Досить жаргону…
- 02.10.12, 23:55
Іноді дивуюсь мові:
Яка її краса мінлива!
То в ній полонянки доля,
То вільний вітер, степ і нива.
То світ зорі у темній ночі,
То срібло місяця між хмар,
То закохані, мрійливі очі,
То звуки зачарованих гітар.
А що зробила молодь з нею?
Жаргоном закувала у кайдани!
Понівечила ту лілею,
Що ледве розцвіла між нами.
І ось наприклад: «Чуєш пацик?!
Пішли курнем за уголок.
Мене всі називають Васьой,
А батя в мене мусорок.
Тусить до нас пийдуть подруги,
І ми начнем їх розвлєкать.
Бухать наверно ми не будем,
І їх не будем заставлять.
Ну а потім хо з Наташкой,
По всьом Кривбасу погулять.
Сігарєти постріляєм,
А на мєнтів нам наплювать.
Потом на утро опять в школу.
Як там достали вже усі!
Дєвки кажуть шо я сволочь,
Хотя самі у всьой красі.
А в дєтстві блін була мєчта:
Поїхать свєтом мандрувать.
Прожить отак усі літа,
І разних дєвок цілувать»
Досить… вже ріжуть слух всіці слова,
Весь цей жаргон і суржик… досить.
Хай навіть мова в нас нова,
Її жаргон як поле косить.
Що буде з нею через роки,
Якщо її не бережемо?
Вона загине…ну а поки
Ми їй дихнути не даємо.
Забули тих відважних предків,
Що волю здобували кров’ю.
Навіть, серед ворожих осередків
Вони любили солов'їну мову.
Любіть і ви її як море в літній день,
Незайману і чисту,співучу і веселу.
Як сонце любить річка, листочок, дуб і клен....
Любіть її одну і у містах і в селах.
Коментарі
SOKILDNISТЕR+
13.10.12, 00:15
Гість: savich_
23.10.12, 00:36
WladiSlavik
33.10.12, 00:40Відповідь на 1 від SOKILDNISТЕR+
Східняк
43.10.12, 02:24Відповідь на 3 від WladiSlavik
Я - УКРАИНЕЦ
В. Шовкошитний
Я — украинец до седьмых колен,
Прапрадед мой шелками шит на Сечи
И ни чужбина, ни турецкий плен
Его казацкой не лишили речи.
Мне этот клад передавал отец
И мама с молоком передавала,
И пил я нежность из родных сердец,
А их любовь стихом во мне звучала.
Но закружило — на моей щеке
И на душе тропу торили годы,
Я стих на украинском языке
Уж не пою, и не в угоду моде.
Порастерял, как воду из горсти,
Тот клад, что сохранил в неволе прадед, —
Не знаю языка, сказать по правде,
Простите, сыновья, и дочь, прости.
Прости мене, пра... прадіде — козаче,
Прости мене, мій споконвічний краю,
За те, що на чужинській мові плачу,
Об тім, що мови рідної не знаю.
Східняк
53.10.12, 02:26Відповідь на 4 від Східняк
Володимир Шовкошитний народився 16 липня 1956 року в селі Світанок, неподалік тисячолітнього міста Переяслав-Хмельницького. За освітою — технік-геофізик, інженер-атомник. Працював геологом в кавказьких горах і в далекосхідній тайзі, робітником та інженером на Чорнобильській атомній станції. Під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС очолював групу ліквідації в хімічному цеху, працюючи на найскладніших ділянках четвертого та третього блоків станції.
З вересня 1987 року професійно займається літературною діяльністю. Пише поезію, прозу, драму, літературну критику, співавтор сценаріїв трьох повнометражних документальних фільмів - "Поріг" (1988), "Просвітлої дороги свічка чорна" (1990) та "Трагедія і надія" (1996). Автор чотирьох збірок поезії, повістей, оповідань, член Спілки письменників Ук
Остап 88
63.10.12, 15:23
Гість: путлер капут
73.10.12, 15:54
талант
гарно пишеш
Слава Україні
Пан нОЧкА
83.10.12, 17:33
Файно.
Francisk02
93.10.12, 20:50
vov4ik126
103.10.12, 22:06