Прийшли посли від імпірадуря до Свентислейва і запропонували зустріч кагана лисичан зі своїм імпірадурем. Свентислейв погодився, і наступного дня зустрілися вони на березі Дуная. Свентислейв був у човні з гребцями, а імпірадурь – на коні на березі. Дали Свентислейву подарунки від імпірадуря – коштовну зброю, коштовний посуд, коштовні тканини. З усього того Свентислейв зацінив лише зброю, що дуже засмутило імпірадуря. А також засмутив його і одяг Свентислейва – майже нічим не відрізнявся...

Читати далі...

Ворога не довелося довго шукати. Кістінтинопіль був багатий, тож підходив на цю ролю майже ідеально. Свентислейв зібрав бригаду, до нього приєдналися ще пацанчики з різних районів, тож військо сталося велике і Свентіслейв рушив у похід. Але злюща відьма баба Хельга і тут спромоглася всрати синові турне. Оскільки вона була християнкою, то настучала своєму одновірцеві – імпірадурю Кістінтинополя – що Свентислейв йде того пиздити. Імпірадурь перебздів та теж підтяг до мурів столиці...

Читати далі...

Але зла та лиха баба Хельга замислила помститися деревлянам, та оголосила конкурс серед їх паханів на свою руку та трон кагана Лисичанської (зараз її чомусь називають «Київською») імперії. Ті йолопи, розвісивши вуха, ломанулися до Київа з усіляким коштовним барахлом – хутрами, медами, напизженим незаконно бурштином у копанках, пивом та салом. Зловісна баба Хельга ласкаво їх прийняла та разом із кораблем, на якому приплили всі ті недолугі деревляни, кинула до спеціально викопаної ями та...

Читати далі...

Приблукав ще один лисичанин, Олег чи то Кіровський, чи то Кірпічанський. Кажуть, що він був вуйком молодому бригадному Інгорю, але вирішив трохи сам поцарювати та посидіти на общаку. Зібрав він самих сміливих лисичан та відправився з ними воювати Кістінтинопіль. Але по дорозі хлопці пригубили зайвої чарки та потрапили трохи західніше, і їм довелося штурмувати та грабувати Севілью, яка була під володінням бусурманів. Якась кількість тих лисичан перейшла до війська бусурманських арабів...

Читати далі...

Коли лисичани цивілізували світ та його близькі та далекі окрєстності, з’явилося багато бажаючих понаїхати до нашого Вічного Міста, бо вся культура зцентрувалася саме в Лисичанську, а на периферії, в провінціях, все було дике та некультурне. Там навіть не знали, як треба па панятіям підійти до людини, щоби набити пику. Тоді люди ще не носили в кишенях цигарок, тоді ще не було грошей, тож лисичанам треба було виявляти неабияку фантазію, щоби їхні законні доводи були правдивими, і...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Спочатку не було нічого, окрім Бога, а в Бога було Слово. І це слово було – Лисичанськ. Коли Бог сказав це слово, то на величних пагорбах над Сіверським Дінцем з’явилося величне місто. І тоді Бог створив лисичан, аби дати їм у володіння землю, воду та небо. Лисичани розплодилися та вирішили, що їм самим на землі досить сумно, тому лисичани дали мавпам в лаписька палиці та каміння, і з тих мавп таки вийшли люди. Деякі погані, деякі гарні – але створили їх лисичани...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

Это - Лисичанск, детка.Сегодня в Лисичанске - день освобождения города от рашистской шлоебени.Несмотря на рабочий день, народ таки пришел,Слава Нації!Смерть ворогам!Зрадників - на палю!По возвращению назад, с одним из местных ватников была проведена культурно-разъяснительная беседа о роли московского улуса Золотой орды в истории нашего государства. Ватник все осознал и покаялся. после чего был отпущен с миром и спешно удалился, почесывая битую жоппу.

Как только Арта отправляется на охоту, Фриц Безвиз идет к самому любимому месту в доме - поближе к байку. Там он и дрыхнет, и веселится как может.[Приєднана картинка][Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]