Газ на Донбасі.

Газ на Донбасі.

Істерія триває.

Дедалі більше нібито ексклюзивних «подробиць» про: газ, Шелл, корупцію, наслідки і т.п. різнобарвні «фахівці від лукавого» оприлюднюють в різноманітних ЗМІ. На фоні численних виступів незадоволених їх матеріали та інтерв`ю поширюються в народі шаленими темпами.

Мимоволі спадає на думку доволі логічне питання: шановні, а як же дотепер Донбас отримував газ, з яких джерел, звідки він узагалі там береться? Може й правда нам не треба того Шеллу, чи ще когось там, може, ну їх, к лихій годині?..

На даний момент видобування вуглеводнів (природний газ, газовий конденсат і нафта) на території Донецької та Луганської областей здійснює Сєверодонецький нафтогазопромисел (далі – СЦВНГК), що є структурним підрозділом Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» (ПАТ «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України»). Донедавна Управління це було цілковито державним підприємством, з 1-го січня поточного року – філія ПАТ (Публічного акціонерного товариства). Незабаром відбудеться остаточна зміна форми власності з державної на акціонерну…

Виробничі об`єкти СЦВНГК, а це понад сто експлуатаційних свердловин, розташовані в Попаснянському, Новоайдарському, Слов`яносербському, Станично-Луганському, Краснодонському, Кремінському районах Луганщини та на території міста Луганськ (Жовтневий район), а також – на території Краснолиманського району Донецької області.

Сумарний видобуток, зокрема, природного газу за підсумками 2012 року склав понад 220 млн. м3. Весь об`єм видобутого «блакитного» палива йде на потреби споживачів, простіше кажучи – для населення. Тобто, кожна нова, введена в експлуатацію свердловина – це газифікація ще одного або декількох населених пунктів. Що це означає, гадаю, пояснювати не треба. Присутність держави є запорукою стабільного газопостачання та втілення у життя соціальних проектів.

Видобутий СЦВНГК газ збирається на УКПГ (Установках комплексної підготовки газу), проходить відповідне очищення, підготовку до транспортування та подається до споживачів. Експлуатація свердловин здійснюється відповідно до розроблених індивідуальних технологічних режимів. Весь цикл робіт: від розвідки площ та відведення земельних ділянок під буріння свердловини до видобутку газу та його подавання споживачам виконується фахівцями СЦВНГК ГПУ «Шебелинкагазвидобування».

Однак, за останнє десятиліття з`явилося чимало приватних підприємств, що займаються видобуванням вуглеводнів на приватній основі. Це значно ускладнює й без того напружену ситуацію на енергетичному ринку України. Власне кажучи, проблема полягає в тому, що роздача ліцензій на використання надр та дозволів на проведення геолого-розвідувальних робіт і, власне, видобутку вуглеводнів є в більшості випадків наслідком корупційних схем, а не дій, спрямованих на зміцнення газової міці країни.

Так, у Луганському регіоні приватні фірми, зокрема, така собі «Куб-Газ»                         (м. Рубіжне) мала за підсумками 2012 року близько 230 млн. м3 видобутого природного газу. В Донецькій області також є декілька приватних фірм, що займаються розробкою надр цього регіону на отримання припливу газу (Макіївське газове родовище, Юзівська площа та низка інших невеликих родовищ).

Все б нічого, але виникають доволі сильні сумніви щодо дотримання приватниками всіх необхідних екологічних та санітарних вимог у своїй діяльності. Свердловини, що їх вони експлуатують, часто-густо, пробурені державними підприємствами. При цьому, чомусь ніхто не цікавиться їхніми діями: немає мітингів, злісних пікетувань, турботливих матусь із плакатами і суворих молодиків із насупленими поглядами.

Ба більше, ніхто з цих приватних фірм не газифікував жодного будинку та не провів й метру газопроводу. Вони просто видобувають вуглеводні й продають їх споживачам за… цінами, що є вдвічі вищими навіть за ціни на російський газ. Проведіть відповідні паралелі з державними підприємствами.

Йдемо далі. Виникає логічне питання, а звідки ж беруться ті мільярди м3 газу, що їх споживає населення Донбасу та індустріальні велетні регіону?  Тут виходить на сцену ще одне потужне, донедавна державне, підприємство – УМГ «Донбастрансгаз» (ПАТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтгаз України»).

УМГ «ДТГ» є найпотужнішою філією Укртрансгазу. Це саме його газопроводами прямує газ, що живить міста Донбасу та є життєво необхідною сировиною для роботи всіх підприємств регіону, незалежно від форм власності: газ, видобутий СЦВНГК; газ, що купується у північного сусіда; газ, що видобувається приватними фірмами. Ціна його Для споживачів вельми різниться, але це вже інша історія. Йому ж належать і сховища газу, розташовані на території Донбасу. УМГ «Донбастрансгаз» - це тися кілометрів газопроводів, десятки газорозподільчих станцій і пунктів.

ГПУ «Шебелинкагазвидобування», що на даний час є єдиним державним видобувним підприємством на Донбасі, та розробляє Дробишівське, Марківське, Кружилівське, Вільхівське, Кондрашівське, Капітанівське, Муратівське, Західно-Вергунське, Розсипнянське газоконденсатні родовища та Мигринське нафтогазоконденсатне родовище та УМГ «Донбастрансгаз», що є єдиним газотранспортним підприємством регіону, здійснюють свою виробничу діяльність, спираючись на державні засади та дотримуючись вимог стандартів та технічних умов щодо якості газу та умов його транспортування.

Натомість, всі інші фірмочки з доволі обмеженою відповідальністю, «працюють», так би мовити, із суто комерційними підходами та принципами. Зазначу лише один факт: родовища, передані «фірмачам» у промислову розробку, раніше були у державній власності…Як вам це, шановні? Чому не виходите на тисячні демонстрації з цього приводу?..

Чому цнотливо дивитеся долу з приводу грандіозного дерибану нафтогазової галузі, що розгорнувся під ширмою «політичної кризи»? Щось я не бачу захисників державних підприємств, активи яких стрімко переходять у приватні руки. Сподіваюсь, нікому не треба пояснювати, чим це пахне?

З приходом на Україну іноземного капіталу виникає унікальна можливість збільшення видобування вуглеводнів в десятки-сотні разів та модернізації газотранспортної системи країни власноруч. Повірте, ми маємо для цього достатній технічний і кадровий потенціал. Нам потрібен лише досвід та передові технології. Звісно, багатьом це не подобається, але це їхні проблеми, адже ринок – справа приватна. Тут кожен сам за себе.

З повагою.

Далі буде.