Колишній президент СРСР Михайло Горбачов пропонує російському керівництву сісти за стіл переговорів з країнами заходу, щоб розморозити відносини, які були викликані російською агресією проти України, передає "Преса України".
"Я пропоную лідерам Росії та США подумати про проведення саміту з широким порядком денним, без попередніх умов. Треба пройтися по всьому спектру відносин і проблем. Все-таки ці дві країни несуть особливу відповідальність. Коли вони від неї йдуть, світ стикається з тяжкими наслідками", - зазначив він.
Він упевнений, що керівники країн повинні повернуться до вирішення глобальних загроз і проблем, а так само повернуться до ідеї початку 90-х і створити Директорію Безпеки для Європи.
"Такий же саміт треба підготувати між Росією і ЄС. Не треба боятися, що хтось "втратить обличчя", що хтось здобуде пропагандистську перемогу. Це все повинно належати минулому. Треба думати про майбутнє", - вважає Горбачов.
Боевики выбросили на свалку два грузовика трупов своих сторонников
Опубликовано: Пнд, 08/12/2014 - 13:15
Звериная сущность боевиков проявляется в отношении к погибшим товарищам
Боевая работа украинских военных и партизан весьма результативна. Верные вассалы российского триколора, воюя в Донбассе против Украины, снова проявили свою звериную сущность.
Об этом сообщает пресс-служба штаба АТО на своей странице в Facebook
"На одну из свалок Донецка, террористы вывезли 2 самосвала трупов своих сторонников. Это и не удивительно, ведь бандиты давно уже потеряли человеческий облик и представление о христианских и общечеловеческих ценностях", - пишет«Главред» со ссылкой на пресс-службу АТО.
Российские войска освободили часть оккупированной украинской территории на админгранице с Крымом
Российские войска во вторник 9 декабря освободили часть территории Херсонской области на границе с временно оккупированным Крымом. Как сообщил начальник Госпогранслужбы Украины Виктор Назаренко, территория освобождена российскими войсками согласно договоренности, достигнутой с российской стороной рабочей группы, созданной по инициативе президента Украины Петра Порошенко
По словам начальника Госпогранслужбы, российские войска отошли на 8 км на Арабатской стрелке в районе села Стрелковое, на 2 километра – в районе пункта пропуска Чонгар (Генический район Херсонской области), и на 1 км на полуострове Ад (мыс Казантип).
Также во вторник 9 декабря с вышеназванных участков границы с аннексированным Крымом отводятся части регулярной армии Украины, а освобожденная территория переходит в зону ответственности Госпогранслужбы Украины, – сообщает корреспондент сайтаКрым.Реалии.
Виктор Назаренко подчеркнул, что освобождение части территории в окрестностях села Стрелковое имеет особое значение, поскольку «здесь расположены газопровод и газоперекачивающая станция, которые весной российские войска намеревались захватить с целью установления контроля».
Начальник Госпогранслужбы отметил, что территория, оставленная российскими войсками, будет полностью занята украинскими пограничниками лишь после полной проверки этих участков на отсутствие каких-либо взрывчатых веществ и (в случае их обнаружения) после разминирования.
На вопрос журналистов о подробностях договорённостей, а также о том, кто вел переговоры с российской и украинской стороны, – Назаренко сказал, что «не имеет полномочий об этом говорить».
В конце февраля, начале марта 2014 года переброшенные из России и крымских баз Черноморского флота России войска без опознавательных знаков оккупировали Крымский полуостров.
16 марта 2014 года на территории Крыма и города Севастополя прошел так называемый референдум о статусе полуострова, по результатам которого Россия включила Крым в свой состав. Ни Украина, ни Европейский союз, ни США не признали данное голосование и считают, что Крым Россия аннексировала.
После этого США и Европейский союз ввел ряд экономических санкций в отношении России. Запад продолжает настаивать на том, что Крым является частью Украины.
Останні аж надто відверто смакували "дублення хохлів на вотчині Порошенка" й навіть встигали подавати свої версії раніше, ніж про це повідомляли вінницькі або центральні українські сайти.
Переповідати події немає сенсу. Проте є сенс замислитись, що передувало цим подіям, і як це може вплинути на подальший розвиток ситуації в Україні, яка майже 9 місяців знаходиться у стані неоголошеної агресії з боку Росії.
Більшість публікацій зводились до думки, що місцеві активісти просто стали на захист "майданівського" голови облради Сергія Свитка, якого захотіли зняти колишні регіонали на чолі з вінницьким губернатором.
Існує також думка, що це - заколот, організований російськими спецслужбами, й направлений безпосередньо проти президента Петра Порошенка, щоб послабити його позиції напередодні другого раунду мирних переговорів у Мінську. Мовляв, Порошенко на своїй "малій батьківщині" ради дати не може, тож з нього можна вижимати більші поступки для терористів з ДНР-ЛНР.
Але істину та мотиви цих подій слід шукати у симбіозі багатьох факторів, які торкаються і першої і другої версії та останніх політичних подій в Києві, які до Вінниці мають лише дотичне відношення.
Звідки ж ростуть ноги "вінницького бунту"?
Звідки з’явився Свитко
Головна постать вінницьких подій 6 грудня - голова облради Сергій Свитко.
Голова Вінницької облради Сергій Свитко
Свою політичну кар’єру він, як і більшість представників "Народного руху України" розпочав ще у 90-х. Тоді патріотично налаштовані політики багатьох регіонів України об’єдналися навколо постаті В’ячеслава Чорновола. Але трагічна смерть лідера "Народного Руху" викинула на узбіччя політики багатьох його послідовників.
Опинився серед них і Сергій Свитко.
Очолюваний ним вінницький курінь "Народного руху" нічим особливим у вінницькому політикумі не запам’ятався, тож виборці теж не балували Свитка і його рухівців своїми голосами.
Участь "рухівців" в подіях Помаранчевої революції-2004 теж не принесла Свитку політичних дивідендів.
Тоді Сергій Свитко претендував на посаду голови Вінницької районної держадміністрації, але "помаранчевий губернатор" Олександр Домбровський запропонував іншу кандидатуру - представника "Батьківщини" Юрія Щетініна.
У 2010 році Свитку вдалося стати депутатом Вінницької обласної ради за списками партії Тимошенко.
Яку роль зіграв Порошенко у тому, що Свитко опинився в кріслі голови облради
Свитко так і залишився б простим депутатом, якби не Євромайдан.
Вінниця у цих подіях не пасла задніх й наприкінці січня тут, слідом за іншими областями, сталося захоплення будівлі обласної влади. Свитко не був активним учасником штурму, проте регулярно брав участь у засіданнях Народної Ради Вінниччини, в яку увійшов разом із більшістю депутатів від "Батьківщини".
На початку лютого Народній Раді Вінниччини через "закулісні домовленості" з вінницькими регіоналами вдалося виторгувати посаду заступника голови облради в обмін на звільнення захопленої будівлі обладміністрації.
Подальший розвиток подій на Майдані у Києві – розстріл людей та втеча Януковича - допомогли вінницькій "Батьківщині" закріпити успіх в облраді.
Маючи на меті посісти крісло губернатора, керівник вінницьких "біло-сердечних" Людмила Щербаківська вирішила віддати посаду голови облради своєму цілком покладистому депутату, за яким немає жодних амбіцій та впливу - Сергію Свитку.
Допомогли їй у цьому старі знайомства із регіоналами, які й віддали більшість своїх голосів за Свитка.
Це був зірковий час, як для Свитка, так і для вінницької "Батьківщини" - адже Щербаківська сподівалася на підтримку центральної влади: тоді головою Верховної Ради обрали Олександра Турчинова, який до того ж став виконуючим обов’язки президента.
Єдине, що засмутило перемогу - демарш частини депутатів - колег по опозиції, які орієнтувались на тодішнього мера Вінниці, а нині - голову Верховної Ради Володимира Гройсмана.
У подальший переможний хід на щаблях влади вінницької "Батьківщини" втрутився Петро Порошенко.
Він ще навіть не розглядався як можливий претендент на посаду президента, але традиційно мав неабиякий політичний вплив у Вінниці. У підсумку губернатором області став Анатолій Олійник - креатура близьких соратників Порошенка Олександра Домбровського та Григорія Заболотного, а не Людмила Щербаківська. Їй дісталася посада заступниці губернатора з соціальних питань.
Губернатор Вінницької області Анатолій Олійник
Поки Свитко освоювався на посаді голови облради - його ніхто не чіпав, сесії проходили більш-менш спокійно.
Головними дієвими особами на Вінниччині стали Петро Порошенко, який неочікувано для всіх виявився фаворитом президентських перегонів, та Людмила Щербаківська, яка намагалася будь-що "віддячити" Порошенкові за "проліт" повз посади губернатора.
Саме на Вінниччині періодично виникали скандали із розміщенням "чорнухи" на Порошенка з боку штабу Юлії Тимошенко, який очолювала Щербаківська.
Скандали з посадами у комунальних закладах
Упевнена перемога Порошенка у першому турі виборів президента трохи остудила "пил" Щербаківської. Проте не загасила.
Тут у нагоді став Свитко та його повноваження голови облради. Щербаківській вдалося налагодити призначення "вдячних" кандидатур на різні посади, ну а Свитко виконував роль борця з засиллям регіоналів та хабарників серед колишніх керівників.
Тоді дії Свитка підтримували не тільки колеги по фракції, але й вінницькі "Свободівці" та деякі "професійні" активісти вінницького Майдану.
Підтримка "Свободою" Свитка виникла не на пустому місці - прес-секретар вінницької облорганізації партії Олега Тягнибока став заступником начальника відділу аналітично-інформаційної роботи облради - фактично прес-секретарем Свитка.
Нове оточення Свитка та конфлікт з губернатором
Не маючи власної команди, Свитко оточив себе людьми, які фактично стали його використовувати у власних цілях. І це вплинуло на його стосунки із губернатором Олійником.
Спочатку вони узгоджували свої дії, потім почали з’являтися на офіційних заходах окремо. Згодом стосунки перейшли у публічні дебати. До цього додались скандали із призначеннями керівників комунальних закладів, через які Свитко влітку двічі не зміг зібрати сесію облради - велика частина депутатів просто не хотіла реєструватися.
Максимальний накал відносин Свитка і Олійника прийшовся на річницю Євромайдану - 21 листопада. Тоді кілька десятків людей на мітингу кричали "ганьба" Олійнику та рукоплескали виступу Свитка.
Зростання публічного та закулісного протистояння між виконавчою та представницькою владою області призвело до того, що депутати почали збір підписів за відставку Свитка.
Той відреагував постійним запрошенням на сесії облради "вірних" собі активістів та політичних "крикунів". Двічі поспіль Свитко не зміг зібрати депутатів на сесію. І у підсумку вони просто ініціювали проведення сесії з його відставки.
День "Х" був призначений на суботу, 6 грудня.
Депутати-підписанти за відставку Свитка сподівалися на свій успіх, маючи у своєму запасі 68 голосів, це - більшість облради. У Свитка також готувалися до цієї події.
За інформацією співрозмовників УП у правоохоронних органах, за день до дня проведення сесії до Вінниці приїхав голова ВО "Свобода" Олег Тягнибок у супроводі технологів.
Свитко ж за день до сесії подав керівнику управління Держохорони список із 314 осіб, які начебто забажали бути присутніми на сесії облради. Це зазвичай організовується на балконі над сесійною залою. Але та в змозі вмістити максимум 50-60 осіб. Тож конфліктна ситуація явно закладалася заздалегідь.
Як провалилась відставка Свитка та захопили будівлю облради
Вранці, 6 грудня, неподалік площі Незалежності почали збиратися молоді люди в балаклавах, яким координатори роздавали "преміальні".
Близько 9-ї ранку до будівлі облради підтягнулися кілька сотень протестувальників.
Вінницька міліція відреагували на ці виклики "по шаблону", перекривши вхід у будівлю потрійним кордоном правоохоронців, залучивши також до цієї справи бійців спецбатальйону "Вінниця", які кілька днів перед цим повернулися із зони АТО.
Керовані лідерами вінницьких "Свободи" та "Батьківщини" протестувальники емоційно накачувалися лозунгами про злочинну владу, яка хоче прибрати "представника Майдану" Свитка та продовжити "дерибанити" майно та бюджетні гроші в області. Причому закиди про корупцію лунали не тільки убік депутатів облради та й губернатора Олійника. Чимало "гріхів" вішались на президента Порошенка та голову Верховної Ради Володимира Гройсмана.
Протестувальники у Вінниці. 6 грудня 2014 року. Фото Винница.info
Протестувальники емоційно накачувалися лозунгами
Мітингуючи озброїлися плакатами
В той же час до приміщення ради крім депутатів нікого не пускали. Сесія розпочалась - в залі зібралось 99 депутатів за необхідного кворуму 67. У цей час перед входом в будівлю почалися перші сутички мітингувальників з правоохоронцями.
Питання про відставку Свитка мали розглянути 26-м. Розрахунок був на те, що за цей час частина депутатів або не витримає напруги від мітингу під вікнами, або піде, не дочекавшись закінчення сесії.
Але після гімну перед Свитком поставили пропозицію перенести розгляд 26-го питання першим. У цей час сутички перед будівлею облради вже перейшли у відкрите протистояння.
Вбік правоохоронців почали летіти петарди, димові шашки, серед мітингувальників з’явилася велика кількість немісцевих, які організовано давили на правоохоронців.
В залі нервозність накручувала керівниця "Батьківщини" Людмила Щербаківська, яка неодноразово виходила до мікрофона і заявляла, що під вікнами міліція вже б’є людей.
Перед будівлею облради запалили шини. Фото МВС України
Сутички перед будівлею облради вже перейшли у відкрите протистояння. Фото МВС України
Перший поверх будівлі облради закидали димовими шашками
Мітингувальники тим часом дісталися вхідних дверей, розбили в них вікна та закидали перший поверх будівлі димовими шашками. Одночасно з цим частина фракції "Батьківщина" заявила, що не збирається брати участь у роботі сесії й почала покидати сесійну залу. Відчувши їдкий сморід, за ними потягнулися й решта депутатів.
Відставка Свитка провалилася. Але події на цьому не завершилися.
Після того, як депутати залишили приміщення через внутрішній двір, міліція "дала задню", зняла очіплення, й у приміщення увірвався натовп із 400-500 мітингувальників. Вони майже одразу занесли сміттєвий бак у кабінет губернатора на другому поверсі будівлі.
Натовп увірвався у приміщення
Мітингувальники занесли сміттєвий бак у кабінет губернатора
Нові "господарі" адміністративної будівлі оголосили про створення такої собі "Ради Майдану"
Протистояння завершилося півтора десятками постраждалих, з яких 8 – міліціонери, шестеро з них досі перебувають у реанімації.
Згодом виявилось, що значна частина тих, хто штурмував будівлю, - не місцеві. Вони навіть не заперечували журналістам, що приїхали з сусіднього обласного центру Хмельницький. Свої дії варяги чітко координували із лідером вінницької "Свободи" Олексієм Фурманом.
Поки лідери захоплення адмінбудівлі, зібравшись у сесійній залі, обговорювали план наступних дій, велика група підлітків з числа хмельницьких варягів, пройшлася по поверхах будівлі в пошуках "здобичі" у відкритих кабінетах. Однією з яких став портрет Порошенка в кабінети радника губернатора та колишнього заступника попередника Олійника на посаді Романа Аксельрода.
Нові "господарі" адміністративної будівлі оголосили про створення такої собі "Ради Майдану", в склад якої увійшли 35 осіб. Проголосувати за поіменний склад цієї ради в сесійній залі облради міг будь-хто з числа тих, хто тут опинився внаслідок захоплення.
Мотиви "Свободи"
Наступного дня прихильники захоплення облради збирались провести своє "Віче". Проте на нього прийшли чоловік 150-200, переважно вінницьких "свободівців", які встановили свою партійну палатку, роздаючи перехожим листівки з вимогами до президента відправити у відставку вінницького губернатора Олійника.
Одночасно, тут провели ще одне голосування, на якому ухвалили резолюцію запропонувати Порошенку призначити губернатором Вінниччини свого лідера Олексія Фурмана.
Отже, програвши парламентські вибори, "свободівці" вирішили "відігратись" претензією на керівництво "малою батьківщиною" президента. А вже надвечір з’явилася ще одна інформація, яка "відкриває очі" на мотиви дій "Свободи".
Мітинг "Свободи 7 грудня у Вінниці. Фото i-vin.info
Її озвучив київський політолог Тарас Березовець:
Судячи за моєю інформацією, участь Свободи у вінницьких протестах обумовлено початком розслідування діяльності представників даної політичної сили у владі. Мова йде про екс-генпрокурора Олега Махніцького, екс-міністра аграрної політики Ігоря Швайку та екс-міністра екології Андрія Мохника. Передбачається, що діючи на випередження, представники Свободи можуть у разі пред'явлення звинувачень своїм представникам, звинуватити правоохоронні структури у політичному переслідуванні. Інформація з дуже надійного джерела.
Ось так, несподівано для усіх, у Вінниці зійшлись інтереси здавалося непримиренних ворогів - Володимира Путіна та Олега Тягнибока. Перший робить усе, щоб знищити України, як державу. Другий заявляє про сповідування принципу "Україна - понад усе".
Чим Вінниця може обернутися для України
Події у Вінниці мають більш широкий вплив на українську дійсність, ніж це було за задумом тих, хто їх здійснював.
Фактично захоплення облради у Вінниці ставить під сумнів здатність президента контролювати ситуацію в країні: мовляв, він не може цього робити, оскільки не контролює навіть свою вотчину. Порошенко вимушений особисто втрутитися в ситуацію, тому що вінницького губернатора призначав він. А розвиток подій показав кадрову слабкість діючого голови держави.
Проте вся ця ситуація небезпечна й іншим. Обрання народних губернаторів - це, по суті, дзеркальне відображення того, що відбувалося в "ДНР" і "ЛНР" наприкінці весни-початку літа, коли розгорталася війна на Донбасі. І це все може загрожувати розповзанням "анархії" по інших регіонах.
Який регіон може спалахнути наступним?
Харківська, Запорізька та Одеська - це області з найбільшим напругою. Не важливо, чим саме невдоволені люди - губернатором, прокуратурою, силовиками, суддями.
Адже з часу перемоги Революції Гідності пройшло вже 9 місяців, а в країні, окрім облич на деяких керівних посадах, система влади майже не змінилася й продовжує бути загрозою для суспільства.
У Чечні спалюють будинки родичів бойовиків, які напали на ГрознийВівторок, 09 грудня 2014, 14:05
У ніч на 8 грудня люди в масках спалили чотири будинки близьких родичів бойовиків, які напали на Грозний в ніч на 4 грудня.
Про це повідомляє видання "Слон" з посиланням на постраждалих.
"Коли вони під'їхали до нашого будинку, ми були в гостях. Спочатку ми вирішили, що до нас приїхали з обшуком, але ці люди стали обливати будинок бензином. Нас тримали, не дали забрати щось або загасити вогонь", – говорить один з жителів села Янді, чий будинок був спалений напередодні.
Видання зазначає, що палії в масках приїхали на 14 автомобілях різних марок, спілкувалися російською та чеченською.
"Схема для всіх чотирьох будинків одна: невідомі вриваються у двір, б'ють скло і підпалюють будинок зсередини. Рятувати або гасити нічого не можна. В одному з таких будинків попутно спалили і будівлі у дворі: літню кухню, недобудований будиночок, сарай на краю ділянки. У другом, за свідченням місцевих жителів, імена яких не розкриваються, палії залишили на порозі будинку вибуховий пристрій", – пише видання.
"Слон" нагадує, що подібне в Чечні вже траплялося: в 2008 і 2009 роках після терактів в Грозному були спалені будинки в Аргуні, це повторювалося і в 2010 році, і в 2011-му, коли підпали використовувалися як тиск на батьків, чиї сини примкнули до незаконних збройних формувань.
У спалених будинках села Янді жили близькі родичі ймовірних бойовиків. Не всі брали участь у подіях 4 грудня в Грозному: деякі, як вважається, "пішли в гори".
Оголосивши принцип колективної відповідальності за діяльність бойовиків, глава Чечні Рамзан Кадиров так і не дав ясного формулювання, хто ж все-таки буде відповідати: родичі бойовиків, які вчинили злочини, або всі, хто мають родичів серед тих, хто пішов у гори.
За два дні до цього нападу Кадиров у своєму Instagram написав, що "в першу чергу винні батьки, які не дали дітям правильне виховання, які не зупинили їх будь-якими засобами".
"Я оголосив, що запит з кожного, хто не зупинить зло, будь це батько, чиновник або кадій, буде суворим ... Я не дозволю безкарно проливати кров невинних людей і прийму всі дозволені заходи!" – написав він.
У зв'язку з цим можна припустити, що спалення будинків родичів – це лише початок, можуть постраждати й інші люди, які мали хоч якесь відношення до бойовиків.
Як відомо, після нападу бойовиків на Грозний в ніч на 4 груднязав'язався бій, в результаті якого загинули 14 поліцейських, 11 бойовиків і двоє мирних жителів. Були зруйновані Будинок друку і школа.
Вінницького активіста правого руху, активного учасника революційної боротьби проти режиму Януковича Юрія Хорта на два місяці кинули за ґрати за масові заворушення та наругу над державною символікою, а саме портретом Порошенка. Новину повідомляє «Преса України».
Активісту інкримінують «масові заворушення» , «наругу над державною символікою» (портрет Порошенка, який він привселюдно порвав ), а також побиття 8 міліціонерів. Юрій Хорт був серед активістів, які у суботу, 6 грудня, штурмом змели міліцейські кордони і зайняли приміщення Вінницької обласної ради, протестуючи проти узурпації влади у області колишніми регіоналами.
Нагадаємо, 6 грудня 8 працівників МВС були госпіталізовані з тілесними ушкодженнями та отруєнням сльозогінним газом.
Високі представники Росії відвідували Німеччину із таємною пропозицією вирішити долю української кризи без залучення інших країн заради власних цілей, однак отримали відмову. Про це розповів уповноважений Німеччини у справах з Росією Гернот Ерлер, передає новину Преса України.
"Посланці Кремля підмовляли нас до змови в справі України, але повернулись з порожніми руками" - зазначив політик.
"Росіяни повторюють нам, що з країн ЄС розраховують лише на нас. Постійно пропонують, щоб Росія і Німеччина домовилися про Україну" – додав він.
За словами Ерлера, ще влітку у Берліні перебував представник адміністрації президента Росії, який пропонував німецькому керівництву змову щодо України.
Нещодавно з такі самі пропозиції у німецькій столиці висловив глава комітету у закордонних справах РФ Олексій Пушков, який прибув до Берліна із групою російських депутатів.
"Ми повторили їм, що двосторонні переговори про майбутнє України – неможливі. Що Німеччина не буде нічого робити без консультацій з іншими країнами ЄС. Не думав, що росіяни готові зруйнувати все, чого ми досягли. Ми ставилися до Росії як до партнера. Як виявилось, дарма " – сказав Ерлер.
Нагадаємо, міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр передбачає певну деескалацію бойових дій на Донбасі вже найближчими днями.
Керівник волонтерської організації «Сестра милосердя АТО» Ярина Чаговець вкотре доводить, що нардеп від Радикльної партії Ляшка Альона Кошелєва обманює українців щодо власної волонтерської діяльності.
Такі новини Преса України повідомляє з посиланням на відеозапис, що з’явився в мережі.
Організація «Сестра милосердя АТО» базується саме у військовому шпиталі Харкова, де нібито і вела свою діяльність Кошелєва. Народний депутат у списку «радикалів» на їх офіційному сайті представлена саме як Кошелєва Альона Володимирівна, волонтер Харківського шпиталю.
Обурена Чаговець наочно переконує обдурених українців, що Кошелєва не могла, як вона каже, щодня проходити повз кімнату волонтерів «Сестри милосердя», прямуючи до відділення реанімації шпиталю.
Вона зауважила, що входити на територію лікарні можна лише через прохідну, а фото волонтерської кімнати, пердставлені Кошелєвою, були зроблені тоді, коли волонтери тимчасово, через ремонт, перебували в приміщенні військової поліклініки.
Допомогу пораненим на територію власне шпиталю вони тоді передавали через вікно, оскільки приміщення поліклініки не є прохідним.
«Тому ніяк ця людина не могла кожного дня зустрічатися з нами, проходячи повз нашу кімнату», - пояснила Чаговець.
Волонтерка стверджує, що Кошелєва ніколи не була членом її організації. Крім того, ніхто з дійсних волонтерів «Сестри милосердя» не знайомий і навіть не бачив в очі теперішню депутатку.
«Ніколи цієї дівчини не було ні в нашій волонтерській кімнаті, ні в нашій організації. Ми її не знаємо, я особисто з нею не знайома. І не треба брехати, Альоно!» - закликала «радикалку» керівник організації.
Раніше повідомлялося, що тепер появу в «великій» політиці псевдовонтерки, в першій 10-ці Радикальної партії, просять.пояснити лідера партії Олега Ляшка.
Существуют два взгляда на множество вещей в жизни. Взгляд раба и взгляд свободного человека.
У каждой из этих позиций есть своя культура, своя "мифология". Причём, как правило, работает такой принцип - "мифология" свободных людей придумана свободными людьми, а вот "мифология" рабов придумана рабовладельцами. В качестве ещё одного инструмента для управления рабами.
Один из популярных мифов, навязанных рабам рабовладельцами - миф о необходимости держаться за "своих", которых не выбирают. Очевидно, что миф этот принимается в основном теми, кто стоит на позиции слабости. Дескать, надо держаться за "своих", потому что больше никому ты не нужен, и никто другой тебя, если что, не поддержит. "Это единственный изобретённый способ выживания во враждебном окружении" и т.п.
Если тебя угораздило родиться в деревне Грязная Пердь, то твой сосед Мурлен Свинорылов - вор, хам и пьянчуга - тебе должен быть ближе и дороже Альберта Эйнштейна. Просто потому что "свой", грязнопердский, грязь от грязи твоей. Ты будешь стоять за него, он будет стоять за тебя - так вместе и выстоите. И разумеется, разумеется, тебе положено любить грязнопердскую власть, потому что она - "своя", сколько бы она ни вытирала об тебя ноги.
Если вспомнить историю - такой подход был в первую очередь характерен именно что для всяких селян и прочих представителей низшего класса, которые и впрямь никому не были нужны поодиночке - а только как кормовая база. Или, если перейти в другую плоскость, это позиция уродливой женщины с могучим комплексом неполноценности, которая руками, ногами и зубами держится за подвернувшегося мужика, потому что боится - если этот бросит, никто другой уже не возьмёт.
А свободный человек смотрит на жизнь с позиции уверенности в себе. Он осознаёт свою ценность, и поэтому у него нет необходимости держаться за того единственного, кому он нужен - потому что нужен он многим.
Красивая девушка не боится потерять ухажёра - нет проблем найти нового. Классный профессионал не боится потерять работу - он без труда сумеет найти новую. Средневековые рыцари воевали за "своего" барона, но если он не выполнял свои обязательства перед ними - спокойно переходили к другому.
В современном мире толковый человек может сам выбирать, где ему жить и работать - и поэтому не испытывает чувства "безусловной верности" тому клочку земли, на котором его угораздило родиться.
Если резюмировать всё это в паре слов -свободный человек может выбрать, кто для него "свои". Раб не выбирает своих - кого ему назначили в "свои" благодаря месту рождения, цвету кожи, семейным связям, тем он и должен быть лоялен. Свободный человек может решить, кто ему "свои", кто "чужие".
Поэтому сегодня позицию безусловной лояльности "своим", которых не дано выбирать, но зато надо поддерживать всегда и во всём, как бы они ни ошибались, к какому обрыву бы ни бежали, какую бы мерзости ни творили - поддерживают две категории людей.
Трусливые рабы, которые не ощущают себя ценными и нужными, не видят рациональной причины, по которой их могут любить - и пытаются убедить Вас, что Вы должны их всячески поддерживать и любить просто потому, что они "свои".
И жадные рабовладельцы, которые хотят, чтобы рабы были верны им, даже если их не кормить, не лечить и вообще никак о них не заботиться - потому что рабовладелец хоть и кровопийца, но "свой" кровопийца.
Поэтому когда я вижу человека, всерьёз рассуждающего о том, что-де"я неотделим от своих, я никогда от них не отрекусь, что бы они ни совершили" - мне всегда интересно, кто передо мной. Трусливый раб или жадный рабовладелец?
Український броньований автомобіль «Кугуар» врятував українських солдатів на дорозі між н. п. Щастя та Новоайдар на Луганщині. Про це в соцмережі повідомив депутат Верховної ради VII скликання Олександр Доній, новину передає «Пресса України».
«Що таке щастя? в розумінні щастя по дорозі в Щастя?
Ось фото, яке надрукував Ігор Бузницький вчора: «Сьогодні, 07.12.2014, «Кугуар» знову врятував життя наших хлопців-прикордонників на дорозі між Щастям і Новоайдарем. То була засідка російських терористів. 76 «міток»..», - написав Доній.
Крім того, нардеп повідомив, що 2 грудня він із друзями віз гуманітарну допомогу «Айдару» цією ж дорогою, «.і саме між Новойадаром і Щастям потрапили у кювет. Айдарівці витягнули».
«Виявляється, іноді щастя-це просто проїхати шматком дороги Новоайдар-Щастя неушкодженими...», - написав Доній.
