церкві духовними особами, а не в царському палаці. У 815 році він був засланий в ув'язнення за православну віру, де і помер як ісповідник.

Згідно «Житія святих» Димитрія Туптала (Ростовського).

Собор св. Івана Хрестителя, «найбільшого з-поміж народжених від жінок», відзначають 20 січня за Юліанським календарем

УКРАЇНА — Наступного дня після святкування Богоявління — 20 січня за юліанським календарем, Східна Церква святкує Собор св. Івана Хрестителя, віддаючи йому шану за те, що він хрестив Господа Ісуса Христа. У народі кажуть: «Іван Предтеча бере свята на плечі», оскільки завершується цикл різдвяних свят.

Іван Хреститель народився в сім'ї священика Захарії та Єлисавети, родички Богородиці, коли вони були у похилому віці й вже не сподівалися на потомство. Він був посланий Богом, щоб приготувати вибраний народ до визнання Ісуса Христа Месією. «Він буде великим в очах Господніх» (Лк. 1, 15), — каже ангел до батька св. Івана Захарії, сповіщаючи йому новину про те, що невдовзі у нього народиться син.

Іван Хреститель, якого ще називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад богопосвятного життя. Він закликав людей до покаяння, кажучи: «Слідом за мною йде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом" (Мк. 1, 7-8).

За відважне проповідування і напоумлення навіть безбожного царя Ірода Іванові відрубали голову. Частина його святих мощей похована у Севастії.

Культ Івана Хрестителя, зокрема у Східній Церкві, — особливий. Він єдиний з усіх святих після Богородиці, що має свій празник Зачаття і празник Різдва. Впродовж церковного року у Східній Церкві відзначають 6 празників в честь цього святого: празник Зачаття (6 жовтня за старим стилем/23 вересня за новим стилем), Різдва (7 липня за ст. ст./24 червня за н. ст.), Усікновення Голови (11 вересня за ст. ст/29 серпня за н. ст.), Перше і Друге Знайдення Голови (9 вересня за ст. ст./24 лютого за н. ст.), Третє Знайдення Голови (7 червня за ст. ст./25 травня за н. ст.) і Собор святого після празника Богоявлення (20 січня за ст.ст.,7 січня за н.ст.). У самому Євангелії наводяться слова Христа: «Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Хрестителя» (Мат. 11, 11).

О. Юліан Катрій у книзі «Пізнай свій обряд» так характеризує постать Івана Хрестителя: «Його особа поміж святими Старого Завіту особливо визначна, незвичайна і геройська. Св. Іван Хреститель це велетень духа, що стоїть на грані двох Завітів: Старого й Нового. Він замикає пророків, а відкриває апостолів. Він не тільки пророк, але й предтеча-вістун, христитель і мученик. Він одинокий мав ласку христити того, що Його інші пророки тільки предсказували та в дусі бачили. Він був очищений від первородного гріха ще в лоні своєї матері».

БОГОЯВЛЕННЯ. ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЄ.

       19 січня (6 січня ст.ст.) Свята Православна Церква святкує Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, або Богоявлення. Це велике двунадесяте неперехідне свято. Свято Хрещення Господнього – одне із самих древніх свят християнської Церкви. Його всановлення відноситься ще до апостольських часів. Древня назва свята - „ТЕОФАНІЯ”, що означає Богоявлення.

Слово „хрещу” по-грецьки означає „погружаю у воду”. Не можливо зрозуміти сенс і важливість хрещення, не роз’яснивши перш за все символічного значення води, про яке говориться у Старому Завіті. Вода – початок життя. Саме з води, беруть свій початок всі живі істоти. Де немає води, там пустеля.

Хрещення Іоанна Хрестителя було символічним і означало те, що як тіло омивається і очищається водою, так і душа людини, яка покаялася і увірувала в Христа, буде очищена від усіх гріхів Христом. Сам Іоанн виголошував: „За мною іде Сильніший за мене, у Якого я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його; я хрещу вас водою, а Він буде христити вас Духом Святим” (Мк. 1, 7-8).

Тридцять років Ісус Христос жив у Назареті зі Своєю Пречистою Матір’ю, Дівою Марією, і старцем Йосифом. Коли ж Йому виповнилося тридцять років, Він прийшов із Назарета на Йордан, щоб хреститися від Іоанна. Бог відкрив Іоанну, що це не простий чоловік, а Син Божий, через те Іоанн відмовлявся хрестити Ісуса Христа, кажучи Йому: „Мені належить христитися від Тебе; а Ти хочеш, щоб я хрестив Тебе”. Ісус відповів: „Не стримуй! Ми повині виконати все, що повелів Бог”.

„І сталося у ті дні, прийшов Ісус із Назарету Галілейського і хрестився від Іоанна в Йордані. І коли виходив з води, зараз же побачив Іоанн небеса, що розкривалися, і Духа, Який сходив на Нього, мов голуб. І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє Благовоління”(Мк. 1, 9-11). Про це свідчать всі чотири Євангелія.

Після хрещення Христа хрещення для людей, це не просто символ очищення. Тут Ісус явив Себе світу як Христос, Син Божий. („Месія” по-єврейськи – те ж саме, що по-грецьки „Христос”, тобто „Помазанник Божий”). Богоявлення відкрило нам велику Божественну тайну Святої Тройці. Тепер кожен, хто охрещується, стає причасником цієї тайни. Хрещення – це початок відновлення першопочаткового образу Божого в падшій людині. Велика тайна, що звершується в хрещенні, не відразу досягає наш розум. Хрещення робить нас єдиними з Христом, наче б то прививає нас до Нього. Під час хрещення у воді, джерелі нового життя, людина помирає для гріха і воскресає для Бога. Але щоб дійсно набути цей образ, потрібно працювати над собою все життя.

Святитель Іоанн Золотоуст так говорить про це свято: „Чому Богоявленням називається не той день, в який народився Христос, а той, в який Він хрестився? Цей день є той самий, в який Він хрестився і освятив водне єство, Він явив Себе світу. Саме тому в це свято опівночі, всі почерпнувши води, приносять її додому, і зберігають весь рік; і відбувається явне знамення: ця вода у своїй сутності не псується на протязі довгого часу, а залишається свіжою, начебто тільки що взятою з джерела”.

Чому ж цей день називається Богоявленням? Тому, що Христос став відомим для всіх не тоді, коли він народився, а коли Він хрестився. Про це говорить Іоанн Хреститель: „Серед вас стоїть Той, Якого ви не знаєте”(Ін.1, 33). „І я, - говорить він, - не знав Його, але той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим”(Ін.1, 33).

В пам’ять про те, що Спаситель Своїм Хрещенням освятив воду, в цей день звершується водосвяття: напередодні свята Богоявлення вода освячується в храмах, а в сам день – в річках, або інших місцях, де беруть воду.

ХРЕЩЕНСЬКИЙ СВЯТВЕЧІР.

ВОДОСВЯТТЯ.

Святу Богоявлення передує навечір’я, богослужіння якого схоже з чином навечір’я Різдва (великі царські часи, літургія з вечірньою). В кінці богослужіння звершується перше освячення води. Цей древній обряд християнська традиція тісно пов’язувала з таїнством Євхаристії. Освячена вода, по-грецьки носить назву „АГІАСМА”, тобто „велика святиня”. Водою все омивається і насичується, очищається і зрошується. Але не тільки цим обмежується значення води. Воно і втому, що „Сам Творець всього – Христос – зійшов, як дощ, розлився, як річка, і хрестився в Йордані”.

В день самого свята вода освячується в хрестовидній ополонці – „Йордані”. Біля неї за звичай з льоду роблять хреста висотою до 2 м. Святкову ходу для освячення води на природних водоймах називають „Хресним ходом на Йордан”. Після молитви віруючі омиваються святою водою і беруть її з собою, з вірою в те, що ця вода володіє чудодійною силою.

Чудодійних дій святої води сподобляються лише ті, хто споживає її з живою вірою в обітниці Божі і силу молитви Святої Церкви, ті, які мають чисте і щире бажання змінити життя, покаятися і спастися  

Хрещенська вода – це святиня, яка має бути в домі кожного православного християнина. ЇЇ бережно зберігають біля святих ікон. Хрещенська вода, як і Святе Причастя, приймається віруючими тільки натщесерце.

Освячуюча і животворча дія святої води розповсюджується як на тіло і душу людини, так і на всі предмети, які служать для її духовного і тілесного життя. Свята вода гасить полум’я пристрастей. Відганяє злих духів – ось чому окроплюють святою водою домівки і всяку річ, яку освячують.

Таку силу вода отримує через молитовне призивання на неї Божого благословення.

архім. Агапіт (Гуменюк)