Пролетіло
- 26.05.21, 11:35
Стоїш біля лікарні, чекаєш свого часу, ще більше години до прийому. І тут повз, натужно, пролітає пожежна машина, потім ше одна, потім машина карета швидкої. З сиренами, на червоне. І тут ти починаєш шаленіло згадувати, чи ти вимкнув праску, бо дуже поспішав. Тобі ще треба було на 8-30 і ти відверто не встигав. І от ти клянеш все на світі, передзвонюєш сестрі, ні какже вона, я невдома. Ти клянеш і праску і свій поспіх вранці, спочатку не можеш найти собі місця, але якщо повернешся то невстигаєш до лікаря на прийом. Потім вже коли підходить твоя черга, твій час, наступає якесь смиріння. Ну то й що я можу зробить. Якшо пожежні помчали до нас - то капець є капець.
Але повертаєшся і все гаразд. Камінь з плечей.
Чи за все люди ладні "переживать", думаєш ти собі, як переживаю я...
