Маловідома перша страва.Суто осіння.

Серед різномаїття грибних супів,є два які випадають з загального
списку,є маловідомими,а саме - грибний зелений суп з сморчків,
який є самим першим повноцінним весняним блюдом,але сама
поширенність й доступність сморчків дуже обмежена,тому здебільш
їх смак добре знають лише на Закарпатті.

Другим,маловідомим грибом - є оленячі роги,причому їхня проблема вже не у рідкості чи малопоширенності,скільки у тому,що мало хто про них знає,та ще й на додачу восени вибір грибів чималий.

Отже,на Закарпатті розрізняють два головні різновиди,це власне відомі за прямою назвою - оленячі роги:


які там виростають майже до півметра заввишки,й більш їх рідкісний різновид,відомий за місцевою назвою "квочка":

Сам я особисто зустрічав лише перші,але місцеві цімбори повідали,що квочка значно цінніша та смачніша.Оскільки сам не куштував - повірю їм на слово.

Але,якщо Закарпатцям можна лиш позаздрити,то що робити їншим?
А виявляється цей гриб широко поширений скрізь Україною,й зустрічається він не лише у лісах,але й навіть у лісосмугах півдня.
Єдина різниця - у розмірах,тобто,наші олені розміром максимум з киценя або цуцика

Вигляд при цьому,не дуже суттєво змінюється,єдине,що для пошуку цього гриба у вологих місцях серед лісу треба пильно приглядатися,оскільки як правило наззовні стирчать лише 2-3 см верхівки гриба.
Разом з тим,щоб Ви знали що шукати надаю чергові картинки:
молодий гриб(найцінніший)

максимально старий,але ще має всі смакові якості дещо темніший:


Й часто буває зрощений варіант з товстими ніжками(але це все той самий гриб):


Все це для ознайомлення.

Тепер суть.
Отже,якщо хто пам"ятає з моїх даааавнішніх описів,сморчки за смаком та структурою майже рівноцінні вареним курячим яйцям,то оленячі роги цінняться не стільки смаком самих грибів,скільки бульоном з них!
Тобто,сам гриб чимось за смаком нагадує варенне м"ясо курки,але от бульйон з нього - майже курячий,жовтий та досить насиченний й дуже смачний.

Готують його просто:
1.перебирають гриб(між "гілочками рогів" часто потрапляє пріле листя,гілочки дерев,колючки- тощо.
2.заливають водою,приблизно з таким розрахунком,щоб її було приблизно так само як й самого гриба.
3.додають дрібно-нарізану моркву,хто любить чорний перець,сіль.
4.Варять від "точки кипіння" на повільному вогні півгодини-хвилин 40.

Все,чудовий бульйон готовий.

Щодо зберігання,гриб примхливий.Підходить лише для заморозки у свіжому вигляді,ані сушці,ані приварці не піддається.

До того ж,для того,щоб назбирати таку масу гриба,щоб його,ще й запасати,за умов півдня треба добряче налазитися,оскільки самі найбільщі екземпляри у лісосмугах мають розмір чайного горнятка.

Плодить гриб,на відміну,від білого досить довго,майже до заморозків й практично щороку.Дуже часто на гілках,що вже давно впали й пролежали не один рік й як правило під прілим листям.

Шукайте,смакуйте й Хай Вам щастить!