Хіба ж це прав не існує? [Приєднана картинка] Хіба ж це прав не існує на життя, Любові хоча б раз непорочній з’явитись?І в мить твоє життя змінити до забуття! Та в це ж буття так просто не вломитись. Куди ж не глянь повсюди важка тьма, Й не видно в очах твоїх до мене ласки. Хіба, напевно, це життя мого така карма, Та вже я точно на лиця не вдіну маски. Тепер все прозоре, як та вода з джерела, Хитке, немов той маятник на цьому морі. Та я ж таки ту правду твою з чарки пила...

Читати далі...

В пошуках незвіданого Відстань…так далеко. А сніг все замітає твій і так майже непомітній образ, ти йдеш, а краще сказати тікаєш по стежці, а сліди твої замітає метелиця. Їй все одно хто ти, що ти, чи маєш ти значення для когось, найголовніше для неї, зими, заморозити все і всіх. Від маленької частинки клітини до океану. Вона оповила всіх і навіть тебе. Ти попав під її холодні та самотні, як айсберг в океані, чари. - Тобі не холодно? Що ти кажеш ні?...Ні тобі не...

Читати далі...

Вона...Свічки...крик та пляма. Ні не на її яскраво червоній сукні, та не на прекрасному лиці, оповитому тінню тодішньої осінньої ночі. Це пляма на її внутрішньому світі...душі, житті, почутті. Що це? Невже вона спотворена і її вже не повернути, а можливо все це проділки життя, яке кралось потайки. Ні-ні-ні. Це просто несамовитий смуток. Такий спокійний, тихий та помірний, викликаний всього на всього самотністю. Душа її відходить, і нічого, нічого не станеться, якщо метушливий світ цього не...

Читати далі...