Краще жахливий кінець ніж безконечний жах

Россия готовится к полномасштабной войне против Украины15:02,сьогодні2320
Россия готовится к полномасштабной войне против Украины

Многие посольства и консульства Российской Федерации во многих странах мира или уже обнесли колючей проволокой, или в процессе... Такого не было даже во времена "Холодной войны"!

Я не знаю, кто что думает, по этому поводу, но я думаю вот что.

Со времён нелегальной аннексии Крыма, сбитого Боинга и "горячей" фазы войны России на востоке Украины прошло какое-то время. Даже в те времена никто российские посольства и консульства не громил. А сейчас - тем более, не собираются.

Зачем колючая проволока на заборах, в центре западных (и не только) городов?

Это может означать только одно: скорое начало полномасштабных боевых действий ВС РФ против Украины.

И российское преступное руководство, стараясь предвидеть реакцию других стран, "принимает меры предосторожности".

Я даю этому объяснению 75%-ю вероятность, как и самому такому сценарию.

Такая высокая вероятность - просто исходя из логики.

Путин понял.

И вы поймите!

Он понял, что после всего того, что уже произошло, ему не удержаться у власти без такой войны. Она ему необходима, для удержания власти, как раньше была необходима аннексия Крыма и гибридная война на востоке Украины. Он поэтапно цепляется за ускользающую от него власть, и сейчас - новый этап.

В результате высоковероятных военных действий, он введет или военное положение, или чрезвычайное положение, внутри России, приостановив действие российской Конституции (просто формализует де-юре то, что уже существует де-факто, но с еще большим ужесточением, в разы), в качестве "легитимной российской реакции на внешнюю угрозу", после введения новых многоуровневых санкций и мощного военного противостояния.

Он поставит мир на порог Третьей мировой войны, не моргнув глазом: мы имеем дело с нео-Гитлером, который, в отличие от Адольфа Гитлера, прекрасно отдаёт себе отчёт в своём вероятном конце в современном эквиваленте 1939 года - одного года спустя после аннексии Гитлером Судетской области Чехословакии и точного года начала Второй мировой войны. Тогда Адольф Гитлер не знал, что его ждёт в 1944/1945. Этот знает, и он будет действовать! Почему? Потому что, в отличие от Гитлера, у этого есть ядерная кнопка! И он думает, что никто не посмеет поступить с ним так же, как с Гитлером, Муссолини, Чаушеску, Милошевичем, Хуссейном и Каддафи.

Мне кажется, у этого 75%-го сценария есть отсчет готовности: от трех дней до трех недель. Чтобы, как "они" думают, прорубить своим блицкригом сухопутный путь в Крым до июньского "Дня России" и начала разгара туристического сезона.

Одна из "башен Кремля" - "башня войны" - полностью сошла с ума, слетела с катушек. Другие башни тоже не подарок, но вот эта - реальна опасна для всего мира.

Повторяю: у этих действий есть только одна цель - удержание власти Путиным любой ценой. И, если помешать этим планам (а времени это сделать почти нет), то это будет означать почти верное и очень скорое лишение Путина власти, и привлечение его к международной ответственности (если он доживет).

Мы все (весь мир) должны остановить Путина и его "башню войны" сегодня!

Міжусобиця... запорука нашої поразки

Ярош сказав, центр ДУКа у "Десні" поки лишається, і дорікнув ПорошенкуСубота, 09 травня 2015, 15:01
Версія для друкуКоментарі0

Лідер партії "Правий сектор" Дмитро Ярош заявляє про досягнення домовленості, що навчальний центр Добровольчого корпусу партії у "Десні" поки не розганятимуть.

"Тільки що домовилися про те, що навчальний центр (ДУК ПС) у "Десні", поки що, лишається на місці", - написав він у Facebook.

Водночас, він завив: "Надій на розуміння ситуації (президентом) Порошенком – все менше".

"Складається враження, що для нього українські добровольці несуть більшу загрозу ніж російсько-терористичні війська, які окупували український Крим і частину Донбасу", - зазначив Ярош.

У найближчі дні він планує ще раз поговорити "про майбутнє нашої держави" з керівництвом АТО і силових структур.

"Але брехня вже дістала!", - обурився Ярош.

структура фсб - це москальський патріархат

В УПЦ (МП) НЕ ЗРОЗУМІЛИ, ЩО ВОНИ СВОЇМ КОМЕНТАРЕМ ПЛЮНУЛИ В ОБЛИЧЧЯ ГЕРОЯМ, - АРХИЄПИСКОП ЄВСТРАТІЙ (ЗОРЯ)
9 травня 2015, 09:13 | Національно-релігійні питання | 0 |   | Код для блогу |  | 

У Київському Патріархаті вважають, що УПЦ МП своїм поясненням про відмову митрополита Онуфрія встати і вшанувати Героїв України у парламенті 8 травня, ще більше їх образила.

Про це на своїй Фейсбук-сторінці написав архиєпископ Євстратій (Зоря).

«За фонтаном ненормативної мудрості від УПЦ МП навіть важко встигати - тепер вони ще й офіційний коментар "сидіння" дали. В якому по суті сказали, що "ми сиділи і не хлопали, бо ми за мир". Виходить, що всі, хто стояв і аплодував героям – за війну?», - запитує він.

«В УПЦ МП не зрозуміли, що вони своїм коментарем плюнули в обличчя Героям – живим і загиблим, зокрема Надії Савченко, всім, хто стоячи вітав героїв? І особисто Президенту? Як заслугу митрополиту Онуфрія коментатори подали, що він на Схід України їздив. Бо йому не страшні кремлівські наймити. Чому? – Тому що "вєжлівиє люді"? Чи тому що така вказівка з Москви – не чіпати?

Кобзон теж їздив на Схід України, і Порєчєнков, і Бородай, і Гіркін... І про негайну потребу миру на Донбасі вони теж досі говорять...», - продовжив думку ієрарх.

«Цим коментарем образно плюнули також особисто в Леоніда Падуна, пастора і лідера Української християнської євангельської церкви, який стояв за кілька кроків праворуч від сидячого Онуфрія. Цей пастор, як і десятки, якщо не сотні інших релігійних служителів не-МП, був змушений залишити окуповану частину Донбасу, щоби не опинитися у катівнях "Русской православной армии", - нголосив архиєрископ УПЦ КП Євстратій (Зоря).

москальський патріархат - п"ята колона кацапстану

У Раді керівництво УПЦ МП не встало вшанувати військових Героїв України (ФОТО)
Денис Марценко 08 травня 2015, 15:58
 5229
У Раді керівництво УПЦ МП не встало вшанувати військових Героїв України (ФОТО)


Предстоятель Української православної церкви Московського патріархату митрополит Онуфрій та інші представники верхівки УПЦ МП не піднялися для вшанування бійців АТО, які отримали звання Героїв України. Це сталося, коли президент Петро Порошенко зачитував імена українських військових під час урочистого засідання Верховної ради.

Глава держави зазначив, що званням Герой України нагороджений 21 воїн, 10 з яких – посмертно.

Після цього у сесійний залі парламенту пронулали гучні оплески, присутні (навіть іноземні гості) встали з місць, однак керівники московської церкви в Україні не виявили бажання вшановувати захисників держави. 

На урочистому засіданні, присвяченому 70-й річниці перемоги над нацизмом в Європі були присутні керівники України, ветерани Червоної армії та УПА, бійці АТО, генсек ООН Пан Гі Мун.

Як відомо, цього року Україна вперше відзначатиме разом з Європою 8 та 9 травня Дні пам'яті та примирення, відійшовши від усталеного радянського зразка святкування 9 травня як Дня Перемоги радянської армії над фашизмом.

Читайте також:

Інституціональні інкубуси

Спільниця підозрюваних у розстрілі міліціонерів – дитя революції чи кримінальний талант?
  • Віта Заверуха

    Віта Заверуха. Фото: vk.com/vita_zaveruha

Повідомлення прокуратури Києва про те, що у середу 6 квітня заарештовано 19-річну вінничанку, яку слідство вважає учасницею організації обстрілу посту ДАІ у Биківні 2 травня та розстрілу правоохоронців у ніч на 4 травня у столиці, викликало серед земляків дівчини резонанс чи не більший, аніж сам злочин. Власне, у Вінниці ні для кого не є секретом, що тією дівчиною, прізвища якої не називають правоохоронці але широко тиражують ЗМІ, з великою часткою імовірності таки є Віта Заверуха - дуже вже неоднозначна в регіоні постать.

Після оприлюднення правоохоронцями відео, де один із підозрюваних каже, що «Віта мала прикривати», соцмережі одразу відреагували припущеннями, ніби спільницею підозрюваних у нападі була саме вона.

Точки зору користувачів Фейсбуку розділилися: одні вважають, що «малоліткам «шиють» тероризм» і під тиском правоохоронців вони ладні зізнатися у чому завгодно.

Інші, більш радикально налаштовані, вважають скоєне молодиками патріотичним вчинком. Мовляв, діти поквиталися з "беркутівцями, бо їх досі не покарано законним шляхом. Треті ж прогнозують країні, наводненій нелегальною зброєю, хвилю терору молодих "беспредельщиков", соціального бандитизму на тлі економічної кризи, війни і процвітання корупції.

Отож, схоже, феномен молодих радикалів, які повертають зброю проти своїх співгромадян, уже можна вважати реальністю, і навряд чи в когось наразі є готові рецепти, що з цим робити.

У Вінниці ці молоді люди заявили про себе ще під час захоплення Вінницької ОДА в січні 2014 року. Втім, на хвилі революційного піднесення суспільство, збурене подіями Майдану, скопом віднесло усю цю молодь до патріотів. Очікуючи штурму адмінбудівлі, вони були готові захищати її до останнього, узявши під контроль один із поверхів, звідки можна було би з "коктейлями молотова" протистояти правоохоронцям. На щастя, тоді обійшлося без насилля.

Серед захопників ОДА, поруч із не менш відомим вінницьким "люстратором" Юрієм Павленком (Хортом), який наразі утримується під вартою, та іншими молодими радикалами була й Віта Заверуха. Це вона взимку 2014-го була координатором розгрому офісів Вінницького обкому КПУ та ПР. Із правової точки зору ці події так і залишилися без належної оцінки: тодішнє міліцейське керівництво на тлі суспільного збурення, розгубленості і фактичного безвладдя в країні на все прикрило очі. Молодь переконували не гарячкувати, намагалися вгамувати і все спустили "на гальмах".

Фото: LB.ua

Подальша доля активної учасниці Майдану Віти Заверухи – сюжет для карколомного блокбастера. Зовсім юна дівчина, вчорашня студентка-програмістка кидає виш і у травні 2014 року добровольцем іде служити в "Айдар". Дівчина брала участь у бойових операціях, після яких потрапила до вінницького шпиталю – лікувала розірвану барабанну перетинку та контузію. У той час вона стає героїнею численних публікацій у ЗМІ, які розповідають про юну патріотку.

Далі ж усе складається не так однозначно: Віта Заверуха раз-по-раз фігурує вже не лише у вітчизняних медіа, - її "походи" та "наїзди" на місцеві «російські» фірми активно експлуатують пропутінські пропагандисти, формуючи переконливий жупел – ось вона яка, постмайданівська профашистськи налаштована молодь України.

Апогею ж "російської слави" Віта зажила після скандальної стрілянини з гранатомета по Широкиному. Тоді вона пояснювала свої вчинки тим, що "Айдар" і терористи ведуть постійні військові дії. І що в Широкиному мирного населення немає, а того дня там возили російського генерала.

Слід зауважити, що опісля тих подій "Айдар" відхрестився від надто вже публічної та одіозної дівчини.

На своїй сторінці "Вконтакте" 6 квітня цього року вона пише: "Айдар" каже, що мене в Айдарі немає. Я ж кажу, що Айдару немає. Айдар існував до своєї останньої боєвої - до вересня місяця. Коли Порох об'явив перемир'я на кінці серпня, та відведення наших військ на 15 км, - ми не знали. Не знала й група Грізлі, з якої загинули всі. Це був практично останній подих славетного батальйону. Що далі? Далі в нас змінилося командування, поставили штабних крис. Бійці ще того батальйону, які залишилися живими та боєздатними попереводилися або намагаються перевестися в інші бати чи воєнні структури. Залишилися кузьмичі та купа нових. Я ж з Айдару пішла ще в жовтні та воюю в окремій групі, яка співпрацює з різними батальйонами. Але я залишаюся бійцем того самого, старого Айдару. Я в Айдарі була з самого початку, мені він показав війну, яку я й буду продовжувати.

Р.S. Мені цікаво, як штабні криси, які лижуть ж*пу мусорам мене шукатимуть".

Скріншот зі сторінки vk.com/vita_zaveruha

Утім, опісля цих подій ніхто, схоже, всерйоз Заверухою і не цікавився. Дівчина живе своїм життям, а її пости в соцмережах стають усе радикальнішими.

16 квітня: "Ця влада гідна лише смерті, яку ми їй і влаштуємо (...) Нехай нас назвуть провокаторами, рукою кремля, фашистами, але ми не зупинимося вже ні перед чим. Та буде жити Нація!"

Скріншот зі сторінки vk.com/vita_zaveruha

17 квітня вона публікує своє фото з гранатометом та посилання на статтю і Інтернет-відео під заголовком «Куда стреляла винничанка Заверуха» і пост такого змісту: "Перемога може бути лише за радикальною дією - агітація та вбивство. Мітингами, пікетуванням та іншою показухою нічого не добитися. Дія має бути завжди різкою. Чим менше часу тратиш на дію, тим довше триває її ефект".

Скріншот зі сторінки vk.com/vita_zaveruha

28 квітня дівчина пише: "Хто не ризикує - той не робить революції".

Скріншот зі сторінки vk.com/vita_zaveruha

Востаннє заходить на власну сторінку 1 травня, залишаючи статус "...Я гранату до серця прив'яжу в бою, нехай порве мою душу".

Скріншот зі сторінки vk.com/vita_zaveruha

Другого і четвертого травня відбулись сумнозвісні події, які й призвели до арешту. У середу Укрінформ із посиланням на прес-службу столичної прокуратури повідомив, що 19-річну мешканку міста Вінниця затримано у ході розслідування кримінального провадження щодо нападу на АЗС та розстрілу правоохоронців у ніч на 4 травня у столиці.

"Встановлено, що дівчина, перебуваючи у тісних стосунках з трьома підозрюваними у вбивстві міліціонерів, брала участь в організації обстрілу посту ДАІ у Биковні, який було скоєно напередодні, 2 травня, цією ж групою осіб", - зазначили у відомстві.

Дії зловмисниці кваліфікували, як посягання на життя працівників правоохоронного органу. Дніпровським райсудом Києва за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, підозрюваній обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 3 млн 654 тис. гривень.

І далі традиційне – "слідство триває". Власне, саме слідство і суд мають з'ясувати, чи справді причетна Віта Заверуха до згаданих злочинів і, в разі доведення вини, встановити міру покарання.

Але справа навіть не в цьому. Те, чого так остерігалися соціологи, політологи та прості українці з тверезим глуздом, на жаль, стає реальністю. Окрім банального криміналу, підживленого складною ситуацією в державі та майже неконтрольованим потоком зброї із зони АТО, ми, швидше за все, зіткнулися із появою молодих радикалів з воєнним досвідом, умінням користуватися зброєю і готовністю її застосувати.

Вони не обтяжені родинами, бізнесом чи кар’єрою, не позбавлені революційного романтизму і підбурені відсутністю кардинальних змін, за які стояли на Майдані. Серед них є яскраві пасіонарні лідери (той же вінничанин Хорт), які в соцмережах набувають ореолу Віри Засулич і політв’язнів, "гнаних режимом". І найтривожніше, що на них, схоже, з’являється суспільний запит.

Антоніна Мніх, Вінниця.


Чи допоможе це нам?

Штати готові дати відсіч Москві, не чекаючи погоджень із НАТО - посол
  • Фото: defense.gov/Gertrud Zach

Збройні сили США, які розміщені на території країн-східних союзників, готові відповісти на військову агресію Росії, не чекаючи проходження процедур у НАТО щодо колективної безпеки, які визначені у ст. 5 Північноатлантичного договору.

Про це заявив посол США при НАТО Дуглас Лют, повідомляє власний кореспондент Укрінформу у Брюсселі.

«Ми - представництво США при НАТО та американський уряд - чітко розуміємо, що застосування статті 5 не повинне чекати на схвалення усіх 28 союзників. Стаття 5 означає, що коли один із членів зазнав нападу і потерпає від цього, то існують зобов'язання, індивідуальні і колективні, для кожного члена на відповідь. Сполучені Штати Америки мають зобов'язання реагувати на двосторонніх засадах, незважаючи на те, що відбувається у рамках Північноатлантичної ради», - заявив посол.

Він наголосив на особливій важливості того, що підрозділи Збройних сил США, включаючи наземну, повітряну і морську компоненти, вже розміщені на території східних союзників НАТО.

«Таке політичне рішення вже було ухвалено. Наші сили - на східних кордонах, і залишатимуться там, як заявив президент Обама, стільки, скільки це буде необхідно», - запевнив американський посол.

Натомість він відзначив, що ст. 5 Північноатлантичного договору про колективну безпеку союзників є більше чинником стримування, ніж безпосередньо засобом військового застосування.

Москалі не були б москалями...

Бойовики на Донбасі готують провокації з масштабними жертвами на свята, попереджають у РНБО України



Згідно з інформацією, наявною в РНБО, на окупованих територіях бойовики планують проведення фарсів під виглядом військових парадів, під час яких планують здійснити масштабні провокації з жертвами, зокрема й серед мирного населення.

"Ці провокації заплановані з метою знайти підстави для зриву Мінських угод і відновлення активних бойових дій на сході нашої країни", - йдеться в повідомленні, оприлюдненому прес-службою РНБО України в п'ятницю.

Тому в Раді нацбезпеки і оборони України попереджають місцеве населення, що залишилося на окупованих територіях, "про реальну небезпеку для їхніх життів через заплановані російсько-терористичними угрупованнями провокації". Також у РНБО радять жителям окупованих територій утриматися від участі в зазначених небезпечних заходах.

ху*ло1 і у Африці залишиться ху*лом

Путін зневажливо проігнорував Порошенка у привітанні з Днем Перемоги
Денис Марценко 08 травня 2015, 14:25
 7430
Путін зневажливо проігнорував Порошенка у привітанні з Днем Перемоги

Президент РФ Володимир Путін у своєму привітанні глав держав з 70-ю річницею Перемоги у «Великій Вітчизняній війні» відмовився вітати лідерів України Петра Порошенка і Грузії Георгія Маргвелашвілі. 

Новину передає «Преса України» з посиланням на прес-службу Кремля.

«Президент Росії привітав керівників Азербайджану, Вірменії, Білорусії, Казахстану, Киргизії, Молдови, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, Абхазії, Південної Осетії, а також громадян Грузії і України з 70-ю річницею Перемоги у Великій Вітчизняній війні», - йдеться в повідомленні секретаріату Путіна.

Глава РФ впевнений, що «братська дружба», загартована у Другій світовій війні, буде прикладом для сьогоднішніх поколінь.

Натомість український президент Петро Порошенко заявив, що окупація Російською Федерацією українських земель подібна до аншлюсу Австрії фашистською Німеччиною під час Другої світової війни.

«Наша країна цінує мир, який тривав на нашій землі майже 70 років. Але надто очевидними є паралелі між подіями в Європі кінця 30-их років і подіями, які відбуваються зараз на Сході України»,- сказав Порошенко під час урочистого засідання присвяченого Дню пам'яті та примирення з нагоди 70-ї річниці перемоги над нацизмом у Європі та завершення Другої світової війни.

За словами глави української держави, без України та українців, було б неможливо здобути перемогу в Другій світовій війні. 

У клоаці накопичуються тільки екскременти

На боці бойовиків на Донбасі воюють сотні іноземців й навіть «французький легіон»Серед бойовиків російсько-сепаратистських угруповань воюють навіть не десятки, а сотні іноземців із різних цивілізованих європейських держав, голови яких зараз підтримують Україну. Серед французьких найманців – ультраправі, люди з кримінальним минулим та колишні військові НАТО. Французи воюють за бойовиків не за власні переконання, а за російські гроші.

Частина цих найманців відкрито хизуються перед проросійськими телекамерами, які намагаються тягти ковдру на себе зі словами «Європа підтримує Новоросію», – повідомляє ТСН.

Яскрава картинка для путінських ЗМІ та «кістка в горлі» для держав, які постійно підтримують Україну. Найманці, що приїхали на Донбас воювати на боці сепаратистів, бо в інтернеті прочитали, що «Київська хунта вбиває мирних людей».

Це громадяни Франції – ті, хто майже ніколи не ховався від камер ворожих ЗМІ та піднімав бойовий дух так званого «ополчення». «Вперше громадяни Франції в’їхали на тимчасово окуповану територію в липні 2014-го року.

Їх незаконному в’їзду сприяли певні волонтерські організації Російської Федерації і безпосередньо спецслужби Росії, проникнення відбувалося через Ростовську область», – розповідає Олександр, співробітник Служби безпеки України.

На початках французи позували перед проросійськими телекамерами і навчали терористів. Зараз активно воюють на Маріупольському напрямку – Новоазовськ-Широкине. У вільний час – наркотики, алкоголь та українські дівчата. Усі вони тут не з ідейних переконань.

ВВС зробила неправильний переклад «Мотиви у громадян Франції, у тому числі і у інших іноземних найманців, переважно одні – це матеріальна зацікавленість. Але існують не поодинокі випадки, коли громадяни інших країн тікають на територію збройного конфлікту, щоб як правило у наслідок бажання уникнути від кримінальної відповідальності», – розповідає співробітник Служби безпеки України Віктор.

Найманці з кримінальним минулим є фактично від кожної країни. Від Франції це такий собі медик Гійом Лекстраде, на прізвисько «Маленький пес».

«Я приїхав на Донбас допомогти мирним людям, яких постійно обстрілює Київське керівництво. А ще я тут щоби допомогти солдатам», – казав він російським ЗМІ.

Він відсидів на батьківщині за наркотики, а потім утік на Донбас. Іще один француз Жорж Муска, теж медик, але на прізвисько «Великий пес», воює за «новоросів».

«Ми зобов’язані носити автомати, бо ми як гуманітарні добровольці пересуваємося лінією фронту і потрапляємо в небезпеку. Ця війна не класична, вона брудна», – каже він.

Із ними є ще один медінструктор Антоніо Ді Педро. Усі решта – тамтешні ультра-праві, фашисти. «Франція знаходиться в повному підпорядкуванні у ЄС і в цьому причина багатьох наших проблем, пов’язаних з економікою, безробіттям і бюрократією. А Росія сьогодні представляє силу, яка здатна протистояти глобалізації та ЄС, тому ми на її боці», – каже один з них в інтерв’ю російським ЗМІ.

Більшість – професійні військові, дехто навіть дезертирував із власних військових частин. Віктор Лента – французький громадянин, за походженням колумбієць, десантник. Саме він тут зібрав добру частину французів.

Його називають польовим командиром. Віктор та ще один французький праворадикал Рено Делагард допомагає обжитися новоприбулому десантнику Філіпу Кафіну. Філіп був у складі військ НАТО, тепер паплюжить своє ім’я в «армії ДНР». Філіп дослівно цитує російських пропагандистів. «Тут без розбору бомблять і ополченців, і мирних громадян», – каже він російським журналістам.

Усі ці люди вже скоро зберуться на форумі в Донецьку, на який приїде депутат Європарламенту Жан Люк Шаффхаузер. За даними відкритих джерел, його ультраправа політична сила «Національний фронт» отримала 9 мільйонів євро від Путіна, аби лобіювати інтереси Росії у французькому парламенті.

Але при цьому саме керівництво Франції у пресі намагається уникати відповідей на запитання про цих найманців, аби зберегти своє обличчя перед світом. Нагадаємо, найманці з Москви на відео похвалилися, як зачищають «козаків» у Антрациті.

50 ваідтінків зради


IQ50 відтінків зрадиАнатомія українського песимізмуМаксим Віхров, сьогодні11240 

В Англії улюбленою темою світських розмов є погода, а в Україні – зрада. Порошенко продав Донбас за ліпецьку фабрику і відправляє патріотів в АТО на заріз, уряд не проводить реформ, а санкції Заходу проти Росії – то лише привід, щоб не давати українцям зброї. Про це з вами залюбки поговорить таксист, перукар, випадковий супутник в електричці. Кожен має беззаперечні докази, що Україну «зливають», і всі надії давно пішли за вітром.

Найбільш «просунуті» плакальники влаштовують групові сеанси істерії у соцмережах, заливаючи клавіатуру слізьми та жовчю. Так, ніби це не українці повалили режим Януковича і добилися асоціації з ЄС. Ніби це не об Україну вже цілий рік ламає зуби кремлівська орда. Ніби не нас – як ще ніколи в історії – підтримує увесь цивілізований світ. Здається, сьогодні у нас більше песимізму, ніж тоді, коли влада належала «донецьким».

Коріння зневіри сягає глибин української душі. 23 роки незалежності – ніщо порівняно зі століттями бездержавного існування. Всі наші визвольні потуги закінчувалися провалом, залишаючи нащадкам сюжети для тужливих пісень. У 19 столітті європейські нації уявляли себе в образі жінок-героїнь. Німеччина позувала з мечем, Британія – з тризубом Посейдона, розхристана французька Маріанна вела за собою революційну юрбу. А Україна застигла похнюпленою шевченковою Катериною.

З цим нічого не вдієш – вся історія України написана в жанрі драми, тому читати її без брому абсолютно неможливо. Це шерег поразок, поривань та рідкісних перемог, за якими слідували ще більші поразки. Наша суспільно-політична думка була нескінченною роботою над дідівськими помилками і вимріюванням ліпшого майбутнього, яке ніяк не наставало. Кращі державницькі твори – конституція Пилипа Орлика, «Листи до братів-хліборобів» Липинського, «Націократія» Миколи Сціборського – були написані державниками без держави.

Скільки б ми не борсались, останнє слово завжди залишалося за кимось іншим. Хмельниччина скінчилась російським царатом, Директорія – більшовицькою навалою, Помаранчева революція – прем‘єрством, а потім і президентством Януковича. Навіть незалежність ми отримали ніби на відчіпне – радянська імперія розвалилася не під ударами українських повстанців, а просто тому, що струхла. Звідси – сумніви у власній здатності впливати на свою долю і недовіра до влади, яку звикли вважати колоніальною адміністрацією.

Тим більше, коли ця адміністрація на наших очах раптом стала будувати незалежність. Та й собі ми до кінця не довіряємо, бо стільки разів самі були перекинчиками. Лише у ХХ столітті українці встигли побути підданими двох імперій, «совєтскімі людьмі», а потім стати громадянами незалежної України. У жорнах обставин принциповість – привілей небагатьох. Дідів заганяли у колгоспи терором і голодом, а амбітні онуки робили кар‘єру в комсомолі. Сотні дисидентів рятували честь нації, а мільйони пристосуванців – меблі й генофонд.

Століття пристосуванства спричинили до атрофії довіри. Недовіра до влади і державних органів, соціальних інституцій та людей навколо – природній стан українця,твердять соціологи. Відповідно до досліджень, найбільше ми довіряємо рідним та друзям (8-9 балів з 10), а найменше – незнайомим людям (3 із 10) та політикам (2 з 10). Серед інституцій позитивний баланс довіри має хіба що Церква та вітчизняні ЗМІ, а віднедавна – ще військовіта волонтери. До інших інституцій українці ставляться, як до органів окупаційної влади.

Відтак будь-які підозри, плітки та конспірологічні теорії є для нас самоочевидними. Від людей – а тим більше від влади! – усякого можна чекати. Восени 1939-го галичани не думали, що «совєти» влаштують їм криваву лазню. Восени 2013-го мітингувальники не думали, що міліція стрілятиме у беззбройних громадян, а по Києву бродитимуть ескадрони смерті. Влітку 2014-го мешканці Донбасу не думали, що «захисники» гатитимуть по житлових кварталах з «Градів» та мінометів.

Недовіра в нас у крові. А разом із нею – сподівання на диво. Не те щоб українці були містиками – просто всі інші шляхи порятунку заводили нас на манівці. «Церков-домовина розвалиться і з-під неї встане Україна» – мріяв 1845-го Шевченко. Через сімдесят років церкви і справді почали валитися, але замість «байстрюків Єкатерини» в Україну прийшли байстрюки Ілліча. Московська пітьма здавалася чорнішою за єгипетську. Українцям не залишалося нічого іншого, як терпіти і чекати на Мойсея.

Тому до кожного державного мужа ми висуваємо вимоги, як до біблійного пророка. А вони – крутячи електоральну рулетку – охоче обіцяють, що море розступиться, амаликитяни будуть розбиті, а москалів зжере сарана. Не дивно, що замість «Алилуя!» ми так швидко починаємо кричати «Зрада!» Марксисти вірять, що політичними процесами керує економіка. В Україні політикум займається серфінгом на хвилях віри і зневіри, полум‘яного ентузіазму та чорного розпачу. Господь може бути задоволений: літеплих у нас немає.

Утім, зойки розпачу не завжди щирі. Прикликаючи Мойсея, більшість українців не готова кинути все і вирушити у невідомість, а потім сорок років вештатися пустелею. Терпіти матеріальні труднощі на шляху до обітованих європейських стандартів життя готові лише 10% українців, ще 33% згодні потерпіти не більше року, а половина не згодна терпіти взагалі. Тому щоразу, як на горизонті з‘являється якийсь пророк, українці тамують подих, а потім з полегшенням видихають: «Фух, знову зрада!»

Не те щоб українцям зовсім не хотілось змін і розчарування було геть нещирим. Але не так страшно і повертатися до звичного модусу жертви, в якому ми обживалися кілька століть. Якщо приниження стабільне, до нього можна звикнути. Між жахливим кінцем і жахом без кінця консервативна більшість завжди обирає останнє, хоча революціонери воліють вмерти біжучи, ніж жити гниючи. Тому ми так легко даємо згасати досвітнім огням. Погано, що знову запанувала темрява, але хоч стріха не згорить – під нею і пересидимо до кращих часів.