Поезія - рідна сестра моя
- 18.03.10, 23:00
"Поезія — рідна сестра моя.
А правда людськая — наша мати."
19 березня - 80 років від дня
народження Ліни Василівни Костенко
Вітаємо!!!
А правда людськая — наша мати."
19 березня - 80 років від дня
народження Ліни Василівни Костенко
Вітаємо!!!
Є вірші – квіти,
Вірші – дуби,
Є іграшки вірші,
Є рани,
Є повелителі й раби,
І вірші є – каторжани.
Крізь мури в’язниць,
По тернах лихоліть –
Ідуть, ідуть
По етапу століть …
ДОЛЯ
Наснився мені чудернацький базар:
під небом у чистому полі,
для різних людей,
для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі.
Одні були царівен не гірш,
а другі – як бідні Міньйони.
Хту купляв собі Долю за гріш.
А хто – і за мільони.
Дехто щастям своїм платив.
Дехто платив сумлінням.
Дехто – золотом золотим.
А дехто – вельми сумнівним.
Долі-ворожки, тасуючи дні,
до покупців горнулись.
Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.
Я глянула їй в обличчя ясне,
душею покликала очі…
– Ти, все одно, не візьмеш мене, –
Сказала вона неохоче.
– А може візьму?
– Ти собі затям, –
сказала вона суворо, –
за мене треба платити життям.
А я принесу тобі горе.
– То хто ж ти така?
Як твоє ім'я?
Чи варта такої плати?
– Поезія – рідна сестра моя.
А правда людська – наша мати.
І я її прийняла, як закон.
І диво велике сталось:
минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претенсій нема
до Долі – моєї обраниці.
Вірші – дуби,
Є іграшки вірші,
Є рани,
Є повелителі й раби,
І вірші є – каторжани.
Крізь мури в’язниць,
По тернах лихоліть –
Ідуть, ідуть
По етапу століть …
ДОЛЯ
Наснився мені чудернацький базар:
під небом у чистому полі,
для різних людей,
для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі.
Одні були царівен не гірш,
а другі – як бідні Міньйони.
Хту купляв собі Долю за гріш.
А хто – і за мільони.
Дехто щастям своїм платив.
Дехто платив сумлінням.
Дехто – золотом золотим.
А дехто – вельми сумнівним.
Долі-ворожки, тасуючи дні,
до покупців горнулись.
Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.
Я глянула їй в обличчя ясне,
душею покликала очі…
– Ти, все одно, не візьмеш мене, –
Сказала вона неохоче.
– А може візьму?
– Ти собі затям, –
сказала вона суворо, –
за мене треба платити життям.
А я принесу тобі горе.
– То хто ж ти така?
Як твоє ім'я?
Чи варта такої плати?
– Поезія – рідна сестра моя.
А правда людська – наша мати.
І я її прийняла, як закон.
І диво велике сталось:
минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претенсій нема
до Долі – моєї обраниці.
Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.
У світі злому і холодному,
де щастя зіткане з прощань,
чи ми пробачим одне одному
цю несподівану печаль?
Чи будем вік себе картати?
Але за віщо, Боже мій!
За те, що серце калатати
посміло в ніжності німій?!
За ті передані привіти?
За тихий погляд, що п’янить?
Нехай це сонечко посвітить.
Нехай ця туга продзвенить.
де щастя зіткане з прощань,
чи ми пробачим одне одному
цю несподівану печаль?
Чи будем вік себе картати?
Але за віщо, Боже мій!
За те, що серце калатати
посміло в ніжності німій?!
За ті передані привіти?
За тихий погляд, що п’янить?
Нехай це сонечко посвітить.
Нехай ця туга продзвенить.
7
Коментарі
N 47-ий
118.03.10, 23:27
Вишиваночка
218.03.10, 23:31Відповідь на 1 від N 47-ий
Дякую
pipa1945
319.03.10, 03:48
Ліна Костенко...Вона була в мене першою поетесою, яка звернула та привернула мою увагу до української поезії. Завдяки їй я почув та відчув потім і Шевченка, а згодом і інших. Вчасна згадка. Дякую!
zmi_j
419.03.10, 09:08
Гість: Photographer!
519.03.10, 18:41
Bardzo ladne !
Вишиваночка
619.03.10, 19:23Відповідь на 3 від pipa1945
Дякую, так вірші її надзвичайні, такі чуттєві, такі життєві і водночас сучасні...вони як душа ......деколи помічаю, що думаю її віршами
Вишиваночка
719.03.10, 19:24Відповідь на 4 від zmi_j
Дякую,дуже мило... і приємно за подяку і квіточки
Вишиваночка
819.03.10, 19:25Відповідь на 5 від Гість: Photographer!
Dzenkuie ci bardzo
Діду
919.03.10, 19:53
Одна з перших у світі, що фактично давно заслужила Нобелівську премію.
Але як завжди знайдуть якесь ..., і ахатимуть всі папуги.
Дякую за вашу працю.
Светлая Мечта
1019.03.10, 19:58