Чувства "ботана-очкарика"

  • 14.01.21, 23:35
Хочу рассказать тут не о педагогической деятельности Макаренка, а о его умении любить.

Коли Макаренку було 17 років, він закохався. Але батьки заборонили одружуватись. Тоді він в запалі вирішив, що «ніколи не одружиться і не буде прагнути мати дітей». Але тоді мало хто надав серйозної ваги цим словам, як і ніхто не нагадав йому народної мудрості: «Бог карає норовливих виконанням їхніх бажань»

Закохувався він після того багато разів. І кохав кожен раз - дуже емоційно і самовіддано... 
I ось життя дарує щось більше і важливіше, значиміше. Йому булло 39, ій - 34. Антон Семенович покохав цю жінку глибоко і пристрасно. Так можна кохати тільки раз. Галина Стахіївна Рогаль-Левицька народилася 1892 р. у Кам'янець-Подільському. Своїм друзям вона розповідала, що Макаренко «ревновал меня... самым животным образом, хотя он меня любил больше всех и никого так высоко не ценил, как меня»
Антон писал ей:
«...Я думаю о том, как по неожиданному, какому-то новому закону в моей жизни случились две огромные вещи: я полюбил вас и я потерял колонию Горького, об этих двух вещах я думаю очень много. И мне хочется, чтобы моя жизнь продолжала вертеться вокруг новой таинственной оси, как она вертится вот уже второй год. Ничего подобного в моей жизни никогда не было.  Я привык стоять на твердой позиции; человека, знающего себе цену, и цену своему делу, и цену каждой шавке, которая на это дело лает... Мне казалось, что во мне заключена самая веселая, самая умная, самая общественно ценная философия настоящего человека. Сколько годов создавалась эта моя история? Я уже успел приблизиться к старости, я был глубоко убежден, что нашёл самую совершенную форму внутренней свободы, внутренней силы, силы при этом совершенно неуязвимой... А вот пришел 27 год, и в какие-нибудь две недели всё полетело. Ты научила меня плакать...».
 Він ледь не щодня писав їй довжелезні листи, у мороз, хуртовину чи сльоту за кілька кілометрів носив їх, щоб відправити якнайшвидше «До запитання». Навіть неясно, як він знаходив час для керівництва колонією у ці щасливі і тривожні для нього роки. Кохання так його захопило, що 1 березня 1928 р. він у листі до неї назвав педагогіку «шарлатанством».  Антон Семенович пише їй: «Сейчас 11 часов. Я прогнал последнего охотника использовать мои педагогические таланты, и одинокий вступаю в храм моей тайны. В храме жертвенник, на котором я хочу распластать весь мир. ... Может быть, для этого нужно говорить и говорить, а может быть, забиться в угол и молчать, а может быть, просто жить. Но что я непременно обязан делать - это благодарить Вас за то, что Вы живете на свете, и за то, что Вы не прошли мимо случайности — меня. За то, что Вы украсили мою жизнь смятением и величием, покорностью и взлетом. 
...Я стою перед созданным мною в семилетием напряжении моим миром, как перед ненужной игрушкой. Здесь столько своего, что нет сил отбросить ее, но она вдруг сломана, и для меня не нужно уже ее поправить. Сегодня я не узнаю себя в колонии. У меня нет простоты и искренности рабочего движения — я хожу посреди ребят со своей тайной, и я понимаю, что она дороже для меня, чем они, чем все то, что я строил в течение семи лет. Я как гость в колонии. Я всегда был реалистом. И сейчас я трезво сознаю, что мой колонийский период нужно окончить, потому что я выкован кем-то наново. Мне нужно перестроить свою жизнь так, чтобы я не чувствовал себя изменником самому себе...». 
"Я серьезно хочу просить Вас зарегистрировать наш брак, но...  Я не хочу обыкновенной семьи, я хочу, чтобы мы с Вами были только нашей тайной, я хочу купаться в той нашей симфонии, но без зрителей и друзей"
...Сорокарічний Антон Макаренко не впізнавав себе: вперше в житті поцілував листа від жінки; 24 жовтня 1928 р. зізнався: «я б любив дитину від тебе, моє Сонечко».

Они так и жили в гражданском браке. А детей не было, потому что она болела.
За день до смерти он пишет письмо Ольге Ракович, которую любил до встречи с Галиной:
"В моей теперешней жизни никакого счастья нет. Но я уже не хочу счастья давно и отношусь к счастью принципиально отрицательно. Я очень много работаю, много борюсь и часто лезу на рожон, у меня много врагов, а друзья... друзья готовы выпить со мной рюмку водки и посудачить. Поэтому я всегда ощущаю себя на какой-то боевой позиции и готов к драке, но это уже больше привычка, чем стремление. В руках у меня нет такого дела, которое я готов защищать до последней капли крови. Пишу. Сейчас развел повесть о любви - длинную повесть, в которой хочется сказать многое и многое вспомнить, поэтому сейчас я еще чаще вспоминаю о Вас. В моей жизни Вы - самое глубокое и самое чистое воспоминание. Отвечайте, очень прошу... очень...» (28 марта 1939 года).

Думаю, более чёрствый человек, чем Макаренко, не смог бы достичь таких результатов в воспитании детей- беспризорников. Ведь сколько искалеченных душ он отогрел!
А вы что скажете?

17%, 1 голос

33%, 2 голоса

33%, 2 голоса

17%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Колдун или Cherchez la femme

Женщина - вдохновительница и мучительница, 
кроткая и стервозная, умная и с придурью...
Что же творит она с собой и с мужчиною?
Лох, подкаблучник иль гордый пацан,
Мудрый трудяга, иль умник диванный, 
страстный любовник, многодетный отец,
Или совсем одинокий глупец -
Кто будет рожден и воспитан ЕЮ- 
Женщиной-матерью, Дульсинеей иль Евой?
В одиночку иль в паре с НИМ - 
Лузером или очень крутым.
Но таким родным... 
(экспромт)




Вспомнился Асадов:

В горах, на скале, о беспутствах
мечтая,
Сидела Измена худая и злая.
А рядом под вишней сидела Любовь,
Рассветное золото в косы вплетая.

С утра, собирая плоды и коренья,
Они отдыхали у горных озер.
И вечно вели нескончаемый спор –
С улыбкой одна, а другая с
презреньем.

Одна говорила: - На свете нужны
Верность, порядочность и чистота.
Мы светлыми, добрыми быть должны:
В этом и - красота!

Другая кричала: - Пустые мечты!
Да кто тебе скажет за это спасибо?
Тут, право, от смеха порвут животы
Даже безмозглые рыбы!

Жить надо умело, хитро и с умом,
Где – быть беззащитной, где –
лезть напролом,
А радость увидела – рви, не зевай!
Бери! Разберемся потом!

- А я не согласна бессовестно
жить.
Попробуй быть честной и честно
любить!
- Быть честной? Зеленая дичь!
Чепуха!
Да есть ли что выше, чем радость
греха?!

Однажды такой они подняли крик,
Что в гневе проснулся косматый
старик,
Великий Колдун, раздражительный
дед,
Проспавший в пещере три тысячи
лет.

И рявкнул старик: - Это что за
война?!
Я вам покажу, как будить Колдуна!
Так вот, чтобы кончить все ваши
раздоры,
Я сплавлю вас вместе на все
времена!

Схватил он Любовь колдовскою
рукой,
Схватил он Измену рукою другой
И бросил в кувшин их, зеленый, как
море,
А следом туда же – и радость, и
горе,
И верность, и злость, доброту, и
дурман,
И чистую правду, и подлый обман.

Едва он поставил кувшин на костер,
Дым взвился над лесом, как черный
шатер, -
Все выше и выше, до горных вершин.
Старик с любопытством глядит на
кувшин:
Когда переплавится все,
перемучится,
Какая же там чертовщина получится?

Кувшин остывает. Опыт готов.
По дну пробежала трещина,
Затем он распался на сотню кусков,
И... появилась женщина...

Мужчины - педагоги (дополнено)

Реально ли в нашем мире сделать так, чтобы в школе преимущественно работали мужчины?
Ведь большинство великих педагогов - мужчины. Корчак, Макаренко, Сухомлинский.

Зависит ли отсутствие мужчин в школе только от зарплаты?
Что сделать, чтобы коренным образом изменить систему образования, которая сейчас просто трещит по швам?

Взять, к примеру, учебники. Проводят заказные опросы среди небольшого количества учителей, и печатают новые почти каждый год. В результате, если и проскочит хороший учебник, то он долго не задержится. Либо его на всех не хватит. Поэтому - постоянные мучения из-за слишком сложных учебников, либо не совпадения страниц в учебниках учителя и каждого из учеников.

Макаренко три десятка лет работал с детьми. Достиг реальных результатов... 
Но когда он стал чиновником от образования, то ...
Цитирую:
"Проте нова керівна посада не принесла очікуваної радості від новизни роботи. Усвідомлення того, що ... стоси постанов, наказів, розпоряджень, листів та інших реляцій не дають можливості не те що відвідати родину на дачі в Дубечні, а навіть сходити в театр, який він так любив, не поліпшували настрою й не додавали душевної рівноваги. Його нормою стали 20 склянок густого, мов дьоготь, чаю й 120 цигарок на день. Він дедалі частіше відчував у своїй чекістський голові ненависний шум прибою й лякався ночі. Він повільно божеволів від чиновницького оточення, від усіх цих Оратовських, Брейслерів, Крауклісів, Пінкусів... «Я зробився бюрократом, - писав він своєму другові через якийсь час після отримання волошкових чекістських петлиць. - і з кожною годиною сповнююся дедалі більшою ненавистю до цієї спеціальності». Накочувалася хвиля репресій: заарештовано начальника відділу трудколоній «троцькіста» Ахматова, відбулися спішні кадрові заміни серед заступників наркома. «На гачку» опинився й наш герой. На нього написали донос, і вже було зазначено:«.. .Макаренка усунемо. Я анітрохи йому не вірю. Це ворог». Лише високе заступництво Вс. Балицького знову врятувало його від жорен Великого терору. Але Макаренко зламався... Він написав рапорт про звільнення; мотив був такий: «31 рік я завжди працював безпосередньо з дітьми, я не маю жодного досвіду роботи в адміністративному апараті,  користь, яку приношу . тут, абсолютно нікчемна. Після видання моєї книжки «Педагогічна поема» на мене лягло багато літературних зобов’язань, які я не в змозі виконати, перебуваючи на службі... Тому прошу вас клопотатися перед Наркомом про якнайшвидше звільнення мене з посади помнач ОТК».


Сейчас нет "Большого террора"
Но в остальном система образования, даже после нескольких реформирований, коренным образом в лучшую сторону не изменилась. Более того, она стала хуже, чем была даже 20 лет назад.
Учителя обучали и обучают детей -  не благодаря системе, а, скорее, вопреки.
За сто лет, конечно, многое изменилось.
Кроме бюрократической системы. 
Она только окрепла.


Конечно, большинство моих вопросов - риторические и не совсем серьёзные)
Но почитать ваши мнения было небезынтересно. 
Спасибо всем)

Человечище

  • 27.12.18, 09:16
Осталось Петровича научить инетной возне и читать откровенные рассказы о жизни в Крыму. 
Допплер - вечно живой!

Даёшь "очеловечевание" бездушных аватарок, покрытых плесенью!

Кто крайний за долларами?)

  • 29.08.18, 21:40

В связи с тем, что, как сообщает украинское издание Gazeta.ua, «янтарные браконьеры» нашли под Рокитным на Житомирщине сокровище, по мнению историков и археологов, являющееся частью легендарного сокровища, так называемого «золота Полуботка», многие известные личности и даже целые страны сделали немедленное заявление на право собственности сокровищем.

Однако история с этим кладом разрешилась очень быстро.

По сообщению главы районной администрации Евгения Корниенко, всё содержимое найденного сокровища, по оценкам специалистов с учётом инфляции составляющее более 140 млн грн, было незамедлительно передано в государственное казначейство Украины для дальнейшего представления 217 найденных векселей Банку Англии, чтобы один из старейших банков Европы произвёл окончательный расчёт с государством Украина.

Но даже самые сильные сомнения директора исторического музея Житомира Степана Вихринского в том, имеет ли находка отношение к легендарному «золоту Полуботка», оказались развеянными в один миг, когда к нему обратились специалисты Международного валютного фонда за уточнениями.

После получения комментариев о произошедшем от Вихринского, сотрудники МВФ связались с правительством Украины с тем, чтобы сообщить украинским государственным руководителям неожиданное известие.
Дело в том, что «золото Полуботка», считавшееся в Украине легендарным – не просто реальный исторический факт, но и было обнаружено в 1991 году в одной прежних резиденций Полуботка на южном побережье Франции, неподалёку от Марселя. Но в связи с тем, что в том году как раз происходили события, принесшие впоследствии независимость Украине, находка была старательно засекречена, но не забыта. Сумма, в которую оценивается на данный момент найденное в Европе сокровище превышает 400 млрд долларов. Долгое время эти средства находились на балансе Международного валютного фонда.

И теперь, в такой нелёгкий для Украины период, понимая, что найденная житомирскими янтарными старателями часть сокровища неминуемо рано или поздно приведёт к его основной части, МВФ принял решение вернуть все увезённые Полуботком средства обратно, его истинному владельцу – украинскому народу.

Однако, основой политики МВФ является выдача денег на определённых условиях, и этот необычайный случай не стал исключением. Главой МВФ Кристин Лагард был выдвинут ряд требований к правительству Украины. Главным из них является: всё полученное богатство должно быть поровну разделено между всеми без исключения живущими сейчас гражданами страны. При приблизительном подсчёте, рассчитывая нынешнее население Украины приблизительно в 40 млн граждан, на каждого человека придётся около десяти тысяч долларов по нынешнему курсу (10.000$).

В результате долгих переговоров, Кристин Лагард настояла на возврате Украине её национального достояния, если Верховная Рада, новое правительство и Президент Украины в течение недели дадут международной организации свои поручительства о выполнении требований, предъявленных Международным валютным фондом.

Ми мовчимо

  • 27.08.18, 21:40


Ми мовчимо, як зломлені трамваї,
По котрих так давно не плинув струм.
Ми мовчимо, коли когось вбивають,
Хоч наших це дітей кладуть до трун.

Ми мовчимо, коли земля втікає
З-під наших ніг, бо хтось ту землю вкрав.
Ми мовчимо, лють топлячи в стакані,
Бо вже давно позбулися всіх прав.

Ми мовчимо, бо нам кидають гречку,
Жерем її, хоч в горлі вже стоїть.
Ми мовчимо, коли сокира в плечах,
Не розібравшись, хто - чужі, свої?

Ми мовчимо, коли рубають сосни,
Якіі і нам давали в спеку тінь.
Ми мовчимо, як нам ламають кості
Не в битвах за життя, а ради втіх.

Ми мовчимо, коли дають нам крихти
Зі столу, де навалена ікра.
Ми мовчимо, щоб не збудити лихо,
Яке у шию гнати вже пора.

Ми мовчимо, коли волають в небо
Посивілі від горя матері,
Синам яких наказували: "треба
Коритися наказові згори!" -

Тому й горів той син в котлі пекельнім,
Його кісток ще досі не знайшли...
А, може, час настав лупати скелю,
Розтявши всі "гордієві вузли"???


Наталія Крісман
(Київ, північ 24 серпня 2018 року, в колі друзів...)

Гневное от Допплера

  • 24.08.18, 23:28
День независимости. Много гнева.

Независимость для нас с женой вообще не праздник. Как и слово Украина.

Вот кто не был годами в шкуре самой униженной части переселенцев (тех, кто из Крыма), тот ничего не знает про современную Украину и про ее "независимость".

Это такая независимость, как примерно у касты неприкасамемых в Индии.
Попробуйте, а потом уже празднуйте свой праздник войны на крови.

Танки они провезли по КРЕЩАТИКУ, БЛЯ.. сцуки, и еще всякую, блять, технику..

А КОГДА семь (семь!) человек захватили Крым, где там был хоть один танк, хоть один вертолет или хоть один приказ все решить парой выстрелов готовых на все морпехов?

Полномасштабной войны и крови они боялись...А сейчас не война и не кровь?

Никогда не прощу. Никогда.. Ни одному из действующих политиков.

Суки.

Парад они устроили на крови... И пилят бабло на войне...

Батьки і вчителі)

  • 24.08.18, 10:44
Канадський вчений і багатодітний батько Блейр Кінг зробив для себе відкриття, про яке вирішив поділитися з іншими батькам.

“Я – батько трьох дітей. Моєму синові 8 років, двом донькам – 7 і 4 роки. Моя дружина вже 15 років працює вчителем молодших класів.

За ці роки я вислухав незлічену кількість вчительських історій. Це змусило мене усвідомити деякі речі. Цим я хотів би поділитися з іншими батьками.

Ми завдаємо величезної шкоди нашим дітям. Ми виховуємо покоління людей, які не зможуть досягти успіху в сучасному світі. Ми вчимо їх бути егоцентричними і здаватися, часто навіть не спробувавши щось зробити.

У цій статті я хочу розповісти вам про уроки, які я отримав, поспілкувавшись з великою кількістю вчителів.

Ви не найкращі друзі своєї дитини, ви – її батьки.

Ваше завдання: прищеплювати хороші моделі поведінки і стежити за дотриманням правил. Багато батьків думають, що вони в першу чергу кращі друзі дитини, а вже потім батьки.

Це помилка. Найкращий друг – це людина, яка підтримує вас в хороших і поганих ситуаціях, але друг не може закликати вас до відповідальності за свої дії або до дисципліни. Як раз для цього у нас є батьки.

Усвідомлена безпорадність дітей – це ваша вина.

Є один явний недолік, який наше покоління батьків прищепило своїм дітям – це усвідомлена безпорадність.

Суть проблеми в тому, що діти знають, що якщо сказати: “Я не можу це зробити”, їх батько (мати) закінчить завдання замість них. Таким чином, ми виховуємо дітей, які опускають руки після першої ж спроби, або навіть не пробують щось зробити самостійно.

Поразка – це частина дорослішання. Діти повинні навчитися зазнавати невдачі, а потім збиратися, приводити себе в порядок і пробувати знову.

Вони повинні знати, як слідувати інструкціям, але вони також повинні знати, що робити, якщо немає інструкцій, а існує тільки поставлена завдання.

Покажіть своїм дітям, що потрібно зробити (або дайте їм інструкції), а потім відступіть і дозвольте їм спробувати себе. Звичайно, вони будуть робити це гірше, ніж ви, але це частина дорослішання. Дайте їм шанс вдосконалюватися, інакше вони ніколи нічому не навчаться.

Найбільше вчителів засмучує дитина, яка навіть не намагається виконати завдання. Але вони бачать таке кожен день, тому що занадто багато батьків виконують всі важкі завдання замість своїх дітей. В результаті їх діти не можуть, не готові, або просто не хочуть самостійно вирішувати проблеми.

Батьки, ви повинні відстоювати своїх дітей, але також повинні підтримувати вчителів своєї дитини.

Багато батьків вважають, що повинні захищати своїх дітей. Це абсолютно вірно. Але пам’ятайте, що ви також повинні підтримувати вчителя. Підтримувати вчителів означає слухати їх і враховувати те, що вони говорять про вашу дитину, тому що, вірте чи ні, ваша дитина може вести себе по-різному у вашій присутності та в навчальному закладі.

Багато батьків також, здається, забувають той факт, що викладачі є професіоналами. Ми всі ходили в школу, але це не означає, що ми фахівці в галузі викладання. Коли ви сперечаєтеся з учителем у присутності своєї дитини, ви говорите дитині, що вчитель не авторитет.

Коли вчитель щось вам розповідає, не запитуйте дитину чи це правда. Вам може здатися, що ви залучаєте чадо в дискусію, але насправді ви ставите під сумнів слова вчителя.

Подивіться на це з боку педагога. Ви, по суті, сказали, що не вірите в те, що сказав учитель, поки це не підтвердить ваш дитина.

Шановні батьки, вчитель не може виховувати вашу дитину!

Багато батьків плекають ілюзію, що вчителі в школі можуть навчити їх дітей усього необхідного для дорослого життя. Але саме ми, батьки, відповідальні за правильне виховання людей. Це не функція шкіл.

Багато батьків кажуть: «Нехай вчитель навчить цього мою дитину». Ну, давайте порахуємо. Вчитель вашої дитини проводить з нею приблизно 7 годин в день, 5 днів на тиждень, приблизно 30 тижнів на рік. Цього часу мало, щоб навчити її правилам поведінки і ще подати навчальну програму!

Саме батьки повинні показувати приклад і викладати своїм дітям важливі життєві уроки. Вчителі можуть доповнювати вас, але саме вас будуть наслідувати ваші діти. Станьте добрим прикладом для наслідування!”

А що ви думаєте з цього приводу?

(с)

жити будемо погано, але - не довго) Помріємо?

  • 26.06.18, 14:04

Афонські старці заявили, що Русь абсолютно точно має шанс на своє відродження після 2021 року з центром в Києві. Стартом буде з’єднання на небі Сатурна і Юпітера в день сонцестояння 21 грудня 2020 року (з точки зору зірок – це грандіозна епохальна подія для всіх нас).

Афонські старці додали, що погано жити українцям залишилося рівно 4 роки. З 2021 по 2033 рік почнеться різке зростання економіки, завдяки чому в межах нашої країни трапиться нове «китайське диво»

Прийде новий президент – реформатор, який буде високого зросту на «Білому коні» (є навіть пророцтво Ванги з цього приводу) і настільки відродить економіку нашої країни, знищить корупцію, проведе реформи, що нас почнуть поважати в Європі і в усьому світі.

А після 2024-2025 року у нас вже будуть шанси стати повноцінним членом Євросоюзу.

2018 рік – почнеться поступове зростання населення країни, можлива важлива пенсійна і медична реформа.

2019 рік – експансія торгових відносин з іншими країнами і альянс з ними.

2020 рік – повернення Україні Криму!

2020 рік – важливий рік для реформ в церкві, це рік можливу незалежність Української церкви від Московського патріархату, також це прихід в політику майбутнього харизматичного лідера – «рятівника України». Після чого, в 2024 році, він стане «Князем» Всієї нашої України – Русі (саме так слід називати нашу країну в майбутньому) і об’єднає її з цивілізованими країнами Європи. (с)

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая