Країна злодіїв.

  • 09.01.15, 09:09
Це не склад, а будка для Рекса! 
Новий податок на нерухомість встановлено за однією шкалою і для олігархів, і для безробітних. Утім юристи вже знають шляхи, як не заплатити державі нічого
Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ   

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
Серед подарунків, які поклав під новорічну ялинку українців новий уряд, найбільшу тривогу викликає податок на нерухомість. Закон — попри застереження експертів — таки ухвалено, а норму оподаткування зменшили несуттєво. Відтак кожен із нас, хто володіє житлом, буде змушений поділитися з державою. Чим більше метрів, тим більші відрахування — незважаючи на якість і навіть ринкову ціну цієї самої нерухомості.Тобто за шикарну віллу в Кончі-Заспі й аналогічну за площею розвалюху на Кіровоградщині доведеться платити однаково. А якщо у вас дві квартири чи квартира плюс дача, то останню, можливо, буде вигідніше продати. Втім юристи вже нині знайшли цілком законну можливість... не платити державі нічого. І при цьому активно розвивати тіньовий сектор.Той платить, той не платить...

Ставка за один квадратний метр житлової і — увага (!) — нежитлової нерухомості встановлюється у розмірі, що не перевищує два відсотки мінімальної заробітної плати на рік. Враховуючи, що «мінімалка» в Україні практично увесь рік, до 1 грудня 2015-го, становитиме 1218 гривень на рік, то за один зайвий метр кожен власник житла заплатить 24 гривні 36 копійок.

Не оподатковуватимуться квартири площею до 60 квадратних метрів і будинки — до 120 метрів. Ця норма стала найбільшим компромісом, на який погодився піти уряд Арсенія Яценюка в останні дні старого року. А тепер порахуємо. Площа вашої квартири становить, наприклад, 86 метрів. Мінусуємо ваших законних шістдесят квадратів і отримуємо 26 квадратних метрів, за які треба розрахуватися із державою. Тобто 633,36 гривень, які треба буде віднести до податкової за місцем проживання один раз на рік. Якщо ж ви мешкаєте у сільській хаті, загальна площа якої разом з усіма прибудовами становить, скажімо, 157 квадратних метрів, то ваша фінансова підтримка рідної держави має становити не більше, ніж 901 гривня 32 копійки.

Якщо ж ви маєте кілька об’єктів нерухомості різного типу, то будете змушені платити за всі мінус щонайменше 180 квадратних метрів. Скажімо, у вас є квартира 75 метрів, дача на 110 метрів і старенька хата на Житомирщині, що дісталася у спадок від бабусі, на 45 метрів. Разом у вашому володінні є 230 квадратних метрів нерухомості. Мінус 180, отримуємо 50 метрів, за які треба заплатити. За нинішньою ставкою така розкіш обійдеться вам щорічно у 1218 гривень. Така математика — лише у випадку, якщо загальна площа не перевищує п’ятиразовий розмір установленого державою мінімуму.

Під дію податку не підлягають дитячі будинки сімейного типу, гуртожитки, житлова нерухомість, яка є не придатною для проживання (!), наприклад через аварійний стан. А також житло, яке належить дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, дітям-інвалідам, яких виховують самотні матері. Але не більше одного об’єкта на одну дитину! Всі інші громадяни нашої держави за своє житло мають платити.

Існує низка винятків і у категорії «нежитлова нерухомість». Не платить малий і середній бізнес, який здійснює свою діяльність у так званих МАФах — приміщеннях, що мають статус малих архітектурних форм. Не підлягають під податок будівлі, що розміщені на ринках, — що, в принципі, є цілком очевидним, оскільки їх власники і так платять ринковий збір. Можуть не платити сільськогосподарські товаровиробники, але тільки у випадку, якщо ці будівлі призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Тобто за тік фермер може не платити, а ось за власний магазин — буде змушений. Ще одна пільгова категорія — громадські організації інвалідів та їхні підприємства. І все! Інший бізнес відтепер матиме ще одну нагоду поспілкуватися із податковим інспектором.

Безробітний, олігархові допоможи!

Вади нового закону очевидні. По-перше, на думку експертів, від нього явно попахує середньовіччям. У ці суворі часі, як ми пам’ятаємо, існували податки на димарі, кількість вікон, довжину фасаду. І саме ці закони подарували нам вузькі кам’яниці, високі стелі, вузькі вікна. Важко сказати, як трансформується ставлення українця до свого житла, якщо закон Яценюка—Яресько не осучаснять. Адже, скажімо, важко зрозуміти логіку законодавця, якщо нерухомість вартістю 50 мільйонів і 10 тисяч доларів оподатковуватимуть за однією шкалою.

Прагнення встановити гнучкішу шкалу, врахувавши ринкову вартість квадратних метрів, а отже, підійти до оподаткування справедливіше, враховуючи соціальні аспекти — попервах була. Але у реформістському запалі від неї відмовилися. Або з причини полегшити роботу податковим структурам на місцях, або з бажання підстригти під один гребінець багатих і бідних. Тобто перекласти головний тягар реформ на незаможних українців. Відтак маємо цілковите порушення соціальної справедливості і, власне кажучи, запевнень самих урядовців — що податки в Україні, як і в цивілізованому світі, насамперед платитимуть забезпечені люди для підтримки своїх бідніших співгромадян.

Навіть побіжного погляду на ці норми закону достатньо, аби зрозуміти: деякі формулювання є надто обтічними і дають змогу славним фіскальним органам трактувати вимоги законодавців, як їм буде вигідно. Скажімо, що можна вважати об’єктами оподаткування у присадибному господарстві? Тільки хату? Чи й клуню? А собачу будку? А якщо собача будка площею сто метрів квадратних і у ній я тримаю свій реманент? Маю право чи ні? А якщо свій тік я використаю для складування товарів до свого магазину — то я підпадаю під пільги чи ні? А якщо п’ятдесят на п’ятдесят — пару мішків зерна і сто п’ятдесят ящиків із пивом — то сільськогосподарське використання нежитлової нерухомості чи порушення закону?

Або, зрештою, хто і за якими критеріями визначатиме «аварійність» житлової площі? Де пролягає ця межа, за якою за неї вже можна не платити?

Податкові органи, як ми бачимо, отримали величезну базу ухвалювати нестандартні рішення. Що, як ми знаємо із власного досвіду, означає небувалий розквіт хабарництва. Бо відсутність чітких правил гри — це найкраще середовище для розвитку тіньових взаємин між громадянином і державою. Уряд Арсенія Яценюка, який на словах виступає за мінімальні контакти між чиновником та громадянином, у цьому законі вирішив зіштовхнути їх чолом.

Ще сумніша ситуація із нежитловою нерухомістю. Податок насамперед мають заплатити виробники. Не посередники, що займають малогабаритний офіс, навіть не логістичні компанії, які, зрештою, можуть перейти на менші склади, підвозячи, як «Тойота», товар «з коліс», — а власники виробничих цехів. Які точно не зможуть зекономити на приміщенні для виробництва. Відтак під загрозою опиняться структури, які великою мірою і створюють вітчизняний ВВП. А вітчизняний бізнес буде змушений переорієнтуватися на імпорт.

Шанс для олігарха — і... голови сільради

Ну і на додаток — закон про податок на нерухомість повністю лежить у руслі пострадянського законодавства. Зокрема, відповідає відомій тезі, що суворість наших законів компенсується необов’язковістю їхнього виконання. Вже сьогодні досвідчені юристи, уважно прочитавши новий закон, знайшли практично бездоганну лазівку, яка дозволить не виконувати суворі вимоги Кабміну. І не платити! Або майже не платити. Натомість загнати наші відносини із державою в остаточну тінь.

Ключем до оптимізації податку є норма, що місцеві ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування. А також визначати пільги для конкретних осіб, виходячи з їхнього майнового стану. Переклавши із юридичної мови на звичайну, сільська рада, розглянувши вашу заяву, може відмінусувати від ваших сукупних 230 квадратних метрів не 180, а всі 230! І, як наслідок, ви будете винні державі рівно нуль гривень. Закон таку можливість передбачає.

«Реалізувати таку схему на практиці буде трохи клопітно, але цілком реально», — стверджує юрист Олег Коннов. Наприклад, у вас квадратні метри зашкалюють кардинально: квартира у Києві площею 200 метрів та заміський особняк 400 метрів. Податок державі у такій ситуації становитиме 10 тисяч 230 гривень. Чимало!

Щоби не платити, можна придбати найубогішу хату в найменшому українському селі. Можна разом із кількома друзями.Чим більше друзів, тим краще. Відтак ваша житлова площа трохи зростає. Скажімо, до 620 метрів. «Але відповідно до п. 266.4.1 Податкового кодексу України будь-яка сільрада своїм рішенням може підняти вам планку граничної норми нерухомості, яка не обкладається податком, — каже Олег Коннов. — Хоч і до тисячі метрів». Після цієї нехитрої маніпуляції ви зі своїми 620 квадратними метрами під оподаткування не потрапляєте взагалі!

Звичайно, на подібні маніпуляції голова сільради піде не задарма. Але, взявши у вас до кишені відповідного конверта, він має усі шанси зберегти обличчя — скажімо, офіційно попросивши у вас тисячу гривень «на розвиток території». І все, прошу зауважити, логічно — і на сто відсотків у межах логіки і чинного законодавства! Село бідне, асфальт дірявий — а тут прийшов спонсор і трохи допоміг. Голова сільради молодець, дбає про територію, ви у виграші, бюджет країни, яким завідує Прем’єр Яценюк, — не отримує очікуваного.

Натомість проста сільська сім’я, якій залишилася простора, хоча й недоглянута хата, сарай і літня кухня, будуть змушені або віддати останнє, або думати, що краще розвалити: сарай чи клуню? Ну або «домовлятися» зі своїм податковим інспектором, аби той «правильно» порахував його квадратні метри.

НЕДОВИКОНАННЯ

«Дірка» на 30 мільярдів

До загального і спеціального фондів держбюджету України за 2014 рік надійшло лише 91,8% від планового показника за цей період. Згідно із повідомленням Державного казначейства, недонадходження в бюджет становлять 36,3 млрд. гривень. Без урахування планових показників розпорядників коштів по власних надходженнях бюджетних установ на початок 2014 року недонадходження становлять 29,1 млрд. гривень.

До загального фонду держбюджету України зібрано 354 млрд. грн., або 94,8% від суми, передбаченої помісячним розписом доходів на січень-грудень, недонадходження — 19,6 млрд. гривень. Державною фіскальною службою України забезпечено збір до загального фонду держбюджету у сумі 315,1 млрд. грн. при
плані 334,8 млрд. грн. (94,1%). У тому числі податковими органами забезпечено збір у сумі 194,8 млрд. грн. при плані 210,7 млрд. грн. (92,4%), митними органами забезпечено надходження у сумі 120,3 млрд. грн. при плані 124,1 млрд. грн. (97%).

До спеціального фонду Держбюджету за січень—грудень 2014 року зібрано 52,9 млрд. грн., або 76% до планових показників (із урахуванням планових показників розпорядників коштів по власних надходженнях бюджетних установ на початок 2014 року у сумі 7,2 млрд. грн.). Недонадходження — 16,7 млрд. гривень.

Веселого Різдва!

  • 07.01.15, 04:52
СВЯТВЕЧІР. ТРАДИЦІЇ ТА ОБРЯДИ.

Святвечір. Традиції та обряди

Куті смачної,
Коляди гучної,
Щасливого Різдва
І на весь Рік добра!

 

Сьогодні Україна і весь православний світ, який живе за Юліанським календарем, матимуть Святвечір, або Багату кутю. Цього дня завершується Пилипівський, або Різдвяний піст. Його останній день називається Святим вечором, або Багатою кутею.

У цей день люди намагаються не їсти до сходу першої зірки. Потім починається святкова вечеря. Із Святвечором пов'язаний обряд приготування першої куті, її називали багатою, оскільки, крім неї готували одинадцять пісних страв, серед яких обов'язково мали бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею та капустою, картопля та узвар. Першою куштують кутю. Потім їдять усе інше, запиваючи узваром.

Кутю традиційно виготовляли з пшеничних або ячмінних зерен (а на півдні України з рису). Перед тим їх вимочували у воді, товкли в ступі, сушили і знову товкли, щоб остаточно звільнити від луски. 

Кутя вважалася основною обрядовою їжею, а тому з нею пов'язано чимало обрядодій. Після її приготування, вийнявши горщик, дивилися: якщо зерна піднялися через вінчик — на добробут, а запали — на лихе передвістя. До звареного збіжжя додавали меду, але пам'ятали відоме прислів'я: «Не передай куті меду». В інших регіонах заправляли товченим маком, волоськими горіхами, гроздинками та іншими смаковитими приправами. Натомість усе це розмішували узваром. 

На особливу увагу заслуговує обряд «Нести кутю на покутю». 
Кутя неодмінно має стояти в новому горщикові у куті протягом усіх празників.

rizdvoНапередодні батько виплітав синові нові вовняні рукавички; зодягши їх, підліток брав горщика і, несучи його, декламував: «Несу кутю на покутю, на зелене сіно, щоб бджоли (або курчата) сіли».

На півдні України, як правило, кутю несла господиня, перед тим наказавши всім присутнім сісти і супроводжувати дію звуками квочки («кво-кво»); коли ж ставила узвар, то просила всіх устати й кудкудакати («кудкудах-кудкудах»). Це для того, щоб гарно неслися кури і виводили курчат. 

Червоний кут, в якому тримають кубельце з кутею та узваром, в народі ще називають «яслами». Власне, кутя з узваром є своєрідним символом смерті Христа, тому при поминках обов'язково готують цю страву і її іще називають «четвертою страшною кутею».

На місці, де мала стояти кутя,— покуті робили кубло з сіна. Власне, в нього і ставили горщик, прикривши хлібом з дрібком солі. По закінченні свят частину сіна віддавали тваринам, а решту тримали для кубел, де мали нестися кури чи висиджуватися курчата. На Слобожанщині з цієї трави готували купелю для немовлят.

Різдвяні страви
А тепер час розпочинати приготування передріздвяних страв. По дорозі на кухню загляньте до ванної кімнати, щоб перевірити, чи не висить там випрана білизна. Безтурботно залишена на мотузку, вона може стати причиною перенесення всіх наших сьогоднішніх проблем на майбутнє.

Кулінарні роботи починайте з риби. Почистивши її, ні за що в світі не викидайте луску! Бо вкладені в гаманці декілька лусочок весь рік притягатимуть гроші. Це, без сумніву, один з найлегших способів розбагатіти. Риб’ячу луску можна використати й іншим способом: покладіть у маленький червоний мішечок і повісьте його над вхідними дверима. І будьте впевнені — кохання не обмине ваш дім! Якщо ж ви маєте на прикметі якусь конкретну персону, то треба такий мішечок повісити над її дверима й зробити все для того, щоб вона була першою, хто помітить мішечок. Інакше всі ваші старання виявляться марними...

Перелік 12 страв, котрі готують на Святвечір, щоб кожен місяць у новому році був щедрим:

1. Кутя.
2. Узвар.
3. Риба смажена.
4. Пісний борщ.
5. Тушкована капуста з грибами.
6. Голубці з рисом та тушкованою морквою і пастернаком.
7. Пшоняна каша з грибною приправою на олії.
8. Салат із буряка и чищеного оселедця.
9. Салат із солоних огірків, кислої капусти та цибулі.
10. Квасолеві млинці.
11. Гостра приправа із товченого часнику, чорного перця, зеленого кропу, томатної пасти та олії.
12. Варена картопля, змащена товченим часником з олією.

Так, на Різдво крутять голубці з пшоном, готують заливну рибу, вінегрет, корейську моркву, салат із квашеної чи свіжої капусти, тушкують капусту з грибами, варять картоплю або кашу, квасолю, ліплять вареники з капустою, грибами, картоплею, вишнею, маком та грушками, готують грибну і рибну юшку, смажать гриби з цибулею.

Настав час накривати на стіл
Передусім кладемо під скатертину трохи соломи, це обіцяє благополуччя та достаток, а дівчата можуть поворожити, витягуючи соломинки (довгі й зелені обіцяють швидке весілля). Скатертина має бути білою. Під стіл бажано покласти який-небудь залізний предмет, щоб кожен міг хвилинку потримати на ньому ноги, тоді вони будуть здоровими й сильними.

В багатьох країнах на святковий стіл ставлять тарілку для самотнього мандрівника або, якщо хочете, для духу предків. Дуже добрий і мудрий звичай!

Стіл обов’язково прикрасьте свічками. Раніше свічки були в цей вечір абсолютно необхідними: кожен із присутніх повинен був мати на стіні свою тінь, інакше протягом наступного року йому загрожувала смерть!

На Святвечір забороняються будь-які сварки й суперечки. Не можна лаяти дітей, а тим більше шльопати або — не дай Боже! — бити їх, інакше протягом року вони завдаватимуть нам проблем з вихованням. Не можна нікому нічого давати в борг: увесь рік нам цього бракуватиме. З ранку прикрашаємо себе найчарівнішою посмішкою і спокійні, доброзичливо налаштовані до всього світу, чекаємо, що доброго принесе нам цей день.

На ялинці обов’язково мають бути яблука: вони забезпечать нам здоров’я і красу; а також горіхи — щастя в коханні та збільшення сімейства.

Святвечір, або багата кутя, – суто родинне свято. Зазвичай його справляли увечері, коли на небосхилі спалахувала перша зірка. Обов’язково, щоб у цей час були вдома всі члени родини. 
Як тільки на небосхилі з’являється перша вечірня зірка, всією родиною сідали за, як казали, багатий стіл. Він дійсно був багатим – з дванадцяти різноманітних страв, а звідси й назва «Багата кутя» чи «багатий свят-вечір».

Першим займав місце господар, а за ним інші члени родини. Під час святкової вечері намагалися не виходити з-за столу, розмовляли тихцем. Глава сімейства пропонував пом’янути покійників і запросити їх до свят-вечора. Слідом за господарем виголошували молитву всі присутні.

Рецепти куті:
У кожної господині є свій рецепт куті, а ми запропонуємо вам класичний рецепт.

Кутя звичайна
У куті зерно означає силу та здоров'я, мак — багатство і добробут, горіх — дружбу і любов у родині.

Що потрібно?
1 склянка пшениці 
півсклянки маку 
півсклянки волоських горіхів 
півсклянки родзинок 
10 шт. кураги 
мед (за смаком)

Готуємо:
Пшеницю помити, замочити на кілька годин. Потім варити на середньому вогні до готовності. Мак промити, запарити (залити на 20–30 хв. окропом) і перетерти в молоко у макітрі. У сьогоденні макітр немає, то використовують м'ясорубку – перемелюють мак 2–3 рази (результат не можна рівняти з меленим у макітрі маком, краще використовувати кавомолку). Горіхи подробити і присмажити до золотавого кольору. До вареної пшениці додати подрібнені горіхи, курагу й родзинки. Покласти перетертий із цукром мак. 
Усе перемішати, додати мед.

Узвар
Що потрібно?
50 г груш. 
50 г яблук. 
30 г родзинок. 
100 г меду. 
1 л води.
Готуємо:
Узвар – це приємний прохолоджуючий напій з сухих фруктів і ягід. Назва походить від дієслова "заварити", оскільки фрукти тільки доводяться до кипіння. 
Сухофрукти ретельно промити і покласти в киплячу воду, варити 15 хвилин, заправити медом, довести до кипіння і дати настоятися в холодному місці. 


Після вечері господиня має зібрати всі ложки, зв’язати їх і залишити на ніч немитими. Завдяки цьому сім’я завжди буде разом. Тепер уже можна гасити свічки й... уважно спостерігати за димом. Якщо він прямує в бік вікна, це провіщає народження, вгору — весілля, до дверей — неприємності.

Після вечері діти мали віднести обрядову їжу своїм хрещеним та бабам-пупорізкам. Щоправда на Херсонщині робили це перед вечерею. Матері клали на тарілку книш чи калачі, іноді цукерки, і діти, зайшовши до хати, казали: «Добрий вечір! Мама і тато прислали вам хліб, сіль і вечерю…».

Хрещені (навістити їх було за священний обов'язок) забирали принесену вечерю і взамін давали свою; натомість дітей ощедрували горіхами, цукерками чи грішми. Якщо хтось за вечерею необавом чхнув, що вважалося доброю прикметою, то господар символічно «дарував» шмат землі чи якусь тварину, а коли вдавився, то це віщувало сумну вістку. Після всього господиня мила посуд, а воду зливала в карафку, щоб нею напровесні скропити молодий приплід, переважно курчат чи качат, яких уперше випускали на двір.

Існує на Святвечір і погодне повір’я: якщо на багату кутю іній або сніг – то літо буде дощовим.
На багату кутю зоряне небо — кури добре нестимуться і вродить горох.
Місячна ніч — врожай на баштани.
Ожеледь на деревах — вродять горіхи й садовина.
Сніг іде — врожай на яблука.
Іній або сніг — на мокре літо і дорід зернових.
Дивляться після вечері у вікно: якщо чисте й зоряне небо, то буде сухе й урожайне літо, і навпаки.
З кубельця витягували сінину; якщо довга, то рік буде врожайним, а коротка — на недорід.
Повечерявши, зв'язували ложки житнім перевеслом, щоб «не губилися в череді корови».

На Сочельник вечерком девушки гадали.

  • 07.01.15, 04:40
ГАДАНИЯ НА РОЖДЕСТВО: 4 ВОЛШЕБНЫХ СПОСОБА УЗНАТЬ БУДУЩЕЕ
06.01.2015
Гадания на Рождество: 4 волшебных способа узнать будущее
Соблюдая все обряды и традиции Рождества, мы не можем обойти и такой ритуал, как гадания. Конечно, мы отнесемся к предсказаниям с долей юмора.
 
Но магия рождественской ночи будет соблюдена. А детишкам, наверняка, понравится поиграть в чародеев и предсказателей :)
 
Гадания на Рождество. Семейные отношения в следующем году
 
Греем ушки и подслушиваем, чем заняты в эту ночь соседи. Ругаются и бьют посуду? Вполне вероятно, что и у вас этот год будет не менее бурным. А если с соседями повезло, и за стенкой праздничная суета, то в новом году и в вашей семье все будет спокойно.
 
Гадания на Рождество. Ореховые кораблики-предсказатели
 
Вот уж, где есть разгуляться фантазии. А детки с удовольствием помогут смастерить кораблики и будут наблюдать за их плаванием.
 
В большую миску набери воду. На бумажных полосках напиши имена или события (покупка машины, квартиры, смена работы, повышение, рождение ребенка и т.д.), согни бумажки напополам и закрепи на краях миски.
 
В половинку ореховой скорлупы вставь свечку и зажги ее. Задавай кораблику вопросы и пускай на серединку миски. К какой бумажке он подплывет и подожжет ее, там и ответ ищи. Только соблюдай правила безопасности  - все-таки огонь. 
Гадания на Рождество
 
Гадания на Рождество.  Каким будет год?
 
Тут тоже поможет фантазия.
 
В коробку или мешок кладут разные предметы. И каждый вытаскивает по одному. Что вытащил – таким и год будет: золотой кулон – к достатку, ключи – к новой квартире, соску – к новорожденному, заграничный паспорт – к путешествиям, блокнот – к работе, луковица – к слезам, сахар – к сладкой жизни, бусы - к подаркам и т.д.
 
Гадания на Рождество. Узнай пол будущего малыша
 
Чтоб узнать пол ребенка, колечко опусти в воду, а потом подвесь его на волосок или нитку. Это колечко необходимо опустить над рукой того человека, которому гадают. Если кольцо будет совершать круговые движения – родится девочка, а если маятниковые – мальчик. Ну, а если над твоей рукой колечко закружится, а над рукой мужа – раскачается, делай выводы: или двойня, или будет у вас много детишек.
 
Чего UAUA.info вам искренне желает!:)
 
С праздниками!
 

Слабкості сильної статі.

  • 06.01.15, 17:00
Чего боятся мужчины?
Чего боятся мужчины в постели

Если вы недовольны своим сексуальным партнером, не спешите опускать руки. Возможно, его одолел один из пяти мужских страхов. Мы расскажем, как помочь мужчине с ними бороться.

1.  Боевая готовность не наступит вовремя

Мужчины боятся не готовности, поскольку ее совершенно некак скрыть. Для того, чтобы не было проблем с эрекцией, необходимо стимулировать кровообращение. Для этого помогут различные массажи.

2.  Небольшая длительность боевой готовности

Если ночь любви в самом разгаре, а у мужчины случилось ослабление желания, это, конечно, может испортить настроение обоим партнерам. Женщина думает, что теряет привлекательность, а мужчина – что не состоятелен в своих достоинствах. В таких случаях возможно использование специального кольца, которое пережимает капилляры. Это стимулирует постоянный прилив крови и продливает ночь любви.

3.  Подходит ли размерчик?

Наиболее распространенным страхом и комплексом мужчин является страх по поводу размера мужского достоинства. Здесь важны отношения пары в целом. Если девушка достаточно корректна, она никогда не скажет прямо о его «малыше». А также – чем серьезнее отношения у партнеров, тем лучше они знают друг друга. А, соответственно, улучшается качество секса, невзирая на размер. Нужно помнить, что юмор, вроде «маленький да удаленький» в постели может быть неуместным. Если уж и говорите о мужском достоинстве партнера, тщательно подбирайте слова.

4.  Низкая длительность секса

Часто мужчины настолько боятся того, что их темперамент не позволит достаточное количество времени наслаждаться друг другом, что с ними случается то, о чем мы писали в пунктах 1 и 2. Если половой акт длится менее 7 минут, стоит задуматься о том, как его продлить. Для этого есть специальные мануальные методики и кремы – пролонгаторы. Они снижают чрезмерную чувствительность и продливают контакт.

5. Незапланированная беременность.

Оказывается, более 80% мужчин не могут расслабиться во время секса! А все потому, что их страшит незапланированная беременность! А потому хорошо бы тщательно обсудить вопрос котрацепции. Если это сделать в качестве запланированной беседы тихим вечером, а не в нагретой постели, романтики не убавится.


Торт "Наполеон".

  • 19.12.14, 15:30

Это самый лучший  рецепт! «Наполеон» - торт  всех тортов!  И не зря,  ведь «Наполеон» — это райское наслаждение.  Но пекла я его редко  и по разным рецептам, потому что не всегда была довольна результатом. Но ура, нашла великолепный рецепт, по которому торт «Наполеон» получается всегда просто  потрясающе вкусным. А секрет  —  в ингредиентах  и  способе приготовления.  И никто меня уже не убедит  в обратном.  По этому  рецепту  коржи получаются очень тонкими  и не рвутся,  а  весь торт – слоенным.  Из этого количества продуктов  получается тортик весом  1200г  в диаметре 21 см. Пробуйте! Я очень довольна.

Продукты  для торта «Наполеон»:

180 г масла или маргарина

2 стакана муки

100 мл  холодной воды

2 яйца

1 ст. л. лимонного сока

щепотка соли

Крем для торта «Наполеон»:

200 г масла

700 мл молока

2 яйца

1 стакан сахара

1 ст. л. крахмала

1,5 ст. л. муки

Ваниль

Приготовление торта «Наполеон»:

1.Маргарин порубить вместе с просеянной мукой на столе в мелкую крошку.

2.В воду добавить лимонный сок. Яйца взбить слегка с солью. Все смешать. Затем  эту смесь влить в  крошку из муки и маргарина ( я ее предварительно убрала со стола в миску). Замесить тесто.  Получилась мягкая  и очень приятная масса. Если необходимо, добавьте немного муки.

3. Разделить  тесто на 6-7 кусочков, из каждого сформировать лепешку  и убрать в холодильник на полчаса.

4.А тем временем делаем  для «Наполеона» заварной крем. Взбить яйца с сахаром, мукой и крахмалом, добавить постепенно вскипяченное молоко и ваниль.

Поставить на медленный огонь и при постоянном помешивании довести до загустения.  Охладить.

Взбить размягченное масло и понемногу добавлять в него крем. Крем готов!

5. Из каждой лепешки раскатать длинный очень тонкий овал и вырезать по тарелке 2 круга (с целью экономии сил и времени на раскатку).  Т. е. у вас получиться со всех лепешек всего  12-14 круглых коржей. Обрезки испечь для обсыпки, но если их много, раскатайте еще один-два коржа. Обязательно наколоть  коржи на противне почаще вилкой, чтоб не пузырились.

Коржи пекутся 3-4 минуты. Я выпекаю по 2 коржа сразу.

На раскатку коржей времени уйдет меньше, чем  они пекутся.  Поэтому,  не тратя время зря, сразу намазываем  тонко коржи кремом, потом собираем их в торт.

Слегка придавить.

Оставить для пропитки на ночь в тепле.  Вкуснее, когда полностью пропитается.

Торт «Наполеон»  готов!

Приятного чаепития!

Глива.(Вешенка).

  • 19.12.14, 14:00

Міцелій (насіння) Вешенка (глива) SN 010015 Консультація по тел. 0977922983
 
  • Код товару: 141205
  • Ціна:50.00 грн.


Опис товару

Засівши 0,2 кг/ мішок вагою в 10 кг Плодоносіння настає через 18-24 діб. Врожайність 4-4,5кг. за 2 хвилі (18 днів) з 1 мішка вагою 10 кг Викуп 14-16 грн

Інструкція
Вирощування вешенки (глива) із зернового міцелія
SN010015 - Італійський гібрид
Ця технологія одна з найпростіших, але при цьому і досить ефективна.
Для вирощування вешенки як живлення грибів використовується солома, тирса або лушпиння соняшнику, гречки та ін. рослинні ингридиенты. У посуд на 2/3 об'єми заливається вода, препарат "Миколайн" в розрахунку 1 фл. (10 мл) на 100 л. води, додається вапно ( гашена або не гашена) в розрахунку 0,4-0,5400-500 грам/100л. води) ставиться на вогонь і доводиться до темп. 50-60 градусів. Потім засипаються ингидиенты 1;1. Час пропарювання 3-4 години. Потім даємо готовому субстрату остигнути і даємо можливість піти зайвій вологості. Оптимальна вологість субстрату 70-75 (при зжатии в руці ладоня залишається досить вологою, але вода крізь пальці не крапає).
Зараження міцелієм
Вешенка зазвичай пророщується в поліетиленових пакетах. Розміри пакету - 35х90 см в них проколюють 15-20 дірочок на 1 мішок діаметром 3-5мм
зернового 200-300 грам на 1 мішок вагою в 8-10 кг, шаруючи в мішку на 6-8 куль. (солома або ін. ингридиенты 10-15 см Щільно трамбуємо зав'язуємо і ставимо в приміщення при температурі 10-18*С.

Звичайно, не йдеться тільки про один мішок. При масовому виробництві мішків з субстратом, зараженим міцелієм, рекомендується наступне. Для економії корисної площі на першому тижні після зараження (на кожному мішку проставляють напис з датою інокуляції) мішки підвішують один за іншим на труби, зварені під стелею. Температура повітря має бути 10-18С, вологість - 70-80Свет необов'язковий. Повинна періодично здійснюватися вентиляція. Полив не проводять, оскільки саме плодове тіло набирає вагу від вологи в мішку на 55-60 з повітря на 40-45[r />На другому тижні мішок помітно обросте міцелієм, мають бути видні білі нитки - це грибниця. Мішки можна підвішувати, якщо ви їх ще не підвісили. Рекомендується нанизувати їх на сталевий стержень (пруть), заздалегідь обробивши його вогнем, окропом або протерши спиртом. Найпростіше розмістити мішки так, щоб між ними була відстань 15-20см. Можна розташовувати блоки на багатоярусних стелажах.
Мішок обростає міцелієм 15-20 днів. Ще раз нагадаємо, що на першому етапі (2-3 тижні) до появи грибів температура повітря повинна складати 7- 32С, світло необов'язкове, вентиляція потрібна (без протягів), вологість повітря 70-80Спустя 13-15 днів на місцях проколів в мішках робимо акуратно надрізи по 3-5 см у кількості 10 -15 шт./мішок.
Плодоносіння
Плодоносіння починається через 18-25 днів після засіву, і проходить до 5 хвиль (1,5 місяця час самого плодоносіння) Освітлення в період плодоносіння 150-200 Люксов ( 1 лампочка 75-100 Вт. розжарювання на 15-20м2 плантації. чи економка 15 -20 Вт на

Товар «Міцелій (насіння) Вешенка (глива) SN 010015 Консультація по тел. 0977922983» представлено в каталозі товарів, в розділі міцелій.

Вовко-дурко без кігтів та з іклами.

  • 19.12.14, 01:44
«Мишко без кігтів нікому не потрібен»
На підсумковій прес-конференції року Путін відповів на запитання про Надію Савченко, російських військових на Донбасі й кризу рубля


Був лаконічним — говорив усього три години.

Ювілейна, десята за рахунком, велика прес-конференція Володимира Путіна виявилася однією з найкоротших. Президент РФ розмовляв із журналістами всього лише 3 години і 10 хвилин, хоча запитань у понад 1200 присутніх у залі представників ЗМІ вистачило б і на вдесятеро довше спілкування.

ВВП вийшов до преси в нелегкий час: після «чорного вівторка», коли російський рубль стрімко знецінився щодо основних світових валют, а нафта впала в ціні до 59 доларів за барель. Станом на вчора ситуація трохи вирівнялася (як жартували дотепники, «якщо підрахувати, скільки грошей вбухали, щоб підняти рубль до прес-конференції президента, це вийде найдорожче шоу в історії людства»). Але для оптимістичних прогнозів щодо подальшого стану рубля підстав не було. А щодо нафти — то навіть сам Путін визнав, що вона може здешевіти ще більше. Хоч станом на вчора порівняно з початком тижня ціни на «чорне золото» також зросли — до 63,2 долара за барель нафти елітної марки Brent.

Путін часто покашлював і говорив трохи захриплим голосом — кажуть, бронхіт. Вигляд у Володимира Володимировича також був не найкращий, але хтозна, чи від того, що недобре почувався, чи знову якась міграція ботоксу в «омолодженому» обличчі...

Як написала згодом у своєму «Твіттері» Ксенія Собчак, яка нарівні з журналістом української агенції УНІАН поставила найгостріше запитання брифінгу, «треба визнати, що ця пресуха була в тисячу разів цивілізованіша за попередні. Немає плюшевих ведмедиків і всього цього «я як мати і як жінка...».

Справді, «дурних» випадків, якими славилися попередні великі брифінги ВВП, на цей раз не було. Не поставила запитання «зірка» цих прес-конференцій Марія Солов’єнко із Владивостока, яка щоразу запитувала якусь дрібницю, перед тим перекидаючись із президентом фразами на кшталт «Здравствуйтє, нєсравнєнний Владімір Владіміровіч! — Ви мєня смущаєтє просто. — Мнє очєнь пріятно. Женщіна должна смущать мужчіну». Або «Садісь, Маша. — Спасібо, Вова!». Не було й обов’язкового запитання «про дачне» від газети «Ваши 6 соток». До речі, її головний редактор Андрій Туманов тепер — депутат Держдуми РФ.

Дівчат із плюшевими іграшками, щоправда, в залі сиділо чимало. Одна з них терпляче піднімала свого зайчика і плакат «Добрий вопрос» упродовж майже всієї прес-конференції — як тільки руки не стомилися. Але прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков, який «викликав» журналістів, їй слова так і не надав. Зате дав поставити запитання українському журналісту в светрі з написом «УКРОП» і зображенням кропу, який поцікавився, коли Путін нарешті відпустить політв’язня Надію Савченко і скільки російських військових воює на Донбасі.

А також уже згаданій Собчак. «Навіщо ти їй дав слово?» — нібито жартома обурився Путін, звернушись до Пєскова, коли Ксеня почала говорити про те, як за наказом глави Чечні Рамзана Кадирова без суду й слідства спалюють будинки родичів чеченців, нібито причетних до нападу на Грозний; як Кремль ділить російських громадян на «правильних» і «п’яту колону»; як російські канали розпалюють ненависть страшилками про «розіп’ятого хлопчика» й вигадують обзивалки типу «жидобандерівців» та показують фільми про «друзів хунти». «Ви не боїтеся такого градуса ненависті? Вважаєте, що люди діляться на ваших соратників і бандерлогів?»

Відповідь на запитання Собчак

«Ну, про бандерлогів іще Кіплінг писав, зауважте».

«Ніякого організованого цькування людей зараз немає, ніхто з офіційних органів влади цим не займається»...

«Будинки родичів терористів у Чечні палять, але це все провокація. В Америці після 11 вересня взагалі були легалізовані тортури! Тому життя складне і розмаїте. Але ми повинні жити за законом».

Про «градус ненависті на російському телебаченні Путін так і не відповів.

Про Савченко і російських вояків на Донбасі

«Тут у залі сидять колеги двох журналістів, убитих в зоні АТО. За даними наших правоохоронних органів, наводчиком при цьому вбивстві була пані Савченко. Але її долю вирішить суд. Якщо суд визнає її невинною, вона буде тут же звільнена, інакше —відбуватиме покарання».

«Каральну операцію (на Донбасі) влаштувала нинішня київська влада, після того як частина країни відмовилася визнати державний переворот».

«А ті, хто йдуть воювати на території чужої держави за покликом серця і добровільно, — вони не найманці».

Про кризу в Росії

«Це закінчиться. Неминуче буде «відскок» — десь через два роки. Ціни на нафту можуть ще знижуватися... Але економіка підлаштується до низьких цін на енергоносії».

«Помилки завжди є. Але уряд справляється».

Про Мінські домовленості

«Наші представники в Мінську підписали меморандум у вересні. А до нього були долучені протоколи, які визначали лінію розмежування (між бойовиками і силами АТО). Тобто представники Донецька ці протоколи не підписали. Ось у чому питання...

Вони від самого початку сказали: «Ми не можемо». І коли ми намагалися наполягати, — скажу відкрито, чесно, — нам відповіли: «Не можемо ми піти з цих сіл — там 3-4 села, які є спірними, — у нас там родини живуть, у нас там діти, дружини, сестри, і ми не хочемо, щоб їх там усіх повбивали-поґвалтували».

«Але й українські офіційні особи не відводять свої підрозділи з тих пунктів, звідки вони повинні були піти. Скажімо, з аеропорту «Донецьк». Вони ж там сидять! Ви знаєте, останні які події? Значить, ополчення дозволило їм ротувати в аеропорту своїх військовослужбовців, у лазню їх звозило, розумієте, продукти харчування послало...

Можна, звісно, посміхнутися на це, але, з іншого боку, у тому є і певний позитив. Ну, можливо, врешті-решт, людям вдасться домовитися».

Про Ходорковського

«Я не шкодую, що рік тому (на такій самій прес-конференції. — Ред.) помилував Михайла Ходорковського. Я, коли це рішення ухвалював, не виходив із того, що він може й чи займатиметься він надалі політикою. Це — його вибір. Бог у поміч. Хай працює».

Про те, чи не боїться він заколоту наближених осіб

«Щодо палацових переворотів — заспокойтеся. У нас немає палаців».

Про дії Росії у відповідь
на санкції Заходу

«Ведмідь повинен захищатися. А коли вирвуть зуби й кігті, тоді мишко взагалі не потрібен»...

Про особисте життя «головного жениха країни»

«Не хвилюйтеся, все добре! Мене люблять!

Гадання на Андрія.

  • 15.12.14, 00:06
Как гадать на Андрея
 
12.12.2014 12:23
 



Как гадать на Андрея

В ночь с 12 на 13 декабря, на Андрея Первозванного, девушки мнили себя гадалками-колдуньями и ворожили на суженого. Эта традиция наших предков не дошла до нас в «первозданном виде», но некоторые приметы и обычаи записаны. Чем не повод собрать подруг на девичник? Верить или нет – это уже личный выбор каждой.

Гадание на суженого

1. Перед сном нужно положить кусочек испеченного своими руками хлеба под подушку. При этом приговаривать: «Суженый-ряженый, приходи моего хлебушка отведать». Считается, что первым приснится тот, за кого сужено замуж.
2. Написать на записочках имена парней и положить под подушку. Утром девушка вытягивает первую попавшуюся записочку и читает имя. Считается, что именно так будут звать ее суженого.  
3. Налить в тарелку воды и вылодить пару соломинок в виде мостика. Принято думать, что жених явится во сне перевести невесту через мостик.
4. Когда все в доме лягут спать, девушка гасит свет и садится у зашторенного окна. При этом красотка загадывает:«Суженый, ряженый, поезжай мимо окна». Затем прислушивается к проходящим мимо окна. Если звук громкий, крик или свист, то, значит, суженый будет богатым, а семейная жизнь – веселой. Когда проезжают тихо, то девушке суждено выйти замуж за бедного парня. 



Гадание на детей


Если погода морозная, то можно погадать, сколько детишек будет. Для этого надо с вечера налить в рюмку воды и выставить на мороз. Перед сном посмотреть сколько бугорков и ямочек на поверхности. Бугорки символизируют сыночков, а ямки – дочек.

Гадание на замужество

1. Девушки на полу по очереди запускают колечко. Чье покотится к двери, та и выйдет замуж.
2. На ореховой скорлупе гадают несколько девушек. Им для этого нужны: скорлупа грецкого ореха, восковые свечки и чаша (таз) с водой. Гадают следующим образом. Свечи ставят в скорлупки орехов и пускают, как лодочки, в таз с водой. Каждая из девушек зажигае свечу. Чья свеча догорит первой, та девушка первая и выйдет замуж. Если кораблик утонет, то девушка состариться незамужней.

Традиции



В праздник Андрея Первозванного принято печь калиту – корж из белого теста, который символизирует солнце. Считается также, что калита – символ счастливого брака. Процесс изготовления калыты сопряжен с элементами флирта и девичьей доступности. Замешивая тесто, каждая барышня думала о своем любимом парне. Всем девушкам хотелось особенно украсить калиту. Для этого добавлялись сушенные ягоды и мед. Внутри коржа делалась дырочка для того, чтобы коржик можно было подвесить на ленту. Вечером девушки приглашали парней на ужин и угощали варениками, пирожками, голубцами и компотом. Интересно, что в этот вечер нельзя было пить водку. Элемент флирта с калитой заключался в том, что парни пытались откусить кусочек калыты, которую испекла любимая девушка. Часто ребята не знали, чей корж подвешен – в этом состоял элемент игры и интриги. 

«Шевченківський рік» від Ушкалова.

  • 14.12.14, 22:36
«Шевченківський рік» від Ушкалова

Професор Леонід Ушкалов — про знайомство з Шевченком, працю «Моя Шевченківська енциклопедія» та ставлення до Шевченківської премії

Катерина КОТВІЦЬКА   

Претендент на Шевченківську премію-2015 харківський професор Леонід Ушкалов змалечку веде «азартну гру» з «іронічним чоловіком Тарасом Шевченком».  (Фото  з сайта tyzhden.ua.)
Леонід Ушкалов — учений-літературознавець, знаний далеко за межами рідного Харкова. Його потужний інтелект має неймовірну енергію, що притягує молодь, а його праці є дуже важливими в академічному українському літературознавстві. Мова професора виважена та насичена, наче перлами, цитатами з наукових праць, а ще — глибокою любов’ю до України. Він шукає незвідані стежки, та доволі сміливі й навіть екзотичні теми для своїх розвідок. Учений не лише пізнає літературу, а й себе у ній. Так, його праця «Моя Шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання» репрезентує читачам не академічного Ушкалова і не хрестоматійного Шевченка, а насамперед їх як людей зі своїми емоціями, думками, сподіваннями. «Академічний інтерес до Шевченка в мене з’явився десь після сорока»

— Леоніде Володимировичу, як відбулося ваше знайомство з творчістю Шевченка? Пам’ятаєте перший «Кобзар», огляд художніх творів?

— Шевченкову поезію я знаю змалечку. Зрештою, це саме вам скаже, мабуть, кожна людина, котрій випало щастя народитися, як і мені, в якому-небудь містечку на Слобожанщині в середині минулого століття. Першою книжкою моєї власної «Шевченківської бібліотеки» була книжка Петра Колесника «Безсмертний Кобзар» — київське видання 1961 року «для середнього шкільного віку». Правда, мені до того «віку» було тоді ще далеченько... А найулюбленіше видання Шевченка, яке є в нашій хаті, — вибрані твори Поета, що з’явилися 1978 року у видавництві «Дніпро»: паралельний українсько-французький текст у супроводі рясних репродукцій Шевченкових малярських робіт.

— У якому віці ви вперше відчули поезію Кобзаря, зрозуміли його?

— Відчуття чи розуміння поезії, зокрема й Шевченкової, — річ дивна. І все тут залежить від сили-силенної обставин. І від віку, звісно. Одне-єдине, що можу сказати напевно: академічний інтерес до Шевченка в мене з’явився десь після сорока. До Квітки-Основ’яненка — ще пізніше. Знаєте, мені чомусь здається, що з віком ти починаєш розуміти деякі дуже прості речі. Бо насправді вони найскладніші.

— Скільки часу пішло на реалізацію такої грандіозної та кропіткої праці, як «Моя Шевченківська енциклопедія»?

— Близько чотирьох років. Це не означає, звісно, що чотири роки я працював тільки над цим проектом. Наприклад, цього року, крім «Моєї Шевченківської енциклопедії», вдалося підготувати й видати ще три книжки: «Сковорода, Шевченко, фемінізм...», «Література і філософія: доба українського бароко», «Що таке українська література». До речі, остання книжка — це «уроки літератури», які я вів на шпальтах «України молодої». Зараз потроху працюю над книжкою про Драгоманова...

— «Моя Шевченківська енциклопедія» має присвяту вашій дружині. Вона є найпершим критиком і порадником?

— Так. Колись Квітка-Основ’яненко називав свою дружину «мій хатній цензор». А моя дружина — і «цензор», і редактор, і коректор, і навіть спонсор, бо деякі книжки ми видаємо власним коштом, а «фінансами» в нашій хаті відає дружина.

— Наскільки книга може бути цікава читачеві-нефілологу?

— Хотів би сподіватися, що вона може зацікавити будь-яку освічену людину. Книжка має підзаголовок «Із досвіду самопізнання». Іншими словами, це не так академічний проект із відповідною манерою думання та письма, як спроба збагнути самого себе, вдивляючись у творчість Шевченка. Я подаю тут гасла на зразок «азартна гра», «блакить», «губи», «капелюх», «кіт», «понеділок», «риба», «юність»... Словом, життя як воно є.

— Костомаров у спогадах про Шевченка писав, що «він умів доречно жартувати, гострословити, потішати співрозмовників веселими оповідками». Чи присутній такий Шевченко у своїх творах й у вашій енциклопедії?

— Ясна річ. Шевченко взагалі був іронічний чоловік. Один лише приклад. 29 серпня 1857 року. Пароплав «Князь Пожарський» пливе вгору Волгою, і лоцман показує Поетові на березі ріки нічим не примітний «пагорб Стеньки Разіна» й розповідає про нього купу небилиць. Насамкінець ще й додає, що Разін навіть розбишакою не був, а просто тримав на Волзі митницю, «збирав мито з кораблів і роздавав його бідним людям». «Комуніст, значить», — весело сміється Шевченко.

— На «Фейсбуці» є сторінка «Шевченко від А до Я», де публікуються ваші есеї з книги. Чия це ініціатива?

— Це була ідея мого сина Сашка. Він добре знається на соціальних медіа. Каже: «Батьку, давай влаштуємо в мережі «Шевченківський рік» від Ушкалових. Будемо викладати щодня по одному сюжету з енциклопедії». «Давай», — кажу. Отож, із березня ми так і робимо. За цей час на сторінку підписалося близько трьох із половиною тисяч осіб із різних країн. Переважно це люди від 24 до 35 років, тобто молодь з університетською освітою. Саме той читач, на якого я покладаю найбільші надії, — не тільки в сенсі розуміння Шевченка, а й у сенсі зміни нашого життя на краще.

— Ви планували й електронний варіант енциклопедії. Коли чекати на нього?

— Повна версія «Моєї Шевченківської енциклопедії» з’явиться у вільному доступі на сайті Харківської філії Національної спілки письменників України 9 березня 2015 року. Це буде подарунок усім шанувальникам Поета від Канадського iнституту українських студій та харківського видавництва «Майдан».

«Моя книжка — це варіація на тему Івана Дзюби: «Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе»

— Ваша праця є дуже вдалою спробою зрозуміти не лише творчість Шевченка, а й її семіотику. Чи відбулося нове «розкодування» його творчості? Як ваш досвід (науковий, читацький, викладацький) накладається на образ Шевченка?

— Щодо «накладання» мого особистого досвіду на образ Шевченка, то в енциклопедії я саме цього й прагнув. На презентації книжки в Київському університеті Марко Роберт Стех сказав: «Коли Ушкалов пише про Шевченка, він пише про себе». Саме так. Принаймні саме цього я й хотів. Моя книжка — це варіація на тему Івана Дзюби: «Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе». Що ж стосується моєї візії Шевченка, то, ясна річ, вона стала інакшою бодай тому, що я зробив для себе чимало різних відкриттів.

— Чи популярний та актуальний Шевченко серед молоді? Ось, наприклад, ваш син Сашко та його друзі як усвідомлюють Кобзаря?

— Якщо мою енциклопедію читає переважно молодь, значить, Шевченко для неї актуальний. Та хіба тільки це? Один із героїв роману Сашка Ушкалова «БЖД» говорить: «...Якби Тарас Григорович Шевченко народився, скажімо, в 1983-му... то з нього мав би вийти непоганий репер...». Так Сашко писав у 2006-му, коли йому було всього 23. Цікаво, чи говорив би цей герой про Шевченка-репера, якби Сашко писав «БЖД» сьогодні?

— Чи бачите новий спосіб і метод викладання творчості Кобзаря у школі та університеті? Які твори повинні обов’язково бути у програмі?

— Один із читачів сторінки «Шевченко від А до Я» написав у коментарях: «У школі Шевченка треба вивчати за енциклопедією Ушкалова». Якщо так, то я дуже втішений. Але мені важко давати тут якісь поради з однієї дуже простої причини: я ніколи не працював у школі. А університет — то зовсім інша річ. Там Шевченко виступає в ролі персонажа академічної історії літератури.

— Як загалом оцінюєте сучасний стан шевченкознавства?

— На цій ділянці нам іще працювати, працювати й працювати. Маю на думці навіть звичайнісіньку конкретику. Ось один приклад. У повісті «Художник» Шевченко цитує вірші: «Италия, счастливый край, / Куда в волшебном упоеньи / Летит младое вдохновенье / Узреть мечтательный свой рай». Що це за вірші? Коментатори казали, що то рядки з поезії Гайнріха Гайне. Але в Гайне я нічого такого не знайшов. Тоді я подумав, що то Шевченкова варіація на тему поезії Гоголя «Италия». Та насправді то вірші і не Гайне, і не Гоголя. Потім я з’ясував, що «Италия, счастливый край...» — це неточно зацитовані по пам’яті початкові рядки поезії Петра Плетньова «Тасс», надрукованої в четвертому числі «Журнала изящных искусств» за 1825 рік. Таких дрібниць насправді чимало. Я вже не кажу про якісь концептуальні речі.

— Чи впоралося суспільство зi святкуванням 200-річчя з дня народження Кобзаря? Що варто було би ще зробити у контексті такого свята?

— За всіх сказати не можу, але я особисто зробив усе, що планував. «Моя Шевченківська енциклопедія» видана. Збірка «Сковорода, Шевченко, фемінізм...» видана. «Щоденник» Шевченка з моєю передмовою й коментарями виданий. До речі, усе це зроблено без жодної допомоги з боку держави. Це я кажу для того, щоб підкреслити: все залежить від нас самих. А якщо й не все, то дуже-дуже багато.

— Що взагалі, на вашу думку, повинні читати українці? Що особливо цінним і важливим вважаєте серед текстів сучасної української літератури?

— Читати треба щось вартісне — чи вже воно українське, чи чуже, — бо книжок на світі сила-силенна, а життя коротке. Сам я читаю багато. Це для мене не тільки насолода, а й праця. Здебільшого читаю класику. Часом треба читати щось екзотичне. Наприклад, зараз пишу статтю «Маркіз де Сад, Ломброзо та інші: західні паралелі до «Я (Романтики)» Хвильового». То оце вже з місяць маю дуже пікантне чтиво... Із сучасних авторів читаю, ясна річ, найперше те, що пишуть мої друзі й знайомі — люди, яких я шаную і люблю: Забужко, Андрусяк, Дністровий, Жадан... У нас багато гарних авторів.

МОЯ ШЕВЧЕНКІВСЬКА ПРЕМІЯ

«Передай батькові, що він своїми книжками робить для України більше, ніж усі політики разом узяті»

— «Моя Шевченківська енциклопедія» — серед претендентів на Шевченківську премію-2015. Що для вас значить Шевченківська премія? Які можливості вона дає лауреату?

— Що значить для мене Шевченківська премія? Мабуть, то знак уваги до того, що ти робиш. Колись один чоловік, прочитавши підготовлену мною повну академічну збірку творів Сковороди, писав Сашкові Ушкалову: «Передай батькові, що він своїми книжками робить для України більше, ніж усі політики разом узяті». Супер! Жодна нагорода не важить для мене більше за ці слова. А якихось преференцій мені не треба, бо я чоловік самодостатній.

— До найвищої державної нагороди є багато зауваг. Чи потрібно її реформувати? Якщо так, тоді що б ви запропонували змінити?

— У нашій країні багато чого слід реформувати. Певно, це стосується і ділянки державних відзнак. Та, слово честі, я ніколи про це не думав. Може, тому, що в мене державних нагород нема. Ні, брешу — одна таки є: Франківська премія нашої Академії наук.

— Дехто з культурних діячів писав відкриті листи до Президента, щоб фінансову нагороду було скасовано і всі гроші перераховувалися на підтримку бійців. Ваша думка з цього приводу?

— У 2007 році Ушкалов-молодший потрапив у фінал премії Бі-Бі-Сі. Сашко тоді казав: «Якщо отримаю премію, то накуплю на всі гроші іграшок і солодощів і відвезу їх у який-небудь дитячий будинок». Це був би розкішний жест. На жаль, Сашко не переміг. Я веду до того, що в нашій хаті грошам ніхто не молиться. Але армія — не дитячий будинок. Її слід належно фінансувати з інших джерел.

— Чи плануєте презентації по різних містах України? Якою буде промоція книги «Моя Шевченківська енциклопедія» перед другим туром?

— Кілька презентацій книжки було ще навесні цього року в Харкові й Києві. Нових презентацій не планую, бо всі 400 примірників енциклопедії, які були в моєму розпорядженні, я вже встиг роздарувати науковим інституціям, бібліотекам і просто добрим людям. Словом, цей проект завершено. На черзі — нові.

УМ