Стоїш біля лікарні, чекаєш свого часу, ще більше години до прийому. І тут повз, натужно, пролітає пожежна машина, потім ше одна, потім машина карета швидкої. З сиренами, на червоне. І тут ти починаєш шаленіло згадувати, чи ти вимкнув праску, бо дуже поспішав. Тобі ще треба було на 8-30 і ти відверто не встигав. І от ти клянеш все на світі, передзвонюєш сестрі, ні какже вона, я невдома. Ти клянеш і праску і свій поспіх вранці, спочатку не можеш найти собі місця, але якщо повернешся то невстигаєш ...

Читати далі...