Антиконституцио
- 07.02.14, 17:37
19 січня громадяни України реалізовували своє конституційне право на свободу пересування передбачене ст. 33 Конституції України – «Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.»
Реалізація цього права проявилась у формі того, що вони мали намір пройти по вул. Грушевського до Маріїнського парку та будинку Верховної ради.
На початку вул. Грушевського (біля Європейської площі) їм перешкодили реалізовувати їх конституційне право на свободу пересування.
Перешкоду у реалізації права громадян на вільне пересування було здійснено працівниками органів МВС.
Органи МВС мають право на обмеження чи заборону руху пішоходів та транспорту на окремих ділянках вулиць чи автомобільних доріг згідно п. 21 ст. 11 Закону України «Про міліцію» — «органи міліції мають право: …обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров’ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг»
Це обмеження застосовується у виключних випадках, перелік яких наведено в цьому ж пункті:
- у випадках затримання злочинців
- при аваріях
- інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров’ю людей
В тих місцях, куди мали намір пройти громадяни України в той час не відбувалось ні затримання злочинців, ні аварій, не було наявно надзвичайних обставин, що загрожують життю і здоров’ю людей (що додатково було підтверджено відомостями ДСУ з надзвичайних ситуацій). В будь-якому випадку, органи МВС не повідомляли громадянам про будь-яку з вищевказаних підстав.
Отже, за відсутності вищевказаних підстав для обмеження руху, дії органів МВС по обмеженню права громадян на вільне пересування мають кваліфікуватися за ст. 365 КК України «Зловживання владою або службовим становищем», — органи МВС порушили конституційне право громадян на свободу пересування безпідставно обмеживши рух до Маріїнського парку та будинку Верховної ради.
Крім ст. 33 Конституції України щодо громадян було порушено ст. 41 Конституції України: «Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону» — органи МВС незаконно перешкодили громадянам користуватися об’єктами комунальної власності, зокрема, Маріїнським парком.
Як показали подальші події, вчинення злочину за ст. 365 КК України було лише підготовкою до вчинення іншого злочину.
Органи МВС обмежували право на вільне пересування і право на користування комунальним майном лише щодо окремих груп громадян.
Одним категорія громадян право пройти обмежувалось, а іншим не обмежувалось. Розподіл на групи відбувався по політичним ознакам.
(Факт того, що окремі групи громадян допускалися на територію Маріїнського парку свідчить додатковим доказом того, що підстав обмежувати рух до парку і в парку не було).
Таке порушення рівноправності громадян кваліфікується як злочин, передбачений ст. 161 КК України «Порушення рівноправності громадян…», а саме, обмеження прав за певними ознаками (в даному випадку, за ознакою політичних переконань).
На звернення громадян припинити порушення їх конституційних прав і припинити злочинні дії органи МВС не відреагували.
Отже, в даному випадку громадяни України, щодо яких було вчинено два вищевказаних злочини, були позбавлені можливості отримати від правоохоронних органів захист своїх прав – так як злочин вчинявся самими ж правоохоронними органами.
Всі подальші самостійні дії громадян України для припинення двох вищесказаних злочинів та відновлення своїх конституційних прав не є злочинами.
По-перше, ці дії громадян направленні на припинення очевидних злочинів і затримання злочинців.
Такі дії не є злочинними в силу ст. 38 Кримінального кодексу України «Затримання особи, що вчинила злочин», — «Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.»
(Враховуючи, застосування особами, які вчиняють злочин, спец.засобів та їх огранізованість, дії по їх затриманню не можуть бути кваліфіковані, як перевищення заходів необхідних для затримання – дії громадян були адекватними загрозі з боку осіб-міліціонерів, які вчиняли злочини)
По-друге, навіть, якщо дії громадян заподіяли шкоду правоохоронюваним інтересам, все одно ці дії не є злочинними в силу ст. 42 Кримінального кодексу України «Діяння, пов’язане з ризиком», — «Не є злочином діяння, яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.»
Отже, те що відбувається на Грушевського – це продовження злочинних дій (ст. 365 та ст. 161 Кримінального кодексу України) з боку органів МВС та спроба громадян припинити ці злочини, затримати злочинців та відновити свої порушені конституційні права.
