И кто вам доктор?)
- 18.02.21, 17:14
В связи с тем, что, как сообщает украинское издание Gazeta.ua, «янтарные браконьеры» нашли под Рокитным на Житомирщине сокровище, по мнению историков и археологов, являющееся частью легендарного сокровища, так называемого «золота Полуботка», многие известные личности и даже целые страны сделали немедленное заявление на право собственности сокровищем.
Однако история с этим кладом разрешилась очень быстро.
По сообщению главы районной администрации Евгения Корниенко, всё содержимое найденного сокровища, по оценкам специалистов с учётом инфляции составляющее более 140 млн грн, было незамедлительно передано в государственное казначейство Украины для дальнейшего представления 217 найденных векселей Банку Англии, чтобы один из старейших банков Европы произвёл окончательный расчёт с государством Украина.
Но даже самые сильные сомнения директора исторического музея Житомира Степана Вихринского в том, имеет ли находка отношение к легендарному «золоту Полуботка», оказались развеянными в один миг, когда к нему обратились специалисты Международного валютного фонда за уточнениями.
После получения комментариев о произошедшем от Вихринского, сотрудники МВФ связались с правительством Украины с тем, чтобы сообщить украинским государственным руководителям неожиданное известие.
Дело в том, что «золото Полуботка», считавшееся в Украине легендарным – не просто реальный исторический факт, но и было обнаружено в 1991 году в одной прежних резиденций Полуботка на южном побережье Франции, неподалёку от Марселя. Но в связи с тем, что в том году как раз происходили события, принесшие впоследствии независимость Украине, находка была старательно засекречена, но не забыта. Сумма, в которую оценивается на данный момент найденное в Европе сокровище превышает 400 млрд долларов. Долгое время эти средства находились на балансе Международного валютного фонда.
И теперь, в такой нелёгкий для Украины период, понимая, что найденная житомирскими янтарными старателями часть сокровища неминуемо рано или поздно приведёт к его основной части, МВФ принял решение вернуть все увезённые Полуботком средства обратно, его истинному владельцу – украинскому народу.
Однако, основой политики МВФ является выдача денег на определённых условиях, и этот необычайный случай не стал исключением. Главой МВФ Кристин Лагард был выдвинут ряд требований к правительству Украины. Главным из них является: всё полученное богатство должно быть поровну разделено между всеми без исключения живущими сейчас гражданами страны. При приблизительном подсчёте, рассчитывая нынешнее население Украины приблизительно в 40 млн граждан, на каждого человека придётся около десяти тысяч долларов по нынешнему курсу (10.000$).
В результате долгих переговоров, Кристин Лагард настояла на возврате Украине её национального достояния, если Верховная Рада, новое правительство и Президент Украины в течение недели дадут международной организации свои поручительства о выполнении требований, предъявленных Международным валютным фондом.
Ми мовчимо, як зломлені трамваї,
По котрих так давно не плинув струм.
Ми мовчимо, коли когось вбивають,
Хоч наших це дітей кладуть до трун.
Ми мовчимо, коли земля втікає
З-під наших ніг, бо хтось ту землю вкрав.
Ми мовчимо, лють топлячи в стакані,
Бо вже давно позбулися всіх прав.
Ми мовчимо, бо нам кидають гречку,
Жерем її, хоч в горлі вже стоїть.
Ми мовчимо, коли сокира в плечах,
Не розібравшись, хто - чужі, свої?
Ми мовчимо, коли рубають сосни,
Якіі і нам давали в спеку тінь.
Ми мовчимо, як нам ламають кості
Не в битвах за життя, а ради втіх.
Ми мовчимо, коли дають нам крихти
Зі столу, де навалена ікра.
Ми мовчимо, щоб не збудити лихо,
Яке у шию гнати вже пора.
Ми мовчимо, коли волають в небо
Посивілі від горя матері,
Синам яких наказували: "треба
Коритися наказові згори!" -
Тому й горів той син в котлі пекельнім,
Його кісток ще досі не знайшли...
А, може, час настав лупати скелю,
Розтявши всі "гордієві вузли"???
Наталія Крісман
(Київ, північ 24 серпня 2018 року, в колі друзів...)
“Я – батько трьох дітей. Моєму синові 8 років, двом донькам – 7 і 4 роки. Моя дружина вже 15 років працює вчителем молодших класів.
За ці роки я вислухав незлічену кількість вчительських історій. Це змусило мене усвідомити деякі речі. Цим я хотів би поділитися з іншими батьками.
Ми завдаємо величезної шкоди нашим дітям. Ми виховуємо покоління людей, які не зможуть досягти успіху в сучасному світі. Ми вчимо їх бути егоцентричними і здаватися, часто навіть не спробувавши щось зробити.
У цій статті я хочу розповісти вам про уроки, які я отримав, поспілкувавшись з великою кількістю вчителів.
Ви не найкращі друзі своєї дитини, ви – її батьки.Ваше завдання: прищеплювати хороші моделі поведінки і стежити за дотриманням правил. Багато батьків думають, що вони в першу чергу кращі друзі дитини, а вже потім батьки.
Це помилка. Найкращий друг – це людина, яка підтримує вас в хороших і поганих ситуаціях, але друг не може закликати вас до відповідальності за свої дії або до дисципліни. Як раз для цього у нас є батьки.
Усвідомлена безпорадність дітей – це ваша вина.Є один явний недолік, який наше покоління батьків прищепило своїм дітям – це усвідомлена безпорадність.
Суть проблеми в тому, що діти знають, що якщо сказати: “Я не можу це зробити”, їх батько (мати) закінчить завдання замість них. Таким чином, ми виховуємо дітей, які опускають руки після першої ж спроби, або навіть не пробують щось зробити самостійно.
Поразка – це частина дорослішання. Діти повинні навчитися зазнавати невдачі, а потім збиратися, приводити себе в порядок і пробувати знову.
Вони повинні знати, як слідувати інструкціям, але вони також повинні знати, що робити, якщо немає інструкцій, а існує тільки поставлена завдання.
Покажіть своїм дітям, що потрібно зробити (або дайте їм інструкції), а потім відступіть і дозвольте їм спробувати себе. Звичайно, вони будуть робити це гірше, ніж ви, але це частина дорослішання. Дайте їм шанс вдосконалюватися, інакше вони ніколи нічому не навчаться.
Найбільше вчителів засмучує дитина, яка навіть не намагається виконати завдання. Але вони бачать таке кожен день, тому що занадто багато батьків виконують всі важкі завдання замість своїх дітей. В результаті їх діти не можуть, не готові, або просто не хочуть самостійно вирішувати проблеми.
Батьки, ви повинні відстоювати своїх дітей, але також повинні підтримувати вчителів своєї дитини.Багато батьків вважають, що повинні захищати своїх дітей. Це абсолютно вірно. Але пам’ятайте, що ви також повинні підтримувати вчителя. Підтримувати вчителів означає слухати їх і враховувати те, що вони говорять про вашу дитину, тому що, вірте чи ні, ваша дитина може вести себе по-різному у вашій присутності та в навчальному закладі.
Багато батьків також, здається, забувають той факт, що викладачі є професіоналами. Ми всі ходили в школу, але це не означає, що ми фахівці в галузі викладання. Коли ви сперечаєтеся з учителем у присутності своєї дитини, ви говорите дитині, що вчитель не авторитет.
Коли вчитель щось вам розповідає, не запитуйте дитину чи це правда. Вам може здатися, що ви залучаєте чадо в дискусію, але насправді ви ставите під сумнів слова вчителя.
Подивіться на це з боку педагога. Ви, по суті, сказали, що не вірите в те, що сказав учитель, поки це не підтвердить ваш дитина.
Шановні батьки, вчитель не може виховувати вашу дитину!Багато батьків плекають ілюзію, що вчителі в школі можуть навчити їх дітей усього необхідного для дорослого життя. Але саме ми, батьки, відповідальні за правильне виховання людей. Це не функція шкіл.
Багато батьків кажуть: «Нехай вчитель навчить цього мою дитину». Ну, давайте порахуємо. Вчитель вашої дитини проводить з нею приблизно 7 годин в день, 5 днів на тиждень, приблизно 30 тижнів на рік. Цього часу мало, щоб навчити її правилам поведінки і ще подати навчальну програму!
Саме батьки повинні показувати приклад і викладати своїм дітям важливі життєві уроки. Вчителі можуть доповнювати вас, але саме вас будуть наслідувати ваші діти. Станьте добрим прикладом для наслідування!”
А що ви думаєте з цього приводу?
(с)