як та самиця комара висмоктує з тебе кров,

вона те ж саме робить з твоїм життям...

кажуть, що особини жіночої статі більш кровожерливі

серед комах, можливо

лише істоти, що найбільш наближені до землі, насправді відчувають свою природу, своє єство і не чинять тому опір

люди ж, як трохи сапієнс, поставили всьо з ніг на голову

як завше сприймають та роблять все так, як то їм вигідно

хоча може то й на краще...

навряд чи я б змогла під час статевого акту жерти свого коханця

одно сплошное ничего

оно везде и нигде одновременно

его невозможно увидеть, но чувствуешь его каждой клеточкой организма

постепенно оно поглощает все на своем пути

и тебя тоже, если не научишься обманывать себя

выдумай для себя новое чувство по вкусу

что тебе больше нравится – сладкое, кислое, соленое, или может горькое?

окрас не имеет значения, главное чем-то заполнить пустоту

… ссорой, дракой, поцелуем, сексом…

почувствовать как никогда раньше

…чтобы выжить…

людина, з якою я не знайома...

з якою я ніколи не захочу познайомитись

на котру я буду дивитись і бачити світло

котру я буду благати проходити все своє життя повз мене

просто я дуже хочу щоб та людина була найкращою людиною на світі

роздуми

типу згадую свій досвід спілкування з братами нашими меншими на ім*я „катафєї”

вчора йшла по дорозі, а перпендикулярно мені йшов кіт якогось біло-рудо-сірого забарвлення

коли ми зустрілись в одній точці, катєйка зупинився і пропустив мене вперед

от я і думаю... шось таки в тих чорних котах є незвичне, що люди вигадали забобон, пов*язаний з ними... адже чорна кішка (скільки їх не зустрічала) ніколи не поступиться і завжди перейде тобі дорогу

я не вмію лишати малюнки на стінах

я не вмію на стелі писати вірші

я в порожній кімнаті стою на колінах

і вимолюю в неба літніх дощів

праведний туман

закутує з ніг до голови

ніби ковдра

дарує тепло і спокій

і неважливо, куди ти йдеш

все одно напрям правильний

рухатися напомацки…

хоча ні... веде інтуїція

чуєш тільки себе...

свої мрії та бажання

а інше неважливо...

зовсім))

нещодавно наткнулася на статтю в газеті про різноманітні домисли типу „Елвіс жив, а Майкл Джексон та його сестра Латойа одна й та сама людина”

зацікавило те, що було написано про смерть Курта Кобейна

вирішила з вами поділитись. дуже цікаві думки з цього приводу...

нєвєдомоє сіло кроіццо ф руках

насчупаць би тока...

а патом взять, і са всєі етаі нєвєдамаі сіли как долбануццо бОшкоі ап стєну

та нє, то нє ат атсуцтвія мазгофф, то шоби ані на мєста всталі

шокатєрапіянах

можид і новиє таланти раскроюццо

пісать кріва к прімєру гг

і можит наканєц Я будіт удавлєтварьоннає...

... выжитая из ума старушка рассказывала, что в этом доме убили 9 человек одним и тем же варварским способом - им отьели головы. при том начинали это делать, когда люди были не только живы, но и практически невредимы. скорее всего, перед "трапезой" их просто оглушили (по крайней мере, нам очень хотелось в это верить)...

вже хтозна який раз намагаюсь почати писати якусь історію... але кожного разу все так і залишається початком.

інколи написаний уривок має цілком завершено форму, що, здається, навіть не припускає ніякого продовження

а інколи щось напишеш і застрягнеш, так і не спромігшись виразити хоча б якусь ідею

н-да... піду, мабуть, почитаю

1\ чому більшість моїх ручок зникає в мого одногрупника?

2\ куди я повинна кидати сміття, коли навколо немає жодного смітника?

3\ навіщо вся квартира забита речами, що більш ніколи не будуть використовуватись?

4\ скільки можна розмовляти по телефону?

5\ невже я залишусь на новий рік сама?

6\ чому в людей занадто коротка пам*ять?

7\ і цей дурнуватий анекдот:

по стіні повзе цеглина, бачить – висить календар.

- котра година? – запитує цеглина.

- середа, - відповідає календар.

- ура! – зраділа цеглина. – скоро літо!

 в когось є якісь варіанти?

особливо цікавить пункт 7