Лисичанська Феміда – колаборантка

Це спрямовано до Міністерства по справах ветеранів. Не знаю, чи допоможе звернення до того міністерства, тому розповсюджую як статтю.

Лисичанська Феміда – колаборантка

Починалося все звичайно: у 2018 році до мене незваним заявивсь такий собі Юрко Іванович Гнилицький, який десь рік навчавсь в одному класі зі мною і тому вважав себе моїм другом та однокласником. За все навчання в школі, а саме в тій школі я навчався – 3-го (включно) по 9-й клас (включно), я жодного разу не те що не розмовляв з Гнилицьким, якого зневажав як стукача та зубрилу, але й жодного разу не привітався з ним.

Якийсь час Гнилицький, психічне здоров’я якого помітно відхилялося від норми, слугував нашій компанії за халявного клоуна. Треба лишень трохи підпоїти його, як воно починало палко розповідати про власну геніальность та проблеми перебудови світу з метою поставити на чолі спочатку міської влади, потім обласної, потім республіканської, а потім – і всесвітньої саме його, Юрка Дурка Гнилицького.

Напившися та нежершися, Гнилицький почав штовхати промову про те, як непогано було би об’єднатися з окупантом та підти валити владу в Києві. На мою пропозицію або запнути пельку, або вбиратися нах, воно не реагувало. Довелося застосувати силу і викинути ту потвору геть, злегку підфарбувавши гнилицьке їбало.

Через тиждень (!!!) воно пішло до лікарні, де йому зареєстрували перелам п’яти (!!!) ребер а проти мене відкрили слідство. Слідство вів такий собі Чернявський (з Кадіївки – тобто з окупованих теренів, де в Чернявського є нерухомість), який на мої чисельні звернення не віддав справу по піддослідності до СБУ, бо ст.. 109 ч.2 – якраз підлягає СБУшному розслідуванні. Додам, що Юрко Гнилицький харчувався з рук Шахова та Сухова – представників проросійської партійки «Наш край». При цьому ані слідчими, ані прокурорами не був врахований факт пропагування Гнилицьким повалення існуючого ладу та конституційного устрою України, хоча це було затверджено свідоцькими свідченнями. Слідчий Чернявський Р.І. та інші не передали цю справу до СБУ – хоча ст.. 109 прямо підслідча саме СБУ, а прокурори не звернули уваги на наявність ознак ст.. 109 за промовами Гнилицького Ю.І.

Не зважаючи на мої заяви, прохання та клопотання, суд чомусь також не завважив на ознаки ст.. 19 ч.2 ККУ, які містяться у висловах Гнилицького ю.І., навіть після того, як я навів дані про ознаки ст.. 109 ч.2, наведені коментарями до ККУ та поясненнями до статті 109 ч. 2, які містяться в підручнику Харківського юридичного державного університету ім.. Ярослава Мудрого.

Справа продовжується вже майже чотири роки, за які я постійно відчував тиск з боку Гнилицького, який розповсюджував чутки, що мене посадять та тиск з боку суду, який не мав бажання встановити істину, але був пасивним покровителем коляборанта Гнилицького Ю.І. Навіть те, що суд не направив за підслічістю матеріали справи на дослідування до СБУ говорить про це, тим більш що явні коляборасти отримують в Лисичанському суді хіба що умовні терміни, не зважаючи на ступінь задіяності тих коляборастів в окупації Лисичанська.

Прокурори, яких мені поставили як «державних» звинувачувачів, ігнорують як те, що Гнилицький звернувся до «Швидкої допомоги» через шість днів після інциденту, так і те, що слідчі (в першу чергу Чернявський Р.І., який є мешканцем тимчасово окупованих районів Луганської області та має там нерухомість) «не помітили» наявних ознак ст.. 109 ч.2 в діяннях Гнилицького Ю.І.

Таке ось правосуддя по лисичанськи, колив «правоохоронних» органах та суді є прихильники політики держави-агресора і які діють не по законам України, але виключно в інтересах окупанта.