- Ти ж говорив, що закохався,
Ти ж говорив – на все життя.
Немов пташина з клітки рвався,
Щоб з нею линуть в небуття.
- Все це були слова на вітер,
Та й я тоді дурненький був.
І як нагадувати смієш,
Всі ті часи, що ледь забув?
- А ти згадай ранкові квіти…
Згадай, для неї їх збирав.
Згадай ті маки і нарциси,
Що їй в букетах дарував.
- Пам’ятаю, були справи,
Скільки ж клумб я зіпсував.
І люди диву дивувались:
«Хто знову шибки нам зламав?»
- До чого шибки тут та клумби?
Чому ти саме це згадав?
Скажи вже правду собі, ну ж бо,
Що долю сам собі зламав.
- Чому це? Ні, живу я добре,
Маю їжу, маю дім.
Життя моє на казку схоже,
Тепло і ласка є у нім.
- Авжеж… тепло… батьків хіба що,
За ласку взагалі мовчу.
Скажи, невже тобі не важко,
Коли від болю я кричу?
- Сказати чесно – я не чую,
Бо ти – всього моя душа.
Без тебе в світі проісную,
Тож йди від мене, поспішай.
- А як же ти? Невже здаєшся?
Невже дарма лиш кров пролив?
Тепер на волю з пітьми рвешся,
Бо все що мав мов скло розбив?
- Я… шизофренік… ось причина,
І ти і я це добре знаємо.
Завжди разом, і без зупину,
Однаково в житті страждаємо.
- Зберися, ну ж бо, ти - людина.
Не будь лінивцем, рвись у бій…
- Я вже не можу, нема сили,
Життя заснуло, тож відбій.
Ти молода, така ж як я,
Немов вогонь несамовита…
Але не знаєш, що в боях,
Переможець – завжди вбивця.
Ти сліпо віриш в Божу силу,
В кохання поміж двох сердець.
Та я… у все це втратив віру.
Хто я тепер? Напевно мрець…
- Ти ще живий, і я з тобою.
Ти молодий, такий як я.
Із серцем сповненим любов’ю,
Ти ще пройдешся по гаях.
Почуєш соловейка спів,
Та ляжеш на суху землицю.
Це важить більше тисяч слів,
Дорожче, ніж в руках синиця.
Забудь минуле, живи справжнім,
Хоч як безтямно не кохав…
- А де ж бо сон подівся наший?
Я дні чотири вже не спав.
- Нічого, все вернеться з часом:
Погляд, посмішка і сни.
А ми з тобою завжди разом,
І в дощ, і під теплом весни.
- Одне в нас тіло, один розум,
Одні слова, одне в нас серце…
- Одна любов, і ноги босі,
І сприйняття окремих терцій.
Можливо, всі твої турботи,
З часом линуть в небуття…
- Під світлом сонця, чи в негоді…
Все це покаже нам життя.