Колись давно, в 2002-у році, я від нєхєр дєлать написав повість "Степ Кіммерійський". Повість було написано при свічках, бо в ту зиму в тому місці з електрикою було що називається - ніяк.

Більшість з того, що описано, я бачив уві снах. І коли мені років через вісім показали фото Невицького замку, я одразу ж впізнав його. Саме він був у моєму сні, саме він - хоча й трохи іншого вигляду - наснився так, що запам'ятався та після того опис його ліг на папір під мерехтіння вогнику саморобної свічки біля розтопленої груби в приміщені сторожки під містом Щастя на Луганщині.

До того я взагалі не знав про той замок нічого. Тим більш, як він виглядає ззовні та всередині. Але якось вийшло, що я його побачив.

Зараз дуже хотілося б з'їздити в ті края, подивитися на власні очі - може, ще щось напишется, а може - ще щось вбачиться. Можливо, то навіть був якийсь погляд крізь століття. Хто його знає?

Нажаль, замок зараз у дуже поганому стані. А неподалік перед самою війною захопили санаторій чи то донецькі, чи то кримські. Кароч - дуже складна ситуйовина.

Але дуже кортить з'їздити...

На фото - саме той замок. Невицький. На Закарпатті.

ОМ!