Казка про злодія.

  • 26.01.13, 20:11

В одному місці жив був Кіт.Так сталося,що він жив собі уособлено,оскільки 

люди не лізли в його котячі справи,тож він мав купу часу,робив що хотів,а у 

вільний час,який не мав де подіти,проводив на балконі,гріючись на гарячому сонці,й з висоти обвішуючи макаронними виробами на будь який смак  вушка далеким кицям з того боку Дніпра,та й роздивлявся на баржі,що шмигали то в один то у другий бік...

Аж,одного разу спокійному життю нашого ледацюги,прийшов кінець,у виглядіпузатого пухнастого скавчащого клубочку,що мав досить специфічного запаху.Ця історія могла б так й перетворитися на звичайну cat&dog-story якби...Цуциком люди побавилися лиш перші дні,Кота підзабули,та й  того позиції стороннього спостерігача не влаштовували.Коротко кажучи,Кіт від скуки,почав опікуватися цуциком по повній,при чому він виховував того лапою так,як не змогла б й Мама -вівчарка.

Потім все переросло в щоденні ігри,більш того,місцевим бродячим псам які нещодавно ганяли кота деревами,тепер були непереливки: в Кота з"явилася крута підписка.

Так пройшло 2 роки,Кіт як завжди морочив мізки Кицям з другого берегу Дніпра та придаряв за тими що на цьому,а Пес ознайомився з усіма красунями своєї породи поблизу-вихід на балкон йому заважав острах перед крутими сходами,тому далеких паннянок він не чув й не бачив.Але між собою,ці бешкетники були не-розлий-вода,й далі проводили свої лицарські турніри,на радість господарів,яким доводилося після тих забавок відновлювати "арену".Хоча слід зауважити,навіть для дорослого пса Кіт користувався авторитетом старшого.

Аж одного разу старий Кіт зник.Куди й як невідомо,вважатимемо,що його романтичну натуру потягло у далекі мандри,може таки знайшов шлях подолати широку річку,він цього не пояснював,він просто зникза англійським звичаєм,як то роблять усі нормальні й виховані Коти.Сказати,що Пес засумував,це не сказати нічого.

Одного дня він теж зник.Немає день,немає два.Люди засумували,-де ж їх улюбленець подівся?

Щоб наша казка не перетворилася на нудоту й жах,а-ля Спілберга,змінимо манеру оповіді,на дещо більш детальну.

Отже,одного разу люди на зупинці почули шум...Навіть не шум,-шумище!Побачене,їх здивувало,ще більш,хоч все сталося за ліченні секунди:з заростів запиленного бур"яну,що зазвичай рясно прикрашає наші міста вилетів величезний вівчар.За ним з ричанням неслася,невелика худюща кицька.Промайнувши повз людей,й піднявши неабияку куряву,вівчар з переслідувачкою перетнув жвавутрасу,причім здавалося - у ДТП постраждали б не вони,а саме автівки,опинились би вони на їх шляху!

Пес втікав додому вже свого району вулицями,кицька як могла тримала темп й не відставала...Певне,що така подія,ніяк не могла минути повз очі місцевих бродяг-псів,й ті вирушили услід кицькі,якій то лиш додало натхнення.

Так вони з лементом та галасом неслися,не звертаючи,ані на що уваги й здіймаючи купи пилу,оскільки в багатьох наших містах дороги в приватних секторах за старим добрим звичаєм прийнято неасфальтувати.

Невідомо,що б зробила киця з вівчаром,якби пес,не завернувши за кут будинку,не спромігся влетіти в рідні двері,та не захлопнути останні задніми лапами,показавши неабиякий гімнастичний хист,який до того десь подрімлював.

Киця вилетівши з-за рогу,була ошелешена таким чудом,вартим Коперфільда.Був й зник!!!Але довго часу на роздуми їй не лишила зграя місцевих гопніків під керуванням Шарика з роздертими вухами.Киці нічого не лишалося,як продовжити рух у бік цегляного паркану-й тут,вона щиро подякувала економності людей,які будували паркани,не щільно а з дірочками - тож наша киця,показавши псам фокус у стилі Гасана Абдурахманна Ібн Хоттаба просвистіла крізь паркан,як джин крізь стіни.

Бродячі пси,того не вміли,а таланту стрибати дуже високо не мали,можливо через свої релігійні переконання-тож киця вже роблячи коло  вулицями поспішала до куща сирені,який для неї став прихистком,хоч й не дуже як бачимо надійним...

Ніби,й кумедна історія,але...

Люди,ще одну ніч сумували за своїм молодим вівчаром.

Ну,уявити вони не могли,що пес подолав свій страх,й залетів таки крутими сходами на другий поверх.А він саме так й зробив,й забився в найпотаємніше місце,-подалі від тої киці,злої не на жарт.

Як вже він звідтам історія,нам не повідає,лиш зрана,господарі побачили біля миски свого улюбленця,а поруч маленьку й худющу смугасту копію,свого  колишнього Кота...

Так,учень став Вчителем,історія поновилася,й вже стати новим та дорослим й чемним Котом допомагатиме Пес,який у цій царині розпочинав як злодій.

Ось й казочці кінець,а хто читав,той молодець!

Історія йде по колу,так що to be continued...

;)





0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

100%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Страницы:
1
3
4
5
6
7
8
9
предыдущая
следующая