Профіль

Мольфар

Мольфар

Ангуїлья, Сомбреро

Рейтинг в розділі:

пеця дістав усіх, дістав так що терпець урвався!!!

Антикорупціонерам оголошується відкрита війна
Віталій СичВіталій Сич

Головний редактор НВ

7 Грудня, 07:1316коментувати
 Facebook27
 Twitter
 Google+0
Віталій Сич: Ніколи ще за останні три роки боротьба влади з антикорупціонерами не ставала настільки відкритою.

Віталій Сич: Ніколи ще за останні три роки боротьба влади з антикорупціонерами не ставала настільки відкритою.

Маски зірвано. Правоохоронці та законодавці вперше пішли в лобову атаку на НАБУ

Сьогодні очільники провладних фракцій Артур Герасимов і Максим Бурбак зареєстрували законопроект, що дозволяє звільняти главу Національного антикорупційного бюро Артема Ситника без аудиту. Оцініть рівень авторів законопроекту: голови двох найбільших фракцій.

Вау!

Ніколи ще за останні три роки боротьба влади з антикорупціонерами була настільки відкритою. За тиждень до цього "розкрився" генпрокурор Юрій Луценко, який також відкрито і емоційно включився в боротьбу з НАБУ і Ситником особисто. СБУ в принципі "розкрилася" давно, але зараз лише підтвердила свою генеральну лінію на боротьбу з антикорупціонерами, коли почала кошмарити сім агентів НАБУ, які намагалися викрити чергову антикорупційну схему за участю високопоставлених чиновників.

Привід для нападок на НАБУ невеликий, a technicality, як кажуть по-англійськи, — використання контрабандної апаратури в своїй роботі. Очевидно, що привід цей просто дуже шукали і не могли не знайти. Як і шукали його проти колишніх заступників Генпрокуратури Сакварелідзе і Касько, які теж вперше в історії намагалися вивести на чисту воду керівництво відомства. Тоді виявилося, що Сакварелідзе і Касько теж формально порушили якісь процедури. Це завадило нечистому на руку прокурору уникнути відповідальності, а Касько і Сакварелідзе допомогло отримати купу неприємностей, які у них не закінчуються до сьогодні.

Набридло чути про те, що наші діти будуть жити в іншій країні. Хочеться, щоб в іншій країні пожили ще й ми

Керівники правоохоронних органів і найбільших парламентських фракцій вирішили посилити свою боротьбу з НАБУ, незважаючи на відкриту підтримку антикорупціонерів з боку найбільших партнерів України — США та ЄС. Глава Держдепу США Рекс Тіллерсон — по суті, третя людина в країні — зробив відкриту заяву про те, що Україні "немає сенсу боротися за своє тіло на Донбасі, якщо вона віддасть свою душу корупції", додавши, що "антикорупційні інститути в Україні повинні бути підтримані, захищені і забезпечені всім необхідним". Рекс Тіллерсон. Глава Держдепу. Вище в дипломатичній ієрархії не буває.

ЄС в своїй заяві також повідомив, що антикорупційні інститути в Україні "повинні бути посилені, а не підірвані". І якщо цього здалося мало, до цих голосів сьогодні додалася Великоа Британія, яка підтримала США і ЄС і висловила надію, що "обтяжені високими повноваженнями в Україні покажуть свої лідерські якості в просуванні реформи, покликаної викорінити корупцію".

І обтяжені повноваженнями в Україні сьогодні показали ці лідерські якості. Тільки не для того, щоб викорінити, а щоб укоренити корупцію і унеможливити її викорінення.

Я сьогодні переглянув список затриманих, але не засуджених за підозрою в корупції за останній час. Це довгий список: Насиров, Розенблат, Поляков, Мартиненко, син Авакова. Всіх цих людей затримували, а потім відпускали. З високопоставлених чиновників в Україні за корупцію останнім часом не був засуджений ніхто. Хоча запит на покарання корупціонерів в Україні — величезний, навіть гігантський. Країна і мільйони українців сильно втратили в доходах, стиснулися, живуть по-новому. І все для того, щоб кілька десятків або сотень людей нагорі жили по-старому.

Одночасно почалося масштабне цькування Міхеїла Саакашвілі. Це теж про те, що більше ніхто не соромиться і боротьба з політичними опонентами пішла в відкриту, без розбору засобів. Саакашвілі — неідеальний політик. Мені подобалося те, що він зробив в Грузії, і те, до чого закликав в Україні. Але він став нерозбірливий у виборі партнерів — наприклад, Юлія Тимошенко. Вона є антиподом багато чого з того, що він декларує. Генпрокурор Луценко вважає, що Саакашвілі став нерозбірливий і у виборі спонсорів, погодившись прийняти пожертвування від олігарха Сергія Курченка. І хоча далеко не все переконливо з того, що говорить і показує Луценко, зрозуміло: щось з Саакашвілі все ж таки не так — принаймі, відео його помічника, що приймає гроші на організацію протестів, балів йому не додає.

Однак Саакашвілі — точно не головний ворог України. Зрозуміло, що на нього щось знайшли, тому що дуже шукали. Чомусь нічого не шукали на Олега Ляшка, Віталія Хомутинника, Юлію Тимошенко, Юрія Бойка — хоча в останньому випадку і шукати не треба. Зовсім нічого не шукається на представників провладних фракцій, оточення президента і керівництво правоохоронних органів.

Корупція і відсутність верховенства права — головні і останні перешкоди на шляху України до цивілізованої країни. Високопоставлені злодії і хабарники — мірило, точка неповернення. Якщо почнуть садити, повернення до колишньої Україні неможливе.

Судячи з усього, ми до цієї точки близько підібралися. І тепер спостерігаємо масовану, організовану і неприкриту контратаку, яка може відкинути модернізацію України на роки.

Набридло чути про те, що наші діти будуть жити в іншій країні. Хочеться, щоб в іншій країні пожили ще й ми.

шоколадка не тільки сама в задниці вона втягує туди Україну

Затримання Саакашвілі. Влада грає з сірниками
Тетяна ДаниленкоТетяна Даниленко

Тележурналістка

7 Грудня, 09:2924коментувати
 Facebook19
 Twitter
 Google+0
Затримання Саакашвілі могло фатально закінчитися не лише для влади, але й для країни в цілому

Так склалося, що нинішня влада не має морального мандату на арешт своїх опонентів. 

Рівень довіри до неї настільки низький, що вона неспроможна була посадити, наприклад, Валентина Лихоліта, комбата «Айдару». Звинувачення були, можливо, й обґрунтовані, але все закінчилося ледве не вибаченнями на його адресу, бо ситуація виглядала як політичні репресії і загрожувала актами дестабілізації.

Що тоді казати про Михеїла Саакашвілі, до якого може бути різне ставлення, але він – відомий у всьому світі політик, і це об‘єктивна реальність.

Можливо, за нього не вийдуть мільйони чи навіть десятки тисяч українців, але і десятки його фанатів спроможні на не менші безумства, ніж він сам.

Затримання Саакашвілі могло фатально закінчитися не лише для влади, але й для країни в цілому.

Уявімо, що б сталося, якби в натовпі зчинилася стрілянина.

Або хтось, як і погрожував, здійснив би самоспалення.

Чи є гарантії, що це не запустило б процес кривавого хаосу і держава цілком би втратила керованість? Думаю, навряд чи.

Тому в мене немає моральних питань до Саакашвілі – з ним все абсолютно зрозуміло. Він – ті сірники, якими з самого початку не можна було бавитися нинішній інфантильній і недалекоглядній владі.

Таки наближається!!!


"Свято" наближається
Анатолій АмелінАнатолій Амелін

Співзасновник та директор економічних програм Ukrainian Institute for the Future

7 Грудня, 15:277коментувати
 Facebook49
 Twitter
 Google+0

Я не соціальний інженер, але події останніх днів говорять про швидку зміну влади. Кардинальну зміну

1. За три роки після Майдану система держави не стала системою. Копіюються найгірші кроки Януковича: телефонне право, віджимання бізнесу, смотрящі на державних активах, консолідація медіа в одних руках, відсутність справедливого суду, захисту інвесторів. Можете продовжити самі. 

2. Президент в парламентсько-президентській республіці уявив себе царем. Хоче паспорти дає, хоче – відбирає. Не будучи ні однією з гілок влади (за Конституцією), контролює їх всі. І парламент через фракцію імені себе, через парламент (а також СБУ, ГПУ) контролює інші дві – виконавчу і судову. Завершувати люстрацію сенсу немає. Чиновники, що висять на гачку, слухняні. 

3. Перші особи країни стали блазнями. Влада не системна, не є послідовною. Роблячи гучні заяви, за спиною пропускають через кордон Мішу, після — заарештовують і віддають натовпу. Влада втратила обличчя, об неї витерли ноги і далі будуть витирати. Тепер вже все. 

4. Реформи закінчилися. З часів Майдану з десятків заявлених реформ, лише держзакупівлі можна вважати більш-менш тривалими. Справедливого суду немає. Боротьби з корупцією немає. Із сотень справ, переданих до судів, лише кілька вироків. Поліція, не оновившись до кінця, стала віддавати старих ділків, довіра до неї падає, підтримка теж. Зарплати держслужбовцям так не підняли. Повна демотивація. Ті, що прийшли після Майдану, майже всі пішли. Старожили потирають радісно руки. Фіскали блокують масово податкові накладні — на обличчя реваншизм. Бізнес переглядає плани на наступний рік.

У мене лише одне запитання. Вони самі до 2019 року покінчать один з одним чи їм допоможе народ?

Корупціонери перейшли в атаку на антикорупціонерів. НАБУ їм уже поперек горла, хочуть будь-якими шляхами прибрати Ситника. Антикорупційний суд – «не на часі». Безвіз лише спростив і прискорив відтік трудових ресурсів. З ким розвивати країну будемо, та й навіщо? 

5. Зростання економіки немає.
 2% на тлі зростання світової економіки 3,4%, країн, що розвиваються, 4,8% – просто фарс. Борги зросли до критичних переддефолтних значень. Наступні п'ять років потрібно віддати кредиторам $40 млрд. А віддавати нічим. Зате йде боротьба за електорат до 2019 року. Президент з прем'єром змагаються, хто більше підніме зарплати перед виборами, і це при повній відсутності підстав для цього. Інфляція наздожене всіх дуже швидко. Насамперед тих, кому підняли. 

Ніхто, ні Петя, ні Юля, ні Сеня не здатні під гнітом жадібності, амбіцій, зобов'язань і его, що зжирає зсередини, зробити крок в майбутнє для України і українців. 

Найближчий рік нас «порадує» не тільки шоу підстаркуватихих гладіаторів, що добивають один одного, він прискорить розвал системи і десакралізації влади, зробить людей біднішими і злішими, а Україну відсуне від розвитку ще мінімум на 5 років. 

Цим, що зараз керують країною, її вже, навряд чи, довірять. 

У мене лише одне запитання. Вони самі до 2019 року покінчать один з одним чи їм допоможе народ?

Текст опубліковано з дозволу автора