Трудности перевода)

Вот такая история из недавно услышаного/прочитаного может и старая но я лично раньше не слышал

Одружилися Оксана (українка) та Серьожа (Росія), живуть у Росії. На різдвяні свята, Оксана вмовила коханого поїхати до свого села, що в Карпатах, відпочити, показати свої традиції, фольклор. Та цей Серьожа – боїться відходити далеко від хати. Йому ж на родіне казали, що «бандеровцы тебя убьют»! Оксана нервує, каже: от тобі пляшка горілки, пампушки, сало, іди в село, до людей, скажеш Христос народився, і все буде гаразд. Дурні ці твої друзі, що таке тобі розповідали, в нас тут нормальні хлопці, ніхто тебе не чіпатиме, послухаєш як колядують, може й з ними спробуєш! Наледве відправила. Проходить пів години, той Серожа як вривається до хати як навіжений, двері на замок, очі великі, слина з писка, шапку загубив. – Та що ж таке сталося, любий, невже вовки знову до села підійшли? – Да я… к ним…. с открытой душой! Прихожу, бутылку ставлю на стол, ґоворю им, как ты учила. “- Христос нараділся!!!” А они, все хором, как заорут “- Славімо його!!!” А хрен вы меня словите!… (С)