Історія мого народження... Чудеса існують.

Одного літнього ранку звичайна вагітна жінка, потрапила у звичайний пологовий дім, бо вже наближався ЧАС Х. Нічого особливо у цьому хлопчику не було, окрім його ваги, котра була трошки більша, від звичайної у дітей при народженні. Цю ж сильну духом жінку важко було налякати будь-якими цифрами, адже у цій справі вона вже давно була досвідченим *користувачем*. Під кінець вечора, коли вже нормальні люди або спали, або робили собі подібних, ця жінка мучилася у агонії. Лікарі були під боком, тож переживати не було за що, в принципі.
Коли моя група в університеті погано працювала на парах, або не робила домашнє завдання, нам викладачка повторювала * Я хочу, щоб вас лікували у майбутньому лікарі, які вчилися так само, як ви зараз*. Вона в ці моменти ніби зазирала у минуле. 
Акушерка, яка нещодавно тільки прийшла на роботу, теж була в тій палаті і відчувала на собі всю напругу ситуації. Після кількагодинного крику жінки було зрозуміло, що скоро процес повинен закінчуватися. З*явилася голівка дитини, але широкі плечі не дозволяли дитині вивільнитися. Потрібно було потягнути маля та допомогти йому. Тоді акушерка вирішила взяти на себе цю відповідальність. Вона охопила голову дитини і потягнула. За кілька секунд дитина була у нашому світі. Всі з полегшенням здихнули, окрім самого немовляти. Воно не рухалося. Так, дихало, але не рухалося. Тоді спробували перевірити, чи присутні будь-які інші рефлекси. Всі були відсутні. За кілька днів жінці повідомили, що у маляти буде, швидше за все ДЦП і воно ніколи не зможе ходити і нормально мислити. Це був шок для жінки, як і був би він для будь-кого іншого.
Мати з дитиною вже пробули в пологовому будинку тиждень, хоча, зазвичай, тримають дні 2-3. На 7 день дитину принесли матері, яка з любов*ю взяла своє маля на руки та почала гладити. Жінка гладила кожен клаптик дитини, котра лежала нерухомо та харчувалася через трубку. Взявши дитину за руку, мати відчула, ніби щось схопило її за палець. Від здивування мати скрикнула та підскочила. Відразу з*явилася лікар у палаті, яка почула неприродній зойк. Жінка у переполосі пояснила, що дитина схопила її за палець, що у неї з*явився рефлекс! Після розповіді про те, що трапилося, лікар лише з співчуттям глянула на жінку, розуміючи, що у неї розпач і відчайдушість, а в такому стані можна повірити у будь-що.
Так за 10 хв лікар увірвалася в палату з криками *Так! Він тримав мене за палець! У нього з*являються рефлекси!*
За 2 тижні дитина вже почала харчуватися маминим смачним молоком, а за 8 місяців вже бігала по хаті, що не могло не тішити батьків.

Тепер розкажіть мені, яке у вас складне життя і як вас все задовбало.